Буде кілька етапів: турбота про дорослого, розмова з дитиною, підготовка до зустрічі, зустріч, що може потребувати уважності

1. Стан дорослого, який говоритиме з дитиною. Дитина завжди спирається на наш стан. І ми маємо взяти час на те, щоб самим усвідомити та намагатись приймати те, що відбулось.

Можливо, спершу варто звернутись за підтримкою психолога.

Бути наляканими, завмерти, плакати, злитися, відчувати лють, почуватися невпевненими, хотіти зі всіма поділитись як і не хотіти нікого бачити, взяти собі час на усвідомлення – природно.

Підтримка пораненого/пораненої та підтримка дитини – скоріш за все буде на вас. І турбота про те, щоб у вас вистачило сил – важлива.

Можливі питання:

Якщо дорослий поїде одразу в лікарню – хто може допомогти побути з дитиною?

До кого ви можете звернутись за підтримкою?

Якщо немає сил на розмову з дитиною – можливо, це зробить хтось з близьких, кому дитина довіряє

2. Розмова з дитиною – у нас діють загальні правила розмов на складні теми:

* Близький дорослий - з дитиною має говорити той, кому дитина довіряє. Але тоді, коли сам дорослий зможе витримати емоції дитини та матиме сили відповідати на запитання.

* Безпечне місце – обираємо місце, де б самому дорослому та дитині було більш зручно та затишно. Краще сидітистояти так, щоб спиною можна було спертися на спинку крісла чи стіну. І мати можливість обійняти дитину

* Більше часу – починаємо розмову лише тоді, коли знаємо, що можемо не поспішати.

* Бути в контакті – дитині особливо важлива присутність та контакт – контакт очей, доторку, можливість обійнятись. (хоч не всі діти в кризових ситуаціях дають до себе доторкнутись). Важливо відкласти телефон і не відволікатись від дитини.

* Ми можемо дотримуватись умовного алгоритму:

 - чесне повідомлення;

- пояснення та підтримка емоцій та реакцій;

- плани на майбутнє, дії.

* Можливі слова:

Я хочу з тобою поговорити про важливе. Тато/мама (рідна людина) потрапила у складну ситуацію і отримав поранення. Йому/їй дуже допомагають лікарі. Йому/їй вже краще, але є те, що змінилося.

(Краще не говорити НАШ тато/ НАША мама – так ми стаємо в одну позицію з дитиною.

Наче ми брати і сестри. Ми маємо бути в ролі дорослого)

Після поранення тіло може змінитися. Наприклад, можуть бути шрами або він/вона може втратити частину тіла, або обличчя матиме інший вигляд.

Це може виглядати незвично для всіх, і нам спочатку навіть на це може боляче дивитись. А може ми одразу звикнемо. Мамі/Тату потрібно лікування і наша підтримка. І ми точно всі впораємось. І всі зовнішні зміни не змінюють, який він/вона всередині. Хоч йому/їй потрібен буде час, щоб повністю повернутись до нас

У тата/мами було поранення. Йому/їй допомагали лікарі. Тепер у нього/неї одне око закрите (або його немає), кінчик носика маленький, на обличчі є рани, але вони точно загояться. Тато/мама всередині залишивсялась таким самим/самою і дуже скучивла за тобою

Кожен шрам – це йогоїї історія хоробрості.

Для маленької дитини: Татове/Мамине обличчя стало іншим, бо він був поранений і лікарі його лікували. Ми будемо разом звикати до нових татових/маминих очей (носика, рук та ніг).

Він/вона буде вчитись ходити, писати, їсти – і ми йому/їй допоможемо.

3. Нормалізація емоцій: емоції дитини не треба виправляти чи змінювати – нам достатньо бути поруч.

Спочатку тобі може бути незвично дивитись на нього/на неї. Це нормально здивуватись чи навіть злякатись. Ми будемо разом дивитись і звикати. Я поруч.

Коли ми його/її побачимо, можеш спочатку здивуватись — це нормально. Ми будемо допомагати один одному звикати. Ти зможеш мені ставити будь-які питання.

Ти можеш відчувати різні емоції — здивування, страх, сум або навіть злість, а можеш нічого не відчувати взагалі. Це нормально.

