ХМЦСС «Довіра»

Надання соціальних послуг Харківським міським центром соціальних служб

На сьогоднішній день карантин в Україні триває, далі про особливості роботи Харківського міського центру соціальних служб "Довіра" в нових умовах.

*Відділи - відділи соріальної роботи по районам м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб "Довіра"

 

НАГАДУЄМО! Важливо у період карантину:

  • слідкувати за самочуттям та температурою тіла;
  • дотримуватися норм особистої гігієни та гігієни помешкання;
  • уникати скупчення людей;
  • дотримуватися соціальної дистанції (1.5 – 2 м);
  • мінімізувати пресування у громадському транспорті;
  • дотримуватися маскового режиму у громадських місцях

Слідкуйте за змінами у проведенні заходів та дотримання норм, рекомендованих Міністерством охорони здоров’я України під час пом’якшення карантину

 

У період режиму карантину Відділи по районам м. Харкова продовжують надавати послуги дистанційно.

Для отримання послуг необхідно: зв’язатися з Відділом по району м. Харкова за місцем вашого фактичного проживання (контакти за посиланням: http://dovira.kh.ua/index.php?id_pidkategorii=1&id_kategorii=9) за телефоном або написавти на електронну пошту - залишивши запит на отримання необхідної послуги.

 

Якщо ваша ситуація потребує швидкого реагування з боку працівників Відділу по району м. Харкова, ви можете скористатися КНОПКОЮ «ЕКСТРЕНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА», яка заходиться на головній сторінці сайту: http://www.dovira.kh.ua/

 

Консультації, які ви можете отримати дистанційно у Відділах по районам м. Харкова за місцем вашого фактичного проживання:

  • інформаційні (наприклад щодо послуг, які надають Відділи по районам м. Харкова, організацій, що надають гуманітарну допомогу та іншої інформації, яка належить до компетенції Відділів по районам м. Харкова);
  • психологічні;
  • юридичні

 

Також Харківським міським центром соціальних служб "Довіра" проводяться онлайн заходи, до яких запрошуємо долучитися!

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Сімейні конфлікти і як їх попередити

Найважливішими моральними принципами сім'ї є - кохання, обов'язок, взаємна повага, турбота батьків про виховання дітей, турбота дітей про батьків. Але нерідко у сімейних відносинах виникають конфлікти, вони є частиною повсякденного життя. Багато людей практично кожен день виявляються залученими до того чи іншого конфлікту: де б ми не були, ми спілкуємося з близькими людьми, з друзями, з незнайомими людьми, звичайно ж, спілкуємося на роботі, у своєму колективі та з дітьми, яких ми вчимо.

На думку психологів, причини всіх сімейних конфліктів можна об'єднати у три групи:

         1. Конфлікти з урахуванням несправедливого поділу праці. Наприклад : якщо члени сім'ї по-своєму розуміють свої ролі та висувають один одному неузгоджені очікування та вимоги.

         2. Конфлікти виходячи з незадоволеності певних потреб. Кожен партнер хоче задовольнити свої потреби у шлюбі. У той самий час партнери часто не знають справжніх потреб одне одного, тому не задовольняють їх.

         3. Суперечки через недоліки у вихованні. У молодих сім'ях багато конфліктів виникають через розбіжності у правилах сімейної поведінки, які партнери винесли з батьківських сімей.

         Однак важливішими не є причини виникнення сімейних конфліктів, а шляхи їх подолання.

Психологи дають кілька порад, як налагодити стосунки та попередити невеликому сімейному конфлікту перерости у серйозний скандал:

  • Обговорюйте лише одну проблему. Не намагайтеся згадати про інші гріхи партнера. Інші проблеми ви зможете обговорити пізніше.
  • Не переходьте на особистість. Не ображайте вашого партнера, це не веде до вирішення конфлікту. У такій ситуації Ваш партнер намагатиметься захиститися і може у відповідь почати ображати вас, але основна проблема так і залишиться не вирішеною.
  • Не допускайте у сімейний конфлікт третіх осіб - рідних чи близьких. Тому фраза: «Звичайно, я не вмію готувати, як твоя дорога матуся», - не призведе до сприятливого вирішення конфлікту.
  • Не узагальнюйте. Не варто з образою у голосі вимовляти подружжю: «Ти ніколи нічого не пам'ятаєш!»
  • Не робіть сварок вечорами. Статистика показує, що більша частка сімейних конфліктів відбувається у вечірній час доби. Накопичувана втома вдень, роздратування і Ви відчуваєте, що вам дуже хочеться висловити своєму чоловікові кілька претензій, то краще стримати себе, відкласти розмову на ранок. Можливо, вранці проблема здасться вам вже не такою серйозною.
  • Вмійте визнати свою провину. Якщо Вам не вистачає сил визнати свою неправоту - вчасно припиніть конфлікт. Іноді досить просто замовчати чи вийти в іншу кімнату.
  • Зосередьтеся на вирішенні конкретної проблеми. Зберігайте спокій та позитивний настрій. Можливо і цей конфлікт не вартий негативних емоцій?

