У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова

вул. Благовіщенська, 34, вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 057 725 34 48,

e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

Спільний час — це не лише можливість відпочити разом, а й чудова нагода стати ближчими, краще зрозуміти одне одного та створити теплі сімейні спогади. Навіть кілька годин, проведених разом із користю, можуть позитивно вплинути на атмосферу в родині.

Провести час цікаво можна без значних витрат. Наприклад, організувати сімейну прогулянку, спортивні ігри, настільні ігри, спільне приготування їжі, перегляд фільму, читання або творчий майстер-клас. Важливо, щоб кожен член родини мав можливість запропонувати свою ідею та бути залученим до спільної діяльності.

Корисним є і спільне планування майбутніх справ: можна обговорити сімейні цілі, мрії, запланувати поїздку чи створити список справ, які хотілося б зробити разом.

Найголовніше — під час спільного відпочинку відкласти телефони, уважно слухати одне одного, підтримувати та дарувати позитивні емоції. Адже якісний час разом — це інвестиція у довіру, взаємоповагу та міцні сімейні стосунки.

Травматичні події можуть по-різному впливати на дитину: змінювати її настрій, поведінку, сон, спілкування та ставлення до навколишнього світу. У цей період особливо важливо, щоб поруч був дорослий, який дає дитині відчуття безпеки, стабільності та підтримки.

Що можуть зробити батьки?

• Будьте поруч і слухайте. Дайте дитині можливість говорити тоді, коли вона готова, не змушуйте її розповідати більше, ніж вона хоче.
• Підтверджуйте її почуття. Дайте зрозуміти, що її страх, сум, розгубленість чи злість можуть бути природною реакцією на складні події.
• Створюйте відчуття безпеки. Намагайтеся дотримуватися звичного режиму дня, сімейних правил та щоденних ритуалів.
• Не вимагайте швидко «забути» пережите. Відновлення потребує часу, а кожна дитина реагує на складний досвід по-своєму.
• Проводьте час разом. Прогулянка, гра, спільне приготування їжі чи просто розмова можуть допомогти дитині відчути близькість і підтримку.
• Слідкуйте за змінами у поведінці. Якщо дитині тривалий час важко справлятися з переживаннями або це суттєво впливає на її повсякденне життя, варто звернутися до психолога чи іншого фахівця.

Головне — дитина не повинна залишатися зі своїми переживаннями наодинці. Турбота, терпіння, прийняття та стабільна присутність дорослого допомагають поступово відновлювати відчуття безпеки й довіри до світу.

Україна пам’ятає тих, хто віддав своє життя за її свободу, незалежність і майбутнє. Серед наших захисників і захисниць — люди різного віку та професій, але їх об’єднала любов до Батьківщини, мужність і готовність захищати рідну землю.

Герої, які загинули, захищаючи Україну, назавжди залишаться в історії нашої держави та в пам’яті українського народу. Їхній подвиг нагадує нам про високу ціну свободи та необхідність берегти те, за що вони боролися.

Пам’ять про Героїв живе в іменах, родинах, фотографіях, історіях їхнього життя та добрих справах. Вшанувати їх — означає не лише схилити голову в скорботі, а й продовжувати будувати сильну, вільну та незалежну Україну.

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну. Їх немає поруч, але вони назавжди залишаються з нами — у наших серцях, у пам’яті поколінь та в майбутньому нашої держави.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

В рамках співпраці відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» із соціальним партнером – благодійною організацією  «СОС Дитячі Містечка» – для дітей із сімей, що належать до вразливих категорій, було проведене арт-заняття із створення картин із кольорового піску.

Під час заняття діти із задоволенням досліджували багату палітру кольорів піску, з якого власноруч можна зробити унікальну красу. Захід дав змогу поспілкуватися, обмінятися враженнями, отримати радість і насолоду від процесу створення неповторних картин. Подібні зустрічі, які завдяки співпраці з соціальним партнером уже стали регулярними, дають змогу дітям у цей складний час покращити настрій, цікаво і з користю провести дозвілля разом з однолітками, набути нових навичок, які можуть стати в нагоді в повсякденному житті.  

