У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському  району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 066 707 53 10, e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

В умовах сьогодення дуже важливо приділяти увагу ментальному здоров’ю дітей, яке є фундаментом для їхнього майбутнього психологічного та емоційного розвитку і має важливе значення в їх житті. На заході діти приймали участь у веселих інтерактивних іграх, майстер-класах з виготовлення різних поробок, які сприяють у розширенні їх творчих здібностей та навичкам взаємодії.

На сесіях батьки теж мали змогу цікаво та з користю провести час долучившись до інтерактивних ігор, арт-терапії, розслабитись, зануритися у творчій процес, відволіктися від буденних справ, поспілкуватися та гарно провести час.    

 Також на заходах дорослі дізналися про:

- види сучасних боєприпасів та типи мінування;

- алгоритм дій у разі виявлення підозрілих чи незнайомих предметів;

- відпрацювали різні методи надання першої домедичної допомоги;

- ознайомилися з видами та правилами дії при витоку радіації.

«Безпека - це не випадковість, а щоденний вибір бути уважним»

Висловлюємо вдячність за допомогу у організації заходу Міжрегіональному центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України.

В Україні стартувала програма житлових ваучерів для внутрішньо переміщених осіб, чиє житло залишилося на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Використати кошти по такому ваучеру можна на купівлю, будівництво чи іпотеку нового житла.

З 1 грудня поточного року заяви через електронний портал Дія мають змогу подати внутрішньо переміщені особи, які:

• мають статус учасника бойових дій (УБД) або особи з інвалідністю внаслідок війни;
• мають підтверджене проживання на тимчасово окупованій території;
• не володіють іншим житлом на підконтрольній території;
• не отримували житлову підтримку раніше.

Подати заявку на отримання житлового ваучеру можна тільки в Дії. Усі дані, необхідні для оформлення заявки, підтягнуться автоматично, а її розгляд триватиме до 30 днів.

Після схвалення заявки формується ваучер на 5 років. Житло, придбане за програмою, не можна продавати чи переоформлювати протягом цього періоду. Про старт фактичних виплат інформація буде надана додатково.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Основною метою проведення опитування є оцінка рівня обізнаності ветеранів та ветеранок щодо наявних послуг з адаптації житла, забезпечення технічними засобами реабілітації тощо.

Опитування можуть заповнити як особи, які отримують послуги, так і особи, які здійснюють догляд (члени родини, опікуни, близькі особи).

Отримані результати дозволять Мінветеранів здійснити об’єктивний моніторинг та оцінку стану забезпечення ветеранів та ветеранок відповідними засобами для їх адаптації, а також сприятимуть подальшому вдосконаленню та розширенню системи надання послуг.

Пройти опитування можна за посиланням  https://ee.urcs.org.ua/x/8mjEan1E

Підлітковий вік – це період між початком статевого дозрівання й дорослим життям. У сучасному розвиненому суспільстві підлітковий період зазвичай визначається віком між 13 і 20 роками. У цей період діти починають утверджувати свою незалежність і формують свої перші глибокі зв’язки поза сім'єю. Для багатьох підлітків це період ризикованої поведінки, отримання нового досвіду.

