Слобідський (Комінтернівський) р-н

Допомога ОНЛАЙН

Незважаючи на воєнний стан у країні та постійні обстріли нашого міста та області, фахівці Відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» (далі – Відділ) продовжують проводити роботу з допомоги сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах через соціальні мережі. 

Зараз такими сім’ями є не лише ті родини, що отримували послуги у Відділі. Багато людей під час військових дій, нажаль, втратили можливість самостійно долати складні життєві обставини та знаходяться у пригніченому моральному стані.

Є сім'ї, з якими фахівці з соціальної роботи вперше знайомляться через звернення родин на сторінках Відділу у соціальних мережах. Залежно від потреб їм надають психологічну підтримку, залучення волонтерів для вирішення гуманітарних та евакуаційних питань, надання контактів необхідних установ тощо.

На протязі двох місяців, за консультаціями з приводу оформлення статусу внутрішньо переміщенних осіб, переоформлення пенсій, оформлення інших необхідних документів та психологічною допомогою звертається багато осіб та сімей.

Віримо у мирне майбутнє, чекаємо на Перемогу!

Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Як в умовах воєнного стану отримати свідоцтво про народження та подати документи для отримання допомоги при народженні дитини?

Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харівського міського центру соціальних служб "Довіра" інформує про можливість оформити комплексну послугу єМалятко, яка, крім інших, включала в себе отримання свідоцтва про народження дитини та подання заяви для призначення допомоги при народженні дитини.

Отримати консультації з питання отримання свідоцтва про народження дитини можна в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків) в телефонному режимі за номерами: 

(063) 054-76-23

(050) 036-80-39

(093) 274-70-37

(05745) 7-41-05, або звернувшись засобами  електронної пошти: info2@kh.minjust.gov.ua

Після отримання свідоцтва про народження дитини можна подати заяву на призначення допомоги при народження дитини, скориставшись електронним сервісом Міністерства соціальної політики України  https://e-services.msp.gov.ua/.

Для цього необхідно мати КЕП-кваліфікований електронний підпис, оформлений  через Дію, або банк, також, не виходячи з дому.  

Департамент соціальної політики Харківської міської ради рекомендує подавати заяву на призначення допомоги при народженні дитини за фактичним місцем перебування.

Бережіть себе та один одного.

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Не ігноруйте біль: як пережити смерть близької людини?

Поки в Україні триває війна, людські втрати, на жаль, неминучі. Рекомендуємо декілька порад для людей, яким доводиться переживати смерть близької людини. Найважливіше, що  потрібно пам'ятати: скорбота – це дуже індивідуальний досвід, тож не існує чітких термінів, за який час маєте пережити біль втрати.

Для когось процес скорботи вимірюється тижнями чи місяцями, а деякі роками не можуть оговтатися від смерті рідних. Загоєння відбувається поступово. Це природний процес, який не можна прискорити.

Те, як ви сумуєте, залежить від багатьох факторів, зокрема від вашої особистості та стилю подолання, вашого життєвого досвіду, вашої віри та того, наскільки значущою була втрата для вас.

Незалежно від вашого переживання горя, важливо бути терплячим із собою і дозволити процесу розгортатися природним чином.

Не ігноруйте біль

Не блокуйте прояви болю та негативні емоції, що ви відчуваєте. Якщо робити це у довгостроковій перспективі, стає тільки гірше.

Для справжнього зцілення необхідно зіткнутися зі своїм горем і активно з ним боротися.

Ваші емоції – нормальні

Пам'ятайте, що сум, страх, самотність, злість або ж навіть ненависть – нормальні реакції на втрату. А сльози і неможливість їх приборкати не означає, що ви слабка людина.

При цьому ті, хто не плачуть, можуть відчувати біль так само глибоко.

Жодних часових рамок для скорботи

Біль неможливо поставити на таймер. Ви – жива людина, і маєте право сумувати, втративши близького. Лише від вас залежить, скільки часу це займе.