На базі Відділу мешканці Київського району міста, які перебувають в складних життєвих обставинах, можуть отримати наступні соціальні послуги: консультування, соціальний супровід сімей/осіб, екстрене та кризове втручання, соціальна профілактика, представництво інтересів, соціальна адаптація.

Фахівці Відділу проводять роботи з найменш захищеними категоріями населення, а саме:

• Багатодітними родинами;
• Внутрішньо переміщеними особами;
• Військовослужбовцями/ветеранами;
• Малозабезпеченими сім’ями;
• Особами/дітьми з інвалідністю;
• Одинокими батьками/матерями;
• Опікунськими родинами;
• Прийомними сім’ями;
• Дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування;
• Особами, що мають залежність (алкогольну, наркотичну, ігрову);
• Родинами, в яких є випадки домашнього насильства;
• Колишніми вихованцями інтернатних закладів.

Фахівці Відділу здійснюють перенаправлення до організацій-партнерів, де всі потребуючі мають змогу отримати безкоштовну психологічну чи правничу допомогу. Державна установа тісно співпрацює з багатьма благодійними організаціями і фондами, серед яких варто відзначити Харківський обласний благодійний фонд «Соціальна служба допомоги», Благодійний фонд «Карітас Харків», Харківську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України та інші.

Фахівці Відділу регулярно виїжджають у родини, які мешкають на території Київського району міста Харкова і перебувають у складних життєвих обставинах. Під час відвідувань сімей вони складають необхідні документи установленої форми, надають консультації, проводять бесіди, здійснюють інформування із нагальних питань.

Найчастіше мешканці району звертаються до Відділу з наступних питань:

• Отримання статусу дитини, що постраждала від воєнних дій;
• Труднощі з вихованням дітей різного віку;
• Потреба в отриманні благодійної чи гуманітарної допомоги;
• Конфліктні відносини між дорослими членами родини;
• Отримання безкоштовної психологічної чи правничої допомоги;
• Переоформлення різних документів, державних виплат;
• Організація сімейного дозвілля в умовах воєнного часу.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» на постійній основі проводить комплексну соціальну роботу з сім’ями та особами, що перебувають у складних життєвих обставинах. Таким чином до співпраці залучаються всі найменш захищені категорії населення, які потребують допомоги і підтримки суспільства у скрутний час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Цей день — особливий для кожного українця. Він нагадує нам про високу ціну свободи та про людей, які стали на захист Батьківщини, не вагаючись пожертвувати найдорожчим — власним життям. Серед полеглих воїнів — військовослужбовці Збройних Сил України, добровольці, представники інших сил безпеки й оборони, а також усі, хто мужньо захищав українську землю від російської агресії.

Пам’ять про загиблих захисників — це не лише скорбота. Це наша відповідальність перед їхніми родинами, перед майбутніми поколіннями та перед самою Україною. Їхній подвиг назавжди залишиться частиною історії нашої держави.

У цей день ми схиляємо голови у глибокій пошані перед кожним воїном, який не повернувся з поля бою. Ми згадуємо їхні імена, молимося за упокій їхніх душ, підтримуємо родини загиблих та дякуємо тим, хто продовжує боронити Україну.

Особливо символічним є те, що вшанування пам’яті відбувається напередодні Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Це час єдності, вдячності та усвідомлення того, що незалежність не є абстрактним поняттям — вона виборюється мужністю, жертовністю та незламністю українського народу.

Наш обов’язок — берегти пам’ять про загиблих, розповідати про їхній життєвий шлях, виховувати молодь у дусі патріотизму та не дозволяти стерти з історії правду про ціну української свободи.

Вічна пам’ять і слава героям, які віддали життя за Україну!

Нехай їхній подвиг буде прикладом мужності для прийдешніх поколінь, а Україна, за яку вони боролися, залишиться вільною, незалежною та суверенною державою.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

 

Для молодших дітей фахівці проводять творчі заняття та майстер-класи. Діти створюють різноманітні поробки, малюють, працюють із кольорами та різними матеріалами. Творчий процес сприяє розвитку уяви, дрібної моторики, самостійності та творчого мислення, а також допомагає дітям проявляти свої емоції у безпечній та доброзичливій атмосфері.

