1. Тактильне відчуття. Маленький контейнер з м'яким пластиліном або глиною, спиннер, кубик рубика, м'яка іграшка, шматочок приємної на дотик тканини, антистресовий м'ячик з гумовими шипами для стискання рукою. А деякі речі, наприклад, "лизун" можна зробити разом з дитиною своїми руками по онлайн-рецептами, а потім помістити в пластиковий стаканчик або яйце від кіндер-сюрпризу.

2. Слух. Різні аудіозаписи на диску або в плеєрі - музика, аудіокниги, звуки природи. А ще запис вашого голосу або розмови з дитиною. Знайдіть те, що діє на неї заспокійливо. Можливо вашій дитині подобається звук дзвіночків або весняного дощу.

3. Нюх - важливе джерело асоціацій і спогадів. Ефірні масла, лосьйони або невеликі мішечки з прянощами, такими як кориця, можуть забезпечити заспокійливий запах для дітей. Це також може бути шматочок улюбленого мила або ароматні трави. Пошукайте разом з дитиною запахи, які викликають у неї щасливі і розслаблюючі спогади.

4. Смак. Трав'яний чай, жуйка, м'ята або карамель - улюблені смаки і заспокоюють, і додають сил.

5. Зір. Фотографії близьких і рідних людей, домашніх тварин, улюблених місць або щасливих подій створять приємний і спокійний візуальний ряд. Пошукайте такі фотографії разом, щоб включити їх в невеликий альбом для "коробки". А підбадьорлива записка від мами, тата, вчителя або друзів відмінно підійдуть дитині, яка вміє читати.

6. Все разом. Пляшка мильних бульбашок поєднує в собі контроль дихання і спостереження за красивими бульбашками. Книжки-розмальовки з кольоровими олівцями або фломастерами теж забезпечують позитивний заспокійливий досвід від різних органів почуттів. Малювання допомагає дітям переключитися з неспокою на уяву і творчість.

1. Сумніви в собі.   

Дитина, яка виросла в постійному порівнянні, не буде відчувати себе собою. Замість «мені добре» в неї буде лише «я гірший/кращий за інших», що заважає їй насолоджуватися моментом і приймати себе.

2. Гра в одні ворота. 

Ми часто говоримо: «Дивись, як Сашко добре вчиться», але при цьому ігноруємо, коли йому важко. Це призводить до того, що дитина запам’ятовує протиріччя, і в майбутньому може нагадати вам про них.

3. Прагнення до того, що є в інших. 

Постійні порівняння змушують дитину відчувати, що їй чогось не вистачає. Дорослі, які отримують такі установки в дитинстві, можуть страждати від постійного тиску і невдач.

4. Комплекс неповноцінності. 

Коли дитина порівнює себе з більш успішними, у неї формується невпевненість у своїх силах. Це може вплинути на її здатність приймати виклики та випробовувати нові можливості.

5. Культура нетерпимості. 

Порівняння можуть призвести до приниження інших, що стає основою для расизму та інших форм дискримінації. Розвиваючи комплекс неповноцінності, дитина вчиться не поважати людей, які відрізняються від неї.

Виховання без порівняння допомагає дітям рости впевненими, щасливими і такими, що вміють цінувати як себе, так і інших! 

Що потрібно для розвитку самостійності:

- усунути помилки в системі виховання;

- налагодити довірчі відносини з дитиною;

- побудувати систему мотивації; 

- використовувати правильні техніки спілкування з дитиною.

 

Спілкування з дитиною, яке допомагає їй розкрити свою самостійність:

- розширення меж її особистого вибору;

- похвала і заохочення за зроблене;

- відкриті запитання в діалозі, які стимулюють її до роздумів і прийняття власних рішень.

 

Фрази, які стимулюють дитину до самостійних дій:

- «Я тобі в цьому довіряю»: дитина відчуває не пряму вказівку, а те, що їй виявили довіру; розуміє свою відповідальність;

- «Я впевнена(ий), що ти з цим гарно впораєшся»: дитина вірить в свої сили і відчуває натхнення;

- «Давай зробимо один одному сюрприз»: дитина включається в гру, готова зробити щось заради захоплюючого процесу; зацікавлена відповідним сюрпризом;

- «Я буду тобі дуже вдячна(ий)»: дитині дуже важлива щира вдячність батьків; включається відповідальність у виконанні;

- «У мене є справа – це тільки для тебе»: дитина відчуває свою винятковість і важливість; готова допомагати чи робити щось, щоб виправдати очікування.