Чому важливо говорити про це?

Домашнє насильство не тільки руйнує життя окремих людей, але й негативно впливає на суспільство в цілому. Воно породжує страх, ізоляцію, психологічні травми та може передаватися з покоління в покоління. Протидія насильству – це шлях до побудови здорового і безпечного суспільства.

Що робити, якщо ви стали свідком або жертвою насильства?

Не мовчіть. Важливо звернутися за допомогою, навіть якщо здається, що ситуація безвихідна. Телефонуйте на гарячу лінію: 116 123 або 0 800 500 335 (цілодобово та безкоштовно).

Зверніться до поліції. У разі небезпеки викликайте поліцію за номером 102. Закон передбачає можливість винесення термінового заборонного припису щодо кривдника.

Пошукайте підтримку. Є багато організацій та шелтерів, які допомагають постраждалим знайти прихисток та пройти реабілітацію.

Інформуйте інших. Поширення інформації про домашнє насильство допомагає знизити рівень толерантності до нього в суспільстві.

Кожен із нас може сприяти зменшенню випадків домашнього насильства. Важливо не залишатися байдужими до чужої біди та не боятися звертатися по допомогу заради себе чи інших. Спільними зусиллями ми зможемо створити середовище, де кожен відчуватиме себе захищеним.

Пам’ятайте: насильство – це не особиста справа. Це порушення прав людини, і  кожен заслуговує на життя без страху.

Вразі потреби за додатковою інформацією про благодійні організвації, які надають допомогу та прихисток для постраждалих від насильства звертайтеся до відділу соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, б.46, щоденно з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 15.00 за попереднім записом по телефону: 725 34 48; 063 524 91 45. Або до Центру допомоги врятованим за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37 за телефоном 066 457 74 17 з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 17:00.

Міжнародна акція «16 днів проти насильства» була започаткована у 1991 році за ініціативою Центру жіночого глобального лідерства. Дати були обрані невипадково:

25 листопада — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.

1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який часто пов’язаний із соціальною вразливістю.

10 грудня — День прав людини.

Ці 16 днів стали символом солідарності у боротьбі проти насильства, дискримінації та порушення прав людини.

Україна активно долучилася до цієї ініціативи, враховуючи важливість боротьби з гендерно зумовленим насильством. Згідно зі статистикою, щороку тисячі українців, переважно жінки та діти, стикаються з домашнім насильством, сексуальними домаганнями та іншими формами агресії. Війна, що триває на території України, лише ускладнила ситуацію, додавши до проблеми нові виклики, такі як сексуальне насильство на окупованих територіях, торгівля людьми та зростання психологічного тиску на сім’ї.

Ключові завдання акції в Україні.Підвищення обізнаності населення щодо проблеми насильства, його видів та наслідків.

Популяризація доступу до допомоги — гарячих ліній, кризових центрів та інших сервісів підтримки.

Зміцнення правових механізмів для захисту постраждалих, включно із Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Проведення освітніх кампаній у школах, університетах та інших закладах.

Долучитися до акції можна взявши участь у заходах, організованих місцевими громадами, НГО чи міжнародними організаціями.

Поширення інформації у соціальних мережах із хештегами #16ДнівПротиНасильства або #РозірвиКоло.

Підтримка благодійних організацій, які працюють із постраждалими.

Вивчення інформації про доступні способи допомоги та розповсюдження її серед знайомих.

Акція «16 днів проти насильства» — це більше, ніж кампанія. Це заклик до дії, який об’єднує активістів, урядові організації, громадянське суспільство та кожного з нас. Участь у цій ініціативі — це вклад у створення безпечнішого майбутнього, де права кожної людини будуть захищені, а насильство — викорінене.

Ось декілька рекомендацій, які допоможуть вам уникнути незручностей і створити позитивний діалог.

1. Повага до особистості, а не до інвалідності

Люди з інвалідністю, перш за все, є особистостями. Не варто фокусувати увагу на їхній інвалідності. Наприклад, замість «інвалід» краще казати «людина з інвалідністю», підкреслюючи людяність перед усім іншим.

2. Уникайте жалю

Не потрібно жаліти людину чи проявляти надмірну співчутливість. Більшість людей з інвалідністю не сприймають себе як жертв і цінують щире ставлення без співчуття, яке наголошує на їхньому становищі.

3. Запитуйте, якщо не впевнені

Якщо ви не знаєте, як допомогти або як правильно спілкуватися, не соромтеся запитати. Наприклад, замість того щоб автоматично допомагати людині на візку, спитайте: «Чи можу я вам допомогти?»

4. Говоріть напряму

Якщо людина має супроводжуючого, говоріть саме до неї, а не до її асистента. Це демонструє повагу до її самостійності та права на власну думку.

5. Дотримуйтесь етикету при спілкуванні

Якщо людина користується інвалідним візком, намагайтеся розмовляти на одному рівні, щоб уникнути дискомфорту.

Уникайте дотиків до технічних засобів (візків, милиць), оскільки це вважається вторгненням у особистий простір.

При спілкуванні з людьми з порушеннями слуху намагайтеся говорити чітко та дивитися в очі.

6. Не знецінюйте їхні можливості

Не варто припускати, що людина з інвалідністю не здатна виконати певну роботу чи завдання. Запитуйте про її можливості замість того, щоб робити висновки самостійно.

7. Уникайте стереотипів

Сприймайте людину як особистість із унікальними здібностями, а не через призму упереджень чи шаблонів. Наприклад, не всі люди з порушеннями зору мають надзвичайно гострий слух.

8. Будьте терплячими

Іноді людям з інвалідністю може знадобитися більше часу для відповіді чи дії. Терпіння та розуміння створюють комфортну атмосферу.

9. Навчайтеся інклюзивності

Дізнавайтеся більше про різні види інвалідності, етикет та особливості спілкування. Це допоможе уникнути незручних ситуацій і побудувати ефективне спілкування.

Головне правило спілкування з людьми з інвалідністю — це щирість, відкритість та готовність до співпраці. Ваша повага та увага можуть змінити ставлення до людей із різними можливостями у суспільстві, сприяючи рівності та взаєморозумінню.