Слобідський (Комінтернівський) р-н

#Рубрика: поради психолога

ХТО ТАКИЙ АБЬЮЗЕР ТА ЯК ЙОГО РОЗПІЗНАТИ?

"Абьюз" перекладається як "насильство", "жорстоке поводження", "образи", а сам "абьюзер", - кривдник.

В насильницьких діях прийнято виділяти: фізичні, сексуальні, економічні та психологічні форми насильства. І, якщо, наприклад фізичне та сексуальне насильство достатньо легко розпізнати, то прийоми психологічного насильства часто дуже важко виявити. Абьюзер може маскувати психологічне насильство, як бажання "покращити" людину до якої воно вчиняться, як "прояв турботи та любові".

Психологічний абьюз може проявлятися у різних формах:

  • ЗНЕЦІНЕННЯ. Може проявлятися в постійній критиці, нівелюванні досягнень, старань: "ти не розвиваєшся", "ти міг би зробити це краще".
  • МАНІПУЛЯЦІЇ. отже проявлятися наприклад у тому, що абьюзер вимушує Вас доказувати свою любов та вірність. Часто абьюзер запевнює жертву, що кохає її як ніхто інший ("ніхто не буде любити тебе так, як я")
  • КОНТРОЛЬ. Може проявлятися у недовірі, контролі пересування, спілкування. Може мати місце перевірка дзвінків, листування, контактів.
  • РЕВНОЩІ.
  • ГАЗЛАЙТИНГ. Абьюзер може намагатися вплинути на Ваше сприйняття реальності, заперечуючи або спотворюючи те, що відбувалося насправді: "ти вигадуєш, такого ніколи не було", "я такого не казав (ла)/не робив (ла)". З часом, у постраждалої особи розвивається почуття невпевненості у собі, і вона починає погоджуватись зі словами абьюзера, таким чином стає невпевненою у власному сприйнятті реальності.
  • НЕГЛЕКТ. Абьюзер навмисно відмовляється задовольняти інтереси партнера, наприклад, не цікавиться його думкою при прийнятті рішень, не попереджує про зміну планів, може не приймати участі у вирішенні побутових питань, ігнорує потреби жертви.
  • ІГНОРУВАННЯ ОСОБИСТИХ КОРДОНІВ. В сімейних стосунках це може проявлятися у звичці заходити без стуку, брати особисті речі без дозволу, забороняти зачиняти двері, що може супроводжуватись коментарями типу: "тобі є що приховувати?".

 

Психологічний та емоційний абьюз виявити набагато складніше, ніж інші види насильства., оскільки особа, яка страждає від абьзу часто не ідентифікує ці діяння з насильством, а також, на ранніх етапах стосунків, може сприймати це за турботу та увагу. Постраждалою від абьюзу особою може стати будь-хто, однак частіше за інших, жертвами таких стосунків стають люди, які вже мають занижену самооцінку, нестачу уваги та любові.

В подальшому, постраждалій особобі стає ще важче піти з абьюзивних стосунків, оскільки вона остаточно втрачає віру у себе та самооцінку.

В результаті, абьюзер заганяє постраждалу особу в «ізоляцію», обмежуючи коло спілкування, змушує сумніватися в собі і своїх рішеннях тощо. Постраждала особа потрапляє в повну залежність від абьюзера.

ЯК ЖЕ ВИБРАТИСЯ З ТАКИХ ВІДНОСИН?

Перший і найголовніший крок – розпізнати, що ви перебуваєте в абьюзивних стосунках!

Як тільки Ви зрозуміли, що страждаєте від психологічного насильства, - звертайтеся за допомогою до психолога. Також не варто забувати про близьких людей, - поділіться з ними, попросіть в них підтримки та допомоги.

БАЖАЄМО ГАРМОНІЇ У СТОСУНКАХ!

 

У Центрах соціальних служб працюють висококваліфіковані психологи, соціальні працівники, юристи, які завжди готові надати Вам необхідну професійну допомогу.

 

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

наші сайти: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/Css.slobidskiy

Instagram: slobidsky_css

Авторка: Коробова А. О., психолог ЦСС Слобідського р-ну м. Харкова

Холодногірський (Ленінський) р-н

Поради психолога. Що потрібно сказати дитині про насильство

Отримувачі послуг Центру соціальних служб Холодногірського району м. Харкова запитують: «Що зробити, щоб моя дитина не потрапила у ситуацію насильства?  Дізнайтесь декілька порад, які допоможуть запобігти потраплянню у складну ситуацію у майбутньому.

