Один з дієвих варіантів - звернутися до волонтерської організації, яка сформує гуманітарну допомогу для ваших рідних, або передасть зібрану вами посилку безпосередньо із рук у руки.

Детальніше про те, як передати адресну гуманітарну допомогу рідним на звільнені території, у зображенні до цієї публікації.      
                             
УВАГА! Ця послуга абсолютно безкоштовна. Якщо з вас хтось вимагає гроші, зателефонуйте за вказаними у зобркженні до публікації номерами телефонів.

Наприкінці вересня поточного року до Відділу соціальної роботи по Індустріальному району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» (Відділ) через соціальні мережі - в месенжері, звернулася сім'я переселенців з деокупованої території Харківської області (Ізюмська Громада), яка на даний час проживає в Індустріальному районі. Родина потребувала  надання  гуманітарної допомоги у вигляді продуктів харчування, засобів гігієни а також допомоги  в  оформленні документів, статусів та виплат, у тому числі: довідки внутрішньо переміщених осіб та відповідної виплати, інших допомог для внутрішньо переміщених осіб тощо.

Фахівцями Відділу одразу було прийнято рішення звернутися до соціальних партнерів щодо допомоги цій родині. Після того, як родина отримала необхідну гуманітарної допомогу від волонтерів, іх було запрошено на прийом громадян  до приміщення Відділу.

Під час прийому членам родини надано консультації стосовно оформлення необхідних документів, отримання статусу та належних виплат. Також проінформовано щодо можливості отримання допомог через мобільні додатки та чат-боти, в тому числі портал Е-допомога, проконсультовано щодо компенсації за пошкоджене та знищене нерухоме майно.

Найближчим часом спеціалістами буде повторно запрошено родину для надання соціальної підтримки, а також сприяння в поліпшенні соціальних та побутових проблем.

Працюємо разом, наближаемо перемогу!

Відділ соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» надає інформацію щодо Постанови Кабінету Міністрів України № 333 від 19 березня 2022 року «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану».

Відповідно до Постанови, власники житла, які безкоштовно приймають у себе переселенців з територій, на яких ведуться активні бойові дії, можуть отримати від держави компенсацію на оплату житлово-комунальних послуг. Сума компенсації – 14,77 грн в день на людину.

Обов’язкові умови для отримання:

• відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги у власника житла;
• безкоштовне проживання для ВПО;
• переселенець або переселенка не отримують щомісячну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі для оплати житлово-комунальних послуг.

Власник житла має подати заяву в довільній формі напряму або через Центр надання адміністративних послуг до виконавчого комітету місцевої ради про переселенців, які в нього проживають, що містить прізвище, ім’я та по батькові переселенця та документи, що посвідчують їхню особу. Потім він має зареєструватися на сайті «Прихисток» (prykhystok.in.ua).

Наприкінці кожного місяця та не пізніше 5 днів до закінчення місяця власник житла подає нову заяву (відповідно до форми № 1 Постанови), де зазначає інформацію про кількість переселенців та сукупну кількість днів їхнього проживання в помешканні протягом місяця, а також надає банківські реквізити для перерахування компенсації від держави. Зазначимо, що протягом 5 днів органи місцевої влади можуть проводити перевірку кількості переселенців та їхні дані, умови проживання, а також інформацію, чи надано житло безкоштовно. Сподіваємося, надана інформація буде корисна громадянам України, які цього потребують.

Відділом соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» було проведено інформаційну вуличну акцію, під час якої працівники роз’яснювали мешканцям громади щодо необхідності дотримання певних правил поведінки під час воєнних дій. Зокрема наголошувалося, що безпека людини значною мірою залежить від неї самої. Також слухачів було поінформовано щодо особливостей поводження під час зустрічі з озброєними людьми: що варто зробити, щоб зменшити ризик стати жертвою насильства. Люди отримували пам’ятки, куди можна звернутися для отримання консультацій і допомоги у разі необхідності, якщо стали жертвами насильства.

Так сталося, що сім`я Петренків (прізвище змінено) у 2014 році змушена була переїхати з Донецької області до Харкова. Це була перша ситуація, коли двом дітям потрібна була допомога і вони змушені були звернутися до Відділу. Наполеглива робота з дітьми та їх батьками дала свої результати. Діти поступово адаптувались, влилися у нові шкільні колективи, психологічний клімат у родині налагодився. Але, знову тривоги, знову жахіття і знову реальність, від якої колись змушені були переїхати. Але цього разу вони залишились тут у місті, яке вже стало для них рідним. Допомога фахівців із соціальної роботи була дуже потрібна. Тому що самим їм було важко впоратися з проблемами, які знову з`явилися створюючи складні життєві обставини. Наразі дещо змінюється у Петренків на краще. Будемо працювати і разом впораємося.

Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» у цей непростий для нашої країни час надає допомону дітям з опікунських  сімей: здійснює відвідування родин за місцем проживання та надає допомогу у вирішенні соціальних питань родинам, у яких проживають діти, що тимчасово залишили своє постійне місце проживання у Донецькій, Луганській та інших областях, де ведуться бойові дії. Дорослі та діти мають можливість отримати допомогу у вирішенні соціальних питань, юридичних консультацій, психологічної підтримки, а також сприння в отриманні гуманітарної допомоги у вигляді одягу, взуття та речей першої необхідності, які передають для них небайдужі мешканці Новобаварського району міста Харкова.

За збігом обставин «діти вулиці» опиняються без піклування батьків і нерідко називаються соціальними сиротами. «Діти вулиці» позбавлені здорового збалансованого харчування, санітарно-гігієнічних умов, формування здорового імунітету. Зруйновані заклади освіти, охорони здоров’я, культури у зоні бойових дій; психологічний стрес від військових дій, небезпека від людей із зброєю, ураження мінами і боєприпасами, каліцтва і смерть дітей – це далеко неповний перелік небезпек, що принесла Україні війна з Росією.

За сучасною статистикою для більшості дітей, втеча з дому – це цілеспрямований, заздалегідь обдуманий вчинок, і лише для небагатьох таким чинником був короткочасний конфлікт, образа, підмова друзів, а дехто взагалі не може зрозуміти, чому втікав. Діти не усвідомлюють небезпеки вулиці, у них ще немає соціального досвіду. Вони намагаються знайти підтримку у собі подібних, їх об’єднує злість, образа, агресія, байдужість рідних та ін. «Дітьми вулиці» при живих батьках в основному стають ті діти, які живуть в бідних або неблагополучних сім'ях. Але досить часто на вулиці опиняються діти, що народилися і яких виховували в абсолютно нормальних на перший погляд сім'ях. Одні втекли з будинку, тому що їм набридло слухати постійні сварки батьків, інші бачили батька і маму тільки кілька хвилин вранці, адже ті весь час пропадають на роботах і поцікавитися, чим живе їх чадо, які у нього проблеми не було часу; ще хтось біжить з дому, тому що батьки не можуть задовольнити їхні забаганки: купити модний одяг або дорогі телефони.

Відсутність у родині належної турботи, уваги, інтересу до потреб дитини - створюється реальна загроза  її психічному, фізичному і моральному здоров'ю. У подальшому «діти вулиці» перетворюються на психічно хворих жебраків, злочинців, сексуальних рабів й асоціальних елементів. Наслідки проблеми дитячої бездоглядності і безпритульності будуть відлунювати у майбутньому, навіть після її усунення: ріст правопорушень і злочинів серед неповнолітніх, проституція, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, розповсюдження гепатиту, туберкульозу, венеричних хвороб, ризики експлуатації дітей, порнографічний бізнес тощо.

Соціальна робота працівників соціальної сфери полягає у профілактичній роботі з сім’ями, з батьками родин вразливої категорії або неблагополучних сімей, профілактика даного соціального феномена - «діти вулиці» для вирішення проблем реабілітації та адаптації бездоглядних та безпритульних дітей: консультування батьків щодо утримання або встановлення контакту дорослих з дитиною, сприяння мотивації дитини до різних видів діяльності, до цікавої для неї роботи, допомозі дитині у ресоціалізації – придбанні нового соціального досвіду і здійсненні реабілітації, яка передбачає використання нового соціального досвіду у повсякденному житті.

Досвід роботи з сім’ями щодо проблеми «дітей вулиці» підкреслює необхідність об'єднання зусиль не тільки усіх фахівці соціальної сфери,  а і представників всієї громадськості, школи та особливо батьків.

Запобігання виходу дітей на вулицю – це створення умов збереження здоров’я і життя дітей, вимагання від дорослих -  щасливого дитинства у родині з люблячими, уважними батьками.

Якщо Ви батьки або небайдужі люди – можете звернутися до нас по допомогу у вирішенні питання відносин батьків з дитиною, щоб попередити бездоглядність та безпритульність дітей.

Наші контакти:

Відділ соціальної роботи по Слобідському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»,

Адреса: м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45,46,47; 

 тел. 0916179245, 725-26-86, 725-26-87.

Авторка: провідний фахівець із соціальної роботи Журавльова Л.І.

Завдяки тісній співпраці з благодійними та релігійними громадськими організаціями, а саме з християнською церквою "Нове покоління", сьогодні, 13.07.2022 року близько 10 сімей з дітьми, мешканців Слободского району м. Харкова, отримали адресну гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування, підгузків для дітей, цукерок та солодощів.

Неймовірно приємні відчуття отримали дорослі та фахівці з соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб "Довіра" від вдячних матусь та діточок!