І ще одна порада. Щоб навчатися комунікації один з одним - висловлюйте свої потреби та бажання, говоріть і чуйте, що говорить партнер, також дозвольте і дітям висловлювати свої потреби та бажання і слухайте, що вони говорять.

Якщо самостійно Ви не зможете розв'язати існуючі конфлікти, звертайтесь за допомогою до Відділів соціальної роботи у Вашому районі, де фахівці із соціальної роботи, психологи, юристи нададуть Вам необхідну допомогу та підтримку.

Наші контакти: м. Харків, вул. Плеханівська, б.42, к. 45,46,47;

Тел.: 725-26-86 (87), 0916179245;

Сайт: dovira.kh.ua    

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Instagram: slobidsky_viddil

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Кібербулінг – новий вид цькування у школах та серед дітей!

З розвитком сучасних інформаційних технологій, засобів зв’язку, інтернету та соцмереж з’явився і такий вид шкільного насильства, як кібербулінг – приниження чи цькування за допомогою мобільних телефонів та інших гаджетів.

Іноді кібербулінг завдає більше шкоди, ніж побиття.

Як проявляється кібербулінг:

  • залякування за допомогою повідомлень (погрози, образи);
  • розсилка фотографій в інтернеті (реальних або перероблених за допомогою фотошопу);
  • поширення чуток через соціальні мережі;
  • крадіжка паролів соціальних мереж або даних входу у систему для поширення шкідливої інформації;
  • шантаж;
  • виманювання інтимних фотографій;
  • образливі коментарі;
  • або ж агресор може прикинутися вашою дитиною, створивши профіль з її ім’ям і фото, а потім писати через нього образливу інформацію, розсилати повідомлення однокласникам та інше.

Ознаки того, що дитина, можливо, піддається нападам і цькуванню онлайн. Будьте уважні, якщо ваша дитина:

  • проводить незвично багато часу в інтернеті, особливо вночі;
  • раптово вимикає комп’ютер, коли ви заходите у кімнату;
  • відповідає на телефонні дзвінки від людей, яких ви не знаєте;
  • нервує, коли отримує нові повідомлення;
  • втрачає інтерес до використання всіх гаджетів;
  • отримує подарунки поштою невідомо від кого;
  • втрачає інтерес до школи, нервує або турбується, коли туди потрібно йти;
  • менше спілкується з друзями і родиною та стає потайною.

Що робити, якщо дитина вже зіткнулась з кібербулінгом?

ВАЖЛИВО!

Пам’ятайте: якщо ваша дитина постраждала від цькування, її шантажують, обіцяють всім розіслати її особисті фотографії або погрожують – ніколи не звинувачуйте і не сваріть дитину. Не залякуйте дітей фразами: «Якщо щось подібне станеться – отримаєш у мене!». Не допускайте засудження. Ніяких: «Сам винен!». Такі слова призведуть до того, що дитина не захоче звернутися до вас за допомогою. Важливо пам’ятати: винна не жертви – винен той, хто скористався її довірою.

Дітям і без того часто страшно або соромно розповісти дорослим про ситуації, які сталися з ними. Адже раптом сваритимуть? Раптом розчаруються? Раптом не пробачать? Через такі ситуації кібербулінг може вилитися у відвертий шантаж. Адже зловмисник знає: дитина змушена буде робити все, аби батьки / школа / інші люди нічого не дізналися.

