Закон визначає булінг як дії, що вчиняються стосовно дитини або дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу і полягають у:

психологічному (погрози, шантаж, принизливі погляди);

фізичному (штовхання, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень);

економічному (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей);

сексуальному насильстві (образливі рухи тіла, зйомки в роздягальнях, образи сексуального характеру).

Розрізняють також кібербулінг — цькування із застосуванням електронних комунікацій (залякування та шантаж через повідомлення в соцмережах, публікація фото та відео принизливого змісту).

Однак не завжди насильство в освітніх закладах є булінгом. До типових ознак булінгу належать:

систематичність (повторюваність);

наявність сторін (кривдник, потерпілий, можуть бути спостерігачі);

наслідком дій кривдника могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Важливо відрізняти булінг від звичайного конфлікту.
Конфлікт – явище разове, нетривале, що виникає між рівними учасниками. У той час як булінгу властиві:

навмисність – агресор розуміє, що робить;
регулярність – цькування носить тривалий характер, повторюється щоразу;
обов'язкова нерівність сил учасників – жертва завжди набагато слабша за агресора;
стійкі ролі – чітко обрана жертва, і вона незмінно залишається їй.
Як тільки в колективі «призначено» жертву, можна говорити про групове насильство. Саме це групове насильство травмує всіх учасників.

Учасники булінгу.
Булер – від особистих проблем, що стали причиною агресії, від деструктивного досвіду безкарності та ілюзії своєї сили, що веде до асоціальних рис особистості.
Жертва – від дискримінації та насильства, досвіду приниження, заперечення та незахищеності.
Спостерігачі – від «травми спостерігача», досвіду безсилля перед владою натовпу та сорому за свою слабодушність.
Спостерігачі — це і послідовники агресора, і мовчазні свідки, і потенційні захисники жертви. Це найбільша група, де кожен отримує свою психологічну травму.

Що робити батькам, якщо дитина зіткнулася з булінгом
1. Не піддавайтеся паніці.
Заспокойтеся та налаштуйтеся на розмову з дитиною. Будьте уважні, не виявляйте роздратування чи страху. Ви повинні транслювати силу, а нервозність та збудження – ознака слабкості. Чи не повчайте дитину, не потрібно всезнання. Більше слухайте та питайте, ніж кажете. Зберіть детальну інформацію про учасників та події цькування.
Обов'язково запевніть, що разом ви вирішите цю проблему – дитина гостро потребує впевненості та почуття захищеності.
2. Поговоріть із дитиною так, щоб їй це допомогло.
Підтримайте дитину та скажіть, що ви на її боці. Обов'язково розкажіть йому, що таке булінг, і поясніть, що він ні в чому не винен, що жертвою може стати будь-хто.
3. Підготуйтеся до візиту до школи.
Попередьте про свій візит заздалегідь. Не з'являйтесь у зоні зору класу – учасники буллінгу не повинні знати, що ви втручаєтесь. На розмову не беріть дитину, навіть якщо вчитель чи директор попросять. Йому не варто чути можливий потік "він сам винен" і "діти, що з них взяти".
4. Зверніться до людини, відповідальної за колектив
Оскільки булінг - проблема колективу, вирішувати її важливо з дорослим, який за цей колектив відповідає. Із вихователем, класним керівником. Окреме важливе питання – що і як казати? Важливо, щоби речі називалися своїми іменами.
Жодних «У нього не ладнаються стосунки з однокласниками» чи «Подумаєш, діти завжди один одного дражнять» звучати не може.
5. Дізнайтеся, як педагог збирається вирішувати проблему
Якщо проблему названо, але вчитель не знає, як її вирішити (а таке трапляється найчастіше), не звинувачуйте його, але попросіть якнайшвидше вивчити це питання. Домовтеся, що у разі насильства дитина зможе звернутися до неї за допомогою.
6. Якщо є потреба – зверніться з дитиною до психолога
Якщо відчуваєте, що не справляєтесь самостійно. Якщо ваших знань та дій недостатньо. Якщо бачите, що дитині потрібна професійна допомога – зверніться до фахівця.
7. Не намагайтеся говорити з батьками булерів
Це неефективно. Одні захищатимуть своїх дітей. Інші – карати (наступним покараним буде жертва). Треті батьки звинуватить вас і вашу дитину.
8. Не просіть дитину загравати з булерами, намагатися відкупитися або подружитися, а також вирішувати проблему насильством у відповідь.
9. Найкращий захист від буллінгу – впевненість у собі.
Розмовляйте з дитиною, приділяйте їй увагу. Допоможіть знайти колектив, де йому комфортно, та завести друзів.
10. Доведіть справу до кінця.
Не зупиняйтесь на короткочасному покращенні. Дотискайте ситуацію до кінця, не чекайте, що затишшя проблема поступово зникне сама. Важливо викорінити її міцно та назавжди.

