Слобідський (Комінтернівський) р-н

Сімейні конфлікти і як їх попередити

Найважливішими моральними принципами сім'ї є - кохання, обов'язок, взаємна повага, турбота батьків про виховання дітей, турбота дітей про батьків. Але нерідко у сімейних відносинах виникають конфлікти, вони є частиною повсякденного життя. Багато людей практично кожен день виявляються залученими до того чи іншого конфлікту: де б ми не були, ми спілкуємося з близькими людьми, з друзями, з незнайомими людьми, звичайно ж, спілкуємося на роботі, у своєму колективі та з дітьми, яких ми вчимо.

На думку психологів, причини всіх сімейних конфліктів можна об'єднати у три групи:

         1. Конфлікти з урахуванням несправедливого поділу праці. Наприклад : якщо члени сім'ї по-своєму розуміють свої ролі та висувають один одному неузгоджені очікування та вимоги.

         2. Конфлікти виходячи з незадоволеності певних потреб. Кожен партнер хоче задовольнити свої потреби у шлюбі. У той самий час партнери часто не знають справжніх потреб одне одного, тому не задовольняють їх.

         3. Суперечки через недоліки у вихованні. У молодих сім'ях багато конфліктів виникають через розбіжності у правилах сімейної поведінки, які партнери винесли з батьківських сімей.

         Однак важливішими не є причини виникнення сімейних конфліктів, а шляхи їх подолання.

Психологи дають кілька порад, як налагодити стосунки та попередити невеликому сімейному конфлікту перерости у серйозний скандал:

  • Обговорюйте лише одну проблему. Не намагайтеся згадати про інші гріхи партнера. Інші проблеми ви зможете обговорити пізніше.
  • Не переходьте на особистість. Не ображайте вашого партнера, це не веде до вирішення конфлікту. У такій ситуації Ваш партнер намагатиметься захиститися і може у відповідь почати ображати вас, але основна проблема так і залишиться не вирішеною.
  • Не допускайте у сімейний конфлікт третіх осіб - рідних чи близьких. Тому фраза: «Звичайно, я не вмію готувати, як твоя дорога матуся», - не призведе до сприятливого вирішення конфлікту.
  • Не узагальнюйте. Не варто з образою у голосі вимовляти подружжю: «Ти ніколи нічого не пам'ятаєш!»
  • Не робіть сварок вечорами. Статистика показує, що більша частка сімейних конфліктів відбувається у вечірній час доби. Накопичувана втома вдень, роздратування і Ви відчуваєте, що вам дуже хочеться висловити своєму чоловікові кілька претензій, то краще стримати себе, відкласти розмову на ранок. Можливо, вранці проблема здасться вам вже не такою серйозною.
  • Вмійте визнати свою провину. Якщо Вам не вистачає сил визнати свою неправоту - вчасно припиніть конфлікт. Іноді досить просто замовчати чи вийти в іншу кімнату.
  • Зосередьтеся на вирішенні конкретної проблеми. Зберігайте спокій та позитивний настрій. Можливо і цей конфлікт не вартий негативних емоцій?

І ще одна порада. Щоб навчатися комунікації один з одним - висловлюйте свої потреби та бажання, говоріть і чуйте, що говорить партнер, також дозвольте і дітям висловлювати свої потреби та бажання і слухайте, що вони говорять.

Якщо самостійно Ви не зможете розв'язати існуючі конфлікти, звертайтесь за допомогою до Відділів соціальної роботи у Вашому районі, де фахівці із соціальної роботи, психологи, юристи нададуть Вам необхідну допомогу та підтримку.

Наші контакти: м. Харків, вул. Плеханівська, б.42, к. 45,46,47;

Тел.: 725-26-86 (87), 0916179245;

Сайт: dovira.kh.ua    

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Instagram: slobidsky_viddil

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Кібербулінг – новий вид цькування у школах та серед дітей!

З розвитком сучасних інформаційних технологій, засобів зв’язку, інтернету та соцмереж з’явився і такий вид шкільного насильства, як кібербулінг – приниження чи цькування за допомогою мобільних телефонів та інших гаджетів.

Іноді кібербулінг завдає більше шкоди, ніж побиття.

