У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському  району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 066 707 53 10, e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

Під час заходу батьківську увагу було звернуто на підтримку психологічного стану в умовах воєнного стану, обговорено особливості налагодження стосунків бітьків та дітей-підлітків. Також обговорено питання безпечного поводження дітей в інтернеті, ризики онлайн спілкування, контролювання перебування дітей поза домом, щодо необхідності підтримання конструктивного діалогу з дітьми.

Працівники Відділу звертають увагу батьків на необхідність виконання належним чином батьківських обов'язків з виховання та утримання своїх дітей, нагадують, що розвиток, стан здоров'я, безпека дітей, забезпечення їх першочергових потреб, контроль за їх місцем перебування поза домом — це перш за все відповідальність батьків.Також під час проведення бесід з батьками звертається увага на необхідність своєчасного оформлення документів на дітей. Оскільки сьогодні актуальним є питання поширення таких явищ, як соціальне сирітство, бездоглядність, безпритульність дітей, залишення ними місця свого проживання, безконтрольне користування соціальними мережами, а як наслідок існує можливість залучення дітей до протиправної діяльності, працівники Відділу проводять соціально-профілактичну роботу, спрямовану на профілактику перелічених явищ.

Чекаємо Вас за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 8, к. 7, 9, за попереднім записом: за тел. 067-195-31-41, 732-44-80. також ми відвідуємо отримувачів послуг за адресами їх фактичного проживання Співробітники Відділу завжди готові прийти на допомогу всім, хто її потребує, та співпрацювати з різними установами та організаціями всіх форм власності, заради благополуччя та добробуту сімей Основ`янського району м. Харкова.

Здобуття нових професійних навичок працівниками відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» є невід’ємною частиною роботи, щоб завжди бути в курсі нових тенденцій у галузі соціальної роботи, опанування навичок, що є необхідними для професійної діяльності. Для підвищення кваліфікації спеціаліст Відділу взяла участь у ресурсно-освітньому форумі «Точки опори», що об’єднав фахівців з усіх куточків України. Тематика заходу передбачала відновлення душевної та тілесної енергії для гармонізації стану, знаходження ресурсів для більш плідної професійної діяльності. Зокрема, була можливість взяти участь у панельній дискусії, лекційній частині, а також у різноманітних майстер-класах. У безпечному просторі тренерами продемонстровані інтерактивні інструменти для відновлення власного ресурсу, створення довірливої атмосфери, наповнення позитивною енергією шляхом ігрової взаємодії. Завдяки практикам контактної імпровізації та соматичних підходів учасники змогли розвинути усвідомлення тіла, навчитися взаємодії через дотик, емоційної стійкості, розвитку креативності. Важливу роль у проведенні заходу було спілкування учасників, обмін досвідом та своїми емоціями, враженнями від участі у форумі. Здобуті нові знання й навички знадобляться як в особистому житті, так і в професійній діяльності.

В умовах війни, економічної нестабільності та швидкого темпу життя питання внутрішньої рівноваги набуває ще більшої актуальності.

Чому це важливо?

Зменшення стигматизації – В українському суспільстві досі існує міф, що звернення до психолога – це «слабкість». Насправді ж, турбота про ментальне здоров’я така ж важлива, як і про фізичне.
Підтримка емоційної рівноваги – Регулярні розмови про свої переживання допомагають запобігти стресу, тривожності та депресії.
Покращення якості життя – Коли людина відчуває себе емоційно стабільною, їй легше приймати рішення, будувати стосунки та досягати успіху в роботі.
Профілактика серйозних розладів – Вчасне звернення по допомогу може попередити розвиток психічних захворювань.

Як підтримати ментальне здоров'я?

✅ Говоріть про свої почуття з близькими або фахівцем.
✅ Дозволяйте собі відпочивати та відновлювати сили.
✅ Практикуйте фізичну активність та здоровий спосіб життя.
✅ Обмежуйте негативний інформаційний потік.
✅ Не соромтеся звертатися по професійну допомогу.

Говорити про емоційне благополуччя – це нормально. Це перший крок до підтримки себе та оточуючих. Будьмо уважні один до одного! 

У ході заходу діти займалися арт-терапією а батьки проходили майстер-класс щодо психологічної самодопомоги у окремих приміщеннях. Така форма роботи є ефективною, бо діти можуть поринути у процес разом з однолітками і відверто поспілкуватися із фахівцем, а батьки у свою чергу мають можливість переключитися, зосередитися на власних відчутях та потребах.

