Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10-ти - 14-ти – річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини – не нав’язати їй негативне ставлення до себе та світу.

 

Як реагувати батькам на гіперактивність?

Декілька практичних порад:

1. Не можна стримувати рухову активність такої дитини, її треба тільки спрямовувати.

2. Необхідно навчити дитину зосереджуватись. У пригоді стане ліплення, малювання, конструювання.

3. На таку дитину не можна тиснути суворими покараннями або заборонами та обмеженнями.

 

Чим можуть допомогти батьки своїй дитині?  

1. Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли дитина перевтомлюється, вона стає перезбудженою і ще менш керованою. Тому краще уникати ситуацій, що перезбуджують дитину. Енергію варто спрямовувати в позитивне, корисне русло.

2. Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси - мінімальний.

3. Спробуйте запобігти порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшим стане переконаність дитини в тому, що вона погана.

4. Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на щось емоційно значуще для неї: «Ой, дивись!», «Я згадала!».

 

 Підходи до взаємодії з гиперактивними дітьми:

1. Більше взаємодійте з дитиною на початку дня.

2. Зменшуйте навчальне, фізично-активне навантаження дитини ввечері.

3. Поділіть навчання на коротші періоди, але часто чергуйте їх. Використовуйте фізкульт – хвилинки.

4. Знижуйте вимоги до охайності у діяльності дитини, щоб сформувати почуття успіху.

5.  Будьте поруч із дитиною під час навчання.

6. Домовляйтеся з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

7. Давайте короткі, чіткі та конкретні інструкції.

8. Заохочуйте дитину одразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

9. Надавайте дитині можливість вибору.

 

 Завжди залишайтеся спокійними у спілкуванні з гіперактивною дитиною.

Немає врівноваженості – немає порозуміння!

Суїцид – це навмисне позбавлення себе життя.

Суїцидальна поведінка – це виявлення суїцидальної активності (думок, намірів, висловлювань, загроз, спроб). При дійсній суїцидальній поведінці наміри покінчити з собою не тільки обмірковуються, але нерідко й поступово виношуються.

Увага, якщо у дитини:

 1. Гостра зміна поведінки – агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.

 2. Дитина веде себе так, ніби-то у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість). Неприйняття похвали і нагороди.

 3. Смерть, втрата або зрада близької людини.

 4. Різке зникнення активності і інтересу до розваг.

5. Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.

6. Порізи на зап’ястках.

7. Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.

 8. Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх, письмових роботах.

 9. Вербальні погрози – прямі чи завуальовані (типу: «ви мене більше не побачите», «мені тепер все одно», «усе проти мене», «з мене досить».)

Ваші дії:

 1. Організувати спостереження за дитиною.

2. Стимулювати дитину до особистісних контактів.

3. Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.

4. Зрозуміти її, прийняти як особистість, налагодити турботливі відносини.

 5. Бути уважним співрозмовником і ні в якому разі не сперечатися, вселяти надію.

 6. Терміново проінформувати адміністрацію, психологічну та медичну служби.

Причини суїцидів серед підлітків:

1) утрата коханої людини;

 2) стан перевтоми;

3) приниження почуття власної гідності;

4) образи почуття дружби та любові;

5) руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і наркотиків;

6) ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство (приятелів, героїв книг, кінофільмів);

7) різні форми страху, гніву та суму з різних приводів;

8) реальну або уявну втрату батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

9) шкільні конфлікти.

Рекомендації для батьків щодо попередження  суїцидальної поведінки у дітей:

· Забезпечити нормоване фізичне навантаження.

· Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.

· Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером та перебування в соціальних мережах.

· Контролювати зміст телепрограм, компютерних ігор, книг та журналів.

· Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.

· Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.

· Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.

· Підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.

· Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.

· Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

· Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

· Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.

· Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

· Стати другом для своєї дитини.

 Шановні батьки, піклуйтеся про своїх дітей!

Вони потребують вашої підтримки та уваги!