Для старших дітей проводяться психологічні ігри та вправи-асоціації. За допомогою цікавих завдань учасники вчаться висловлювати власні думки, розпізнавати емоції, знаходити нестандартні рішення, краще розуміти себе та взаємодіяти з іншими.

Окремий напрям роботи — заняття з практичним психологом, під час яких використовуються вправи, спрямовані на розвиток когнітивних функцій: уваги, пам’яті, концентрації, швидкості реакції та координації. Застосовуються різноманітні завдання, які залучають різні види мисленнєвої та рухової активності.

Важливо, що всі заняття проходять у невимушеній формі — через гру, творчість та спілкування. Дитина має можливість бути активною, проявляти ініціативу, спілкуватися з однолітками та отримувати позитивний досвід взаємодії.

Проведення таких заходів є частиною соціально-профілактичної роботи, спрямованої на підтримку дітей та запобігання виникненню складних життєвих обставин.

Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова продовжує створювати простір, де діти можуть розвиватися, спілкуватися, творити та отримувати підтримку.

Адже турбота про дитину — це не лише допомога у складній ситуації, а й щоденне створення можливостей для її розвитку, спілкування та відчуття власної значущості.

ХМЦСС «Довіра» системно використовує групові форми роботи з дітьми та сім’ями як один із напрямів соціальної роботи.

Батьки часто питають: «Чому моя дитина не хоче вчити математику (англійську мову, історію тощо)?», «Як примусити дитину готуватись до іспитів?».Погану успішність дитини у школі ми схильні пояснювати недостатньою  мотивацією. І найчастіше причина криється саме в ній. Але примушувати дитину вчити уроки виснажливо як для неї, так і для батьків. Якщо дитині давати гроші за хороші оцінки, вона буде зацікавлена тільки у винагороді, а не в тому, щоб дізнатися про щось нове. Зрештою, ви зрозумієте, що такі способи мотивації тільки погіршують ситуацію.Покарання за погані оцінки також неефективне. Заборонити дитині дивитися телевізор або відключити Інтернет – не вихід. Спроби обговорити проблему з дитиною не завжди дають результат – найчастіше це схоже на звинувачення й виправдання.

Погана успішність криється у стресі

Але чому сьогодні погана успішність дітей стала поширеною проблемою? Хіба діти не хочуть учитись, а тільки розважатись? Чи причина в тому, що сучасні діти більш схильні до стресу ?Треба розуміти, в яких випадках дитина недостатньо старається, а коли її неуспішність – результат надмірного стресу. В останньому випадку треба з'ясувати його причини та по можливості усунути їх.У першу чергу треба відповісти на запитання: «Чому моя дитина не хоче вчитись?». Розуміючи справжні причини, без звинувачень самої дитини, ми зможемо знайти рішення проблеми. Відповідь на це запитання можуть дати останні дослідження в галузі нейрофізіології.У 60-х роках ХХ століття відомий американський психолог Деніел Канеман ввів поняття «когнітивне спотворення». На думку вченого, люди володіють певними установками, що допомагають їм швидко приймати рішення. Згодом такі установки можуть виявлятись помилковими та призводять до когнітивних спотворень.Як приклад когнітивного спотворення Канеман наводить «Завдання про бейсбольний м'ячі і біту»: бейсбольний м'яч і біта коштують разом 1 долар 10 центів. Біта на один долар дорожче, ніж м'яч. Скільки коштує м'яч? Найбільш поширена відповідь – «10 центів». Це класичний приклад когнітивного спотворення (правильна відповідь – 5 центів).Є ситуації, у яких установки можуть виявитись корисними, особливо, коли в нас немає часу на роздуми. Але в інших випадки люди, на думку Деніела Канемана, схильні керуватися принципом докладання найменших зусиль. Але чи пов'язано це з лінню чи з якимись іншими особливостями людської психіки?У дослідженні Канемана є ще один цікавий факт: ті, хто відчували пастку в умові завдання та не могли знайти правильне рішення, у певний момент погоджувалися зі свідомо неправильною відповіддю. Рано чи пізно такий момент наступав у всіх учасників експерименту. Що найдивніше – Канеман міг передбачити той момент, коли учасник експерименту досягне цієї точки. Про це свідчили два показники – розширені зіниці та пришвидшений пульс.Такий самий механізм проявляється і у випадку фізичних зусиль. В іншому експерименті учасникам треба було стискати руку якомога сильніше й довше. У момент максимального зусилля зіниці випробовуваних розширювалися, після чого учасники експерименту розтискали руки. Це свідчить про те, що розширення зіниць і почастішання пульсу є показниками нервового збудження.Концентрація вимагає великих витрат енергії, за рахунок чого пульс і частішає. Ми стискаємо зуби, напружуємо м'язи корпусу, у нас частішає дихання й посилюється потовиділення, а травлення й метаболізм сповільнюються. Інакше кажучи, концентруючись, ми впадаємо в так званий «ерготропічний стан», який спочатку допомагав людині полювати й виживати, а тепер ми пристосували його для вирішення повсякденних завдань.Розумові зусилля мають і фізичні прояви. У мозку й тілі відбуваються зміни подібні до тих, що відбуваються під час полювання (не важливо, є нашою метою дикий звір чи товар зі знижкою). Це допомагає зрозуміти, чому люди раптово припиняють шукати рішення. Канеман стверджував, що раптово ми відмовляємось від пошуку, якщо докладаємо надто багато зусиль для вирішення завдання.