З батьки обговорювалось, що похвала і подяка собі за зроблене – це те, що допомагає нам присвоїти собі заслуги за свій вклад та дії. Коли ми вміємо дякувати собі, ми починаємо краще ставитись до себе, наші можливості розширюються, ми відчуваємо контакт з нашою внутрішньою силою і відчуваємо бажання щось робити далі. Коли ж, навпаки, безперервно працюємо, щось робимо у своєму житті, не відзначаючи цього і не дякуючи собі за це, ми набагато швидше втомлюємось, втрачаємо мотивацію та інтерес. Подяка собі – це здатність приймати. Тоді як подяка іншим людям – це здатність віддавати. І дуже важливо, щоб віддача та прийняття перебували в гармонії. 

У цей час діти займались арт-терапевтичним малюванням, створювали 3D малюнки.

Висловлюємо вдячність за допомогу у організації заходу з дітьми психологу БО БФ «Мир Майбутньому»

Закон визначає булінг як дії, що вчиняються стосовно дитини або дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу і полягають у:

психологічному (погрози, шантаж, принизливі погляди);

фізичному (штовхання, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень);

економічному (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей);

сексуальному насильстві (образливі рухи тіла, зйомки в роздягальнях, образи сексуального характеру).

Розрізняють також кібербулінг — цькування із застосуванням електронних комунікацій (залякування та шантаж через повідомлення в соцмережах, публікація фото та відео принизливого змісту).

Однак не завжди насильство в освітніх закладах є булінгом. До типових ознак булінгу належать:

систематичність (повторюваність);

наявність сторін (кривдник, потерпілий, можуть бути спостерігачі);

наслідком дій кривдника могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Важливо відрізняти булінг від звичайного конфлікту.
Конфлікт – явище разове, нетривале, що виникає між рівними учасниками. У той час як булінгу властиві:

навмисність – агресор розуміє, що робить;
регулярність – цькування носить тривалий характер, повторюється щоразу;
обов'язкова нерівність сил учасників – жертва завжди набагато слабша за агресора;
стійкі ролі – чітко обрана жертва, і вона незмінно залишається їй.
Як тільки в колективі «призначено» жертву, можна говорити про групове насильство. Саме це групове насильство травмує всіх учасників.

Учасники булінгу.
Булер – від особистих проблем, що стали причиною агресії, від деструктивного досвіду безкарності та ілюзії своєї сили, що веде до асоціальних рис особистості.
Жертва – від дискримінації та насильства, досвіду приниження, заперечення та незахищеності.
Спостерігачі – від «травми спостерігача», досвіду безсилля перед владою натовпу та сорому за свою слабодушність.
Спостерігачі — це і послідовники агресора, і мовчазні свідки, і потенційні захисники жертви. Це найбільша група, де кожен отримує свою психологічну травму.

Що робити батькам, якщо дитина зіткнулася з булінгом
1. Не піддавайтеся паніці.
Заспокойтеся та налаштуйтеся на розмову з дитиною. Будьте уважні, не виявляйте роздратування чи страху. Ви повинні транслювати силу, а нервозність та збудження – ознака слабкості. Чи не повчайте дитину, не потрібно всезнання. Більше слухайте та питайте, ніж кажете. Зберіть детальну інформацію про учасників та події цькування.
Обов'язково запевніть, що разом ви вирішите цю проблему – дитина гостро потребує впевненості та почуття захищеності.
2. Поговоріть із дитиною так, щоб їй це допомогло.
Підтримайте дитину та скажіть, що ви на її боці. Обов'язково розкажіть йому, що таке булінг, і поясніть, що він ні в чому не винен, що жертвою може стати будь-хто.
3. Підготуйтеся до візиту до школи.
Попередьте про свій візит заздалегідь. Не з'являйтесь у зоні зору класу – учасники буллінгу не повинні знати, що ви втручаєтесь. На розмову не беріть дитину, навіть якщо вчитель чи директор попросять. Йому не варто чути можливий потік "він сам винен" і "діти, що з них взяти".
4. Зверніться до людини, відповідальної за колектив
Оскільки булінг - проблема колективу, вирішувати її важливо з дорослим, який за цей колектив відповідає. Із вихователем, класним керівником. Окреме важливе питання – що і як казати? Важливо, щоби речі називалися своїми іменами.
Жодних «У нього не ладнаються стосунки з однокласниками» чи «Подумаєш, діти завжди один одного дражнять» звучати не може.
5. Дізнайтеся, як педагог збирається вирішувати проблему
Якщо проблему названо, але вчитель не знає, як її вирішити (а таке трапляється найчастіше), не звинувачуйте його, але попросіть якнайшвидше вивчити це питання. Домовтеся, що у разі насильства дитина зможе звернутися до неї за допомогою.
6. Якщо є потреба – зверніться з дитиною до психолога
Якщо відчуваєте, що не справляєтесь самостійно. Якщо ваших знань та дій недостатньо. Якщо бачите, що дитині потрібна професійна допомога – зверніться до фахівця.
7. Не намагайтеся говорити з батьками булерів
Це неефективно. Одні захищатимуть своїх дітей. Інші – карати (наступним покараним буде жертва). Треті батьки звинуватить вас і вашу дитину.
8. Не просіть дитину загравати з булерами, намагатися відкупитися або подружитися, а також вирішувати проблему насильством у відповідь.
9. Найкращий захист від буллінгу – впевненість у собі.
Розмовляйте з дитиною, приділяйте їй увагу. Допоможіть знайти колектив, де йому комфортно, та завести друзів.
10. Доведіть справу до кінця.
Не зупиняйтесь на короткочасному покращенні. Дотискайте ситуацію до кінця, не чекайте, що затишшя проблема поступово зникне сама. Важливо викорінити її міцно та назавжди.