Зазвичай люди пов'язують ризиковану поведінку підлітків із грою гормонів і, без сумніву, це одна з причин. У підлітковому віці спостерігається сплеск тестостерону – гормону, пов'язаного із сексуальною активністю, агресією й небезпечною поведінкою. Однак не всі підлітки перевищують швидкість під час їзди на машині, пробують наркотики або вступають у безладні статеві зв'язки. Тому повинні бути й інші причини їхньої поведінки.Деякі вчені стверджують, що підлітковий вік – це штучне явище, яке виникло в сучасному суспільстві. Іншими словами, у сучасній культурі прийнято опікати дітей довше, ніж необхідно. Через тривалий період навчання в школі, університеті тощо, необхідний для повноцінної інтеграції в суспільство, досягши 25-ти років, молоді люди не здобувають повної самостійності. Батьки не очікують від підлітків дорослої поведінки, відповідно, підлітки її не виявляють.Але так було не завжди. До ХХ століття більшість людей до 20 років одружувалися або виходили заміж, створювали сім'ї, працювали й виступали як повноцінні члени суспільства. Середня тривалість життя була короткою, а заробляти на життя було важко. В середньому людина ставала дідусем у тому віці, у якому сучасні люди тільки заводять першу (і часто – єдину) дитину.Як і у випадку з усіма психологічними проблемами, проблема підліткової поведінки зводиться до двох складових: біологічної й особливостей виховання. Біологічна складова передбачає гормональні зміни й розвиток головного мозку. Говорячи про виховання, ми маємо на думці соціальні очікування від підлітка. Безсумнівно, обидва чинники однаково важливі.Підліткову поведінку можна також розглядати з точки зору теорії еволюції. Поведінка, яка нам здається неадекватною, протягом сотень тисяч років допомагала виживати нашим предкам, які займалися полюванням і збиранням. Британські психологи стверджують, що підлітковий вік необхідний для побудови соціальних зв'язків – запоруки успіху в дорослому житті.Іншими словами, безладна поведінка, яку ми асоціюємо з підлітковим віком, не є ключовою особливістю цього періоду, а виникає під впливом однолітків. Психологи провели дослідження, у ході якого підлітки використовували симулятор водіння. Коли підлітки вели машину самі, вони їздили обережно, не порушуючи правил. Але коли поруч знаходився хтось із друзів, підлітки частіше йшли на ризик. Вони діяли так під впливом однолітків або просто через бажання похвалитися.Інше дослідження показало, що підлітки частіше схильні до вживання алкоголю або наркотиків у компанії, ніж на самоті. Такі результати дослідження чітко засвідчують, що в підлітковій поведінці вирішальну роль грає соціальна складова.До речі, ризикована поведінка підлітків – це не винятково людська риса. Ссавці загалом більш схильні до ризикованої поведінки в період між статевим дозріванням і першим статевим контактом. Наприклад, дослідження, проведене з лабораторними мишами, показало, що миші підліткового віку більш схильні до вживання алкоголю, перебуваючи в групі, ніж на самоті. Навпаки, дорослі самці мишей помірно вживали алкоголь як у групі, так і на самоті.Як тварини, так і люди виявляють схильність до ризикованої поведінки під впливом однолітків. Цілком можливо, що причиною цього є високий рівень тестостерону в організмі. Молоді самці багатьох видів тварин беруть участь у боротьбі за самок. Від здатності до ризикованої поведінки й виживання залежить місце самця в ієрархії. Таким чином вони показують самкам, що здатні подбати про потомство. І оскільки самці конкурують між собою, тестостерон впливає не тільки на їх сексуальну поведінку, а й на агресію.Але на людей не просто має вплив присутність однолітків. Підлітків хвилює те, що про них думають однолітки, і тоді, коли вони перебувають на самоті. В одному дослідженні дітям, підліткам та молодим дорослим було запропоновано оцінити, наскільки ризикованими є різні сценарії. Після того, як кожен з учасників дослідження висловив свою думку, їм показували відповіді інших. Цей рейтинг суттєво відрізнявся від їхніх власних відповідей. Після цього учасникам було запропоновано переглянути свої відповіді. І діти, і дорослі хотіли змінити свої відповіді, якщо їм говорили, що їм показували відповіді дорослого. Однак і діти, і дорослі залишалися при своїй думці, якщо їм говорили, що відповіді давав підліток. Іншими словами, і діти, і дорослі довіряли думці дорослих більше, ніж думці підлітків. Водночас підлітки виявляли абсолютно протилежну поведінку. Вони змінювали свою думку тільки якщо їм показували відповіді підлітків, але не дорослих. Іншими словами, вони виявляли типову підліткову поведінку, не погоджуючись із думкою дорослих.Навіть активність мозку в підлітків і дорослих відрізняється. Коли підліткам запропонували виконувати різні завдання, паралельно вимірюючи активність їхнього мозку методом МРТ, ті області, які відповідали за обробку соціальної інформації, були більш активні у той час, коли їм говорили, що за ними спостерігають їхні однолітки. Знання про те, що за їхньою роботою спостерігають, менше впливало на активність мозку в дорослих.Психологи припускають, що ключовою особливістю підліткового періоду є сильне бажання вписатися в соціальне життя. Якщо це так, то ризикована поведінка підлітків викликана поведінкою однолітків. Високий рівень депресії серед підлітків також пов'язаний з їх потребою в соціальній інтеграції. Так чи інакше, підлітки, які страждають від пригніченого настрою, часто скаржаться, що почуваються ізольованими від однолітків.Підліткові проблеми з поведінкою можна пов’язувати з тиском однолітків, але психологи стверджують, що такий тиск є і способом виявити лідерів у групі підлітків. Цій темі було присвячено декілька досліджень американських і британських психологів. Одне з них стосується протидії булінгу в школі, інше – боротьби з палінням. Коли в дослідженнях взяли участь найбільш популярні учні шкіл, рівень булінгу й куріння в школах різко знизився порівняно з тими школами, у яких програмою керували дорослі. У подібних випадках, коли учні шкіл залучалися до суспільно корисної праці, вони виявляли більшу зацікавленість, якщо сприймали це як популярну роботу.Підлітковий вік – це не обов'язково період стресів і бурхливої поведінки. Багато підлітків спрямовують свою невгамовну енергію та ентузіазм у заняття спортом, музикою або навчання. І ці зусилля дають їм користь у дорослому житті. Якщо ви розумієте потреби ваших підлітків бути прийнятими їх однолітками, вам до снаги створити для цього сприятливі умови. Просто дозвольте підлітку повірити в те, що це його ідея.