Проте варто пам’ятати, що соціальні фахівці – перш за все люди, які перебувають в таких же самих умовах, що й інші громадяни в українському соціумі. Фахівцям соціальної сфери важливо відповідально ставитись до свого психічного здоров’я та загального емоційного стану, тому вони повинні привертати увагу питанню турботи про власне психічне здоров’я, підвищення стресостійкості та сприяння формуванню та посиленню навичок самодопомоги та взаємопідтримки. Через війну та щоденні виклики, українське суспільство вже тривалий час перебуває в стані надмірного стресу. Поступово більшість людей в суспільстві усвідомлює, що це не «біг на короткій дистанції», а довготривалий «марафон» до якого варто адаптуватись та навчитись по-іншому розподіляти свої ресурси. На сьогодні найкращим помічником є контакт з реальністю. Адже саме здатність оцінювати та приймати реальність дає можливість своєчасно та об’єктивно оцінювати рівень загроз та викликів, критично ставитись до власних можливостей та ресурсів, формувати для себе власні продуктивні стратегії самодопомоги та підтримки.

Будьте терплячі та розуміючими

Ветеранам може знадобитися час, щоб одужати від фізичних і психологічних травм, які вони отримали під час війни. Демобілізованим може бути важко говорити про свої переживання, але важливо показати, що ви готові їх вислухати, коли вони будуть готові говорити.

Адаптація до цивільного життя – це довгий і складний процес, який вимагає терпіння та розуміння. Важливо створити безпечне середовище, де ветерани можуть відчувати себе комфортно, вільно висловлювати думки без страху засудження або неприйняття.

Не тисніть

Не змушуйте ветеранів одразу розповідати про свої переживання або робити те, до чого вони ще не готові. Дайте їм час і простір, щоб звикнути до нового життя. Зрозумійте, що вони пройшли через неймовірно складні випробування і потребують часу та підтримки, щоб адаптуватися до цивільного життя.

Важливо створити безпечне середовище, де вони можуть почуватися комфортно, вільно висловлюючи свої думки та емоції. Повага до їхнього особистого простору та терпіння значно допоможуть у гармонійному відновленні.

Допоможіть їм знайти ресурси

В Україні діє багато організацій, які надають всебічну підтримку ветеранам. Ці організації пропонують широкий спектр послуг, включаючи психологічну допомогу, юридичну консультацію, допомогу з працевлаштуванням, а також соціальну підтримку. Вони допомагають ветеранам адаптуватися до цивільного життя, надають ресурси для реабілітації та інтеграції в суспільство. Українські військові зробили неоціненний внесок у життя нашої країни, тому не треба соромитися приймати допомогу.

Заохочуйте їх брати участь у соціальній активності

Соціальна активність може допомогти ветеранам відчути себе частиною спільноти та подолати почуття ізоляції. Заохочуйте їх приєднатися до клубу ветеранів, спортивної команди або волонтерської групи.

Соціальна активність може стати ефективним способом відновити соціальні зв’язки та відчути підтримку з боку однодумців. Це також може бути чудовою можливістю для ветеранів поділитися своїми навичками та життєвим досвідом, а також навчитися чомусь новому, що може збагатити їхнє життя та допомогти у подальшій кар’єрі.

Бережіть себе

Підтримка ветерана може бути емоційно виснажливою. Надмірне занурення у переживання іншої людини може призвести до виникнення так званого «синдрому співпереживання», коли людина, яка допомагає, починає відчувати симптоми стресу або тривоги

Під час заходу школяри у зрозумілій та інтерактивній формі дізналися про небезпеку від вибухонебезпечних предметів, шкоду, яку можуть завдати ці предмети та правильну поведінку щодо поводження на замінованій території. Разом з лекторами діти засвоїли, що у сучасному житті існує безліч зовнішніх чинників, які можуть завдати шкоди людині. Проте є набір простих правил, які можуть допомогти уникнути травм і зробити життя безпечнішим у разі надзвичайних ситуацій. Наприкінці заходу дівчата та хлопці отримали подарунки, яким дуже зраділи, також вони були дуже задоволені, що змогли зустрітися з однокласниками та поспілкуватися. А для дорослих дитячі посмішки - це головне! 