Кроки щодо захисту від кібербулінгу

  1. Поясніть дитині, що це не її вина. Що Ви підтримаєте її у будь-якому разі, що Ви – на її боці та Вам можна довіряти.
  2. Збережіть все листування, зробивши скріншоти.
  3. Заблокуйте акаунти, з яких пише агресор – поставте у чорний список та ігноруйте. Іноді кривдник відступає, коли не отримує реакції.
  4. Поміняйте номер телефону дитини і на деякий час видаліть всі сторінки у соцмережах. Якщо дитина буде відчувати себе таким чином «відрізаною» від світу його друзів – створіть нові, секретні сторінки для дитини з іншим ім’ям і без фото, щоб тільки сім’я і друзі знали про них.
  5. З’ясуйте, чи знайома дитина з агресором у реальному житті або чи планує зустрітися. Дізнайтесь, що йому відомо про дитину (реальне ім’я, прізвище, адресу, телефон, номер школи). Запропонуйте свою допомогу – обговоріть, як можна знешкодити, заблокувати агресора. Поясніть, якій небезпеці може піддатися дитина при зустрічі з незнайомцями, особливо без свідків.
  6. Зверніться у поліцію. Якщо погрози є досить серйозними, стосуються життя або здоров’я дитини, а також членів вашої родини, то Ви маєте право на захист з боку правоохоронних органів.
  7. Якщо ви не впевнені у своїй оцінці того, наскільки серйозно те, що сталося з дитиною, або дитина недостатньо відверта з вами і не готовий йти на контакт, зверніться до психолога.

Всі особи, які стали жертвами чи свідками булінгу, можуть звернутися за правовою допомогою:

  • Національна дитяча «гаряча» лінія: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною;
  • Національна поліція України – 102;
  • Система безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

Відділ соціальної роботи по Слобідському району ХМЦСС «Довіра» пропонує соціальні послуги фахівців із соціальної роботи, а також психолога та юрисконсульта, звертайтесь до нас за адресою:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

 

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Дитина і крадіжка. Крадіжка у дитини явище непросте

Чому діти крадуть? Кожен із батьків намагався відповісти на це питання, коли таке траплялося з власною дитиною. Правильно відреагувати на це явище та не допустити цього у подальшому, щоб це не перейшло у рамки адміністративного чи кримінального кодексу - головна мета батьків.

Крадіжки можуть траплятися у дітей від малюка до підлітка, від маленької машинки чи ляльки до шоколадки та солодощів у продуктовому магазині.

Існує декілька причин крадіжок у дітей:

  • імпульсивне заволодіння річчю, яка тобі не належить: «вкрав – тепер це моє і все!»;
  • намагання дитини привернути до себе увагу, до своїх потреб;
  • намагання помститися іншому.

У різних випадках та ситуаціях важливо не залишати проблему на самовирішення, треба розмовляти з дитиною та розповісти до чого це може привести у подальшому.

Якщо дитина старшого віку, треба поговорити з нею про цю проблему та з’ясувати як це можна виправити.

У кожному випадку діти намагаються крадіжкою висловити свою потребу у чомусь - привернути увагу батьків, заявити про власну значимість.

Перші емоції батьків у випадках крадіжки - власна провина, гнів, емоції та сором.

Треба своєю реакцією не налякати дитину, не кричати на неї, бо криком проблеми не розв’яжеш. Повинно  уважно з дитиною поговорити, розповісти, чому це робити погано. Батькам необхідно стати на бік дитини, подивитися на проблему очима дитини. Батькам треба установити свої правила та обмеження, треба роз’яснити до чого приведе чи та чи інша дія дитини.

Порада – підсумок: треба бути пильними до своїх дітей, вести з дітьми підтримуючі стосунки та не гримати на них, коли цього більше всього бажається.

 

За психологічною порадою та соціальною підтримкою можна звернутися до Відділу соціальної роботи по Слобідському району м.Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб.45,46,47.

Слобідський (Комінтернівський) р-н

# Рубрика: поради психолога

ЧОМУ НЕ МОЖНА «ШЛЬОПАТИ» ДИТИНУ ПО ПОПІ

У ст. 150 Сімейного Кодексу України зазначено: «Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.»

Тобто стає зрозуміло, що фізичні покарання (у тому числі биття по попі) є недопустимим методом виховання і з психолого-педагогічної і з юридичної точки зору!

Проте, фізичні покарання чомусь залишаються доволі розповсюдженим методом виховання. Відома дитяча психологиня Юлія Гіппенрейтер каже: «Зазвичай, багато суперечок викликає питання про фізичні покарання. Особисто я безперечно проти них. Вони ображають і озлоблюють, залякують та принижують дітей. Позитивного результату від них менше, ніж негативного».