В рамках співпраці відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» із соціальним партнером – благодійною організацією  «СОС Дитячі Містечка» – для дітей із сімей, що належать до вразливих категорій, було проведене арт-заняття із створення аплікацій з природних матеріалів.

Під час заняття діти із задоволенням досліджували природні багатства нашої планети, з яких власноруч можна зробити унікальну красу. Захід дав змогу поспілкуватися, обмінятися враженнями, отримати радість і насолоду від процесу створення неповторних картин. Подібні зустрічі, які завдяки співпраці з соціальним партнером уже стали регулярними, дають змогу дітям у цей складний час покращити настрій, цікаво і з користю провести дозвілля разом з однолітками, набути нових навичок, які можуть стати в нагоді в повсякденному житті.  

Прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, патронатні сім’ї — це про любов, підтримку, стабільність і віру в майбутнє.

❤️ Дітям потрібна СІМ’Я. І кожен із нас може стати частиною цієї підтримки.

Чому це важливо?

Досвід показує: діти, які виховуються в сім’ї, мають значно більше можливостей для здорового розвитку, соціалізації та успішної адаптації.
Сім’я дарує те, чого не може дати жоден заклад — індивідуальну турботу, увагу, емоційне тепло.

Хто може стати прийомним чи патронатним батьком?

Люди, які:

• мають бажання допомогти дитині;

• готові пройти навчання;

• мають стабільні життєві умови;

• вміють чути й підтримувати.

Не потрібно бути ідеальним — важливо бути відповідальним та відкритим до нового досвіду.

Яку підтримку отримують сім’ї?

Фахівці Центру соціальних служб супроводжують прийомні та патронатні сім’ї на кожному етапі:
1. надають консультації;
2. допомагають у кризових ситуаціях;
3. проводять тренінги та групи підтримки;
4. взаємодіють з освітніми та медичними закладами щодо потреб дитини.

Кожна родина, яка відкриває двері дитині, змінює чиєсь життя назавжди.

Якщо ви замислювалися над тим, щоб стати прийомними батьками або патронатними вихователями — зробіть перший крок вже сьогодні.
Ми готові відповісти на ваші запитання та підтримати на всіх етапах.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзнають 1 грудня 2025 року. У цей день проводяться заходи для того, щоб мати можливість осмислити глобальну відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу, підтвердити зобов’язання та діяти, щоб ніхто не залишився поза увагою.

Подолання перешкод, трансформація боротьби зі СНІДом - цьогорічне гасло світової спільноти, закликаючи до стійкого лідерства, міжнародної співпраці та підходів, орієнтованих на права людини, щоб покласти край епідемії до 2030 року.