Продовжувати життя не означає забути про втрату. Ви можете продовжувати своє життя і зберігати пам’ять про когось або щось, що втратили, як важливу частину себе.

Насправді, коли ми рухаємося по життю, ці спогади можуть стати все більш невід’ємною частиною визначення людей, якими ми є.

Як впоратися з процесом скорботи?

Визнайте свій біль, не ігноруйте його, і спробуйте прийняти той факт, що горе може викликати багато різних і несподіваних емоцій.

Також важливо усвідомлювати, що не обов'язково сумувати наодинці. Шукайте підтримки віч-на-віч у людей, які люблять і піклуються про вас.

Дбайте про своє фізичне здоров'я та самопочуття, адже це напряму пов'язано з емоційним станом.

Визнайте різницю між горем і депресією.

 

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Поради щодо віднровлення психологічного стану

Віділ соціальної роботи по Слобідському району пропонує ознайомитися з поняттям резильєнтності та познайомить із техніками відновлення чи подолання стресу.

Резильєнтність - це наша здатність впоратися зі складними життєвими подіями та відновитися після труднощів чи стресу.

Метафорично ми можемо це уявити, як щит, який захищає наше ментальне здоров’я від зовнішніх стресогенних чинників.

Що впливає на резильєнтність?

– доброзичливе ставлення до себе;

– здатність реалістично планувати;

– розвиток асертивних комунікативних навичок;

– плекання своїх цінностей;

– розвиток власної «системи ресурсу»;

– плекання надії;

– розвиток здатності вирішувати проблеми.

Як і інші навички, резильєнтність можна розвивати. Ось декілька порад, які зможуть посприяти вашій життєвій стійкості.

Подивіться на ситуацію під іншим кутом. 

Замість того, щоби вишукувати тільки суцільний негатив у ситуації, яка склалася, спробуйте пошукати способи здорового вирішення ситуації чи принаймні способи підтримати вас.

Для більш глибокого аналізу можете відповісти на такі запитання: 

- Чи мої думки про цю ситуацію допомагають її вирішити? 

- У моменти, коли я би не переживав/ла цих емоцій, як тоді я дивився/лася на цю ситуацію?

- Які є сильні або позитивні сторони в мене або в ситуації, на які я ще не звернув/ла уваги?

Після подолання негараздів більшість людей переоцінюють свої погляди, наважуються на позитивні зміни та починають цінувати прості, радісні моменти і життя загалом.

Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати або змінити. 

Іноді при зіткненні із труднощами нам здається, що ми наче збиваємося з ніг та не можемо за щось вхопитися, щоб втриматися «на плаву». Тим самим «рятувальним кругом» може слугувати повернення відчуття контролю. 

Саме для цього знайдіть і зосередьтеся виключно на тих елементах ситуації, на які ви можете вплинути, якими ви здатні керувати. Це може повернути відчуття безпеки або кращої стійкості.

Складіть «абетку ресурсу». 

Потрібно на кожну літеру алфавіту написати своє джерело задоволення. В результаті ви отримуєте список дій, які завжди покращуватимуть емоційний стан. Добре, якщо там будуть справи, які можна зробити одразу, а також більш складні, які потребують планування. 

Ведіть щоденник станів та емоцій. 

Коли змінюється настрій, ставте все на паузу та запитуйте себе: «Яка думка пронеслася в мене в голові?». Спробуйте її сформулювати та проаналізувати.

Практика «Вдячність». 

Можете вести також окремий щоденник, в якому записувати 5-10 речень, за що ви вдячні за день.

 

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Думати про майбутнє і проявляти емоції: як вийти з режиму виживання і повернути бажання жити

Як перейти від режиму виживання до бажання жити повноцінним звичним життям. Зрозуміло, з поправкою на важку ситуацію у країні. На початку активної фази війни психіка працювала  у режимі виживання – природної реакції на небезпеку. Людина заморожує всі емоції, не плаче, іноді не відчуває болю. Це має також фізичні прояви – відсутність апетиту і поганий сон.