Усвідомлено, не в момент нервового зриву, а в цілях «виховання» батьки можуть бити власну дитину тоді, коли у самих батьків відсутня емпатія та здатність сприймати почуття іншої дитини. Якщо батьки емпатійно сприймають дитину, вони просто не можуть усвідомлено та цілеспрямовано заподіяти їй шкоди, фізичної та психологічної болі. Відмова батьків від емпатії (а побиття неможливе без такої відмови) з дуже великою ймовірністю призводить до неемпатичності дитини, до того, що вона, наприклад, ставши старшою, може піти гуляти на ніч, а потім щиро здивується, чого це всі так переполошилися.

Тобто, змушуючи дитину відчувати біль і страх, – почуття сильні та грубі, ми не залишаємо жодного шансу для почуттів тонких – каяття, співчуття, жалю…

У книзі «Як ти себе поводиш? 10 кроків до подолання поганої поведінки» Людимила Петрановська наводить приклади різновидів фізичного насильства над дітьми (багато з яких актуальні і для нефізичного насильства):

  1. «Спонтанна реакція дорослого на небезпеку». Мабуть, це єдиний варіант фізичного насильства, який може мати виправдання. Йдеться про ситуації, коли можлива небезпека для життя дитини перевищує ймовірну фізичну шкоду, наприклад недопущення того, щоб дитина вибігла на проїжджу частину, випала з вікна тощо.
  2. «Спроба прискорити розрядку». Зазвичай проявляється одноразовим ляпанцем і відбувається зазвичай в моменти роздратування, поспіху, втоми. Така «розрядка» не є нормальним способом спілкування з дитиною, тому потребує усвідомлення батьками наявності такої проблеми й пропрацювання з нею.
  3. «Стереотипна дія, «бо так треба», «бо і мене так виховували батьки», того потребує культура, звичай тощо». Такий спосіб фізичного насильства батьки використовують як дисциплінарну модель виховання дитини, метод «кнута та пряника».
  4. «Прагнення передати свої почуття, «щоб він (вона) зрозумів, нарешті». Тобто насильство використовується батьками, як засіб комунікації з дитиною, коли «словами» дитина не розуміє.
  5. «Нездатність дорослого переносити фрустрацію». У даному випадку фрустрацією стає неспівпадіння поведінки дитини з очікуваннями дорослого. Такі батьки схильні відчувати злість, роздратування, коли стикаються з тим, що дитина не хоче або не може зробити чогось (наприклад, батьки у своїх мріях бачать свого сина видатним футболістом, а він не хоче бігати з м’ячем).
  6. «Помста». Може використовуватися кимось з батьків наприклад, за те що народився «не вчасно», коли народження дитини пов’язане зі смертю матері, за те, що схожий на батька, який зрадив, за те, що дитина хворіє або має інвалідність та «псує життя».
  7. «Садизм». Відбувається у родині, коли той з батьків, хто вчиняє насильство має явні ознаки девіації або психопатії.
  8. «Знищення суб’єктивності». Такий вид насильства використовується не як покарання чи зміна поведінки, а як намір зломити волю дитини, зробити її повністю керованою.

Причин, чому батьки обирають насильницький спосіб спілкування з дитиною може бути багато, і жодна з них не відноситься безпосередньо до дитини. Можливо, що когось з таких батьків колись, в їхньому дитинстві карали ременем і це було культурною нормою; можливо, що в них не достатньо розвинене  почуття емпатії та співчуття; можливо, що вони не мають навички відслідковувати власний емоційний, психологічний стан та керувати їм…

Проте жодна з причин не може служити виправданням проблеми жорстокого поводження з дитиною! А найперший і найголовніший крок для подолання її для батьків – усвідомити наявність проблеми!

ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ПСИХОЛОГІВ!

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

 

Індустріальний (Орджонікідзевський) р-н

Втілення мрії

Здійснення спільного заходу напередодні новорічних свят разом з представниками патрульної поліції - шкільними офіцери поліції - вручення новорічного подарунку хлопцеві Івану, який мріяв про іграшковий пістолет.

Одного осіннього ранку до Відділу завітала тендітна жінка Олена з сином Іваном (імена змінені).

Повідомила, що чоловік їх вигнав з дому, живуть з сином у подруги. У жінки відсутня реєстрація, немає постійного житла та роботи. Близьких родичів немає, сама у минулому особа з числа дітей-сиріт.

Спеціалісти звернулись до благодійних організацій, зібрали для родини продукти харчування, дитячі речі, іграшки. Також було направлено клопотання до Харківського міського центру реінтеграції бездомних осіб для постановки на облік. Після цього жінка звернулася до Харківського міського центру зайнятості, де їй запропонували роботу.