Як проявляється кібербулінг:

  • залякування за допомогою повідомлень (погрози, образи);
  • розсилка фотографій в інтернеті (реальних або перероблених за допомогою фотошопу);
  • поширення чуток через соціальні мережі;
  • крадіжка паролів соціальних мереж або даних входу у систему для поширення шкідливої інформації;
  • шантаж;
  • виманювання інтимних фотографій;
  • образливі коментарі;
  • або ж агресор може прикинутися вашою дитиною, створивши профіль з її ім’ям і фото, а потім писати через нього образливу інформацію, розсилати повідомлення однокласникам та інше.

Ознаки того, що дитина, можливо, піддається нападам і цькуванню онлайн. Будьте уважні, якщо ваша дитина:

  • проводить незвично багато часу в інтернеті, особливо вночі;
  • раптово вимикає комп’ютер, коли ви заходите у кімнату;
  • відповідає на телефонні дзвінки від людей, яких ви не знаєте;
  • нервує, коли отримує нові повідомлення;
  • втрачає інтерес до використання всіх гаджетів;
  • отримує подарунки поштою невідомо від кого;
  • втрачає інтерес до школи, нервує або турбується, коли туди потрібно йти;
  • менше спілкується з друзями і родиною та стає потайною.

Що робити, якщо дитина вже зіткнулась з кібербулінгом?

ВАЖЛИВО!

Пам’ятайте: якщо ваша дитина постраждала від цькування, її шантажують, обіцяють всім розіслати її особисті фотографії або погрожують – ніколи не звинувачуйте і не сваріть дитину. Не залякуйте дітей фразами: «Якщо щось подібне станеться – отримаєш у мене!». Не допускайте засудження. Ніяких: «Сам винен!». Такі слова призведуть до того, що дитина не захоче звернутися до вас за допомогою. Важливо пам’ятати: винна не жертви – винен той, хто скористався її довірою.

Дітям і без того часто страшно або соромно розповісти дорослим про ситуації, які сталися з ними. Адже раптом сваритимуть? Раптом розчаруються? Раптом не пробачать? Через такі ситуації кібербулінг може вилитися у відвертий шантаж. Адже зловмисник знає: дитина змушена буде робити все, аби батьки / школа / інші люди нічого не дізналися.

Кроки щодо захисту від кібербулінгу

  1. Поясніть дитині, що це не її вина. Що Ви підтримаєте її у будь-якому разі, що Ви – на її боці та Вам можна довіряти.
  2. Збережіть все листування, зробивши скріншоти.
  3. Заблокуйте акаунти, з яких пише агресор – поставте у чорний список та ігноруйте. Іноді кривдник відступає, коли не отримує реакції.
  4. Поміняйте номер телефону дитини і на деякий час видаліть всі сторінки у соцмережах. Якщо дитина буде відчувати себе таким чином «відрізаною» від світу його друзів – створіть нові, секретні сторінки для дитини з іншим ім’ям і без фото, щоб тільки сім’я і друзі знали про них.
  5. З’ясуйте, чи знайома дитина з агресором у реальному житті або чи планує зустрітися. Дізнайтесь, що йому відомо про дитину (реальне ім’я, прізвище, адресу, телефон, номер школи). Запропонуйте свою допомогу – обговоріть, як можна знешкодити, заблокувати агресора. Поясніть, якій небезпеці може піддатися дитина при зустрічі з незнайомцями, особливо без свідків.
  6. Зверніться у поліцію. Якщо погрози є досить серйозними, стосуються життя або здоров’я дитини, а також членів вашої родини, то Ви маєте право на захист з боку правоохоронних органів.
  7. Якщо ви не впевнені у своїй оцінці того, наскільки серйозно те, що сталося з дитиною, або дитина недостатньо відверта з вами і не готовий йти на контакт, зверніться до психолога.

Всі особи, які стали жертвами чи свідками булінгу, можуть звернутися за правовою допомогою:

  • Національна дитяча «гаряча» лінія: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною;
  • Національна поліція України – 102;
  • Система безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

Відділ соціальної роботи по Слобідському району ХМЦСС «Довіра» пропонує соціальні послуги фахівців із соціальної роботи, а також психолога та юрисконсульта, звертайтесь до нас за адресою:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

Сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Іnstagram: slobidsky_csssdm

 

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Дитина і крадіжка. Крадіжка у дитини явище непросте

Чому діти крадуть? Кожен із батьків намагався відповісти на це питання, коли таке траплялося з власною дитиною. Правильно відреагувати на це явище та не допустити цього у подальшому, щоб це не перейшло у рамки адміністративного чи кримінального кодексу - головна мета батьків.

