Бичкова Наталія Сергіївна, психолог за фахом, яка є провідним фахівцем  із соціальної роботи Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Шевченківського району м. Харкова, взяла участь у проекті за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» з підготовки фахівців для надання психологічної підтримки та реабілітації з використанням тренованих терапевтичних собак. Учасників заходу спочатку ознайомили з загальними принципами каністерапії, зокрема щодо психології та дресури тварин, особливостей знаходження гармонії між тренером і собакою, між клієнтом і собакою. Після теоретичної частини почалося практичне опанування навичками спільної роботи з підопічними-тваринами. Приємно, що співробітники нашого Центру не зупиняються у своєму професійному розвитку, постійно вдосконалюють свої навички, підвищують рівень знань для надання більш дієвих, ефективних і потрібних соціальних послуг клієнтам.

Метою заходу стала популярізація сімейних традицій та цінностей на принципах взаємоповаги, та партнерства, усвідомленого батьківства, рівного розподілу сімецних обов'язків та відповідальності між жінками та чоловіками, а також залучення потенціалу громади до вирішення соціальних питань сім'ї та підвищення престижу багатодітних сімей.

Батьки мали можливість довідатися про те, як впливає стрес на стосунки в родині, як не загубити дитину в інтернет - просторі, про синдром уразливої дитини, важливітсь безумовної любові у відносинах та формування прив'язності у дитини.

Для гостей форуму була організована виставка організвцій, які працюють у сфері надання послуг сім'ям, дітям, батькам. Для дітей працювали зони активності з бебісіттерами та аніматорами, ігротеки, легостоли, конструктори, майстер-класи.

Захід було проведено разом з нашим соціальним партнером "Харківським Центром психологічних досліджень".

Арт-терапія –  ефективний спосіб психологічної допомоги, заснований на творчості та грі. Арт-терапія, або «лікування мистецтвом» - досить новий, проте популярний засіб психотерапії. Особливо актуальною арт-терапія є для дітей. Мистецтво – це чудова можливість для дитини «відкритися», поділитися своїми емоціями та страхами. Адже іноді так важко висловити словами всі ті емоції, що вирують у дущі. Саме арт-терапія допомагає віднайти душевну гармонію. Арт - терапія для підлітків:

• є засобом вільного самовираження та самопізнання;
• допомагає подолати апатію та безініціативність;
• має «інсайт-орієнтований» характер, передбачає атмосферу довіри, високої терпимості та уваги до внутрішнього світу;
• є потужним засобом зближення; 
• сприяє формуванню позитивної Я-концепції підлітків;
• надає психологічну підтримку підлітків;
• залучає підлітків до активної продуктивної творчої діяльності, яка сприяє формуванню всіх психічних процесів.

 А головне, що взаємодія за допомогою арт-терапії проходить дуже плідно та цікаво!

За допомогою арт - терапевтичних методів можна наблизитись до таких цілей:

1. накопичення емоційно-позитивного досвіду;
2. зняття напруги, тривожності, агресивності;
3. розвиток творчих та комунікативних здібностей;
4. стимулювання творчого самовираження, розкриття свого «Я»;
5. розширення уявлень про самих себе, розвиток інтересу до самого себе;
6. розвиток впевненості в собі, підвищення самооцінки.

Учасники заходу – жителі декількох селищ Зміївського району Харківської області, поділилися з присутніми своїм досвідом виховання, а також обговорили декілька важливих питань: забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на державному рівні, усиновлення та оформлення опіки, оформлення паспортів при досягненні дитиною 14-річного віку, вихід дитини із прийомної сім’ї та ін.

Згідно чинного законодавства України, всиновленню підлягають всі без виключення діти-сироти, а діти, позбавлені батьківського піклування – лише за відповідним рішенням суду. Не можуть бути всиновленими ті діти, батьки яких перебувають у в’язниці, розшуку або є безвісті відсутніми.

Засідання групи провела керівник проекту Харківського обласного благодійного фонду «Соціальна служба допомоги» Печерських Тетяна Петрівна. Під час засідання вона відзначила, що обговорення таких тем є актуальним на даний час, адже на території міста Харкова та області є декілька дитячих будинків сімейного типу, які потребують постійної підтримки та допомоги.

Засідання групи самопомочі батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу і прийомних батьків прийомних сімей, опікунів на базі Центру Київського району м. Харкова проходить кожного місяця за попередньою домовленістю її учасників.