Те, що сталося в нашій родині – дійсно складно. Але ми разом. І точно зможемо допомогти один одному.

Можливий акцент на тому, що є те, що буде незмінним він/вона (тато/брат/інша рідна людина) залишається таким же рідним, з усіма своїми жартами, любов’ю до тебе. Тіло змінилося, але любов та те, що ми рідні не зміниться.

* Якщо є те, що ви точно знаєте – скільки часу людина буде на лікуванні, що саме змінилося, до чого варто готуватися (крісло колісне, протезування, пов’язка на обличчі, складності із зором чи слухом) про це варто згодом розповісти.

* В подальших розмовах можна торкнутись теми:

Що Мама/тато зможе. Чого деякий час чи, на жаль, взагалі не зможе робити.

Зі старшими дітьми можна поміркувати - Що робить тебе тобою. Що найважливішого в нас є, що навіть про зовнішніх змінах не зникає.

* З маленькою дитиною можна полікувати іграшку - Пограти в «шрами на ляльці чи м’якій іграшці»: намалювати чи приклеїти пластирі.

Намалювати разом близьку людину: який він зараз є, з усіма змінами, і намалювати поруч з нею чи всіх в одному великому серці.

4. Що може зробити близька людина, що була поранена.

Записати короткі аудіоповідомлення спеціально для дитини: привітання, улюблену колискову або казку, знайомі родинні слова та прізвиська

зробити фото але вже з загоєними шрамами (обов’язково з позитивним підписом чи емоцією). Наприклад, коли усміхається або тримає улюблену іграшку дитини.

Ми можемо проговорити маленькій дитині: «Татомама на фото, бачиш? Це татомама після лікування. Ми йогоїї любимо, а вінвона любить нас».

Після такого фото чи відео контакту дозволити дитині виражати емоції Слухати і підтверджувати почуття: «Так, обличчя і тіло змінилось, ми звикаємо разом».

5. Перед зустріччю:

Показати фото та відео, аудіо.

«Подивись, це тато/мама. Він/вона інший/інша зовні, але він/вона так само усміхається тобі.

Ти його/її впізнаєш за голосом і обіймами.

6. Зустріч. Перший контакт з дитиною

Ми можемо нагадати: Спочатку ти можеш здивуватись чи не впізнати маму/тата або злякатись, або взагалі нічого не відчути — це нормально. Я буду поруч, ми разом з тобою.

Наша підтримка дуже важлива і ми всі звикнемо. Тато/мама на тебе чекає.

На першій зустрічі дати дитині можливість бути з близьким дорослим на руках чи поруч, не змушувати одразу підходити до рідного, що був поранений.

Не змушувати одразу дивитись, обіймати або торкатись, дати час.

Спокійно повторити: Це тато/мама, він/вона тебе дуже чекала, він/вона змінився/змінилася, але дуже сумував за тобою». Так, тато/мама виглядає інакше, він/вона тебе любить і дуже чекав/чекала.

* Дорослий, який був поранений може сказати щось знайоме для дитини — улюблену фразу, жарт.

Може сказати: якщо хочеш, можеш роздивитись. Питай, що тебе цікавить. Дитина може проявляти цікавість і ставити питання: а тобі було боляче, а ти не помреш, а ти тепер робот чи супермен/супервумен, а ти вмієш бачити в темряві, а що саме сталося.

7. Після першої зустрічі:

Дитина можливо потребуватиме такого ж алгоритму:

- пояснення того, що сталося;

- пояснення її емоцій;

- пояснення того, що на всіх очікує.

8. Те, що може бути неочевидним в реакціях дитини і з чим їй може бути потрібна допомога.

Дитина може пишатись рідним, а може й соромитись, бажати помститись ворогам, ревнувати, боятись, почуватись винною, може не проявляти своїх почуттів. Їй може бути потрібен час, уважність до потреб, та залученість. Іноді родини із турботи намагаються захистити дитину, не навантажувати її. І вона почувається викресленою, відокремленою. Краще долучати її до спільних дій та спільної турботи (в міру її розуміння та сил).

