Так сталося, що сім`я Петренків (прізвище змінено) у 2014 році змушена була переїхати з Донецької області до Харкова. Це була перша ситуація, коли двом дітям потрібна була допомога і вони змушені були звернутися до Відділу. Наполеглива робота з дітьми та їх батьками дала свої результати. Діти поступово адаптувались, влилися у нові шкільні колективи, психологічний клімат у родині налагодився. Але, знову тривоги, знову жахіття і знову реальність, від якої колись змушені були переїхати. Але цього разу вони залишились тут у місті, яке вже стало для них рідним. Допомога фахівців із соціальної роботи була дуже потрібна. Тому що самим їм було важко впоратися з проблемами, які знову з`явилися створюючи складні життєві обставини. Наразі дещо змінюється у Петренків на краще. Будемо працювати і разом впораємося.

Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» у цей непростий для нашої країни час надає допомону дітям з опікунських  сімей: здійснює відвідування родин за місцем проживання та надає допомогу у вирішенні соціальних питань родинам, у яких проживають діти, що тимчасово залишили своє постійне місце проживання у Донецькій, Луганській та інших областях, де ведуться бойові дії. Дорослі та діти мають можливість отримати допомогу у вирішенні соціальних питань, юридичних консультацій, психологічної підтримки, а також сприння в отриманні гуманітарної допомоги у вигляді одягу, взуття та речей першої необхідності, які передають для них небайдужі мешканці Новобаварського району міста Харкова.

За збігом обставин «діти вулиці» опиняються без піклування батьків і нерідко називаються соціальними сиротами. «Діти вулиці» позбавлені здорового збалансованого харчування, санітарно-гігієнічних умов, формування здорового імунітету. Зруйновані заклади освіти, охорони здоров’я, культури у зоні бойових дій; психологічний стрес від військових дій, небезпека від людей із зброєю, ураження мінами і боєприпасами, каліцтва і смерть дітей – це далеко неповний перелік небезпек, що принесла Україні війна з Росією.

За сучасною статистикою для більшості дітей, втеча з дому – це цілеспрямований, заздалегідь обдуманий вчинок, і лише для небагатьох таким чинником був короткочасний конфлікт, образа, підмова друзів, а дехто взагалі не може зрозуміти, чому втікав. Діти не усвідомлюють небезпеки вулиці, у них ще немає соціального досвіду. Вони намагаються знайти підтримку у собі подібних, їх об’єднує злість, образа, агресія, байдужість рідних та ін. «Дітьми вулиці» при живих батьках в основному стають ті діти, які живуть в бідних або неблагополучних сім'ях. Але досить часто на вулиці опиняються діти, що народилися і яких виховували в абсолютно нормальних на перший погляд сім'ях. Одні втекли з будинку, тому що їм набридло слухати постійні сварки батьків, інші бачили батька і маму тільки кілька хвилин вранці, адже ті весь час пропадають на роботах і поцікавитися, чим живе їх чадо, які у нього проблеми не було часу; ще хтось біжить з дому, тому що батьки не можуть задовольнити їхні забаганки: купити модний одяг або дорогі телефони.

Відсутність у родині належної турботи, уваги, інтересу до потреб дитини - створюється реальна загроза  її психічному, фізичному і моральному здоров'ю. У подальшому «діти вулиці» перетворюються на психічно хворих жебраків, злочинців, сексуальних рабів й асоціальних елементів. Наслідки проблеми дитячої бездоглядності і безпритульності будуть відлунювати у майбутньому, навіть після її усунення: ріст правопорушень і злочинів серед неповнолітніх, проституція, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, розповсюдження гепатиту, туберкульозу, венеричних хвороб, ризики експлуатації дітей, порнографічний бізнес тощо.

Соціальна робота працівників соціальної сфери полягає у профілактичній роботі з сім’ями, з батьками родин вразливої категорії або неблагополучних сімей, профілактика даного соціального феномена - «діти вулиці» для вирішення проблем реабілітації та адаптації бездоглядних та безпритульних дітей: консультування батьків щодо утримання або встановлення контакту дорослих з дитиною, сприяння мотивації дитини до різних видів діяльності, до цікавої для неї роботи, допомозі дитині у ресоціалізації – придбанні нового соціального досвіду і здійсненні реабілітації, яка передбачає використання нового соціального досвіду у повсякденному житті.

Досвід роботи з сім’ями щодо проблеми «дітей вулиці» підкреслює необхідність об'єднання зусиль не тільки усіх фахівці соціальної сфери,  а і представників всієї громадськості, школи та особливо батьків.