Ми живемо в країні, де все ускладнюється тим, що всі ми, всі без винятку, до певної міри толерантні до насильства. Інакше ми б тут просто не вижили. Ми фільтруємо і не помічаємо деяку кількість агресії і хамства на свою адресу. Це нормальна адаптивна реакція - інакше ми б щодня відчували приниження, біль і гнів. 

Створити сім'ю, у якій будуть діяти зовсім інші правила, важко. І як би нам не хотілося мати чарівну вакцину, яка захистить саме нашу дитину, її немає. Про це страшно думати. Коли-небудь всі діти роблять крок з відносин з батьками, у стосунки з кимось іншим. І там, у цих відносинах, їх безпека вже не буде залежати від батьків. Нічого. І поки вони ще поруч з батьками, можна подумки скласти для них поради, які допоможуть уникати випадків насильства та правильно реагувати у певних ситуацій. Коли діти ще трохи підростають, говоріть їм:

1. Якщо тебе вдарили - негайно збирай речі. Поводься, як ніби стався землетрус - хапай документи, дітей, з рештою розберешся пізніше. Не приймай вибачень і покаянь, не вступай у переговори. Будь-яке «пробач мене» завтра обов'язково перетвориться у «ти мене довела». У це болото дуже легко впасти, і дуже важко вилізти. Не сумнівайся, біжи.

2. Запам'ятай, що будь-яке «ти сама винна» і «ти мене доводиш» - брехня. Насправді це означає: «Я знаю, що можу вдарити тебе, образити, принизити, і мені за це нічого не буде, тому не бачу сенсу себе контролювати».

3. Ти завжди можеш прийти до мене. Завжди. У будь-якому стані і положенні. У сльозах і босоніж. З відчуттям самого моторошного провалу у життя. І я не буду звинувачувати тебе. Навіть якщо мені захочеться сказати: «Я ж попереджала» - я замкнуся в туалеті і скажу ці слова перед дзеркалом, сама собі, пошепки. Тому що вони не втішають, а тільки встромляють голки в відкриту рану.

4. Якщо мене не буде - хіба мало, батьки смертні - нехай у тебе будуть друзі настільки близькі, щоб у них можна було попросити допомоги. Якщо таких не завелася - шукай допомогу, будь-яку, і не соромся її приймати. Скаржся, кричи, розповідай всім, хто готовий слухати. Нехай у тебе будуть свідки, тому що зло діється в мовчанні.

5. Відносини ніколи не починаються з побоїв. Перші ластівки виглядають як «ну ти і дура», «чого ти втручаєшся», «та що ти розумієш», «я сказав, значить, ти йдеш». Спочатку прохання перетворюється в наказ. Потім дрібні приниження стають нормою. Хамство видається за близькість. Нікому не дозволяй принижувати тебе і спеціально завдавати болю. Ніколи не думай «я розумна, зі мною такого точно не відбудеться». В цю пастку провалювалися жінки і розумніше нас з тобою.

6. Твій ворог - відчуття «ну начебто здалося». Сьогодні людина поводиться абсолютно адекватно, а завтра на неї щось находить, і вона перетворюється в роздратованого садиста. А післязавтра визирає сонечко, і все настільки в порядку, що ти полегшено видихаєте: «Здалося». Якщо таке відбувається часто - насторожися. Це відчуття - головний симптом, на який можна спиратися. У відносинах з такою людиною не заходь занадто далеко, не май з ним спільних дітей і загального бізнесу.

7. Нехай у тебе завжди будуть власні гроші. Свої джерела заробітку. Якщо ти сидиш з дітьми, нехай у тебе буде свій рахунок, фінансова подушка про всяк випадок. Обговори це з партнером до того, як опинишся у декреті. Це дуже важливо. Коли діти маленькі, ми максимально залежимо від партнера і уразливі, як ніколи.

8. Не дозволяй, щоб відносини стали єдиним, що є важливого в твоєму житті. Це небезпечна конструкція. Друзі, робота, спорт, захоплення - нехай все це обов'язково буде. Заробляй. Вчися. Якщо відносини коли-небудь впадуть - а це трапляється частіше, ніж хотілося б - буде боляче. Але краще, коли руйнується одна вежа, ніж весь замок.