За матеріалами психологині Світлани Ройз

Якщо на дитину (дитину з інвалідністю) виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму (для дитини з інвалідністю, над якою встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму) для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги. При цьому розмір призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги враховується як середньомісячний розмір зазначених виплат, отриманих на дитину за попередні 12 календарних місяців.

У разі передачі дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, під опіку чи піклування або влаштування в дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю до розрахунку розміру допомоги на таку дитину не включається розмір призначеної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо дітям (на дітей), над якими встановлено опіку чи піклування, за попередні 12 календарних місяців не нараховувалися аліменти, пенсія, державна допомога, стипендія, така допомога призначається в розмірі 2,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допомога не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

Розмір допомоги становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

Підстави для припинення виплати допомоги:

- звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника;

- працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

- усиновлення дитини, передача дитини батькам;

- досягнення дитиною 18-річного віку;

- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір'ю або батьком дитини;

- влаштування дитини на повне державне утримання.

Виплата допомоги припиняється за рішенням органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли відповідні обставини.

Російські спецслужби для досягнення цілей щодо дестабілізації ситуації в Україні будь-якими способами використовують для цього українських дітей, у тому числі застосовуючи психологічний тиск, маніпуляції та фінансове заохочення для вербування дітей через Telegram-канали, обіцяючи їм «легкі» заробітки за виконання певних завдань. Тому важливо об’єднати зусилля суспільства, держави та батьків, щоб убезпечити їх від таких ризиків. Захист підлітків від вербування та втягування у диверсійну діяльність – це спільне завдання всього суспільства. Лише через постійну увагу, навчання та контроль ми зможемо забезпечити безпечне майбутнє наших дітей і країни в цілому.

Для недопущення вербування російськими спецслужбами необхідно:

1.Бути обережним в Інтернеті та соціальних мережах. 

Соцмережі — це дуже складні застосунки. Для повноцінної роботи вони запитують доступ майже до всієї особистої інформації. Це може бути як мінімум доступ до фото галереї, доступ до файлової системи взагалі, до ваших контактів, до камери, до мікрофона, до інтернет-з’єднань, до інформації про телефон. Тому встановлюючи будь-який додаток на телефон переконайтесь у його безпечності.

2.Бути обачними із пропозиціями, які пропонуються незнайомцями. 

Навіть якщо людина стверджує, що їй можна довіряти, краще бути обачним та утриматися від надмірно близького спілкування та у разі пропозицій сумнівного характеру, особливо заробити «великі кошти», одразу повідомляти про таке спілкування до поліції, зробивши скріншоти переписки і зафіксувати ідентифікуючий нікнейм того, хто пропонує заробіток.

Учням необхідно повідомляти про будь-які пропозиції, підозрілі нові знайомства батькам, педагогам та поліції.

Поширювати інформацію тільки з офіційних ресурсів.

3.Якщо Вас намагаються залучити до протиправної діяльності:

Дати чітко зрозуміти, що ви не хочете співпрацювати (на всі запитання треба відповідати «Ні». У жодному разі нічого не обіцяти та не погоджуватися).

4.Уникати  контактів із підозрілими людьми:

Не погоджуйтеся на зустрічі з незнайомцями. Завжди повідомляйте дорослих про такі запрошення.

 5.Повідомляйте про підозрілі ситуації:

Якщо отримуєте дивні пропозиції або помічаєте щось підозріле, негайно скажіть батькам чи вчителям.

6.Будьте обережними в соцмережах:

Не публікуйте інформацію, яка може зацікавити злочинців;

Використовуйте налаштування приватності для обмеження доступу до особистої інформації;

7.Навчайтеся розпізнавати маніпуляції.

Звертайте увагу на ознаки обману: пропозиції швидкого збагачення, прохання виконати прості завдання з подальшими вимогами.