Крадіжки можуть траплятися у дітей від малюка до підлітка, від маленької машинки чи ляльки до шоколадки та солодощів у продуктовому магазині.

Існує декілька причин крадіжок у дітей:

  • імпульсивне заволодіння річчю, яка тобі не належить: «вкрав – тепер це моє і все!»;
  • намагання дитини привернути до себе увагу, до своїх потреб;
  • намагання помститися іншому.

У різних випадках та ситуаціях важливо не залишати проблему на самовирішення, треба розмовляти з дитиною та розповісти до чого це може привести у подальшому.

Якщо дитина старшого віку, треба поговорити з нею про цю проблему та з’ясувати як це можна виправити.

У кожному випадку діти намагаються крадіжкою висловити свою потребу у чомусь - привернути увагу батьків, заявити про власну значимість.

Перші емоції батьків у випадках крадіжки - власна провина, гнів, емоції та сором.

Треба своєю реакцією не налякати дитину, не кричати на неї, бо криком проблеми не розв’яжеш. Повинно  уважно з дитиною поговорити, розповісти, чому це робити погано. Батькам необхідно стати на бік дитини, подивитися на проблему очима дитини. Батькам треба установити свої правила та обмеження, треба роз’яснити до чого приведе чи та чи інша дія дитини.

Порада – підсумок: треба бути пильними до своїх дітей, вести з дітьми підтримуючі стосунки та не гримати на них, коли цього більше всього бажається.

 

За психологічною порадою та соціальною підтримкою можна звернутися до Відділу соціальної роботи по Слобідському району м.Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб.45,46,47.

Слобідський (Комінтернівський) р-н

# Рубрика: поради психолога

ЧОМУ НЕ МОЖНА «ШЛЬОПАТИ» ДИТИНУ ПО ПОПІ

У ст. 150 Сімейного Кодексу України зазначено: «Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.»

Тобто стає зрозуміло, що фізичні покарання (у тому числі биття по попі) є недопустимим методом виховання і з психолого-педагогічної і з юридичної точки зору!

Проте, фізичні покарання чомусь залишаються доволі розповсюдженим методом виховання. Відома дитяча психологиня Юлія Гіппенрейтер каже: «Зазвичай, багато суперечок викликає питання про фізичні покарання. Особисто я безперечно проти них. Вони ображають і озлоблюють, залякують та принижують дітей. Позитивного результату від них менше, ніж негативного».

Усвідомлено, не в момент нервового зриву, а в цілях «виховання» батьки можуть бити власну дитину тоді, коли у самих батьків відсутня емпатія та здатність сприймати почуття іншої дитини. Якщо батьки емпатійно сприймають дитину, вони просто не можуть усвідомлено та цілеспрямовано заподіяти їй шкоди, фізичної та психологічної болі. Відмова батьків від емпатії (а побиття неможливе без такої відмови) з дуже великою ймовірністю призводить до неемпатичності дитини, до того, що вона, наприклад, ставши старшою, може піти гуляти на ніч, а потім щиро здивується, чого це всі так переполошилися.

Тобто, змушуючи дитину відчувати біль і страх, – почуття сильні та грубі, ми не залишаємо жодного шансу для почуттів тонких – каяття, співчуття, жалю…

У книзі «Як ти себе поводиш? 10 кроків до подолання поганої поведінки» Людимила Петрановська наводить приклади різновидів фізичного насильства над дітьми (багато з яких актуальні і для нефізичного насильства):