Після десятиліть прогресу боротьба з ВІЛ-інфекцією перебуває на роздоріжжі. Послуги, що рятують життя, порушуються, і багато громад стикаються з підвищеними ризиками та вразливістю. Проте серед цих викликів надія зберігається у рішучості, стійкості та інноваціях громад, які прагнуть покласти край СНІДу. 

За оцінками, 40,8 мільйона людей у світі жили з ВІЛ та 1,3 мільйона людей інфікувалися ВІЛ у 2024 році. Приблизно 630 000 людей померли від причин, пов'язаних з ВІЛ, у минулому році.

Кожна людина може робити свій внесок у подолання цієї глобальної проблеми, підвищуючи власну обізнаність про ВІЛ-інфекцію та отримуючи послуги тестування і лікування ВІЛ, які у Харкові й Україні є безоплатними.

Чому важливо пройти тестування на ВІЛ саме сьогодні?

ВІЛ-інфекція не має специфічних ранніх симптомів.

На початкових етапах інфекція часто перебігає без видимих ознак. Саме тому тестування є єдиним надійним способом визначити свій ВІЛ-статус.

Пізня діагностика ускладнює лікування. Багато нових випадків виявляють уже на прогресуючих стадіях, коли людина протягом тривалого часу не знала про інфекцію. Своєчасні тестування і початок терапії допомагає уникнути серйозних ускладнень.

Сучасна терапія є високоефективною.

Ранній початок антиретровірусного лікування дозволяє повністю контролювати вірус, підтримувати міцне здоров’я та вести повноцінне життя.

Знання свого ВІЛ-статусу — основа профілактики.

Вчасна діагностика сприяє зменшенню ризику передачі ВІЛ та є важливим кроком у захисті власного здоров’я та здоров’я партнера / партнерки.

Тестування стало доступним і простим.

Процедура займає 15-30 хвилин, проводиться конфіденційно та є безкоштовною у більшості медичних закладів та у громадських організаціях.

Це про вчасні рішення, внутрішній спокій і впевненість у завтрашньому дні.

Профільний медичний заклад - відділення профілактики і боротьби зі СНІДом Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні надає послуги тестування і профілактики ВІЛ з понеділка по п'ятницю 8:00-15:00 у Харкові, вул. Боротьби, 6.

А ключова група ЧСЧ (чоловіки, які практикують секс із чоловіками) може пройти тестування на ВІЛ на базі Громадської організації "АЛЬЯНС. ГЛОБАЛ" у Харкові за попереднім записом на сайті gettest.com.ua

 

Цей день покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, а також нагадати собі та близьким про обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства - осіб з інвалідністю.

Кожна людина з інвалідністю в демократичній та розвинутій державі світу має бути захищена, забезпечена повним та рівним доступом до користування усіма правами людини та основоположними свободами.

В умовах воєнного стану держава продовжує сприяти зміцненню поваги до осіб з інвалідністю та свободі цієї категорії громадян від будь-якого виду дискримінації.

Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя цих людей, створити майбутнє, де б люди з інвалідністю стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями та соціально активними людьми.

 

Як зміцнити своє тіло без походів у тренажерку, чому вольові зусилля такі важливі та які вправи можна робити вдома – розповідаємо.

Як виховати побутову міцність і чому вона настільки важлива для відновлення 

Фізична активність дуже важлива для нашої побутової міцності. Що це за міцність така? У кожного з нас в повсякденному житті, в побуті, є певні щоденні завдання-виклики: треба нахилятися, щоб зашнурувати взуття, взяти дитину на руки, дістати тарілку з верхньої полиці, підняти відро води чи пройти кілька поверхів сходами.

Якщо якісь наші функції стали обмеженими з огляду на вік, пережиту травму чи захворювання, ці виклики відчуваються сильнішими: те, що колись давалось легко, тепер може потребувати більших зусиль.

«Якщо мало руху, мало позитивного стрес-фактора (це коли ти мусиш нахилятися, працювати, щось піднімати), то, по-перше, ти втрачаєш власну енергетичність, тому що твій організм виробляє, менше енергії, – пояснює Максим Долженко, директор навчально-наукового центру фізичної і медичної реабілітації ветеранів війни і студентів ЧНУ ім. Богдана Хмельницького. – Знижується тонус м'язів. Від цього безпосередньо залежить і гормональний фон, і здоров’я суглобів, бо суглоби мають рухатися, вони так створені».