 

 

Найчастіше від нього потерпають діти. Стусани, погрози, ігнорування, вимагання грошей – усе це може бути проявами цькування.
 Закон визначає булінг як дії, що вчиняються стосовно дитини або дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу і полягають у:
 психологічному (погрози, шантаж, принизливі погляди)
 фізичному (штовхання, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень)
 економічному (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей)
 сексуальному насильстві (образливі рухи тіла, зйомки в роздягальнях, образи сексуального характеру).
Розрізняють також кібербулінг — цькування із застосуванням електронних комунікацій (залякування та шантаж через повідомлення в соцмережах, публікація фото та відео принизливого змісту).
Однак не завжди насильство в освітніх закладах є булінгом. До типових ознак булінгу належать:
 систематичність (повторюваність)
 наявність сторін (кривдник, потерпілий, можуть бути спостерігачі)
 наслідком дій кривдника могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
За вчинення булінгу передбачена адміністративна відповідальність — штраф від 850 до 3400 грн або громадські роботи.
Куди звертатися по допомогу:
 до керівника закладу освіти;
 до поліції;
 проконсультуватися можна, зателефонувавши на Національну гарячу лінію для дітей та молоді 116 111.

Така активність - це допомога у забезпеченні стабільного поповнення банку крові для надання допомоги пораненим військовослужбовцям, пацієнтам під час оперативних втручань та постраждалим унаслідок надзвичайних ситуацій.

Така процедура проводиться виключно в інтересах дитини, щоб забезпечити їй стабільні та гармонійні умови життя. Після ухвалення рішення суду відділ ДРАЦС вносить зміни до актового запису про народження дитини або повнолітньої особи та видає нове свідоцтво про народження. В актовому записі змінюються відомості щодо батьків, дитини, зокрема дата та місце народження, а також дата державної реєстрації народження. У разі зміни дати народження, дата державної реєстрації може бути також виправлена - за заявою особи, зазначеної у рішенні суду, або її уповноваженого представника. В умовах воєнного стану, запровадженого в Україні з 24.02.2022, для отримання нового свідоцтва можна звернутися до будь-якого відділу ДРАЦС, розташованого на підконтрольній українській владі території.

У разі виникнення запитань або для уточнення інформації ви можете зателефонувати на гарячі лінії відділів ДРАЦС: https://is.gd/wZQl0a

Присвоюється прізвище, ім’я та по батькові дитині під час реєстрації народження з одночасним визначенням її походження. Відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Дитині можуть присвоїти подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Якщо ж виникає спір між батьками, то його можна вирішити, звернувшись до органу опіки та піклування або ж до суду. Сімейне законодавство також надає право батькам змінити прізвище дитини у майбутньому.

Коли можливо змінити прізвище малолітньої дитини?

Відповідно до статті 148 Кодексу прізвище може бути змінене у таких випадках:

- У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. Якщо ж дитина досягла семи років, то прізвище змінюється за її згодою.

- У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

- За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.

Якщо один із батьків проти зміни прізвища дитини, то спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Куди звернутися для зміни прізвища дитини?

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі – Закон) та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі – Правила).

Так, розгляд заяв про внесення змін до актових записів цивільного стану належить до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану (далі – відділи ДРАЦС), дипломатичних представництв і консульських установ України (стаття 6 Закону).

В умовах воєнного стану, запровадженого в Україні з 24.02.2022, звернутися можна до будь-якого відділу ДРАЦС, розташованого на підконтрольній українській владі території.

Крім того, подати заяву можна шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг.

Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають за кордоном, можуть подати заяву до дипломатичного представництва або консульської установи України.

Які документи необхідно подати?

Для внесення змін до актових записів цивільного стану потрібно подати:

- заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану;

- паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця, особи без громадянства;

свідоцтво про народження;

- інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Заява повинна бути заповнена розбірливо. У ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, батьків.

Водночас чинним законодавством не передбачено норм, що забороняють подачу заяви про внесення змін до актового запису цивільного стану через представника.

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, центр надання адміністративних послуг, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про зміну прізвища малолітньої дитини.

Строки розгляду

Відповідно до Правил питання про внесення змін до актових записів цивільного стану розглядається у строк, що не перевищує трьох місяців, з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

За наявності поважних причин цей строк продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації (за місцем їх подання), але не більше ніж на три місяці.

Дипломатичним представництвом або консульською установою України таке питання розглядається у шестимісячний строк з дня подання до них відповідної заяви.

