Що потрібно для розвитку самостійності:

- усунути помилки в системі виховання;

- налагодити довірчі відносини з дитиною;

- побудувати систему мотивації; 

- використовувати правильні техніки спілкування з дитиною.

 

Спілкування з дитиною, яке допомагає їй розкрити свою самостійність:

- розширення меж її особистого вибору;

- похвала і заохочення за зроблене;

- відкриті запитання в діалозі, які стимулюють її до роздумів і прийняття власних рішень.

 

Фрази, які стимулюють дитину до самостійних дій:

- «Я тобі в цьому довіряю»: дитина відчуває не пряму вказівку, а те, що їй виявили довіру; розуміє свою відповідальність;

- «Я впевнена(ий), що ти з цим гарно впораєшся»: дитина вірить в свої сили і відчуває натхнення;

- «Давай зробимо один одному сюрприз»: дитина включається в гру, готова зробити щось заради захоплюючого процесу; зацікавлена відповідним сюрпризом;

- «Я буду тобі дуже вдячна(ий)»: дитині дуже важлива щира вдячність батьків; включається відповідальність у виконанні;

- «У мене є справа – це тільки для тебе»: дитина відчуває свою винятковість і важливість; готова допомагати чи робити щось, щоб виправдати очікування.

Дуже сильні форми самоушкодження у дітей і підлітків найчастіше присутні в так званих «сім'ях, що опинилися у складних життєвих обставинах» родинах, де дитина перебуває в умовах повної занедбаності або відчуває на собі прояви жорстокості, неадекватної поведінки дорослих, піддається фізичному, моральному або сексуальному насильству.

 І тому ми поговоримо про форми самоушкодження, а головне, його причини, в на перший погляд у благополучних сім'ях.

Самоушкодження можуть бути прямі і непрямі:

Прямі - порізи, удари, опіки, виривання волосся.

Непрямі - порушення харчової поведінки, пропуски прийомів їжі, вживання алкоголю і наркотичних речовин, татуювання, пірсинг, проколи, екстремальні, травмонебезпечні види спорту і захоплення - всі ті дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров'ю і відчуття болю.

Психологічними причинами самоушкодження є:

 ⁃ емоційне відторгнення в дитинстві;

 ⁃ пережите насильство;

 ⁃ дисоціація, «втрата себе»;

 ⁃ низька самооцінка, і, як наслідок, почуття провини і сорому;

 ⁃ невміння (неможливість) говорити про свої почуття, страх бути незрозумілим;

 ⁃ неможливість адекватно реагувати на стрес.

Чого ж досягає підліток через заподіяння собі болю?

 ⁃ зняття агресії, яку не можна направити на дорослого (батьків) в силу їх жорстокості або страху відторгнення;

 ⁃ покарання себе за агресивний імпульс (я -поганий);

 ⁃ відчуття «я - живий» через біль;

 ⁃ ілюзія контролю болю, контролю пошкодження, якщо був досвід насильства, на який колись не можна було вплинути, проконтролювати;

 ⁃ поділ понять Я і моє Тіло при насильстві над Тілом, покарання Тіла;

 ⁃ заклик про допомогу.

Ось що можуть зробити батьки в  ситуації самоушкодження дітей:

⁃ Слухайте та співпереживайте. Деякі дорослі вважають, що проблеми їхніх дітей не настільки важливі, як проблеми дорослих. Пам'ятайте про те, що проблеми вашої дитини сприймаються нею як величезні й життєво важливі. Поставте себе на її місце, щиро співчувайте їй.

⁃ Не реагуйте занадто бурхливо, інакше вашій дитині буде некомфортно з вами. Дуже важливо бути відкритими, поставитися з розумінням. Дитина повинна продуктивно спілкуватися з батьками та психологом, психотерапевтом чи іншим фахівцем, якщо ви хочете, щоб вона припинила вдаватись до самоушкодження.

⁃ Знайдіть час для своєї дитини. Коли ваша дитина буде отримувати необхідну допомогу, вона повинна розуміти й бачити, що ви турбуєтеся про неї. Навіть підлітки, які ховаються за масками байдужості, цінують підтримку своїх батьків.