До пільгових категорій, які мають право на отримання соціальної стипендії, належать діти:

- внутрішньо переміщених осіб (ВПО);

- часників бойових дій (УБД);

- осіб з інвалідністю внаслідок війни;

- осіб, позбавлених особистої свободи.

Для уникнення труднощів з наданням підтверджувальних документів при призначенні стипендії введено норму, яка дозволяє наступне. Дітям УБД, осіб з інвалідністю внаслідок війни або Захисників і Захисниць України, які зникли безвісти, якщо посвідчення члена сім’ї загиблих ще не оформлене, використати для оформлення соціальної стипендії рішення суду про визнання батька (матері) безвісно відсутнім або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Дітям УБД, замість довідки про безпосередню участь у бойових діях, якщо немає можливості надати копію посвідчення УБД, використати витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

В плані обсягу інформації, її повноти та насиченості діти особливо вразливі. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто. Діти не завжди можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Особливо небезпечний безконтрольний доступ дитини до інтернету.

Застерігаємо батьків та дорослих членів родини контролювати час, проведений дітьми в інтернеті, перевіряти ту інформацію, яку діти ширять в мережі або шукають в інтернеті, проводити з дітьми бесіду щодо типів загроз та основних правил безпечної роботи.

Отже, ось основні з них.

Типи загроз:

Стосуються особистої безпеки:

1. Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

2. Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

3. Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).

4. Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

5. Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

Стосуються безпеки інших.

1. Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

2. Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

3. Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

4. Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

Стосуються загрози витоку персональної інформації:

1. Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).

2. Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.

3. Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу. 

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

1. Не давайте нікому своїх паролів.

2. Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.

3. Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.

4. Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).

5. Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.

6. Не діліться своїми фото з незнайомцями.

7. Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).

8. Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.

9. Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.

10. Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.

11. Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).

12. Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

 

У заході взяли участь діти віком від п’яти до дванадцяти років із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста. Під керівництвом фахівців Відділу діти дошкільного та молодшого шкільного віку виготовили яскраві листівки до прийдешнього свята – 8 Березня.

Творчий майстер-клас пройшов у дружній і веселій атмосфері, об’єднавши між собою дітей різного віку і статі. Малеча із захопленням робила власними руками поробки для найдорожчої людини у світі – своєї мами, вкладаючи в них щире тепло і любов власного серця. Святкові листівки до 8 Березня зачаровують яскравістю кольорів і розмаїттям творчих ідей, даруючи невимовну радість і красу весняних промінчиків сонця.

На думку фахівців Відділу, творче дозвілля сімей з дітьми у такому форматі допомагає знайти спільні інтереси у всіх членів родини, згуртовує навколо однієї роботи. Творчість дітей і дорослих у воєнний час – це не лише сімейне дозвілля, а й дієвий спосіб відволіктися від тривожних думок і направити малечу у цікаве і пізнавальне русло особистого розвитку.

Нагадуємо, що творчі заняття для дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста Харкова, проходять кожну п’ятницю. Із задоволенням запрошуємо до відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» активну, цілеспрямовану та допитливу малечу до участі у творчому процесі Спільна творчість батьків та дітей – це не лише цікаво проведений час, а й дієвий фактор зближення та єднання членів родини в цей непростий час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

На думку відомого швейцарського психоаналітика Карла Густава Юнга, метод малювання мандали – це шлях до нашого центру, до відкриття нашої унікальної індивідуальності. Свого часу він вважав, мандалу надзвичайно потужним символом, що є зримою проекцією психічного світу та виражає сутність людини.

На базі Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» на постійній основі проходять заняття з мандала-терапії для сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах. Спільне дозвілля об’єднує членів родини різного віку і статі, допомагаючи краще пізнати один одного, а також створює неповторну атмосферу відпочинку у родинному колі.

За К.Г. Юнга словами, справжня мандала – це завжди внутрішній образ, який поступово будується активною уявою в той час, коли порушено психічну рівновагу або коли потрібно розібратися в будь-якому положенні, не роз’ясненому у священній доктрині.

Робота з мандалою – це зустріч зі своєю глибинною сутністю, позбавлення від травмувального досвіду, усвідомлення істинних бажань і потреб. У процесі роботи з мандалою відбувається незбагненна внутрішня робота, результати якої виявляються в думках, поведінці, почуттях, ставленні до себе й оточуючих.