Що робити, аби побутові завдання лишались під контролем? Тренувати свою витривалість за допомогою простих фізичних вправ. Якщо вам важко нахилятись – включіть щоденну розминку з вправами на нахили, «стріляє» спина», коли підіймаєте сумку з покупками – робіть зарядку з підійманням гантелей чи пляшок з водою.

Як регулярні легкі вправи допомагають ставати міцнішими?

Покращується загальний фізичний стан. «Навіть маленькі навантаження допомагають відновлювати м’язи та суглоби, зменшують скутість», – наголошує фізична терапевтка Діана Гримаківська.

Стабілізується настрій. Фахівчиня пояснює: це відбувається тому, що рух стимулює вироблення ендорфінів, які знижують рівень стресу та тривожності.

Профілактика ускладнень. Медичні фахівці вважають, що регулярна активність зменшує ризик виникнення чи загострення серцево-судинних проблем, діабету, ожиріння.

Відчуття контролю. Регулярна зарядка чи інші фізичні активності повертають відчуття сили у своєму тілі та впевненості у собі. А дотримання даної собі обіцянки, наприклад, гуляти пішки щодня дає відчуття контролю над власним життям та допомагає сформувати його ритм.

«Часто люди сприймають фізичну реабілітацію як щось суто медичне, складне, – каже Максим Долженко. – Водночас, покращувати власну функціональність, рухливість можна самостійно. Системність, дисципліна – це набагато краще, ніж якісь разові можливості, навіть найкращих центрів».

Максим Долженко – сам ветеран війни. І зараз він займається фізичною реабілітацією не лише ветеранів та ветеранок, які звертаються до Центру фізичної і медичної реабілітації ветеранів війни і студентів ЧНУ, але і своєю власною.

«Майже втратив дрібну моторику, тож тепер треную її, тому що може банально випадати з рукчашка,ніж чи щось іще" – ділиться Максим.

Та ветеран не дає собі жодних потурань: не лише розробляє моторику пальців спеціальними вправами, але й вже вчиться керувати дронами. Каже, дієвим для відновлення моторики буде також гра на гітарі чи комп’ютерні ігри, де керування джойстиком потребує багато різних рухів. 

Коли є вольове зусилля – мозок «програмує» нові можливості тіла

Людина має здатність до пропріорецепції – тобто вміє сприймати положення свого тіла, рухи та силу скорочення м'язів без зорового контролю. Саме пропріорецепція забезпечує координацію наших рухів, рівновагу та орієнтацію в просторі.

Максим Долженко пояснює: «Мозок знає положення різних частин нашого тіла в просторі, без зорового аналізатора. Тобто: якщо ми стиснемо руку в кулак за спиною, а потім випрямимо два пальці, то  точно будемо знати, скільки пальців показуємо, навіть не бачачи їх. Так працює пропріорецепція».

Внаслідок травм чи деяких неврологічних захворювань ця здатність може порушуватись. Але вгадайте що? Її теж можна натренувати!

Коли ми виконуємо силові вправи, які базуються на подоланні сили опору чи земного тяжіння (присідання зі штангою, відтискання, планка, махи тощо), ми пропрацьовуємо координацію наших м’язів з мозком.

Під час виконання вправ із докладанням значних фізичних і моральних зусиль, підключається велика кількість м’язових волокон. Мозок мусить якось усіх їх координувати,  він активізується, розвиває когнітивні здібності.

«Ось ці моменти із занять, коли здається, що більше не можеш, що вже все, і дотискаєш чи добігаєш тільки на морально-вольових зусиллях – дуже цінні» – наголошує Максим Долженко.

Фізреабілітолог пояснює: вольове зусилля не менш важливе, ніж фізичне. Інакше ми могли б цілком замінити заняття спортом якимось впливом на наші м’язи, наприклад – електростимуляцією. Але коли є вольовий момент «я зможу» і ми продовжуємо вправу попри втому чи біль у м’язах, мозок оновлює «дані» про можливості тіла, яким керує.