9. Стеж за своїм здоров'ям, дбай про себе, щоб вистачало сил жити.

10. Уникай пастку «всі так живуть». Це не правда. І я зроблю все, щоб ти бачила сім'ї, у яких немає насильства і хамства, у яких люди розмовляють один з одним шанобливо, навіть коли дуже зляться. І сама постараюся бути для тебе не гіршим прикладом.

11. Уникай пастку «таке тільки у мене, яка ж я дурна, як соромно». Це теж неправда. Невелика біда - опинитися у ситуації насильства. Біда - застрягти у ній надовго, на роки. Тобі не потрібна сім'я за всяку ціну. Чи не потрібна ідеальна сім'я для суперобкладинки. Тобі потрібно місце, де буде добре, де тебе зможуть підтримати і подбати. Воно може виглядати дуже по-різному (це взагалі необов'язково сім'я).

12. Люди можуть змінюватися. Більш того, вони постійно це роблять. Нас змінюють вік і досвід. Те, що в юності здається безневинним дивацтвом, з роками може виявитися психічною хворобою або просто свинство. Іноді люди поводяться дуже негарно, якщо розуміють, що інша людина від них залежить. Якщо з тобою таке сталося, не лай себе, що «не розгледіла негідника раніше». Є багато речей, які ми не можемо розглядати, поки вони заховані глибоко під землею. Дій, дивись пункт 1.

13. Експериментуй, пробуй нове. Нові роботи, нові стрижки, нові види спорту. Нові страви, нові правила в сім'ї. Нові способи займатися сексом. Чим більше нового ти можеш впустити в своє життя, тим впевненіше відчуватимеш себе у стосунках.

14. Поділися цими правилами. Перекажи їх друз'ям та подругам. Не залишайся байдужим, якщо когось кривдять і над ким-то знущаються на твоїх очах. Пам'ятай, іноді людям немислимо боляче і соромно просити допомоги. Але вона їм потрібна. Може бути, що ти опинишся єдиною, хто помітить чужий біль, і тоді - Ти не пройдеш повз.

Якщо у Вас з'явились питання щодо виховання підлітків, або питання - як уникнути в родині домашнього насильства, звертайтесь по допомогу до Центру соціальних служб Холодногірського району м.Харкова. Наш телефон 057 725 34 48. Ми Вам допоможемо!

ХМЦСС «Довіра»

Центр надання допомоги постраждалим від насильства ІНФОРМУЄ! Психологічні умови спілкування батьків з дитиною

Спілкування – це невід’ємна складова нашого життя, основний інструмент виховного впливу на дитину. Спілкування може відбуватися різними способами - як ПРОДУКТИВНИМИ, так і НЕПРОДУКТИВНИМИ.

Якщо батьки використовують непродуктивні способи спілкування з дитиною (залякування, погрози, сюсюкання, крики, обзивання, накази) вони розвивають такий стиль батьківської поведінки, який демонструє відсутність поваги до дітей і негативно впливає на вироблення соціальних та комунікативних навичок дитини, на її соціалізацію, емоційний стан.

При продуктивному способі спілкування з дитиною (використання «я», «мені» у висловлюваннях, пояснення причини своїх вчинків/думок, підкріплення стосунків словами похвали та подяки) батьки вчать дитину розпізнавати свої особистісні межі, правильно вибудовувати стосунки з людьми, відкрито говорити про свої почуття та емоції, проявляти повагу до себе та прав інших.

Зверніть вашу увагу на власне спілкування із дітьми, проаналізуйте його.

Наведені вище приклади допоможуть вам зробити спілкування з дитиною краще, зрозуміти які фрази доцільно використовувати, щоб висловлювати свої емоції та ставлення до вчинків/поведінки дитини.

Непродуктивне спілкування веде до непорозумінь, а це з часом може привести до розладів у родині та навіть до насильства, коли конфлікти досягатимуть піку. Зверніть увагу на ці особливості заздалегідь, це у подальшому дозволить попередити багато контрактів і налагодити довірливі, здорові стосунки у родині.

ХМЦСС «Довіра»

Центр надання допомоги постраждалим від насильства ІНФОРМУЄ! Протидія домашньому насильству по відношенню до дітей

Насильствоце дії, спрямовані проти волі людини. Але в ситуації насильства щодо дитини будь-які діяння жорстокого та/або сексуального характеру, вчинені стосовно дитини або в присутності дитини незалежно від її згоди не є виправданням насильства.