Цирк люблять усі — і дорослі, і діти! Тут відчувається краса і міць людського духу, що може подолати будь-які перепони, силу земного тяжіння, має змогу зробити слухняними і величезного слона, і хижого лева, і підступну змію, і навіть невеличкого пацюка. Відвідання цирку є такою подією в житті, що водночас зможе і розважити, і навчити чомусь доброму, і стати прикладом для наслідування, адже щоб стати успішним і популярним артистом цирку, необхідно докласти значні зусилля і тренуватися багато років.

До того ж цирк — це не комп’ютерні ефекти і уявне життя, а живі люди і тварини, які показують глядачам свій талант і красу! На це варто також зважати у наш час суцільного захоплення молоді інтернетом, комп’ютерними іграми і соціальними мережами, коли реальне життя і його радісні моменти інколи стають чимось другорядним.

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Шевченківського району м. Харкова організував для дітей-сиріт — вихованців дитячого будинку сімейного типу “Отрадное”, а також для дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, безкоштовний перегляд циркової програми “Циркова сміхотерапія”. Глядачі були у захваті від побаченого! Дресировані коні показували трюки, від яких захоплювало дух! Жарти клоунів були смішними і зрозумілими і трирічним дітям, і дорослим. До того ж артисти змогли організувати щось на зразок інтерактивної гри з глядачами, причому бажаючі з залу обиралися чомусь саме такі, які могли підіграти клоунам, виконуючи їхні завдання, часом смішні і несподівані. Що це саме глядачі, а не “підсадні качки”, ми мали змогу переконатися на власному досвіді, бо один із добровольців був обраний із нашої групи. Приємно, що побачена програма була організована харківськими артистами, а цей факт має стати ще однією причиною пишатися нашим улюбленим містом!

Це світле і зворушливе свято – ще одна можливість вклонитися найдорожчій і найулюбленішій жінці на землі – нашій матері. Немає більш високого призначення, ніж подарувати людині життя, і більшої радості, ніж бачити, що твої діти ростуть щасливими й гідними людьми.
Материнство – це велика праця, велика відповідальність, яка вимагає від жінки величезного терпіння та самовіддачі. Саме матері виховують у нас найкращі людські риси, віддають нам своє серце, поділяють з нами всі радощі та тривоги. Ніжність і турбота, всепрощення, щира і безмежна любов, готовність віддати все заради щастя своїх дітей – це все про наших мам. Їхнє добре слово, мудра порада потрібні й важливі у будь-якому віці, якими б дорослими й самостійними ми себе не вважали!

 У цей святковий день особливі слова подяки та приємні подарунки прийняли матері-героїні Слобідського району м. Харкова. Дякуємо вам за вашу натхненну і відповідальну працю та підтримку!

У нашому центрі пройшов тренінг для прийомних батьків, опікунів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, щодо підвищення мотивації для дітей при їхньому вихованні. Зокрема, було зазначено, що мотивація буває зовнішня і внутрішня.

Якщо в початковій школі дитині подобалося вчитися, отримувати знання, якщо діяльність цікава сама по собі (задовольняється власна пізнавальна потреба), має місце розвинена внутрішня мотивація.

Коли значення має інша потреба (повага, заохочення батьків, соціальний престиж, висока оцінка), мова йде про зовнішні мотиви, зовнішню мотивацію.

Внутрішня мотивація починає розвиватися десь в 11-12 років.

Зовнішнє, емоційне приєднання (словесне заохочення і схвалення) — матеріальна винагорода.

Правила мотивацій:

1. За якісь справи — просто хвалити. За успіхи в школі — обіцяти кіно або цирк.

2. Зовнішня мотивація має відповідати віковим особливостям. Необхідно обіцяти і в найкоротший термін реалізовувати матеріальну винагороду.

3. Треба підвищувати самооцінку дитини тим, що наділяти відповідальністю у включення в прийняття серйозних сімейних рішень.

4. Бажання досягнень формує у дитини здорові амбіції.

5. Необхідно обговорювати разом можливі результати (з чого може складатися допомога дитини і яке значення вона буде мати для батьків).