Запобігання виходу дітей на вулицю – це створення умов збереження здоров’я і життя дітей, вимагання від дорослих -  щасливого дитинства у родині з люблячими, уважними батьками.

Якщо Ви батьки або небайдужі люди – можете звернутися до нас по допомогу у вирішенні питання відносин батьків з дитиною, щоб попередити бездоглядність та безпритульність дітей.

Наші контакти:

Відділ соціальної роботи по Слобідському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»,

Адреса: м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45,46,47; 

 тел. 0916179245, 725-26-86, 725-26-87.

Авторка: провідний фахівець із соціальної роботи Журавльова Л.І.

Завдяки тісній співпраці з благодійними та релігійними громадськими організаціями, а саме з християнською церквою "Нове покоління", сьогодні, 13.07.2022 року близько 10 сімей з дітьми, мешканців Слободского району м. Харкова, отримали адресну гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування, підгузків для дітей, цукерок та солодощів.

Неймовірно приємні відчуття отримали дорослі та фахівці з соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб "Довіра" від вдячних матусь та діточок!

Дякуємо християнській церкві "Нове покоління", та особисто пані Юлії та Олені!

Якщо у Вас виникли питання, та Ви потребуєте консультації з будь-яких питань, відповідно до компетенцій Відділу, звертайтеся до нас за адресою : м. Харків, вул. Плеханівська, 42, к. 45-47, 4 поверх, понеділок, середу та п’ятницю з 9.00 до 13.00 попередньо записавшишь за номером телефону 0916150998.

Бережіть себе!

З точки зору психологів –

• Час на горювання настав від першого пострілу.
• Час на горювання настав від першої бомби та зруйнованого будинку.
• Ми маємо давати собі можливість горювати тут і зараз. Але це горе не має руйнувати нас та унеможливлювати нашу здатність до опору. Бо якщо ми будемо горювати про зруйнований будинок і намагатися його відбудувати під обстрілами - це неадекватно. Тут треба керуватись двома чинниками: інстинктом самозбереження та скорботою.

Заперечення, гнів, компроміс, депресія і прийняття. Чи дійсно людина, яка переживає біль втрати, проходить певні стадії? 

«Туга - це місце невідоме нам, поки ми самі там не побуваємо. Ми усвідомлюємо, що близькі люди можуть померти, але точно не знаємо, що нас очікує в перші дні та тижні після втрати».

Це - слова американської письменниці Джоан Дідіон, яка описала свої почуття в першій рік після смерті чоловіка у надзвичайно емоційній сповіді "Рік магічного мислення".

Теорія про п'ять стадій горя - заперечення, гнів, компроміс, депресію та прийняття - міцно вкоренилася в масовій культурі.

Про неї пишуть статті і згадують у серіалах, а художник Демієн Герст створив серію картин, назвавши їх акронімом "DABDA" (denial -заперечення, anger- гнів, bargaining- торг, depression-депресія, acceptance-прийняття).

Скільки триває кожен етап, не зазначають, але вважається, що всі вони мають минути в певній послідовності.

Концепція стадій скорботи виникла в ході дослідження, яке у 1960-х роках провели психологи Джон Боулбі (який також вивчав прихильність дітей до батьків) та Колін Мюррей-Паркс. Вчені провели інтерв'ю з 22 вдовами і визначили чотири етапи скорботи: оніміння, пошуки та туга, депресія та переосмислення.

Сучасну класифікацію розробила психолог Елізабет Кюблер-Росс, яка працювала зі смертельно хворими пацієнтами і розпитувала про їхні передсмертні переживання.

Втім, системної перевірки концепція про п'ять етапів скорботи не проходила, і лише на початку 2000-х дослідники Єльського університету вперше взялися за цю тему.

Протягом трьох років вони опитали 233 людей, які втратили кохану людину (зазвичай дружину або чоловіка). Інтерв'ю проводилися приблизно через шість, одинадцять і дев'ятнадцять місяців після смерті.

Дослідники не розглядали випадки насильницької смерті родича або стани складної реакції на горе.

Отримана ними картина була складнішою за гіпотезу п'яти стадій. Дослідники виявили, що найпоширенішою емоцією було прийняття, тоді як заперечення переживали далеко не всі або не в однаковій мірі.

Другої сильною емоцією була туга, а пригнічений стан супроводжував всі етапи, і він був більш вираженим ніж гнів.

