Якщо для визначення самих залежних терміни «наркоман», «алкоголік» і «ігроман» у всіх на слуху, то поняття «созалежність» для їх родичів для більшості людей просто не знайоме. Адже созалежністьтак само є патологічним станом, що вимагає корекції і допомоги фахівців. Що таке созалежність? Схильні ви до неї чи ні? Що робити і до кого звертатися, якщо не можете впоратися самостійно?

Созалежність – це такий невластивий здоровій людині стан, який характеризується сильним поглинанням в іншу людину. Це може бути глибока соціальна, емоційна і навіть фізична залежність від сторонньої людини. Созалежна людина повністю зайнята тим, щоб взяти під контроль і керувати всією поведінкою іншого, поступово перестає дбати про задоволення своїх власних життєвих потреб. Найчастіше созалежність існує у рідних і близьких тих, хто вживають спиртні напої, наркотики або мають які-небудь інші залежності, і що із цих явищ є причиною, а що слідством - складне питання...

Ми всі тим чи іншим чином залежні від когось, але така залежність не носить хворобливий і агресивний характер як у випадку з созалежністю. Созалежним можна назвати кожного, хто живе в неблагополучній сім’ї, в якій панують протиприродні правила поведінки, які сприяють розвитку созалежність відносин. Здебільшого цей термін застосовують до подружжя (співмешканцям, партнерам) та дітей (не залежно від віку) наркоманів чи алкоголіків. По суті созалежність- це спосіб адаптування до проблем в сім’ї. На початковому етапі – це спосіб виживання і самозахисту, свого роду укорінена реакція на постійний стрес від звички рідної людини, яка згодом трансформується в спосіб життя. Созалежність не з’являється в людині раптово і відразу, і у всіх однаково. У кожного вона з’являється і реалізується по-різному, в залежності від його психологічних особливостей, життєвого досвіду, рис характеру, способу життя. Але об’єднує всіх цих людей одне – примарна впевненість, що вони утримують ситуацію під своїм контролем, і намагаються щось змінити. На ділі це далеко не так, точніше взагалі не так.

Основні риси созалежності :
– Низька самооцінка і повна залежність від зовнішніх оцінок. Созалежна людина не вміє приймати похвалу або компліменти. Більш того, це може спровокувати у неї почуття провини. Такі люди часто відчувають почуття провини, вони не дозволяють собі витрачати гроші на власні потреби та розваги. А якщо все ж таки зробили це, то потім картають себе і відчувають себе винними.
– Бажання контролювати життя інших. Часто созалежні подружжя, батьки, брати, сестри – це «контролери». Якщо наркоман думає про дозу, алкоголік про чарку, то його близькі про те, як проконтролювати всі сфери їх життя. Вони точно такі ж залежні. Вони твердо вірять в те, що можуть контролювати всіх і все, краще за всіх знають, як має бути правильно і як повинні поводитися інші члени сім’ї. Їх спроби контролювати практично не піддаються цій події, що часто приводить до депресивних станів, оскільки созалежна людина сприймає це як особисту поразку. Оскільки такі «поразки» повторюються, то депресивний стан тільки погіршується. Іншою формою прояву результату контрольованої поведінки стають гнів і фрустрація.
– Бажання рятувати і піклуватися. Турбота про близьких – це природна і нормальна потреба людини, але тільки якщо вона не виходить за рамки розумного. Коли ж людина добровільно і самостійно бере на себе відповідальність за вчинки, думки, дії, потреби і навіть долю іншої людини, то виходить «ведмежа послуга» для обох сторін. Своєю гіперопікою созалежна тільки сприяє продовженню зловживання і самапочинає злитися на відсутність очікуваного результату. Спроба врятувати таким способом не вдається НІКОЛИ.

Часто залежність називають хворобою безвідповідальності. Залежна людина навіть не намагається нести відповідальність за свої вчинки і надходить також безвідповідально по відношенню до своєї сім’ї. Созалежні ж здаються понадвідповідальними, тільки це виявляється бутафорією. Вони точно так само безвідповідально ставляться до свого здоров’я, потреб, стану і точно так само не можуть повноцінно виконувати свої обов’язки в сім’ї.