Важливо! Дитина, яка постраждала від домашнього насильства, це – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі та/або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Дитина-кривдник – особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

 

Ситуації домашнього насильства, у яких дитина може бути постраждалою особою:

  • насильство між подружжям;
  • насильство між колишнім подружжям;
  • насильство між нареченими;
  • від матері (батька) до дітей одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший із подружжя (колишнього подружжя);
  • від осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою;
  • від батьків (матері, батька);
  • від діда (баби);
  • прадіда  прабаби);
  • вітчима (мачухи);
  • між рідними братами і сестрами;
  • між двоюрідними братами і сестрами;
  • від інших родичів: дядька (тітки), двоюрідного діда (бабусі) тощо;
  • від опікунів, піклувальників;
  • від прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів.

До уваги! Діти так само можуть скоїти домашнє насильство відносно наведених вище осіб. Тоді це – дитина-кривдник.

 

Домашнє насильство може проявлятися,  коли батьки, сестри, брати, тітка, дядько, бабуся, дідусь або інші родичі вчиняють наступні дії:

  • штовхають;
  • хапають за руки або інші частини тіла;
  • дають ляпаси;
  • викручують руки;
  • смикають за волосся;
  • ставлять синці;
  • принижують;
  • залякають;
  • псують, ховають особисті речі;
  • словесно ображають;
  • позбавляють їжі, одягу та іншого майна або коштів;
  • примушують виконувати важку непосильну роботу;
  • влаштовують сварки, бійки між дорослими членами родини, родичами при дитині (чи коли дитина на одній території з родичами, що сваряться);
  • постійно обмежують у спілкуванні з іншими дітьми;
  • здійснюють сексуальні домагання;
  • інші дії, що тобі шкодять або завдають страждань;
  • інші дії, які завдають біль та тілесні ушкодження.

 

АЛГОРИТМ ДІЇ ДИТИНИ В СИТУАЦІЇ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

1. Якщо дитина потрапила в ситуацію насильства, або стала свідком насильства, можна звернутися за допомогою до:

  • поліції за номером 102;
  • Національної дитячої гарячої лінії за номером 0-800-500-225 або 116-111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно);
  • Центру надання допомоги постраждалим від насильства за номером 093-303-03-53;
  • дорослих, кому дитина довіряє; працівникам закладу освіти, де навчається; до старших брата/сестри, інших родичів, сусідів;
  • іншим особам, кому довіряє.

Рекомендація для батьків: надрукуйте або напишуть вручну контакти зазначених вище організацій (або інших, які вам відомі), родичів або людей з близького оточення родини, куди дитина може звернутися у складній ситуації, покладіть у відоме та доступне для дитини місце (гаманець дитини, нотатки у мобільному телефоні, пенал для канцелярського приладдя дитини, поличка в коридорі тощо) проговорить дитині у яких випадках вона має скористатися цими контактами.

2. Важливо проговорити дитині алгоритм дій у критичній ситуації (коли існує загроза у життю та здоров’ю):

  • знайти безпечне місце: або в приміщенні, де ти знаходишся, або покинути приміщення (вибігти з нього, по можливості, взяти з собою необхідні речі) та звернутись по допомогу до сусідів, родичів, друзів, просто перехожих;
  • зателефонувати до поліції за номером 102 або на Національну дитячу лінію.

Таким чином закликаємо вас бути обізнаними, поговорити з дітьми про дії, які можуть уберегти їх у небезпечних ситуаціях.

Не мовчить якщо стикаєтеся із насильством, не залишайтеся із проблемою наодинці!

Звертайтесь до працівників Центру надання допомоги постраждалим від насильства за телефоном –093 303 03 53

ХМЦСС «Довіра»

Центр надання допомоги постраждалим від насильства ІНФОРМУЄ!!! Чому постраждалі не йдуть від кривдників?

Домашнє насильство має тривалий емоційний вплив на жертву, що призводить до змін її поведінки та особистісних рис.

Найчастіше постраждалі від домашнього насильства — це жінки. Чоловіки також потерпають від нього, але мають більше можливостей вийти із ситуації насильства.