Однак психіка не може працювати в цьому режимі постійно. Це дуже енерговитратно для організму. Психіка перетравлює всі події і поступово повертає до звичного життя з поправкою на нові обставини. Подібна ситуація виникає у людини, яка зламала ногу. Їй доводиться носити гіпс кілька місяців, але життя триває. Вона повинна організовувати побут так, щоб можна було жити з поправкою на травму. Те ж саме і під час війни. Якщо людина в умовно безпечному місці, вона повинна повернутися до життя, але з поправкою на ситуацію в країні.

Ознаки, що вказують на вихід з режиму виживання:

  • виникають думки про майбутнє. На початку війни люди могли планувати лише на кілька годин. Зараз ті, хто живе або переїхав у відносно спокійне місце, можуть і хочуть планувати на кілька днів вперед;
  • з’являються різні емоції. Коли людині потрібно вижити, вона відключає емоції і навіть частково сенсорне відчуття. Людина не до кінця відчуває біль. Але зазвичай через місяць у неї відбувається процес розморожування. Вона поступово починає переживати через дискомфорт у тілі або нарешті має можливість поплакати;
  • сльози – це добре. Не потрібно заспокоювати людину або зупиняти. Це тягар, який нарешті можна зняти з себе. Однак причиною для сліз можуть бути непередбачувані речі. Наприклад, моя знайома довгий час жила у місті під окупацією. Вони не могли придбати корм для домашніх улюбленців. Після переїзду в інше місце вона зайшла в зоомагазин. На полиці побачила необхідний корм. У цей момент вона вперше за весь період війни розплакалася;
  • кращий сон. Людина не відразу почне спати всю ніч. Спочатку збільшиться тривалість інтервалів сну. Він буде не поверхневим, а глибоким. Людина вже не буде зриватися серед ночі з бажанням бігти кудись;
  • з’являється апетит. Стрес спочатку може викликати недоїдання, а потім переїдання. Однак згодом почуття голоду і апетиту врегулюються. Людина зможе чітко назвати, що їй хочеться з’їсти і коли.

Уявіть, що йдете довгим неосвітленим коридором. Робите крок і навколо запалюються лампочки. Так і з виходом з режиму виживання – ви робите крок і вам хочеться будувати майбутнє, ще один – виникає бажання, як завжди, випити кави вранці або піти на пробіжку. Так ви поступово відновлюєтеся і фізично, і психологічно.

Головне правило – не змушуйте себе і не прискорюйте процес адаптації. Перш ніж зробити щось, запитайте себе: ти дійсно цього хочеш? Інакше ви витратите більше сил, ніж отримаєте.

Якщо ви не готові повертатися до фізичної активності, не змушуйте себе. Ви не готові. Має з’явитися внутрішнє гаряче бажання одягнути форму й кросівки і піти на тренування.

Спробуйте почати з малого. Якщо до війни ви проходили 10 км щодня, то сьогодні пройдіться хоча б 1 км. Це вже ваша перемога. Наступного дня збільште дистанцію хоча б на 100 м.

Є психотерапевтична метафора: у стані переживань людина рухається у ритмі танцю – два кроки вперед, один – назад. Потрібно до всього звикати поступово, а організм вам сам буде вказувати дорогу. Якщо ви прокинулися вранці, захотіли каву з молоком і прогулянку в парку, дайте це собі.

Шановні друзі, мешканці Слобідського району та нашого улюбленого міста Харкова! Сподіваємось, що вже дуже скоро буде наша перемога та ми з Вами зустрінемось і будемо працювати й далі, вирішуючі всі Ваші нагальні питання, допомагати та підтримувати Вас!

 

Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

Записів з 1 по 5Всього: 5