Крім того, емоційні стадії не змінювали одна одну в чіткій послідовності. Людина на третій стадій скорботи могла, приміром, переживати прийняття, а не гнів.

Приблизно через півроку майже всі учасники дослідження зазначали зменшення негативних емоцій, але повного одужання це не означало.

Туга за померлим може тривати роками, але зрештою більшість людей справляється з горем.

З міркувань етики перші інтерв'ю проводилися лише через місяць після смерті, і тому точної картини про те, що відчуває людина в перші дні і тижні після втрати, дослідники не мали.

Спробуємо відповісти на питання “Чи час справді лікує?”

Нещодавно було проведено дослідження реакції людей на насильницьку смерть, але його учасниками стали переважно студенти, які втратили більш віддалених родичів, ніж чоловік або дружина.

Сувора послідовність етапів також не підтвердилася, хоча гострий душевний біль був більше притаманний першому етапу, а прийняття - останньому. Однак на відміну від попереднього дослідження, вчені не відстежували реакції однієї людини протягом тривалого часу.

Інше дослідження показало, що люди похилого віку переживають втрату інакше. Джордж Бонанно з Колумбійського університету спостерігав за літніми парами до і після смерті одного з подружжя. Він виявив, що 45% людей не відчували сильного болю ані одразу після смерті їхньої другої половини, ані пізніше.

10% вдівців і вдовиць навіть відчували деяке полегшення. Люди виявляли життєву стійкість і були здатні впоратися із горем.

Останнє дослідження, проведене Бонанно у 2012 році, також спростувало ідею стадій скорботи.

 Втім, яким б не були результати досліджень, теорія п'яти стадій переживання горя є в певному сенсі привабливою, адже вона дає людям надію на поступове полегшення.

Рут Девід Кенігсберг, авторка дослідження "Правда про скорботу", зазначає, що теорія п'яти стадій нав'язує людям певні почуття.

"Це заспокоює тих, хто має схожі емоції, але змушує відчувати провину тих, хто переживає смерть близьких інакше", - пише Кенігсберг.

"Людина може думати, що з нею щось не так, що вона не відчуває того, що повинна відчувати", - додає авторка.

Втім, дослідження однозначно свідчать про те, що "правильного" способу оплакувати кохану людину просто не існує. Всі переживають горе по-різному, і це природно.

Відчуття втрати залишається, але туга згодом минає, принаймні в більшості людей.

Певний "сценарій" того, що ви переживатиме далі, може дещо заспокоювати, але, на жаль, реальний досвід часто відрізняється від теорії.

Адже життя - набагато складніше.

            Цей матеріал є загальноінформативним, він не може замінити медичну консультацію спеціаліста. Якщо ви відчуваєте, що вам важко пережити втрату - не нехтуйте професійною психологічною підтримкою. 

Чекаємо Вас у Відділі за адресою: місто Харків, вул. Плеханівська, б. 42, к. 46-47, у понеділок, середу та п`ятницю з 9.00 до 13.00  попередньно записавшись на прийом за телефоном 0916150998.
Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

Бережіть себе!

1. Читання відволікає. Воно допомагає абстрагуватися від жахливої реальності й постійного читання новин та бодай на деякий час забути про війну.

Можна взяти за звичку читати під час повітряної тривоги. Це допоможе згаяти час та відволіктись від місця й ситуації, в яких знаходитеся.

Коли довго читаєш, настає момент, коли існує лише книга і ти. Такі моменти дуже корисні, аби перемкнутись.

2. Читання стимулює пізнання. Деякі книжки — з історії, філософії, культури та політики — допомагають краще відрефлексувати те, що відбувається в Україні зараз. 

Книжки допомагають поглибити знання про становлення нашої нації, зрозуміти, які були передумови й причини кривавої війни, а часом навіть і заспокоїтися.

Читання робить нас обізнаними, допомагає аналізувати, що в майбутньому допоможе відстояти свою точку зору в будь-якій історичній суперечці.

3. Читання зберігає психічне здоров’я. Час за книжкою допомагає знизити тривожність, сфокусуватися на моменті тут і зараз та навіть краще спати.

Читання знижує стрес. Читаючи, немов ставиш на паузу всі турботи, починаєш більш методично дихати й ніби повертаєшся до звичного життя.

Читання поновлює емоційний ресурс, допомагає мозку впоратися з невідомістю.

4. Читання додає сил і витримки. Особливо це стосується книжок, які описують події, схожі на ті, що переживають зараз українці. 

Досвід тих, хто жив під час Другої світової, дає розуміння, що все закінчиться і ми зможемо все переосмислити й передати цей досвід далі.