Часто постраждала жінка може не усвідомлювати, що є жертвою домашнього насильства. Вона виправдовує насильство потребою зберегти сім’ю.

Зазвичай домашнє насильство починається із психологічних форм: звинувачення, скандали, маніпуляції. Воно циклічно зростає і все більше шкодить жертві.

Внаслідок цього вона зазнає внутрішніх змін, які часто не дають змоги побачити, що насправді відбувається. Постраждала від насильства особа стає невпевненою у собі, покірною, нездатною постояти за себе та дітей, зляканою.

 

Емоційний стан жінки, яка зазнає систематичного домашнього насильства:

  • образа на несправедливість у житті;
  • страх засудження у близькому оточенні;
  • схильність до депресії, депресивний настрій;
  • почуття спустошеності;
  • відчай і заляканість;
  • закритість;
  • безпорадність


Інші можливі перешкоди для постраждалої:

 

  • відсутність альтернативного місця проживання;
  • відсутність роботи і коштів, щоб утримувати себе (або власних дітей);
  • сором і відчуття приниженості через довгі роки насильства;
  • страх суспільного осуду та звинувачень;
  • релігійні міркування тощо

 

Важливо бути чуйним(ною), змогти помітити та надати допомогу чи підтримку постраждалим від домашнього насильства.

 

Звертайтесь до Центру надання допомоги постраждалим від насильства за телефоном –093 303 03 53

ХМЦСС «Довіра»

Центр надання допомоги постраждалим від насильства ІНФОРМУЄ! Наслідки домашнього насильства

Насильство має наслідки не лише для жертви, але й для кривдника та суспільства загалом.

Наслідки для жертви:

Психологічні наслідки:

Фізичні наслідки:

  • почуття провини;
  • почуття сорому;
  • замкненість;
  • страх спілкування;
  • низька самооцінка;
  • зневіра у собі;
  • депресія;
  • відчай;
  • небажання жити

 

  • ушкодження частин тіла та внутрішніх органів різного ступеня тяжкості;
  • переломи кісток, каліцтва і смерть;
  • інфекційні хвороби, хвороби, які передаються статевим шляхом, та/або травми геніталій у випадках сексуального насильства

 

 

Діти-жертви фізичного насильства схильні у дорослому віці також ставати кривдниками.

Наслідки для суспільства:

Економічні наслідки:

Соціальні наслідки:

  • фінансові втрати роботодавців через непрацездатність жертв;
  • додаткові витрати роботодавців на наслідки насильства;
  • економічні втрати самих постраждалих.

 

  • Феномен соціальної естафети полягає у тому, що діти-жертви насильства більш схильні відтворювати таку модель поведінки у власних родинах

 

Насильство дуже часто присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.

Таким чином закликаємо кожного, хто зіткнувся із насильством, не замовчувати свою проблему і не залишатися з нею наодинці!!!

Звертайтесь до Центру надання допомоги постраждалим від насильства за телефоном –093 303 03 53

ХМЦСС «Довіра»

Центр надання допомоги Постраждалим від насильства інформує! «Розфарбуємо світ в помаранчевий колір!»

В останній день Міжнародної компанії «16 днів проти насильства» спеціалістами Центру надання допомоги постраждалим від насильства було проведено акцію «Розфарбуємо світ в помаранчевий колір!». Метою та завданням заходу було привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання домашнього та гендерного насильства.

* ЦНДПН – Центр надання допомоги постраждалим від насильства.

Через карантинні обмеження, які викликані поширенням короновірусної інфекції COVID-19, в акції прийняли участь тільки отримувачі послуг відділення кризового реагування та відділення притулку для жінок, які постраждали від насильства ЦНДПН.

Учасникам було запропоновано взяти участь у роботі «соціальної майстерні» та виготовити власноруч значоку у вигляді квітки помаранчевого кольору, який спонукатиме оточуючих приділити увагу проблемі насильства. В ході роботи використовувались заходи щодо мотивації та готовності показати суспільству проблему домашнього та гендерно-обумовленого насильства.

Після завершення майстер-класу отримувачі послуг разом зі спеціалістами ЦНДПН вийшли на вулицю для того, щоб запустити у небо повітряні кульки помаранчевого кольору. Таким жестом кожен з учасників показав своє ставлення до насильства та голосно зміг сказати «Я ПРОТИ НАСИЛЬСТВА!».