6. Якщо батьки пообіцяли за якісь успіхи придбати значиму і очікувану покупку, треба чітко проговорити чи навіть прописати конкретні критерії успіху чи неуспіху, щоб дитина не відчувала себе ошуканою. Якщо батьки бачили, що дитина намагалася щось зробити, але результат виявився не таким позитивним, заохочення повинне бути. Можна окреслити очікування і настільки вони виправдалися. В іншому випадку, якщо дитина не отримає бажаного, у неї не тільки постраждає мотиваційна сфера, але і стосунки стануть менш довірливими.

Необхідно мати суворо структурований режим дня. Привчаючи дитину до самостійності і відповідальної поведінки, необхідно розписати ті обов’язки, виконання яких батьки готові віддати дитині.

1-й етап — виконання завдання разом з дитиною, указуючи їй на можливі ускладнення.

2-й етап — батьки лише нагадують про те, що завдання повинне бути виконаним, і є присутніми при виконанні (можна допомагати заохоченням і підтримкою).

3-й етап — дитина робить усе сама без нагадувань, а батьки тільки перевіряють результат.

4-й етап — підведення підсумків. Батьки хвалять дитину в будь-якому разі за те, що старалася, і показують те, що, на їхню думку, не зовсім вийшло.

Задача батьків — максимально прописати і обговорити ті обов’язки, які погодилася виконувати дитина.

У кінці тижня, якщо дитина буде намагатися справитися зі своїми справами, її чекатиме заохочення.

Привчаючи дитину до відповідальності, батькам треба бути самим відповідальними. Прийняте рішення — виконувати, доводячи, що слідкують за своїми обіцянками. Бути послідовними — спочатку уроки, потім — перегляд телевізору.

Спеціалісти називають такі помилки у вихованні при визначенні форм контролю за поведінкою, а також характер емоційного ставлення до нього.

Інколи має місце відсутність контролю за поведінкою дитини в поєднанні із зайвою зосередженістю на ній. Обстановка заласканості, безпринципної уступливості, безкінечне підкреслення існуючих і неіснуючих достоїнств формує істеричні риси характеру.

Зайвий контроль, надто високі моральні вимоги, залякування, приниження самостійності, зловживання покараннями ведуть до формування жорстокості, можуть підштовхнути до самовбивства, суїциду.

Відсутність емоційного контакту, теплого відношення до дитини в поєднанні з відсутністю контролю і незнанням дитячих інтересів призводить до втечі з дому, бродяжництва, під  час яких часто здійснюються правопорушення.

Психологічні механізми, за допомогою яких батьки можуть впливати на дітей:

1. Заохочення:

- схвалювати поведінку, яку дорослі вважають правильною;

- карати за порушення встановлених норм, дотримання яких для дитини стає звичкою і внутрішньою потребою.

2. Ідентифікація:

- дитина наслідує батьків, орієнтується на їхній приклад, намагається стати такою ж, як і вони.

3. Розуміння:

- знання внутрішнього світу дитини;

- відгукуючись на проблеми дитини, батьки формують її самоусвідомлення і комунікативні якості.

При вихованні дитини найчастіше виділяються два стилі.

Демократичний стиль виховання сприяє вихованню:

- самостійності;

- активності;

- ініціативи;

- соціальної активності й відповідальності.

Поведінка дитини направляється послідовно, гнучко і раціонально:

- батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог;

- заохочують обговорення з дитиною;

- владу використовують у міру необхідності;

- у дитини цінуються як послух, так і незалежність;

- батьки встановлюють правила і твердо перетворюють їх у життя, але при цьому не вважають себе абсолютно правими;

- батьки прислуховуються до думки дитини, але і не підтримують абсолютно її бажання.

Ослаблення батьківського начала, як і гіпертрофія, сприяють формуванню особистості зі слабко вираженим “я”.

Авторитарний стиль викликає протест, агресію, апатію, пасивність, відчуження, відчуття власної ницості і небажаності.

Перегиб у бік “всетерпимості” викликає у дитини відчуття, що батькам до неї нема ніякої справи.

Пасивні батьки не можуть бути предметом наслідування та ідентифікації.

Наостанок присутнім нагадали щось, що можна сприйняти як сентенцію, а можна пристосувати до життя.

Життя — це кава.

Робота, гроші, суспільство, успіх — чашка. Це інструмент для підтримки і змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не міняє якості і змісту життя.

Концентруючись інколи тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.

Найбільш щасливі люди — не ті, які мають усе найкраще, а ті, які знаходять усе найкраще в тому, що мають. Так треба і з дітьми проводити кожну мить, радіючи життю і роблячи їх щасливими.