 

 

Три важливих постулати з даного питання:

• дитину слід навчати користуватися грошима;
• з дитиною треба співпрацювати;
• з дитиною завжди слід бути чесним.

Інформація для батьків, які прагнуть навчити дітей розумно користуватися грошима.

Діти - дошкільнята

Батьки повинні надати можливість дитині вибрати між двома-трьома предметами. Дитина повинна зрозуміти обмеженість вибору.Беріть дитину з собою в магазини. Вона може самостійно платити за свої покупки. Дитина має зрозуміти, що члени сім'ї повинні витрачати гроші не тільки на іграшки та розваги, а й на оплату житла, придбання продуктів, одягу і т. д. Дитина має зрозуміти, як важливо економити гроші. Дитині важливо зрозуміти різницю між поняттями «хочу» і «можу». Хвалити частіше, ніж лаяти. Помилки дитини - частина її навчання.

Діти у віці від 6 до 8 років

Розподіліть обов'язки в сім'ї. Навіть чотирирічна дитина здатна прибрати свої іграшки. Створіть перелік особливих обов'язків, які можуть виконувати діти, щоб отримати в нагороду трохи грошей. Заведіть скарбничку, куди дитина буде складати зароблені кошти. Не купуйте іграшки на вимогу дитини. Навчіть її думати про майбутні свята і дні народження, на які вона обов'язково отримає подарунок. Навчіть дитину розуміти взаємопов'язаність дій і наслідків. Щоб отримати щось, треба нести відповідальність за щось. Дитина має зрозуміти, що будь-які ресурси, в тому числі і гроші, обмежені.

Діти у віці від 8 до 12 років

Дозволяйте дитині допомагати вам в прийнятті рішень. Наприклад, беріть її з собою в продовольчий магазин і радьтеся з нею, що купити до обіду. Кращий шлях навчити дитину берегти гроші - показати, що гроші необхідно заробляти. Подарунки не повинні робитися постійно. Ніколи не платити гроші і не «штрафувати» за такі речі, як хороша або погана поведінка або звичайні сімейні обов'язки. Рутинна робота з прибирання, наведення порядку та ін. Є обов'язком всіх членів сім'ї. Батьки повинні регулярно видавати дитині невеликі суми грошей. Діти і батьки повинні спільно вирішувати, яким чином і коли їх витратити. Радити і допомагати, а не командувати і диктувати. Батьки повинні надати дитині можливість заробити додаткові гроші. Для цього необхідно давати їй особливі конкретні і ясні завдання Дитина повинна зрозуміти, що планування дозволяє зберегти гроші. Організовувати постійні сімейні наради за участю дітей, на яких обговорювати і грошові питання, наприклад, планувати великі покупки. Демонструвати дітям, як дорослі вибудовують сімейний бюджет.

Діти 13-ти років і старше

1. Будьте тривалі в своїх вимогах до дитини. Вимог не повинно бути багато. Будьте послідовними і, що найбільш важливо, чесними.

2. Дайте дитині зрозуміти, що найбільш важливі інтереси всієї родини, а не її особисті пристрасті.

3. Вітаючи дитину з днем народження або іншим святом ніколи не замінюйте подарунок грошима.

4. Батьки повинні допомагати підліткам збирати гроші для досягнення довгострокових цілей.

5. Підлітки повинні зрозуміти, яким чином поповнюється і на що витрачається сімейний бюджет.

6. Підлітки повинні бути залучені в процес підрахунку доходів і витрат сім'ї.

7. Підліткам слід розповідати про те, як функціонує система фінансів - банки, страхові компанії та ін.

8. Дитина повинна зрозуміти, що вона є важливою частиною сім'ї та інші члени сім'ї розраховують на неї.

Причини такої поведінки:

- дефіцит спілкування з батьками та однолітками

- страх потерпіти невдачу

- страх піддатися гострій критиці.