Читаючи книжки, де є війна, приходить усвідомлення, що люди вже проходили через подібне, відчуваєш подвійну емпатію до персонажа й асоціюєш себе з ним. 

5. Читання нагадує, що життя триває. Психологи радять за можливості повертатися до звичних ритуалів. І читання - одна з таких активностей, яка доступна зараз всім.

Це те заняття, що допомагає відчувати себе як у мирний час — коли можна було просто сісти й спокійно почитати книгу.

Це ритуал, який допомагає знаходити часточку нормальності у своєму житті й нагадує, що життя продовжується навіть у війні.

6. Читання прокачує. Книжки — чи не найпростіший спосіб навчатися нового навіть у бомбосховищі. А після війни отримані знання обов’язково знадобляться.    

Читаючи ви здобуваєте нові знання і можете бути корисним для оточення. 

Фахова література завжди дає мотивацію для розвитку та поштовх рухатися в майбутнє.

Читайте на здоров'я, а ми щонеділі будемо вам готувати книжкові  підбірки з психології та книжок, які допоможуть пережити важкі часи.

Якщо у Вас виникли питання, Ви потребуєте на соціальну допомогу, звертайтесь до фахівців Відділу за  телефоном +380916150998, записуйтесь на прийом або отримуйте відповідь у телефонній розмові на свої питання. Ми допоможемо Вам у межах наших повноважень. 

 Наша адреса: м. Харків, вул. Плеханівська, б. 42, к. 45-47

телефон:+380916150998, (057)725-26-86

Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

Авторка: Коваль Олена, начальник відділу соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» 

Бережіть себе!

Для того, щоб прийняти правильне для себе рішення, його необхідно роздивитися під усіма кутами та знайти всі плюси й мінуси. Можна спробувати відому техніку, яка допомагає у прийнятті рішень, — квадрат Декарта. 

Суть її полягає у наданні відповідей всього на 4 запитання:

1. Що буде, якщо це відбудеться? (Які плюси від цього?)

2. Що буде, якщо цього не відбудеться? (Усе залишиться так, як було, плюси від неотримання бажаного.)

3. Чого НЕ буде, якщо це відбудеться? (Мінуси від одержання бажаного.)

4. Чого НЕ буде, якщо це НЕ відбудеться? (Мінуси від неотримання бажаного.) Тут будьте уважні, бо мозок захоче проігнорувати подвійне заперечення. Не допускайте цього!

Чому ця техніка дієва? 

- Бо ми звикли розглядати питання тільки з однієї позиції "А що буде?", а тут ми можемо розвернути ситуацію на чотири сторони.

- Необхідно пам'ятати також той факт, що ніхто не допоможе вам у прийнятті правильного рішення, адже тільки вам знати, як для себе краще!

Добре, рішення прийнято, але відчуття тривожності все ще не покидає вас. 

▪️По-перше, це нормальне відчуття, і необхідно прийняти його. 

▪️По-друге, намагайтеся відшукати внутрішню опору, тобто ресурс (допоможуть дихальні техніки, спілкування із близькими, фізичні активності і т. д.). Також, як із прийняттям рішення, тривожність ми можемо розібрати для себе за пунктами, проаналізувавши свої відповіді на такі запитання:

- Що саме в мене викликає стан тривожності?

- Те, що викликає тривожність, це реальне чи уявне?

- Якщо реальне, то як буду діяти, якщо це станеться?

Надавши відповіді на всі запитання, ви наблизитеся до зваженого рішення.

Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

Відсутність домівки є однією з основних проблем громадян України, які внаслідок війни змушені були покинути або втратили власне житло. Дехто вже не перший місяць проживає у наспіх облаштованих притулках, у тому числі це родини з маленькими дітьми, особи похилого віку, інваліди тощо. Тож потреба в житлових приміщеннях для тимчасово внутрішньо переміщених осіб ( далі – ВПО) у зв’язку з воєнними діями зростає у зв’язку зі збільшенням територій, на яких продовжують активно відбуватись бойові дії.

Людей масово евакуюють з містечок та селищ, де проходять бойові дії, а також з прилеглих до них поселень.

Забезпечити повноцінним житлом у найкоротший термін вкрай складно, хоча держава докладає багато зусиль, поступово починає втілювати програми отримання компенсації за втрачене під час війни житло, які вже були анонсовані урядом та стали доступні для громадян в режимі реєстрації звернень за таким відшкодуванням.