Життя потроху почало налагоджуватися. Зараз Олена працює поваром-кондитером, винаймає кімнату в будинку, недалеко від школи, в якій навчається син Іван.

Іван дуже позитивний хлопець, який приймає активну участь в усіх заходах Відділу. Він написав листа Діду Морозу, в якому описав подарунок своєї мрії. Цю мрію напередодні новорічних свят втілили представники Відділу зв’язків з громадськістю - шкільні офіцери поліції.

Неймовірною радістю сяяли очі Івана, коли він отримав бажаний подарунок. Мрії здійснюються!

Приємно разом здійснювати дитячі бажання бо для цього ми живемо та працюємо.

Новобаварський (Жовтневий) р-н

Новорічне свято «Зимове диво»

Тривають новорічні дива та сюрпризи для дорослих та дітей. В цей святковий час особливо хочеться підтримати родни, які потребують підвищеної уваги та допомоги.

З нагоди Новорічного свята громадською спілкою «Милосердя» за сприянням Відділу соціальної роботи по Московському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» проведено захід «Зимове диво» для сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. До проведення свята було залучено дітей з сімей, які є отримувачами послуг Відділу соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра». Для дітей було проведено шоу-програму з конкурсами та вікторинами, після чого діти отримали подарунки за індивідуальним замовленням. Маємо надію, що змогли порадувати дітлахів та їх батьків, надати родинам допомогу у вигляді новорічних подарунків, підвищити настрій малечі, надати можливість батькам та дітям провести разом святкове дозвілля.

Дуже вдячні колегам з Відділу соціальної роботи по Московському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» та соціальним партнерам за організований захід та надану допомогу родинам, а також передаємо слова вдячності та щирі святкові побажання від батьків та дітей, які були присутні на заході!

Київський р-н

Новорічні традиції та обряди українського народу

Зовсім скоро ми будемо відзначати одне із найулюбленіших свят дітей та дорослих – Новий рік. Його чекають у всіх містах і містечках, селах і навіть невеличких хуторах, адже традиції святкування Нового року не тільки яскраві, а й дуже приємні.

Несподівані сюрпризи, довгоочікувані подарунки, дружні сімейні застілля і щирі побажання близьким та рідним людям – все це супроводжує новорічні свята і зігріває наші серця навіть у найлютіші зимові морози.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» підготував цілу підбірку старовинних традицій святкування Нового року, які знайомлять нас з історією власної країни, її культурою та звичаями.

Язичницько-християнські новорічні традиції

До початку ХХ століття новорічні традиції серед українського селянства носили змішаний язичницько-християнський характер. Новорічні свята вважилися магічним часом, коли пробуджувалася і ставала небезпечною різна нечиста сила. Також в цей період люди вірили в те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити будь-що. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, були приурочені тематичні перекази про палаючі гроші та незліченні скарби.

Люди вірили, що характер новорічного свята впливає не те, яким буде весь прийдешній рік. Саме з цієї причини сформувався цілий ряд звичаїв, обрядів та обмежень, в яких яскраво відбивався світогляд справжнього хлібороба – відданого, щирого і трудолюбивого, його впевненість у завтрашньому дні і достатку.

Традиційна новорічна обрядовість українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня – Різдво, 1 січня – Новий рік і 6 січня – Хрещення за старим стилем. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.

Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували великий святковий стіл. В цей час вдавалися і до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: «Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю» – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний врожай фруктів. Також, щоб влітку позбутися гусені, люди вірили, що необхідно тричі оббігти садок босоніж.

Окрім того у народі побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. В новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай ярових, якщо з півночі – озимих. Дізнатися про врожай зернових можна було залишивши надворі пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Краще вродить та культура, на якій за ніч впаде більше інею.

Також в цей час були дуже популярними величальні обходи й поздоровлення – щедрування, засівання, ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками («Маланка», «Коза») та ін. Традиційним святковим символом Нового року в Україні досить тривалий час була не звична для нас зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів соломи або першого зажинкового снопа, а потім прикрашали засушеними і паперовими квітами, різнокольоровими стрічками.

Святкування нового року за юліанським та григоріанським календарем

З приходом християнства та впровадженням юліанського календаря офіційно день Нового року був встановлений 1 березня. Згідно з народною традицією – це перший день весни і перший день нового року. Саме цього дня прокидалися від зимової сплячки бабаки, поверталися з вирію ластівки, господарі намагалися вгадати врожай, а садівники зрізували сухі гілки на деревах, щоб вони краще родили.