«Мозок кодує, наче айтівець, ці всі рухи. І «успішні» він записує, невдалі – стирає. Відбувається дуже важливий процес переналаштування всього організму. Ніби таке програмне оновлення встановлюється: я тепер можу ось так», – усміхається Максим.

Міг ступити лише 10 кроків, а за рік став чемпіоном стронгмену: історія Віталія Вереса

Ветеран Віталій Верес – яскравий приклад того, як багато у процесі відновлення значать сила волі та бажання бути незалежним.

Він добровольцем пішов до військкомату на початку повномасштабного вторгнення. Воював у штурмовому підрозділі Нацгвардії, брав участь у звільненні Харківщини.

У лютому 2023 року, під час оборони Бахмуту групу Вереса вразили протитанковою керованою ракетою. Віталій отримав важке поранення, внаслідок якого втратив зір і частково слух.

«Коли я вийшов з коми і після реанімації вперше став на ноги, то зміг пройти лише 10 метрів», – пригадує ветеран.

Віталій змалку займався спортом і не уявляє своє життя без фізичної активності. Тож як тільки зміг більш-менш твердо стояти на ногах – почав присідати, тримаючись за стілець. Далі більше: вчився наосліп робити улюблені вправи, готувати нові страви.

«Так без зору незручно, але моєю ціллю була повна незалежність та самостійність, Я налив тисячі чашок, доки все не вийшло акуратно. Обпікав пальці, доки не розібрався, як центрувати сковорідку», – каже Віталій.

Досягненням у тренуваннях та спорті, а також кулінарними влогами ветеран почав ділитись у соцмережах, має вже 43 тисячі підписників. Своїм прикладом Верес хоче руйнувати суспільні стереотипи про незрячих та надихати тих, хто теж зазнав важких травм чи поранень.

«14 лютого 2023 року я повністю втратив зір і частково слух. На війні. В жовтні 24-го я став чемпіоном світу зі стронгмену, в липні 2025-го – чемпіоном світу зі штовхання ядра. Спорт це річ, яка допомагає психоемоційно повірити в себе і свої сили. І розуміти, що попри важкі травми можна вести активне життя. Моя місія – вселяти надію і показувати, що немає нічого неможливого», – усміхається ветеран.

Шлях до відновлення своєї мобільності та сили може лишати не лише через спорт чи фізичні вправи. Влаштовуйте хоча б короткі прогулянки на свіжому повітрі, виходьте із громадського транспорту на зупинку раніше і далі йдіть пішки, по можливості обирайте сходи, а не ліфт чи ескалатор. Дуже важливо знайти ту активність, яка буде вам у задоволення: пробіжки, скандинавська ходьба, комп’ютерні ігри, що потребують включення дрібної моторики або ігри з дітьми чи домашніми улюбленцями.

Чотирилапий реабілітолог: як врятований з Донеччини пес допомагає ветерану відновлюватись після інсульту

Володимир Вірьовкін із Черкас пішов воювати добровольцем, коли йому було 63. Професійний військовий, він не зміг сидіти, склавши руки, коли на ворог посунув на українську землю. Боронив Донеччину і Луганщину. Після першої контузії відновився і повернувся у стрій. Після другої стався ішемічний інсульт. Чоловік провів пів року у шпиталях. Права сторона тіла майже втратила рухливість.

Ветеран займався з реабілітологом, але потрібно було також додати щоденні піші прогулянки, аби тіло швидше відновлювалось. Було важко, адже тіло не хотіло слухатись. Все змінилося з появою в родині пса Оскара.

«Донька побачила в інтернеті історію собаки, евакуйованого з Донеччини, порода кане-корсо. В нашій родині багато років жив пес саме цієї породи, ми всі його дуже любили», – розповідає Володимир.

Історія Оскара вразила ветерана: пес місяць просидів зачинений у будинку і коли його знайшли волонтери, він був агресивний і неконтрольований. Що сталося з господарями – невідомо. Волонтери намагались прилаштувати Оскара в якусь родину, але його ніхто не хотів брати. І ось коли уже стояло питання про те, аби приспати некерованого собаку, по нього приїхав Володимир з родиною.