Як найчастіше проявляється созалежність? Батьки досі дають гроші наркоману, при цьому розуміючи, що він купить на них дурман. Дружина алкоголіка продовжує наливати йому чарку оковитої тільки для того, щоб не було чергового скандалу. І таких прикладів дуже багато. Тому нерідкі випадки, що людина, пройшовши лікування алкоголізму або курс лікування від залежності в реабілітаційному центрі, по поверненні додому, знову береться за старе. Причиною цього є рідні, які самі того не розуміючи, створюють йому благодатне середовище для відновлення старих звичок. Тому дуже важливим при лікуванні людини від будь-якої залежності є питання роботи з його родичами і звільненням їх від созалежності. Саме родичі забезпечать надійний тил для стабільного результату реабілітації.

Запрошуємо зацікавлених до роботи у групі созалежних кожного вівторка, о 18.30, за адресою: Полтавський шляз, 46, 4 поверх.

На жаль, проблема наркоманії є надактуальною в українських реаліях. Із розвитком технологій наркотики стали легкодоступними. В Україні де-факто бушує наркотична епідемія: самих лише ін’єкційних споживачів, за даними МОЗ, налічується понад 346 тисяч. Альтернативою покаранню наркозалежних  є лікування. Так, куди з більшою вірогідністю особа або підліток, з яким працюватимуть професійні лікарі та психологи, втратить свою пагубну звичку. Важливим тут є соціальний аспект - тоді життя не матиме відбиток ув’язнення, а перспективи особистого зростання не виглядатимуть настільки туманними. Реінтегрований у повноцінне суспільне життя екс-наркоман матиме більше мотивів не повертатися на слизький шлях. Саме у такий, більш складний та тривалий спосіб, можна ефективно знизити попит на наркотичні засоби серед тих, що вже спробували заборонені речовини. І саме такий спосіб обрано для роботи та лікування людей, що потрапили до наркотичної пастки у Центрі Георгія Побідоносця. Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Холодногірського району співпрацює з цією організацією вже давно. Проведено багато спільних акцій щодо запобігання потрапляння молоді  в залежність. Також декілька раз на тиждень проводяться групи підтримки для колишніх залежних та їх родичів (співзалежних). Нещодавно було досягнуто домовленості про виділення пільгових місць лікування для наймотивованіших до видужання отримувачів послуг Центру соціальних служб.

Тільки спільними діями ми сильні в цьому світі. І своєю небайдужістю допомагаємо тим, хто трохи слабше. Дуже приємно, що є  соціальні партнери, які не словом, а справою допомагають хлопцям та дівчатам. Сподіваємось на подальшу співпрацю!

Не всі батьки батьків знаходять в собі сміливість почати розмову про наркотичні речовини зі своєю дитиною. Прийнято вважати, що відповідний час для подібної розмови - це підлітковий вік дитини. Але сучасність доводить, що розмову про наркотики необхідно починати набагато раніше. Вже в 7-8 років дитина цілком готова сприймати цю серйозну інформацію, більш того, подібні щирі розмови допоможуть їй довіритися своїм батькам і надалі звертатися до них у будь-яких труднощах.
Але як почати бесіду, щоб не налякати, а навчити свою дитину? В першу чергу, особливу увагу приділіть часу і місцю для розмови. Дитина повинна бути відкритою до спілкування, розслабленою, перебувати в доброму настрої. Найкраще, щоб розмова про наркотики плавно витікала з вашої спільної діяльності: гри, прогулянки, читання і так далі. В цьому випадку ви вже розташуєте дитину до спілкування, а дитині буде простіше довіритися вам.
З чого почати розмову? В першу чергу, запитайте в дитини, чи знає він що-небудь про наркотики. Немає нічого дивного в тому, що в століття технологій і миттєвого поширення інформації восьмирічний малюк знає про героїн або марихуану. Ці слова він чує всюди: у фільмах, піснях і навіть мультиках. Тому, якщо ваша дитина відповість "так" - не поспішайте панікувати, краще спрямуйте розмову в потрібне вам русло, задавши наступне питання: чи знає дитина, чим небезпечні наркотики?
Якщо дитина не зоже відповісти на це питання, розкажіть їй про те, що вживання наркотиків веде до розвитку смертельно небезпечної хвороби - наркоманії. Не варто залякувати дитину, проте необхідно пояснити суть хвороби простими і зрозумілими їй словами. Зрозуміло, в такому юному віці знати про наркоманів, згниваючих заживо, зовсім не потрібно. Але вона повинна розуміти, що наркотик - це прямий шлях до смерті.
Вчимо говорити "Ні". Вкрай важливо навчити дитину відмовляти від пропонованих наркотиків. На жаль, подібні ситуації відбуваються кожен день - регулярно підліткам пропонують спробувати легкий наркотик друзі, випадкові знайомі на вечірці. Важливо зробити так, щоб дитина з раннього віку знала про цей ризик і була готовою відмовитися, незважаючи ні на що. Для цього зовсім не потрібно моралізаторства, залякування і примусу. Досить допомогти дитині прийти до вірних логічних висновків.