* Захід відбувся із дотриманням всіх норм,

пов’язаних із дією режиму карантину.

 

Подібні масштабні проблеми, такі як домашнє насильство, можна подолати лише спільними зусиллями, забезпечивши комплексний підхід до їх вирішення: попереджаючи наступні випадки насильства, притягуючи до відповідальності кривдників та надаючи якісну кваліфіковану допомогу тим, хто її потребує.

Таким чином закликаємо кожного, хто зіткнувся із насильством, не замовчувати свою проблему і не залишатися з нею наодинці!!!

ХМЦСС «Довіра»

ЦЕНТР НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД НАСИЛЬСТВА ІНФОРМУЄ! Важлива тема: токсичні відносини

У рамках Міжнародної кампанії «16 днів проти насильства» відбулась ZOOM-конференція з отримувачами послуг Центру надання допомоги постраждалим від насильства на тему «Токсичні відносини».

Завданням заходу було обговорення психологічних проблем отримувачів послуг, виявлення причин насильства з метою підвищення потенціалу.

В ході конференції учасників було ознайомлено з поняттям токсичних відносин, обговорено та виявлено причини і наслідки насильства. Тих аспектів, на які варто звернути увагу.

Токсичні стосунки — це взаємини, що наповнені негативними емоціями: сором, страх, провина, приниження, пригнічення, контроль. Якщо говорити образно — це ніби отрута, яка накопичується і поступово руйнує людину зсередини. Згодом це призводить до того, що людина втрачає впевненість у собі, знецінює себе, боїться реалізувати свої бажання чи заявити про себе, не вміє відмовляти, не знає що їй подобається, а що ні.

Маркерами токсичності можуть бути саме наші відчуття, наприклад:

  • ви почуваєтеся нещасними й пригніченими та не розумієте чому;
  • ви з партнером уникаєте одне одного все більше й більше;
  • відчуваєте невпевненість у собі;
  • починає розвалюватися робота, і все йде не так, хоча ви докладаєте багато зусиль;
  • Втрачаєте соціальні зв’язки, менше спілкуєтеся з друзями

 

Ознаками токсичних стосунків можуть бути такі ситуації, або вирази, які ви могли чути на власну адресу:

 

  • пасивна агресія;
  • тебе ця сукня повнить;
  • я тебе не просив;
  • межі приватності;
  • емоційне обслуговування;
  • такого не було, ти все придумала;
  • дорога інвестиція.

Як бути з токсичними стосунками?

Погана новина в тому, що ви не можете змінити свого партнера. Хороша новина: можете змінити себе, що допоможе поводитися зі своїм партнером так, щоб вам було комфортно. По суті, те, що варто робити, – це спокійно, але твердо протистояти токсичній поведінці. Говоріть уголос, відстоюючи свої кордони, що дії партнера є неприйнятними.

Якщо ваш партнер відмовляється дотримуватися правил рівності й поваги, спробуйте зробити перерву в стосунках і дайте йому знати, що не будете залишатися з ним, якщо він чи вона продовжать поводитися токсично. Якщо вам у котре відмовляють змінити стосунки, краще їх припинити. Якщо ж пообіцяють зміни, але все буде повторюватися ще й ще, то поліпшити стосунки можна лише одним способом – розірвати їх.

Також з метою зняття психологічного напруження була виконана вправа «Я є, ти є, ми є…». Така робота допомогла учасникам зрозуміти свої слабкі сторони та зробити висновок над чим потрібно працювати.

Конференція допомогла кожному з учасників здобути нові знання, поглянути з іншого боку на ситуації, з якими вони вже стикалися, та знайти нові напрямки роботи. Отримані знання жінки зможуть в особистому житті.

ХМЦСС «Довіра»

Центр надання допомоги постраждалим від насильства ІНФОРМУЄ!!! Продовжуємо статті в рамках акції Як виявити жертву насильства?

Постраждалі від насильства схильні мовчати про це з різних причин. Тому важливо вміти помічати ознаки, що можуть свідчити про насильство — для вчасної та ефективної допомоги.