Житло, що призначене для тимчасового проживання ВПО, формується сільськими, селищними, міськими радами таким шляхом:

- придбання (викупу) житла;

- будівництва нового житла;

- реконструкції будинків та гуртожитків, а також переобладнання нежитлових приміщень на житлові.

До фонду можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення. Житло з розрахунку не менше 6 кв. м на кожну особу можна буде отримати ВПО та членам їх сімей безоплатно за місцем фактичного перебування у межах території уповноважених органів.

Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фонду матимуть:

- багатодітні сім'ї;

- сім'ї с дітьми;

- вагітні жінки;

- особи з інвалідністю;

- особи пенсійного віку з числа тих, житло яких було зруйноване або стало непридатним для проживання.

Перебування на обліку громадян, що потребують житла для тимчасового проживання, не буде підставою для відмови внутрішньо переміщеним особам у подальшому взятті на соціальний квартирний облік.

Для взяття на облік необхідно подати наступні документи:

- заяву (за письмовою згодою від інших повнолітніх членів родини);

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України;

- копію довідки внутрішньо переміщеної особи про взяття на облік;

- копію документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні стосунки заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо);

- копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;

- копії документів, що підтверджують підстави пріоритетності в наданні житлових приміщень з фонду.

Факт знищення або пошкодження житла, що призвело до неможливості його використання за призначенням, підтверджується особистою заявою заявника та членів його сім’ї.

Відмовити особі, що потребує тимчасового житла, у взятті на облік можуть у випадку:

- неподання необхідного пакету документів;

- подання документів, що містять недостовірні відомості.

Підстави для зняття внутрішньо переміщеної особи з обліку:

- заява особи про зняття з обліку;

- зміна місця проживання;

- скасування дії довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи;

- неотримання протягом 30 календарних днів без поважних причин ордера на вселення в житлове приміщення;

- подання завідомо недостовірних відомостей, що є підставою для взяття внутрішньо переміщеної особи на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання.

Рішення про взяття на облік або відмова у взятті на облік буде прийматись уповноваженим органом протягом одного робочого дня після подання відповідної заяви. У випадку ухвалення позитивного рішення щодо забезпечення ВПО тимчасовим житлом видається ордер та укладається договір найму такого житлового приміщення із зазначенням всіх членів сім’ї, які мають рівні права щодо користування. Мешканці будуть зобов’язані вчасно вносити плату за житлово-комунальні та інші послуги, які їм надаються за місцем проживання, та дотримуватись правил користування житловим приміщенням.

У 2014 році Україна вперше стикнулася з питанням захисту громадян, які постраждали внаслідок подій в Криму, Севастополі, та окремих районах Донецької та Луганської областей. 20 жовтня 2014 року було прийнято Закон №1706 "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно якого ВПО вважається громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. У зв'язку з військовим вторгненням на Україну з 24 лютого 2022 року понад 11 мільйонів українців були змушені переселитися у безпечніші області країни чи виїхати за кордон. Тому на даний час питання інтеграції для внутрішньо переміщених осіб є найбільш актуальним.

Отримання статусу ВПО

Наразі отримати статус ВПО можуть особи, які перемістилися з Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської, Чернігівської областей та міста Києва в інші області України. Статус ВПО особа може отримати також, якщо переміщується в межах однієї області в іншу територіальну громаду, якщо в місці проживання такої особи йдуть активні бойові дії.

Для того, щоб отримати статус ВПО та довідку ВПО наразі існує декілька варіантів:

- звернутися особисто до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП);

- звернутися до виконавчого органу місцевої ради;

- звернутися до департаменту соціального захисту населення місцевої державної адміністрації;

- скористуватися порталом та мобільним застосунком Дія.

Для реєстрації особи в якості ВПО необхідно надати документ, що посвідчує особу та довідку про отримання індивідуального податкового номеру. У разі, якщо статус ВПО отримує дитина також необхідно надати свідоцтво про народження.

Також необхідно заповнити відповідну заяву де вказати персональні дані, останнє місце проживання/реєстрації та фактичне місце проживання на час подання заяви, а також номер банківського рахунку (єПідтримка, або для соціальних виплат) за стандартами IBAN.

Функція отримання статусу ВПО через додаток Дія доступна лише для громадян, які звертаються для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи вперше та мають відомості про картку платника податків та ID-картку чи біометричний закордонний паспорт у «Дії».

Громадяни які станом на 24.02.2022 року вже мали статус ВПО повинні особисто звертатися до уповноважених органів.