Проте варто пам’ятати, що соціальні фахівці – перш за все люди, які перебувають в таких же самих умовах, що й інші громадяни в українському соціумі. Фахівцям соціальної сфери важливо відповідально ставитись до свого психічного здоров’я та загального емоційного стану, тому вони повинні привертати увагу питанню турботи про власне психічне здоров’я, підвищення стресостійкості та сприяння формуванню та посиленню навичок самодопомоги та взаємопідтримки. Через війну та щоденні виклики, українське суспільство вже тривалий час перебуває в стані надмірного стресу. Поступово більшість людей в суспільстві усвідомлює, що це не «біг на короткій дистанції», а довготривалий «марафон» до якого варто адаптуватись та навчитись по-іншому розподіляти свої ресурси. На сьогодні найкращим помічником є контакт з реальністю. Адже саме здатність оцінювати та приймати реальність дає можливість своєчасно та об’єктивно оцінювати рівень загроз та викликів, критично ставитись до власних можливостей та ресурсів, формувати для себе власні продуктивні стратегії самодопомоги та підтримки.

Будьте терплячі та розуміючими

Ветеранам може знадобитися час, щоб одужати від фізичних і психологічних травм, які вони отримали під час війни. Демобілізованим може бути важко говорити про свої переживання, але важливо показати, що ви готові їх вислухати, коли вони будуть готові говорити.

Адаптація до цивільного життя – це довгий і складний процес, який вимагає терпіння та розуміння. Важливо створити безпечне середовище, де ветерани можуть відчувати себе комфортно, вільно висловлювати думки без страху засудження або неприйняття.

Не тисніть

Не змушуйте ветеранів одразу розповідати про свої переживання або робити те, до чого вони ще не готові. Дайте їм час і простір, щоб звикнути до нового життя. Зрозумійте, що вони пройшли через неймовірно складні випробування і потребують часу та підтримки, щоб адаптуватися до цивільного життя.

Важливо створити безпечне середовище, де вони можуть почуватися комфортно, вільно висловлюючи свої думки та емоції. Повага до їхнього особистого простору та терпіння значно допоможуть у гармонійному відновленні.

Допоможіть їм знайти ресурси

В Україні діє багато організацій, які надають всебічну підтримку ветеранам. Ці організації пропонують широкий спектр послуг, включаючи психологічну допомогу, юридичну консультацію, допомогу з працевлаштуванням, а також соціальну підтримку. Вони допомагають ветеранам адаптуватися до цивільного життя, надають ресурси для реабілітації та інтеграції в суспільство. Українські військові зробили неоціненний внесок у життя нашої країни, тому не треба соромитися приймати допомогу.

Заохочуйте їх брати участь у соціальній активності

Соціальна активність може допомогти ветеранам відчути себе частиною спільноти та подолати почуття ізоляції. Заохочуйте їх приєднатися до клубу ветеранів, спортивної команди або волонтерської групи.

Соціальна активність може стати ефективним способом відновити соціальні зв’язки та відчути підтримку з боку однодумців. Це також може бути чудовою можливістю для ветеранів поділитися своїми навичками та життєвим досвідом, а також навчитися чомусь новому, що може збагатити їхнє життя та допомогти у подальшій кар’єрі.

Бережіть себе

Підтримка ветерана може бути емоційно виснажливою. Надмірне занурення у переживання іншої людини може призвести до виникнення так званого «синдрому співпереживання», коли людина, яка допомагає, починає відчувати симптоми стресу або тривоги