Задайте дитині питання: «Чому часто перша доза наркотиків пропонується безкоштовно, не дивлячись на їх високу вартість?». Це питання стане відправною точкою у вашому уроці. Дайте можливість дитині самостійно міркувати, направляйте її, але не примушуйте до певної відповіді. Рано чи пізно дитина прийде до правильного висновку: перша доза наркотика є капканом, потрапивши в який людина не може вибратися на свободу. Задоволення від першої дози змушує знову звертатися до знайомого за наркотиком. Зрозуміло, тепер уже речовину продають по досить високій ціні (розкажіть, що день героїнового наркомана обходиться йому в 100-300 доларів). Чим більша доза потрібна людині, тим більше може заробити продавець. Після цього висновку, нехай дитина сама відповість: чи може називатися другом людина, що бажає заробити на ньому? Ця інформація допоможе дитині критично ставитися до будь-яких підозрілих пропозицією навіть з боку хороших друзів. У ваші наступні розмови ви навчите його, як відмовлятися від запропонованого наркотику, зберігши при цьому гідність і не привівши до конфлікту.

Але головний крок уже зроблено!

Дитина знає про небезпеку наркотиків і розуміє до чого призведе їх вживання. 

Метою тренінгу було навчання підлітків вмінню знімати напругу через вираз агресії, дбайливий до оточуючих. В основі проведеної роботи були застосовані різноманітні засоби. Описати свої почуття іншій людині: товаришу в групі, батькам. Можна сказати про те, що відчуває підліток: образу, приниження, гнів. Описати те, що міг би зробити, емоції, які виникають при переживанні бажання діяти – завдати шкоду - мають бути проговорені. Важливо, що розмова була заповнена переживанням емоцій, а не констатована, як сухий факт. 

Спробувати задіяти м`язи для виразу емоцій, які як правило асоціюються з виразами крайнього роздратування: насупити брови, напружити м`язи рук, спини, стиснути зуби. Проговорити ті зміни, які відбуваються у них, коли переживають спогади, які пов`язані з пережитим. Це може викликати прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, почервоніння на лиці. Всі прояви треба помітити та прийняти. 

Виразити свої почуття в вербальній формі. Проговорюючи образливі слова, можна собі уявити ту людину, якій адресовані образи, уявити, що   людина яка образила може сидіти на пустому стільці.

В ході тренінгової роботи були застосовані вправи відреагування і перенаправлення агресії на об'єкт, вираження гніву "Намалюй свою агресію", "Мішок гніву", "Дражнимося овочами". Також вправи для саморегуляції та самоконтролю, вправа на формування адекватної самооцінки, вправи на розвиток емпатії та емоційної сфери.

Вправи були спрямовані на формування безконфліктного співіснування в соціумі та недопущення  конфліктів. Учасники подякували за не знайомі раніше навички, які допоможуть здійсняти більш ефективне спілкування та досягти порозуміння в конфліктних ситуаціях.

Розвиток та удосконалення системи сімейного влаштування дітей‑сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України. В Україні запроваджується таке новаторство, як патронатна родина. Це соціальна послуга, що дасть змогу якнайкраще врахувати інтереси дитини, яка залишилася без батьківського піклування, гарантувати їй сприятливе сімейне оточення. Влаштованим під патронат дітям забезпечується індивідуальний підхід та цілодобова увага патронатного вихователя.  Надання послуги сплачується державою у розмірі п’яти мінімальних прожиткових мінімумів.

Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та соціально-психологічна реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Патронатний вихователь –  людина, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду та виховання дитини, чиї батьки опинилися у скрутних життєвих обставинах. Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, у якій за згоди всіх її членів, повнолітня особа, яка пройшла спеціальне навчання, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.
Дитина у такій сім’ї не повинна перебувати більше трьох місяців. Тобто, це може бути два місяці або три тижні, але не більше трьох місяців. Якщо за ці три місяці дитина не повертається у свою сім’ю, до біологічних батьків, за рішенням комісії із захисту прав дитини, цей термін може бути продовжений ще на три місяці. Тобто, крайній термін перебування дитини – шість місяців. І протягом цих півроку ведеться пошук або прийомної сім’ї, або усиновлювачів чи опікунів. Різниця між створенням прийомної сім’ї та патронатної в тому, що, наприклад, прийомну сім’ю може створити одна особа, а от вимоги саме до патронату – має бути обов’язково подружжя.

Вимоги для створення патронатної родини детально прописані у відповідному Законі України.  Таких вимог до потенційних патронатних родин є чимало. Патронатний вихователь обов’язково повинен мати вищу освіту. Крім того, беручи на себе обов’язки патронату, вихователь повинен мати відповідні житлові умови для соціально-психологічної реабілітації дитини, яку бере під свій патронат. Претенденти повинні мати позитивний досвід виховання дітей не тільки про виховання власних дітей, а й про інших. Наприклад, робота в садочку чи у школі, громадська робота, тощо. Крім того, важливою умовою є те, що один із подружжя, саме той, хто буде виконувати обов’язки патронатного вихователя, має бути безробітним. Тобто, людина не має ніде працювати, щоб цілком і повністю надавати послуги патронату. Щодо вікових обмежень, то патронатним вихователем не може стати особа пенсіного віку. Ну і, звичайно, все це має бути підтверджено відповідними документами. 

Розмір грошового забезпечення у період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя становить на місяць п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Іншими словами – 9 тисяч 680 гривень.  Також на кожну дитину, влаштовану у патронатну родину, буде надаватися соціальна допомога. Вона залежить від віку дітей.

Насправді, усе, що ми робимо, робимо для того, аби кожна дитина отримала шанс на щасливе майбутнє в родині.  Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей.  

Ми активно шукаємо кандидатів для створення патронатних родин. Претендентам потрібно звертатись у Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 

Конституція України зазначає, що людина, її життя й здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. А також встановлює, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню або покаранню. Але що робити, коли вдома іноді відбуваються аморальне, ганебне поводження одного з членів сім’ї по відношенню до іншого?

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.

Якщо життя у Вашій сім’ї перетворилося на жах, зволікати не варто. Складіть заздалегідь план своїх дій – що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому, підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують Ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з Вами будуть діти – також підготуйте все необхідне. Визначте не одне, а декілька місць, де Ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким Ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися. Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки – питання спільного майна, місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися. Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки Ви і ніхто, крім Вас, не має права забирати їх.

Якщо Вам чи Вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов’язково розкажіть про це працівникові поліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.

Не дозволяйте нікому принижувати та ображати Вас. Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку. Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо Ви не можете визначитися щодо подальшого життя або Вам важко прийняти рішення – скористайтеся безкоштовними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Фахівець нашого Центру є кваліфікованим спеціалістом, що за допомогою валідізірованих методик може надати висновок про психологічні наслідки вчиненого насильства.

Харківський центр психологічних досліджень - наш соціальний партнер, що на протязі декількох років проводить активну роботу з дітьми із сімей, що опинились у складних життєвих обставинах. За рахунок спонсорської допомоги проводяться безкоштовні заняття для підлітків найрізноманітнішої тематики: плейбек-театр та клоунада, арт-терапія, імпровізаія, розмовний клуб "Английська за горнятком кави", сценічний рух, танцювально-рухова терапія, кінотерапія, арт-терапія, захоплююча психологія для підлітків, клуб батьків. Двері простору завжди відкриті для наших клієнтів.

"Чудовий час ритму, співу, музики, креативу та плейбек-гри!!!" - так розповідають учасники активностей про заходи. Молодь творчо розвивається, знаходить нові знайомства, пізнає світ театру та психології.

Дякуємо нашому соціальному партнерові ГО "Харківський фонд психологічних досліджень", сподіваємось на подальшу плідну співпрацю!