«Оскар одразу нам довірився, прив’язався до нас», – усміхається ветеран.

Тепер Володимир уже не може пропустити щоденну прогулянку, ба більше – тепер має гуляти мінімум двічі на день.

«Мій реабілітолог, з яким я займаюсь, дуже задоволений, бо він теж бачить результат цих прогулянок. Раніше я з трудом міг пройти 50-100 метрів, а тепер ходжу по 4 км щодня», – тішиться Володимир.

Не впізнати й Оскара: пес нарешті набрав вагу та виглядає цілковито щасливим.Після серйозних травм повертаємось до руху лише з фахівцем.Фізична активність справді може бути інтегрована у повсякденне життя навіть без відвідування спортзалу: це можуть бути прогулянки, легкі вправи на гнучкість, дихальні техніки тощо.

Втім, фахівці наголошують: коли йдеться про комплексне відновлення після серйозних травм чи поранень, будь-які вправи мають підбиратися індивідуально, залежно від стану здоров’я та наявних обмежень.

«Ми не можемо надати загальний «універсальний» комплекс вправ і при цьому нести гарантію безпеки чи результату, – каже Віталій Марченко, провідний фізичний терапевт медичного центру Superhumans. – Найбільш ефективним і безпечним рішенням буде індивідуальна програма, яка підбирається з урахуванням стану та цілей, а також контроль за її виконанням, щоб процес відновлення був максимально безпечним і результативним».

Комплекс вправ для тренувань вдома

Якщо  ваш стан здоров’я та самопочуття дозволяє вам тренуватися вдома, в пригоді стане ось цей комплекс вправ від реабілітолога Максима Долженка. Аби переглянути відеоурок, натисніть на назву вправи.

• Суглобова розминка: один з видів фізичної розминки, який може бути корисним для всіх, видозмінювати можна під власні можливості.

• Якщо хочеться розім’ятись у більш повільному темпі, спробуйте ось цю руханку.

• Класичні присідання, техніку виконання переглядайте тут.   Можна виконувати 3-4 підходи, починаючи з 10 повторів і поступово нарощувати до 30, залежно від фізичних можливостей, додає Максим Долженко.

• Спліт присідання – більш складна техніка, але вона гарно підходить при проблемах зі спиною, або для тренування однієї ноги. Рекомендовано до 25 повторів в підході, але краще починати з 10.

• Відведення рук з додатковою вагою – ця вправа зміцнює руки та плечі, виконувати можна і сидячи. Для обтяження використовуйте гантелі чи пластикові пляшки з водою.

Де брати мотивацію?

Внутрішня мотивація – важливий фактор у процесі відновлення. Вона напряму впливає на регулярність вправ чи інших активностей, а значить – на результат.

«Помічайте маленькі зміни: стало менше болю, легше вставати зі стільця, пройшов на 10 кроків більше чи вперше самостійно прогулявся на кріслі колісному. Розуміння того, що маленькі кроки теж просувають до мети – дуже важливе», – наголошує фізична терапевтка Діана Гримаківська.

Окрім внутрішньої мотивації необхідна й зовнішня підтримка: похвала й заохочення від близьких дають відчуття, що зусилля не даремні. Запропонуйте рідним чи друзям-ветеранам спільні тренування чи прогулянки. Або влаштуйте дружній челендж: хто втримає певний режим активності місяць без пропусків. 

Групові заняття чи прогулянки корисні для соціалізації. Рух стає способом спілкування і взаємопідтримки.

«Тримати дисципліну допоможуть також спеціальні застосунки чи щоденники занять. Важко виділити 40 хвилин на повноцінне заняття – розбийте його на 4 по 10 хвилин, чи поєднуйте прості вправи з рутиною: присідайте, доки закипає чайник чи робіть розтяжку під час перегляду серіалу», – радить терапевтка.

Можна додати і фактор заохочення. Після виконаних вправ дозвольте собі щось приємне: чашку чаю, відпочинок, улюблену музику тощо.

Сприймайте відновлення не як тимчасовий обов’язок, а як новий стиль життя. Пам’ятайте: кожен крок, навіть найменший, наближає до сили й незалежності.

Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.