Мандала – це своєрідний місток між внутрішнім і зовнішнім світами, що дає змогу зобразити у вигляді малюнка найтонші й невимовні звичайними засобами переживання. У психології мандала не будується за певними правилами, а створюється довільно, так, як підказує наше свідоме.

Потреба малювати мандали, особливо під час важких періодів, можливо, означає, що несвідоме «я» хоче захистити свідоме «я». Свідченням цього можуть слугувати каракулі, які часто малюють діти й дорослі в моменти кризи, коли «я» наповнене несвідомим тривожним змістом. Мандала-терапія – це корисна творчість у важкі часи, яка допомагає відволіктися від важких думок і сконцентруватися виключно на собі і своєму світосприйнятті.

Так, наприклад, мандалами є ті абстрактні малюнки або каракулі, які ми несвідомо малюємо на аркуші паперу, поки ми наодинці самі із собою, наприклад, за чашечкою кави, на зборах, під час уроку, якій нам нецікавий, або під час розмови по телефону.

Ці малюнки, так чи інакше, є спробою компенсувати нашу розумову неуважність і впорядкувати наше існування в цей момент. Під час малювання ми встановлюємо контакт із нашим внутрішнім «я», з нашою інтуїцією й почуттями, які можуть нахлинути на нас під час творчого процесу. Отже, зникає напруження, ми заспокоюємося, поліпшується наш внутрішній стан.

Малювання мандал допомагає відволіктися від тривожних подій і тяжких новин сьогодення, зосередившись на власних думках і відчуттях у дану мить. В такий спосіб дорослі і діти навчаються пізнавати свій внутрішній світ, свої справжні бажання, займаючись таким приємним творчим заняттям, як малювання.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

За результатом рейдового заходу складаються акти оцінки потреб сім`ї/особи сімей опікунів/піклувальників та сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, з батьками проводяться індивідуально-профілактичні бесіди щодо відповідальності за виконання неналежним чином батьківських обов’язків, щодо виховання, утримання та розвитку дітей. Спільними зусиллями досягаються очевидні результати. Батьки, знаючи, що перебувають під особливим контролем відповідних служб, відчуваючи, що долею їх дітей постійно цікавляться, стають більш дисциплінованими, намагаються налагодити побут і зробити все можливе, щоб діти жили в гарних умовах. Ці заходи також сприяють своєчасному наданню допомоги та напрацюванню алгоритму взаємодії відповідних служб, що в подальшому дозволить вирішувати проблеми, які виникають під час роботи з такими особами

У Харкові працює Комунальний заклад «Харківський міський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Промінь». Головна мета діяльності Центру: поліпшення або відтворення життєдіяльності, соціальної реабілітації, адаптації та повернення до повноцінного життя дітей з інвалідністю, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Робота Центру спрямована на створення мережі соціальної, педагогічної, медичної і трудової реабілітації, з метою забезпечення адаптації дітей з інвалідністю у суспільство.

Задачі існування та призначення центру:

• розвиток у особи з інвалідністю наявних можливостей у колективі та через колектив;

• підготовка особи з інвалідністю до самостійного образу життя та інтеграції їх у суспільство;

• навчання батьків роботі з дітьми з інвалідністю, надання їм психологічної та інформаційної допомоги.

Центр надає соціальні послуги денного догляду та соціальної реабілітації (абілітації), які включають у себе:

• роботу груп денного перебування;

• надання 3-х разового харчування;

• заняття за індивідуальною програмою з вихователями та педагогами-спеціалістами;

• проведення дитячих свят та тематичних заходів для дітей з інвалідністю та дітей соціально незахищеного контингенту;

• творчі заняття за інтересами: образотворче мистецтво; музично-театральний; ляльковий театр; домашнього господарства; гурток шиття м’якої іграшки;

• заняття-тренінги, консультації спеціалістів для батьків, які виховують дитину з інвалідністю.

В Центрі працюють фахівці: психолог, логопед, дефектолог, лікар-невропатолог, інструктор з лікувальної фізкультури, фізичний реабілітолог, музичний керівник, педагог з образотворчого мистецтва, педагог з прикладної праці, соціальні працівники, вихователі.

Контакти:

61174, м. Харків, пр. Перемоги, 77-А.
Тел./факс: (057) 725-87-92, (057) 725-87-93.
e-mail: 32869843@mail.gov.ua