Фізіологічні причини поганої успішності дітей

Американський нейробіолог Пол Маклін, автор теорії «триєдиного мозку», виділяє два режими роботи мозку, при яких домінують неокортекс або лімбічна система. Неокортекс – новітня частина мозку – підтримує «вищі» функції (мислення, мовлення, соціальний розвиток, емпатію, самоаналіз). Лімбічна система підтримує більш давніші функції, наприклад, дозволяє запам'ятовувати людей і різні місця у стресових ситуаціях. Саме режим лімбічної системи призводить до відмови від пошуку вирішення завдань.Обидва режими роботи мозку вимагають великих витрат енергії, наприклад, при сильних розумових зусиллях або стресових ситуаціях. В умовах обмежених ресурсів організму при домінуванні однієї з систем – «раціональної» або «лімбічної», – дія другої системи сповільнюється.Раціональна система відповідає за так звані «пізнавальні компетентності»: допомагає боротися зі шкідливими звичками, формує навички самовладання тощо. Такі навички дозволяють  знижувати рівеь   стресу і, відповідно, знижувати витрати енергії.Лімбічна система відповідає за нераціональну, інстинктивну поведінку людини у стресових ситуаціях. Ця система дозволяє нам ефективно захищатись у небезпечних ситуаціях, коли в нас немає часу на роздуми. Але інколи цей режим вмикається і в ситуаціях, коли нам у таких ситуаціях гіпоталамус посилає сигнал припинити дію, що призводить до витрат енергії. Подібно термостату він реагує на зниження рівня глюкози у крові. Так відбувається «інстинктивна» відмова від виконання завдання, викликаного роботою лімбічної системи. нічого не загрожує й організм витрачає дуже багато енергії (наприклад, при вирішенні логічних завдань).В екстрених ситуаціях така реакція організму супроводжується виробленням гормону кортизолу. У ситуаціях, коли реальної загрози немає, такий механізм проявляється тільки при зниженні рівня глюкози. Даний механізм зберігся в процесі еволюції. Він змушував первісну людину відмовлятись від переслідування тварини під час полювання, якщо в організмі було недостатньо ресурсів для переслідування.

Як допомогти дитині?

Повертаючись до проблеми дитячої успішності, зауважимо, що завжди є можливість подолати «точку відмови». І ми самі часто робимо так, наприклад, працюючи понаднормово, коли треба закінчити термінову доповідь. У таких ситуаціях ми часто покладаємось на перевірені засоби – каву або енергетичні напої. Ми вибираємо меншу із двох неприємностей: гнів начальника, якщо доповідь не буде готова вчасно, або перевтому, якщо над роботою доведеться сидіти всю ніч.Дитину теж можна примусити подолати «точку відмови». Власне, так і відбувається, коли ми сваримо її або караємо за погану успішність. Однак ігнорування сигналів лімбічної системи може призвести до нервового зриву. Варто подумати: можливо, в деяких випадках, коли ми вважаємо дитину ледачою, її лімбічна система дає сигнал про виснаження ресурсів організму.

