Під час спілкування хлопці та дівчата дізнались, що місця, які раніше були нам знайомі та безпечні, зараз можуть приховувати небезпеки – міни, боєприпаси та інші вибухонебезпечні предмети. Тому для того, щоб убезпечити себе та своїх рідних, потрібно дотримуватися чотирьох основних правил:

Правило № 1 Будь уважний!

Правило № 2 Не підходь!

Правило № 3 Не чіпай!

Правило № 4 Телефонуй 101

Також діти дізнались про вибухонебезпечні предмети, про спеціальні знаки, якими позначають території, де розташовані міни чи вибухонебезпечні предмети, переглянули відео з даної тематики, намалювали дитячого улюбленця пса Патрона.

Цей захід спрямовано на виховання почуття відповідальності за своє життя та життя інших людей, формування у дітей пильності та спостережливості до предметів та речовин, що їх оточують: на вулиці, у транспорті, у приміщеннях, й про їхню загрозу життю та здоров'ю.

Вигорання не з’являється раптово – воно розвивається поступово. Цей стан не є хворобою, втім він може прискорювати розвиток, наприклад, депресії. Вигорання – не те саме, що й стрес на роботі. Стрес виникає тоді, коли людина намагається пристосуватися до навантаження, і він не є абсолютно негативним. Вигорання розвивається, коли людині не вдається адаптуватися, а стан стресу продовжується.

Основними ознаками вигорання є:

• сильна непереборна втома, виснаження;
• дистаюнцівання від роботи , цинічне ставлення до неї;
• відчуття неефективності й знижена професійна самооцінка.

Як запобігти вигоранню на роботі?

Розділяйте роботу і дозвілля. Не беріть робочі завдання додому і не розв’язуйте особисті проблеми на роботі.

Плануйте роботу заздалегідь, навчіться казати «ні» і чітко визначайте пріоритетність виконання завдань.

Чітко дотримуйтеся визначених пріоритетів.

Піклуйтеся про фізичний стан. Намагайтеся достатньо спати, повноцінно харчуватися і зберігати здоровий рівень фізичної активності.

Працюйте над добрими стосунками вдома і будуйте екологічні відносини на роботі, підтримуйте відкриту робочу атмосферу.

Визначте власні можливості та план кар’єрного зростання, намагайтеся постійно підтримувати та підвищувати кваліфікацію.

Сприймайте свою роботу як вагому. Адже кожна професія є важливою і кожен внесок має значення.

Свій початок свято бере з ідеї студентки факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. . Акція мала назву Всесвітній день вишиванки, тоді її підтримали студенти та викладачі вишу.

Зараз в День вишиванки школярі, студенти та дорослі одягають вишиванку та йдуть в ній у звичних справах. Разом із тим, це свято має глибокий зміст. По всьому світу об’єднуються українці в одній ідеї та показують, що мають власну самоідентифікацію та національний код.

У цей день варто пам`ятати свою національну та громадянську позиції, культурну освіченість та духовну свідомість.

Чекаємо Вас за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, б. 8, к. 7, 9, за попереднім записом: 067-195-31-41, також ми відвідуємо отримувачів послуг за адресами їх фактичного проживання  

Співробітники Відділу завжди готові прийти на допомогу всім, хто її потребує, та співпрацювати з різними установами та організаціями всіх форм власності, заради благополуччя та добробуту сімей Основ`янського району м. Харкова.

Кімнату можуть відвідувати діти з психологічним навантаженням, у тому числі пов'язаним з війною (групові заняття), діти з неврологічними ураженнями та порушенням опорно-рухового апарату (індивідуальні або заняття у мінігрупах).

Також у кімнаті психологічної реабілітації, фахівці працюватимуть із дітьми, які перебували в зоні бойових дій, на окупованих, а згодом звільнених територіях чи стали вимушеними переселенцями, а також з дітками, які й до війни мали психічні чи неврологічні розлади. Загалом тут допомагатимуть дітям долати стресові стани, боротися зі страхами і тривожністю.

Термін «торгівля людьми» передбачає різні види та форми експлуатації людини, які наводяться як міжнародними нормативно-правовими документами, так і законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Існує багато причин торгівлі людьми, які є комплексними та взаємопов’язаними.

До внутрішніх чинників належать:

• соціальна нерівність та низький рівень життя населення;
• насильство в сім’ї та інші прояви гендерної нерівності;
• девіантна поведінка членів сім’ї (вживання алкоголю, наркотичних речовин тощо);
• викривлення моральних цінностей та відсутність духовних принципів певної частини населення;
• привабливість кращого життя за кордоном та погана обізнаність громадян України щодо можливостей працевлаштування і перебування за кордоном та їх наслідки тощо.

До зовнішніх чинників торгівлі людьми належать наступні:

• спрощення можливостей для подорожування;
• лояльність законодавства до заняття проституцією у багатьох країнах світу;
• попит на низькооплачувану працю та комерційну сексуальну експлуатацію, особливо дітей;
• попит на працю в галузях, де основна частина населення не бажає працювати через низку причин, зокрема небезпечні умови праці тощо;

Слід зазначити, що жертвою торгівлі людьми може стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі.

Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є:

• незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;
• молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;
• сільське населення;
• внутрішньо переміщені особи;
• іноземні громадяни – трудові мігранти;
• особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального;
• бідні, малозабезпечені особи;
• особи з проблемами психічного здоров’я.

Найбільш вразливими до торгівлі людьми категоріями населення є:

• жінки у віці 18-26 років, у першу чергу незаміжні (вразливі до сексуальної експлуатації);
• чоловіки у віці 25-60 років, у першу чергу одружені (вразливі  до трудової експлуатації);
• діти у віці 13-18 років, у першу чергу дівчатка з неповних та реструктурованих сімей (коли один із батьків нерідний).

Діти, які залишаються без батьківської опіки, внаслідок чого змушені проживати в дитячих будинках та інтернатних закладах, відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ї. У переважній більшості їм бракує навичок спілкування, вони стикаються із проблемами працевлаштування й отримання житла, вони не підготовлені до шлюбу та створення сім’ї тощо.

Соціальна допомога та підтримка особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування спрямована на подолання або мінімізацію труднощів, з якими стикається дана категорія осіб у житті. Фахівці Відділу соціальної роботи по Основ`янському району  м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» працюють з особами з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за наступними напрямками:

- соціально-психологічна підтримка: розвиток комунікативних навичок, формування впевненості у собі та позитивної самооцінки, набуття навичок уникнення та розв`язання конфліктів, вирішення особистісних проблем планування сім`ї, психологічні аспекти подружнього життя;

- налагодження (відновлення) соціальних зв`язків;

- допомога у працевлаштуванні або перекваліфікації, підвищенні кваліфікації, продовженні навчання;

- формування соціально-побутових умінь та навичок в плануванні витрат сімейного бюджету, веденні домашнього господарства, придбанні продуктів харчування, догляді за тілом, планування дозвілля тощо.

- допомога в оформленні документів;

- вирішення таких складних соціальних проблем, як реєстрація, поставлення на квартирний облік, поновлення права на житло, погашення заборгованості за комунальні послуги;

- соціально-правова допомога та консультування з питань трудового, житлового, цивільного, сімейного законодавства України, прав та пільг., передбачених законодавством.

У соціальній роботі з особами з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фахівці із соціальної роботи дотримуються таких цінностей: визначають цінність кожної особистості, дотримуються конфіденційності, не дають обіцянок, які неможливо виконати, демонструють позитивні моделі поведінки, не підтримують виявів небажаних якостей (ревнощів, споживацького ставлення, агресії), демонструють позитивне ставлення до всіх людей, поважають думку, почуття та добровільний вибір особи, акцентують увагу особи на власних позитивних характеристиках і здобутках.

Але в даний час варто рухатися не лише в напрямку допомоги особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а й потрібно працювати над тим, аби запобігати проблемі сирітства.

Тренери пояснили присутнім значення гендерної термінології, а саме що таке «гендер», «гендерна рівність», «гендерні стереотипи», «гендерно зумовлене насильство» тощо. Разом із учасниками тренінгу вони з’ясовували причини виникнення гендерної нерівності у суспільстві, говорили про основні види гендерного насильства і шляхи їх подолання. Присутні поділилися досвідом роботи з даного питання,  поспілкувалися про проблеми насильства в Україні під час воєнного стану, виконували практичні завдання і ознайомилися з корисною інформацією про гендерне насильство, щоб застосувати отримані знання у подальшій роботі.

На завершення тренінгу учасники заповнили анкети оцінки отриманих знань, а ведучі тренінгу надали методичні матеріали з даного проблемного питання.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, та інші міжнародні правові документи виділяють різні види насильства. Серед них фізичне, психологічне, сексуальне, економічне, домашнє насильство. А також примусову стерилізацію, аборт, шлюб, каліцтво жіночих статевих органів, переслідування (сталкінг), насильство під час військових конфліктів, торгівлю людьми і, звісно, гендерну дискримінацію.

Згідно зі світовими дослідженнями:

близько 90 % постраждалих від гендерно зумовленого насильства - це жінки та дівчата;

дівчата-підлітки 10-19 років є найбільшою групою ризику у вчинені сексуального насильства;

1 із 3 жінок у світі зазнає фізичного та/або сексуального насилля з боку свого партнера або невідомої особи;

1 із 5 жінок у світі, які є біженками або переміщеними особами, зазнають сексуального насильства.

Зазвичай гендерно зумовлене насильство приховується у суспільстві через традицію звинувачувати жертву і лишати безкарними злочинців. Тоді насильство стає системним.

В умовах військових конфліктів, гуманітарних криз та надзвичайних ситуацій з’являються і нові форми гендерно зумовленого насильства, наприклад, сексуальна експлуатація та наруга.

Українське законодавство за останні роки зробило кілька великих кроків вперед у питанні реагування на гендерно зумовлене насильство. Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію. Це рамковий міжнародний документ про попередження домашнього і гендерно зумовленого насильства та реагування на нього. На сьогодні в Україні діє спеціальний Закон про запобігання та протидію домашньому насильству, спеціальні норми у Кримінальному кодексі, які передбачають переслідування за види гендерно зумовленого насильства.