ХМЦСС «Довіра»
У День вишиванки ми вдягаємо не просто візерунки — ми вдягаємо силу. У кожному шві — пам’ять про покоління, які зберігали українську ідентичність попри все. Колись вишиванка була забороненою.
За неї — ув’язнювали, висилали, розстрілювали. Радянський режим намагався викорінити українську мову, культуру, традиції, і вишита сорочка була одним із головних символів опору. Бо нею говорили: "Я — українець. І я не здамся".
Українці одягають вишиванки у тилу й на фронті. У Києві, Краматорську, Львові чи Торонто. І в кожному орнаменті — унікальний код місця, де вона створена. Полтавська білим по білому. Покутська — багатобарвна. Поліська — стримана й сакральна. Для донецьких вишиванок притаманна брокарівська вишивка. Але разом — це одна історія. Єдина країна. Один народ.
Для українських Захисників і Захисниць вишиванка — не просто традиція. Це оберіг. Символ дому, за який вони борються. У когось вишиванка з’явилася лише нещодавно — вже під час війни. У когось її досі немає, але всі — відчувають її значення. Бо навіть без ниток і полотна, вона рідна, своя…
З Днем вишиванки, Україно!