Дякуємо християнській церкві "Нове покоління", та особисто пані Юлії та Олені!

Якщо у Вас виникли питання, та Ви потребуєте консультації з будь-яких питань, відповідно до компетенцій Відділу, звертайтеся до нас за адресою : м. Харків, вул. Плеханівська, 42, к. 45-47, 4 поверх, понеділок, середу та п’ятницю з 9.00 до 13.00 попередньо записавшишь за номером телефону 0916150998.

Бережіть себе!

З точки зору психологів –

• Час на горювання настав від першого пострілу.
• Час на горювання настав від першої бомби та зруйнованого будинку.
• Ми маємо давати собі можливість горювати тут і зараз. Але це горе не має руйнувати нас та унеможливлювати нашу здатність до опору. Бо якщо ми будемо горювати про зруйнований будинок і намагатися його відбудувати під обстрілами - це неадекватно. Тут треба керуватись двома чинниками: інстинктом самозбереження та скорботою.

Заперечення, гнів, компроміс, депресія і прийняття. Чи дійсно людина, яка переживає біль втрати, проходить певні стадії? 

«Туга - це місце невідоме нам, поки ми самі там не побуваємо. Ми усвідомлюємо, що близькі люди можуть померти, але точно не знаємо, що нас очікує в перші дні та тижні після втрати».

Це - слова американської письменниці Джоан Дідіон, яка описала свої почуття в першій рік після смерті чоловіка у надзвичайно емоційній сповіді "Рік магічного мислення".

Теорія про п'ять стадій горя - заперечення, гнів, компроміс, депресію та прийняття - міцно вкоренилася в масовій культурі.

Про неї пишуть статті і згадують у серіалах, а художник Демієн Герст створив серію картин, назвавши їх акронімом "DABDA" (denial -заперечення, anger- гнів, bargaining- торг, depression-депресія, acceptance-прийняття).

Скільки триває кожен етап, не зазначають, але вважається, що всі вони мають минути в певній послідовності.

Концепція стадій скорботи виникла в ході дослідження, яке у 1960-х роках провели психологи Джон Боулбі (який також вивчав прихильність дітей до батьків) та Колін Мюррей-Паркс. Вчені провели інтерв'ю з 22 вдовами і визначили чотири етапи скорботи: оніміння, пошуки та туга, депресія та переосмислення.

Сучасну класифікацію розробила психолог Елізабет Кюблер-Росс, яка працювала зі смертельно хворими пацієнтами і розпитувала про їхні передсмертні переживання.

Втім, системної перевірки концепція про п'ять етапів скорботи не проходила, і лише на початку 2000-х дослідники Єльського університету вперше взялися за цю тему.

Протягом трьох років вони опитали 233 людей, які втратили кохану людину (зазвичай дружину або чоловіка). Інтерв'ю проводилися приблизно через шість, одинадцять і дев'ятнадцять місяців після смерті.

Дослідники не розглядали випадки насильницької смерті родича або стани складної реакції на горе.

Отримана ними картина була складнішою за гіпотезу п'яти стадій. Дослідники виявили, що найпоширенішою емоцією було прийняття, тоді як заперечення переживали далеко не всі або не в однаковій мірі.

Другої сильною емоцією була туга, а пригнічений стан супроводжував всі етапи, і він був більш вираженим ніж гнів.

Крім того, емоційні стадії не змінювали одна одну в чіткій послідовності. Людина на третій стадій скорботи могла, приміром, переживати прийняття, а не гнів.

Приблизно через півроку майже всі учасники дослідження зазначали зменшення негативних емоцій, але повного одужання це не означало.

Туга за померлим може тривати роками, але зрештою більшість людей справляється з горем.

З міркувань етики перші інтерв'ю проводилися лише через місяць після смерті, і тому точної картини про те, що відчуває людина в перші дні і тижні після втрати, дослідники не мали.

Спробуємо відповісти на питання “Чи час справді лікує?”

Нещодавно було проведено дослідження реакції людей на насильницьку смерть, але його учасниками стали переважно студенти, які втратили більш віддалених родичів, ніж чоловік або дружина.

Сувора послідовність етапів також не підтвердилася, хоча гострий душевний біль був більше притаманний першому етапу, а прийняття - останньому. Однак на відміну від попереднього дослідження, вчені не відстежували реакції однієї людини протягом тривалого часу.

Інше дослідження показало, що люди похилого віку переживають втрату інакше. Джордж Бонанно з Колумбійського університету спостерігав за літніми парами до і після смерті одного з подружжя. Він виявив, що 45% людей не відчували сильного болю ані одразу після смерті їхньої другої половини, ані пізніше.

10% вдівців і вдовиць навіть відчували деяке полегшення. Люди виявляли життєву стійкість і були здатні впоратися із горем.