 Якщо ваша дитина саме така, зробіть кілька кроків до вирішення проблеми:

1. Будьте прихильні до своєї дитини, не критикуйте її особистість, помічайте кожне досягнення.
2. Не дозволяйте родичам, друзям або сусідам вішати ярлик сором'язливості на вашу дитину, виховуйте в ній рішучість, самостійність.
3. Спілкуйтеся з малюком, питайте, що його турбує, говоріть про почуття та емоції.
4. Розкажіть про ваше дитинство, коли ви теж чогось соромилися, поділіться рішенням ваших дитячих проблем і страхів.

Отримання нових знань і життєвого досвіду пов'язане з невизначеністю й помилками. Багато дітей, котрі ходять у школу, найбільше бояться помилитися перед усім класом. Допоможіть дитині зрозуміти, що невдачі дають їй змогу переглянути її неточні уявлення про світ, які, якщо не внести в них корективи, можуть завадити дитині в майбутньому.

Дозволяйте дітям робити помилки, досліджуючи навколишній світ, оскільки це зміцнює їх нейронні зв'язки, необхідні для навчання, а робота в умовах невизначеності допомагає, зрештою, формувати мозок дитини.

Помилки – потужний інструмент навчання й розвитку

Подібно до того, як у дитини не виходить відразу ходити, говорити й читати, помилки, які вона робить, не означають, що вона не в змозі досягти в чомусь успіху.

Коли дитина не боятиметься помилок, вона навчиться мислити нестандартно, формуватиме ширший погляд на світ. Допоможіть дитині усвідомити, що помилки можуть бути стимулом для розвитку її мозку, і завдяки цьому вона ставатиме впевненішою, наполегливішою і більш творчою при вирішенні тих чи інших завдань чи проблем.

Допоможіть дитині долати невизначеність

Не дозволяючи дитині помилятися, батьки піддають її ризику невдач у реальному житті. Заохочуючи дитину мислити не за шаблоном, самостійно приймати рішення, робити вибір і виправляти свої помилки, ви сприяєте розвитку творчості й гнучкості її мислення.

Як позбавити дитину страху помилок

1. Визнайте свої помилки. Коли ви припускаєтеся помилок, визнайте це перед своєю дитиною. Розкажіть їй про випадки зі свого дитинства, коли ви відчували збентеження або злість через власні помилки. Можливо, вам хотілося звинуватити когось іншого або приховати свою помилку. Розкажіть дитині, що вам буває важко визнавати свої помилки або ви потребуєте більше часу, щоб зрозуміти щось складне.

Мотивуйте дитину розповідати про помилки, допущені нею раніше, про свої почуття із цього приводу. Запитайте, що б вона робила по-іншому, якби знову потрапила в таку ж ситуацію.

2. Мотивуйте дитину за допомогою спогадів. Нагадуйте дитині про те, скільки зусиль вона доклала, щоб виправити допущені помилки, особливо коли вона намагалася розвинути нову навичку. Наприклад, скажіть: «Пам'ятаєш, як ти вчився грати у футбол? У тебе іноді не виходило, але ти не здавався» або «Пам'ятаєш, як ти вчився грати на гітарі? Спочатку тобі було важко вивчити навіть декілька акордів, а тепер ти легко граєш складні мелодії». Допоможіть дитині згадати, що докладені зусилля завжди вели до того, що вона розвивала нові навички й здійснювала менше помилок.

3. Наводьте приклади того, як великі люди допускали помилки. Розкажіть дитині про те, що навіть великі люди допускали помилки, перш ніж досягли успіху. Історія знає безліч таких випадків. Наприклад, великий винахідник Томас Едісон говорив: «Я ніколи не помилявся у своєму житті. Я просто придумав 10 000 ідей, які не працювали».

Інший приклад – відомий американський баскетболіст Майкл Джордан, який говорив: «За свою спортивну кар'єру я промахнувся 9 000 разів і програв більше ніж 300 ігор. 26 разів мені довіряли зробити вирішальний кидок, і я не зміг поцілити. Я зазнавав невдачі за невдачею, і саме це привело мене до успіху».