Типові ознаки:

  • психологічні: мовчазливість, скованість, односкладові відповіді на запитання;
  • фізичні: заплакане обличчя, набряклі очі та обличчя загалом, незвичайні опіки, сліди укусів, забиті місця, синці, подряпини на видимих частинах тіла;
  • економічні: наочні ознаки існування в злиднях (недоїдання, старий одяг тощо);

Непрямі ознаки:

  • уповільнене мовлення;
  • неадекватні відповіді на запитання;
  • ігнорування задоволення життєво важливих потреб;
  • невідповідність отриманих ушкоджень тій історії, що розповідає людина;
  • безсоння;
  • втрата соціальних контактів з родичами, друзями;
  • неможливість пояснити свій фізичний стан;
  • страх перед родичами та друзями;
  • аутоагресивна поведінка — роздряпування, різання, розчісування до крові власної шкіри;
  • неможливість розпоряджатися сімейним бюджетом та власними коштами;
  • примушування до роботи або навчання чи заборона працювати або вчитися;
  • недостатнє лікування (наприклад, невиконання вказівок лікаря), самолікування тощо.

 

Спілкування з постраждалими

Особа, постраждала від насильства, не завжди прямо скаже про таку ситуацію вдома. Тому, якщо у неї виявляються непрямі ознаки насильства, насамперед варто встановити діалог.

Почати розмову можна із фраз «У тебе сумний вигляд. Щось сталося?» чи «Я можу тобі допомогти?».

Розмовляючи із постраждалою особою, важливо уважно її слухати і не перебивати. Ситуація насильства може викликати відчуття сорому і страху за своє життя. Впродовж тривалого часу кривдник морально тисне на постраждалу особу. Тому важливо дати зрозуміти, що вам можна довіритися і ви готові допомогти. І особливо — що ви повна протилежність кривднику.

Правила спілкування з постраждалими:

  • Не сумнівайтесь у їхніх словах.
  • Не звинувачуйте їх у тому, що сталося.
  • Не тисніть.
  • Не змушуйте говорити.
  • Не нав'язуйте своїх рішень.
  • Не наполягайте на вчиненні певних дій.
  • Не будьте самовпевненим(ною).

Найімовірніше, ви не знаєте усіх деталей ситуації. Найкраще залишити постраждалій особі контакти «гарячої лінії» з протидії домашньому насильству – 116 123 (анонімно, безкоштовно та конфіденційно) та дізнайтеся, де і які послуги можна отримати.

А також треба пояснити, що насильство не припиниться саме собою. Це потенційна загроза для життя та здоров'я людини та її дітей.

Рішення про застосування насильства — свідомий вибір кривдника. Постраждала людина не несе відповідальності за нього. Тому важливо розуміти це і донести до неї.

В жодному разі не ставте запитань «Що ти зробила, щоб спровокувати кривдника?» чи «Може, запросимо його на розмову?» тощо. Це може тільки ускладнити емоційний стан людини і посилити її закритість.

Якщо Ви маєте питання або Вам необхідне професійне консультування щодо випадків насильства, звертайтесь до працівників Центру надання допомоги постраждалим від насильства за телефону –093 303 03 53

ХМЦСС «Довіра»

Центр надання допомоги постраждалим від насильства ІНФОРМУЄ!!! Продовжуємо статті в рамках акції

Домашнє насильство має різні форми та прояви. Менш чи більш видимі, вони однаково шкодять людині та порушують її права.

Постраждалі і кривдники найчастіше називають такі причини домашнього насильства у своїх сім’ях:

  • стрес на роботі;
  • пияцтво;
  • вживання наркотиків;
  • запальний характер;
  • виховна мета;
  • образа

 

Проте реальні причини насильства зазвичай приховані.

Ними можуть бути:

  • патологічні ревнощі;
  • модель поведінки, засвоєна у батьківській сім’ї;
  • занижена або завищена самооцінка;
  • нереалізовані мрії та бажання з дитинства;
  • власне самоствердження через інших людей;
  • потреба у визнанні;
  • психічні відхилення та захворювання;
  • різні релігійні та політичні погляди;
  • хронічний алкоголізм, наркоманія

Алкоголь, стрес, дратівливість до близької людини — зазвичай лише поверхові, а не справжні причини жорстокості. Проте саме вони можуть стати індикаторами, які сигналізують про небезпеку.

 

Якщо Ви маєте питання або Вам необхідне професійне консультування щодо випадків насильства, звертайтесь до працівників Центру надання допомоги постраждалим від насильства по телефону – 093 303 03 53

Записів з 1 по 10Всього: 61