Основні програми щодо підтримки ВПО

1. Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам

Надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну ВПО, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Починаючи з травня 2022 року така допомога надається тільки тим ВПО, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні; а також ВПО, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат. Розмір допомоги складає: для осіб з інвалідністю та дітей - 3 000 грн; для інших осіб - 2 000 грн.

Виплати скасовуються у разі повернення ВПО до зареєстрованого до 24.02.2022 року місця проживання.

2. Допомога від Агентства ООН у справах біженців

Надається протягом трьох місяців. додатково без подання окремого звернення переміщеною особою на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Наразі таку допомогу можна отримати у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій областях. Розмір 2220 грн щомісяця.

3. Допомога для ВПО від Світової продовольчої програми ООН

Надається ВПО незалежно від отримання такою особою інших видів допомоги, зокрема виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Виплата здійснюється щомісяця протягом трьох місяців додатково без подання окремого звернення переміщеною особою на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Розмір дорівнює 2200 грн на місяць.

4. Компенсація за тимчасове розміщення ВПО

Також урядом запроваджено державну підтримку особам, які безкоштовно прихистили в себе ВПО. Розмір компенсації складає 14,77 грн на день за кожну особу та надається для компенсації витрат на комунальні послуги. Отримати компенсацію можуть громадяни України віком від 18 років, які є власниками житла та безоплатно прихистили у себе ВПО.

Це дозволяє ВПО отримати прихисток безкоштовно та при цьому не відчувати провини за те, що вони доставляють зайвий клопіт власникам, не маючи можливості сплачувати за оренду житла та іноді навіть за їжу.

5. Компенсація роботодавцям витрат на зарплату ВПО

З метою забезпечення працевлаштування ВПО запроваджено програму компенсації роботодавцям витрат на зарплату працевлаштованих ВПО, зокрема тих працівників, які отримали статус внутрішньо переміщеної особи після працевлаштування. Компенсація надається роботодавцю у розмірі 6500 грн за кожного такого працівника протягом двох місяців з дня працевлаштування. Для участі в програмі підприємству потрібно укласти трудовий контракт з громадянином, який є ВПО і зареєструвати дані про працевлаштовану особу через портал Дія.

Такий порядок діятиме під час воєнного стану та ще 30 календарних днів після його завершення.

Всі перелічені заходи підтримки дозволять ВПО забезпечити себе житлом та роботою та допоможуть почувати себе більш впевнено в новому місці проживання.

Для когось процес скорботи вимірюється тижнями чи місяцями, а деякі роками не можуть оговтатися від смерті рідних. Загоєння відбувається поступово. Це природний процес, який не можна прискорити.

Те, як ви сумуєте, залежить від багатьох факторів, зокрема від вашої особистості та стилю подолання, вашого життєвого досвіду, вашої віри та того, наскільки значущою була втрата для вас.

Незалежно від вашого переживання горя, важливо бути терплячим із собою і дозволити процесу розгортатися природним чином.

Не ігноруйте біль

Не блокуйте прояви болю та негативні емоції, що ви відчуваєте. Якщо робити це у довгостроковій перспективі, стає тільки гірше.

Для справжнього зцілення необхідно зіткнутися зі своїм горем і активно з ним боротися.

Ваші емоції – нормальні

Пам'ятайте, що сум, страх, самотність, злість або ж навіть ненависть – нормальні реакції на втрату. А сльози і неможливість їх приборкати не означає, що ви слабка людина.

При цьому ті, хто не плачуть, можуть відчувати біль так само глибоко.

Жодних часових рамок для скорботи

Біль неможливо поставити на таймер. Ви – жива людина, і маєте право сумувати, втративши близького. Лише від вас залежить, скільки часу це займе.

Продовжувати життя не означає забути про втрату. Ви можете продовжувати своє життя і зберігати пам’ять про когось або щось, що втратили, як важливу частину себе.

Насправді, коли ми рухаємося по життю, ці спогади можуть стати все більш невід’ємною частиною визначення людей, якими ми є.

Як впоратися з процесом скорботи?

Визнайте свій біль, не ігноруйте його, і спробуйте прийняти той факт, що горе може викликати багато різних і несподіваних емоцій.

Також важливо усвідомлювати, що не обов'язково сумувати наодинці. Шукайте підтримки віч-на-віч у людей, які люблять і піклуються про вас.

Дбайте про своє фізичне здоров'я та самопочуття, адже це напряму пов'язано з емоційним станом.

Визнайте різницю між горем і депресією.