Останнє дослідження, проведене Бонанно у 2012 році, також спростувало ідею стадій скорботи.

 Втім, яким б не були результати досліджень, теорія п'яти стадій переживання горя є в певному сенсі привабливою, адже вона дає людям надію на поступове полегшення.

Рут Девід Кенігсберг, авторка дослідження "Правда про скорботу", зазначає, що теорія п'яти стадій нав'язує людям певні почуття.

"Це заспокоює тих, хто має схожі емоції, але змушує відчувати провину тих, хто переживає смерть близьких інакше", - пише Кенігсберг.

"Людина може думати, що з нею щось не так, що вона не відчуває того, що повинна відчувати", - додає авторка.

Втім, дослідження однозначно свідчать про те, що "правильного" способу оплакувати кохану людину просто не існує. Всі переживають горе по-різному, і це природно.

Відчуття втрати залишається, але туга згодом минає, принаймні в більшості людей.

Певний "сценарій" того, що ви переживатиме далі, може дещо заспокоювати, але, на жаль, реальний досвід часто відрізняється від теорії.

Адже життя - набагато складніше.

            Цей матеріал є загальноінформативним, він не може замінити медичну консультацію спеціаліста. Якщо ви відчуваєте, що вам важко пережити втрату - не нехтуйте професійною психологічною підтримкою. 

Чекаємо Вас у Відділі за адресою: місто Харків, вул. Плеханівська, б. 42, к. 46-47, у понеділок, середу та п`ятницю з 9.00 до 13.00  попередньно записавшись на прийом за телефоном 0916150998.
Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

Бережіть себе!

1. Читання відволікає. Воно допомагає абстрагуватися від жахливої реальності й постійного читання новин та бодай на деякий час забути про війну.

Можна взяти за звичку читати під час повітряної тривоги. Це допоможе згаяти час та відволіктись від місця й ситуації, в яких знаходитеся.

Коли довго читаєш, настає момент, коли існує лише книга і ти. Такі моменти дуже корисні, аби перемкнутись.

2. Читання стимулює пізнання. Деякі книжки — з історії, філософії, культури та політики — допомагають краще відрефлексувати те, що відбувається в Україні зараз. 

Книжки допомагають поглибити знання про становлення нашої нації, зрозуміти, які були передумови й причини кривавої війни, а часом навіть і заспокоїтися.

Читання робить нас обізнаними, допомагає аналізувати, що в майбутньому допоможе відстояти свою точку зору в будь-якій історичній суперечці.

3. Читання зберігає психічне здоров’я. Час за книжкою допомагає знизити тривожність, сфокусуватися на моменті тут і зараз та навіть краще спати.

Читання знижує стрес. Читаючи, немов ставиш на паузу всі турботи, починаєш більш методично дихати й ніби повертаєшся до звичного життя.

Читання поновлює емоційний ресурс, допомагає мозку впоратися з невідомістю.

4. Читання додає сил і витримки. Особливо це стосується книжок, які описують події, схожі на ті, що переживають зараз українці. 

Досвід тих, хто жив під час Другої світової, дає розуміння, що все закінчиться і ми зможемо все переосмислити й передати цей досвід далі.

Читаючи книжки, де є війна, приходить усвідомлення, що люди вже проходили через подібне, відчуваєш подвійну емпатію до персонажа й асоціюєш себе з ним. 

5. Читання нагадує, що життя триває. Психологи радять за можливості повертатися до звичних ритуалів. І читання - одна з таких активностей, яка доступна зараз всім.

Це те заняття, що допомагає відчувати себе як у мирний час — коли можна було просто сісти й спокійно почитати книгу.

Це ритуал, який допомагає знаходити часточку нормальності у своєму житті й нагадує, що життя продовжується навіть у війні.

6. Читання прокачує. Книжки — чи не найпростіший спосіб навчатися нового навіть у бомбосховищі. А після війни отримані знання обов’язково знадобляться.    

Читаючи ви здобуваєте нові знання і можете бути корисним для оточення. 

Фахова література завжди дає мотивацію для розвитку та поштовх рухатися в майбутнє.

Читайте на здоров'я, а ми щонеділі будемо вам готувати книжкові  підбірки з психології та книжок, які допоможуть пережити важкі часи.

Якщо у Вас виникли питання, Ви потребуєте на соціальну допомогу, звертайтесь до фахівців Відділу за  телефоном +380916150998, записуйтесь на прийом або отримуйте відповідь у телефонній розмові на свої питання. Ми допоможемо Вам у межах наших повноважень. 

 Наша адреса: м. Харків, вул. Плеханівська, б. 42, к. 45-47

телефон:+380916150998, (057)725-26-86

Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

Авторка: Коваль Олена, начальник відділу соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» 

Бережіть себе!