• Дитина може не хотіти вчитися з багатьох причин. Якщо в її організмі занадто мало ресурсів, така поведінка не дивина. Тому необхідно знайти причини стресу, який забирає енергію в дитини, і по можливості їх усунути.

Учені стверджують, що причини такого стресу пов'язані з особливостями пізнавальної діяльності. Завдання Деніела Канемана (про вартість м’яча), про яке ми казали вище, свідчить про те, що надмірні розумові зусилля та проблеми при вирішенні різних завдань виникають через звичний спосіб нашого мислення. Можливо, це викликано специфікою нашої культури або недостатньо розвиненим абстрактним мисленням. Або тим, що розв’язання задачі вимагає навичок усних обчислень. Як би там не було, для розв’язання подібного роду завдань необхідно докладати розумових зусиль, а не відповідати інтуїтивно. Люди, які в ході експерименту давали неправильну відповідь, припускались помилки через те, що досягали «точки відмови».Успішність дитини може також знижуватись у зв'язку з порушеннями роботи органів чуттів, пам'яті, швидкості реакції тощо. Усі ці фактори призводять до того, що дитина повинна докладати більше зусиль для виконання завдання. Не дивно, що при цьому вона швидко досягає «точки відмови».

Щоб допомогти дитині, яка постійно перебуває у стресовому стані, пов'язаному з пізнавальною діяльністю, дотримуйтесь таких правил:

• Не звинувачуйте дитину. Спробуйте розібратися, чим викликана неуспішність дитини: лінню чи реакцією лімбічної системи.
• З'ясуйте причину виникнення стресу. Це може бути брак часу на виконання завдання, відсутність необхідних навичок, негативний досвід минулого тощо.
• Знизьте рівень стресу. Постарайтесь усунути всі причини виникнення стресу, але особливу увагу приділіть причинам, пов'язаним з пізнавальною сферою. Є безліч корекційних програм, що дозволяють їх усунути.
• Навчіть дітей розпізнавати стрес. Батькам слід навчити дітей відчувати наближення «точки відмови».
• Дайте дитині відпочити до того, як вона досягне «точки відмови». Відновлення сил після реакції лімбічної системи вимагає більше часу. Невелика перерва до досягнення «точки відмови» додасть дитині сил для другої спроби. Однак ми схильні діяти навпаки, думаючи, що дитина недостатньо старається. Ми наполягаємо на тому, щоб дитина виконала завдання, коли насправді їй потрібна перерва.

Якщо дитину часто сварити за неуспішність, вона дійсно може припинити старатися. Хоча уникнути «точки відмови» й не можна, можна зробити так, щоб вона не впливала на продуктивність розумової роботи дитини.

Серпнева спека — не перешкода для гарного настрою, особливо коли є можливість сховатися у прохолоді та провести час у чудовій компанії. Нещодавно діти з родин, які потребують особливої підтримки, побували на справжньому святі спорту та азарту.

Завдяки теплій співпраці між відділом соціальної роботи Шевченківського району та боулінг-клубом «Магніт», малеча отримала змогу безкоштовно спробувати свої сили у грі. Для багатьох із них цей візит став дебютним: перші кроки до доріжки, хвилювання перед кидком і щира радість, коли кеглі нарешті розлітаються в різні боки!

Дитячий сміх, блиск в очах та слова вдячності від батьків стали найкращим підтвердженням того, наскільки важливими є такі моменти. Це не просто гра, а цінний досвід, нові враження та можливість відволіктися від буденності.

Ми щиро дякуємо нашому соціальному партнеру за гостинність та підтримку. Такі ініціативи допомагають дітям відчути турботу, знайти нових друзів та отримати заряд позитиву, який так необхідний кожній дитині.