З прийняттям греко-візантійського церковного обряду в XV столітті початком церковного і громадянського року стали вважати 1 вересня. Цього дня справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня. Ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими, а селяни – копати картоплю. В т ой же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, початок Нового року святкували 1 січня.

На простори Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня запровадив цар Петро І у 1700 році. Саме він популяризував добре відомі всім нам головні атрибути новорічних свят – прикрашання ялинки, святкові привітання, феєрверки, новорічні кумедні костюми з масками. Замість бенгальських вогнів в той час використовували багаття з дров або соломи, які розпалювали прямо посеред великих вулиць. В новорічну ніч всі, у кого були рушниці або невеликі гармати, повинні були стріляти у небо у власному дворі. Згідно наказу Петра І, ялинкові прикраси повинні були висіти до 7 січня – люди вірили, що прикрашаючи новорічну ялину, вони задобрюють злі сили.

Григоріанський календар в Україні був запроваджений в 1918 році. Саме з цього часу дата його святкування починає збігатися з європейською. Православна церква відмовилась переходити на новий стиль, тому всі нерухомі церковні свята на Новий рік продовжують святкувати за юліанським календарем (за старим стилем) і зараз. Святкування Старого Нового року 14 січня і в наш час зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які протягом багатьох років передаються із покоління в покоління.

Святкування Нового року 1 січня для українців, як і для інших жителів багатьох країн світу, стало веселим світським святом. Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу нашого народу. Саме він в найбільшій мірі відображає традицію українського новорічного святкування, яке перекликається з релігійними та міфічними уявленнями поколінь предків та несе у собі глибокий і символічний зміст.

Колектив Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» щиро вітає всіх з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим. Бажаємо у наступному році бути ще більш активними, здоровими, життєрадісними, позитивними та успішними, щоб будь-яка добра справа вдавалася, а тепло близьких та рідних людей зігрівало навіть у найлютіші морози.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи І категорії Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра»

Московський р-н

"Моє особливе Різдво

"Моє особливе Різдво" саме під цим гаслом вже кілька років поспіль напередодні Різдва отримують вітання та продуктові подарунки сім’ї які стоять на обліку у Відділі соціальної роботи по Московському району м. Харкова, та які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відділ соціальної роботи по Московському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» разом з  Громадською органызацыэю Сімейний центр «You Too»  та за сприяння Благодійного Фонду "Дияконія Україна» 27 грудня з колядками та подарунками привітали сім'ї з дітьми, які перебувають у кризових ситуаціях.

Нинішні умови з пандемією ще більше ускладнили вихід сімей із кризи. Труднощі з пошуком роботи, ускладнення після хвороби та втрата робочого місця  у зв'язку з тим, що очікувати на одужання та відновлення роботодавець не буде. Це збільшує кількість отримувачів послуг, а саме в таке становище потрапляють такі категорії, як: багатодітні сім’ї, родини одиноких матерів, діти з сімей опікунів, піклувальників тощо.

Але в різдвяні свята родини чекають дива, і завдяки нашим соціальним партнерам 40 родин отримали продуктові набори. Діти, подарунки, різдвяний настрій, щирі привітання та співи колядок. Посмішки дітей та вдячність батьків за увагу та підтримку, це найкраще що може буди напередодні новорічних свят.

Дякуємо нашим соціальним партнерам за співпрацю заради добробуту родин.

Холодногірський (Ленінський) р-н

Солодкі подарунки  дітям

З нагоди Новорічних та Різдвяних свят сім’ї, що знаходяться у складних життєвих обставинах, отримали солодкі подарункові набори від Харківської бісквітної фабрики.

Напередодні свят отримувачі послуг Відділу соціальної роботи по Холодногірському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»  - багатодітні та прийомні сім’ї, сім’ї учасників бойових дій, завдяки участі постійного партнера, Харківської бісквітної фабрики - отримали гуманітарну допомогу. Діти були задоволені святковими солодкими подарунками, а батьки вдячні за увагу та підтримку.
Також новорічні подарунки отримали отримувачі послуг Відділу соціальної роботи по Холодногірському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб "Довіра" - особи з числа дітей-сиріт, які тимчасово проживають у Харківському обласному соціальному гуртожитку у місті Чугуїв.
Щиро дякуємо   керівництву Харківської бісквітної фабрики за  небайдужість та плідну співпрацю щодо пітримки сімей з дітьми. 

Записів з 1 по 10Всього: 65