Вартість послуги

Згідно з положень статті 20 Закону за свідоцтва, що видаються у зв’язку із зміною до актових записів цивільного стану, справляється державне мито у розмірі, визначеному законом.

За видачу свідоцтва у зв’язку зі зміною до актових записів цивільного стану справляється державне мито у розмірі 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,34 грн) (пункт 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993  № 7-93 «Про державне мито»).

Водночас відділи державної реєстрації актів цивільного стану можуть надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від надання платних послуг, зараховуються до державного бюджету (частина третя статті 20 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1168 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися відділами державної реєстрації актів цивільного стану.

У разі виникнення запитань або для уточнення інформації ви можете зателефонувати на гарячі лінії відділів ДРАЦС управлінь державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції.

Мета: знизити рівень тривоги, знайти в собі ресурси та використовувати їх, усвідомити, що навіть у період невизначеності можна жити, творити і бути джерелом світла для себе та своїх близьких.

Техніка: «Казка про Зайчиху, що чекала і жила»

Авторка: Катерина Гарцарік

Цільова аудиторія: жінки, чиї чоловіки на війні / в зоні бойових дій.

У лісі, де дерева шепочуть вітром, а місяць щовечора лягає спати між гілками сосен, жила Зайчиха. У неї було двоє маленьких зайченят, а ще чоловік — сильний, розумний і добрий Заєць.

Одного ранку Заєць попрощався з родиною і пішов у справах, що стосувалися безпеки всього лісу. Він був одним із тих, хто мав слідкувати, щоб інші звірі жили в спокої. Зайчиха знала, що це важливо. Вона кивнула, посміхнулась, обійняла його міцно й сказала:

— Ми чекатимемо. Я подбаю про малих і про наш дім.

Минали дні. Потім тижні. І ще дні. А Заєць усе не повертався.

У лісі приходили новини — про тих, хто вже повернувся, і тих, хто ще десь у дорозі. А про Зайця — тиша.

Зайчиха почувалася так, ніби небо забуло світити для неї.

Вона намагалася триматися, бути сильною, готувати морквяні оладки, обіймати зайченят, але вночі — коли всі спали — вона тихо плакала в подушку.

Одного такого вечора Зайчиха вийшла надвір. Було темно, ліс дрімав, зірки мовчали. Вона сіла під старою ялиною й подумала:

«Я не знаю, скільки ще чекати. Але я знаю — мої діти потребують світла. І я буду цим світлом. Я тримаю тил. А значить — світ не валиться».

З того вечора щось змінилося.

Зайчиха не перестала сумувати, але почала жити. Вона створила в лісі маленький гурток для звірят, чиї родичі також пішли в далекі справи. Вони малювали, ділилися казками, обіймалися, якщо було боляче. Вона розповідала зайченятам історії про хоробрих звірів, про силу серця, про надію.

Вона зрозуміла: сила — не в тому, щоб не боятися. Справжня сила — це тримати лапку іншого, навіть коли тремтить своя.

І одного дня, коли сонце розливалося по лісу, а зайченята готували пиріг до свята весни — на порозі з’явився силует.

Заєць. Втомлений, але усміхнений. І з очима, які шукали її — свою Зайчиху.

Вона обійняла його мовчки. Не потрібно було слів. Бо в її обіймах було все: біль, віра, витримка і нескінченне кохання.

Бо коли тебе люблять і ти любиш — ти здатна на більше, ніж уявляєш.

Під час зустрічей розглядаються різні питання соціального характеру: особливості виховання дітей та комунікації з ними, права та обов'язки батьків, оформлення статусів та державних допомог, неприпустимість втягнення дітей в злочинну діяльність та інші. 

Під час консультацій розглядаються різні соціальні питання, звертається увага на умови проживання дітей. З батьками проводиться бесіда з питань створення безпечних умов для проживання дітей, дотримання санітарно-гігієнічного стану житла та правил техніки безпеки при користуванні електроприладами, газовими плитами, щодо обмеження доступу дітей до побутової хімії та небезпечних предметів.

Шановні батьки! Будь ласка пам'ятайте, що відповідальність за життя, здоров'я та безпеку дітей, перш за все, покладена саме на батьків.