  1. «Спонтанна реакція дорослого на небезпеку». Мабуть, це єдиний варіант фізичного насильства, який може мати виправдання. Йдеться про ситуації, коли можлива небезпека для життя дитини перевищує ймовірну фізичну шкоду, наприклад недопущення того, щоб дитина вибігла на проїжджу частину, випала з вікна тощо.
  2. «Спроба прискорити розрядку». Зазвичай проявляється одноразовим ляпанцем і відбувається зазвичай в моменти роздратування, поспіху, втоми. Така «розрядка» не є нормальним способом спілкування з дитиною, тому потребує усвідомлення батьками наявності такої проблеми й пропрацювання з нею.
  3. «Стереотипна дія, «бо так треба», «бо і мене так виховували батьки», того потребує культура, звичай тощо». Такий спосіб фізичного насильства батьки використовують як дисциплінарну модель виховання дитини, метод «кнута та пряника».
  4. «Прагнення передати свої почуття, «щоб він (вона) зрозумів, нарешті». Тобто насильство використовується батьками, як засіб комунікації з дитиною, коли «словами» дитина не розуміє.
  5. «Нездатність дорослого переносити фрустрацію». У даному випадку фрустрацією стає неспівпадіння поведінки дитини з очікуваннями дорослого. Такі батьки схильні відчувати злість, роздратування, коли стикаються з тим, що дитина не хоче або не може зробити чогось (наприклад, батьки у своїх мріях бачать свого сина видатним футболістом, а він не хоче бігати з м’ячем).
  6. «Помста». Може використовуватися кимось з батьків наприклад, за те що народився «не вчасно», коли народження дитини пов’язане зі смертю матері, за те, що схожий на батька, який зрадив, за те, що дитина хворіє або має інвалідність та «псує життя».
  7. «Садизм». Відбувається у родині, коли той з батьків, хто вчиняє насильство має явні ознаки девіації або психопатії.
  8. «Знищення суб’єктивності». Такий вид насильства використовується не як покарання чи зміна поведінки, а як намір зломити волю дитини, зробити її повністю керованою.

Причин, чому батьки обирають насильницький спосіб спілкування з дитиною може бути багато, і жодна з них не відноситься безпосередньо до дитини. Можливо, що когось з таких батьків колись, в їхньому дитинстві карали ременем і це було культурною нормою; можливо, що в них не достатньо розвинене  почуття емпатії та співчуття; можливо, що вони не мають навички відслідковувати власний емоційний, психологічний стан та керувати їм…

Проте жодна з причин не може служити виправданням проблеми жорстокого поводження з дитиною! А найперший і найголовніший крок для подолання її для батьків – усвідомити наявність проблеми!

ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ПСИХОЛОГІВ!

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

 

Слобідський (Комінтернівський) р-н

АЛГОРИТМ ДІЙ У ВИПАДКУ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА / НАСИЛЬСТВА ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ

Якщо Ви постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, потрібно коректно на це реагувати і в цьому допоможе алгоритм дій.

Алгоритм дій у випадках домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі:

1. Якщо починається сварка, яка може закінчитися фізичним насильством, намагайтеся уникнути контакту і перейдіть у інше приміщення, яке можна легко покинути. Тримайтеся ближче до виходу. Уникайте суперечки у приміщенні, де є гострі та ріжучі предмети.

2. Знайдіть місце, куди можете піти у разі небезпеки. Це місце повинне бути безпечним, щоб кривдник вас не знайшов.

3. Домовтесь зі своїми сусідами, щоб вони викликали поліцію у випадку, коли почують крик з вашого помешкання.

4. Зробіть дублікат ключів та сховайте їх у надійному місці, щоб у разі небезпеки ви могли швидко вийти з приміщення та дістатися до безпечного місця.

5. Заховайте у безпечному місці необхідну суму грошей, список з необхідними номерами телефонів, паспорт, документи дитини та інші важливі документи, необхідний одяг та ліки.

6. Заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які можуть надати Вам необхідну підтримку та допомогу.

7. Не мовчіть! Розкажіть про свою проблему людям, яким довіряєте, і обов’язково зверніться за допомогою до спеціаліста.

Ви завжди можете звернутись за консультацією та допомогою до Відділу соціальних служб у Вашому районі!

Також Ви можете зателефонувати на номери «гарячих ліній»:

15-47 - Урядова «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству

0-800-500-335  - Національна «гаряча лінія» з питань запобігання та протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінаці, або з мобільного - 116 123, працює цілодобово

0-800-500-225Національна «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей, або з мобільного 116 111, працює цілодобово

15-45 – «гаряча лінія» Урядового контактного центру

0-800-213-103«Гаряча лінія» Координаційного центру з надання правової допомоги

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

 

Слобідський (Комінтернівський) р-н

10 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ

Міжнародний день прав людини щорічно проводиться 10 грудня для ознаменування прийняття Загальної декларації прав людини у рамках Міжнародної кампанії «16 днів проти насильства».

Представники різних культур із усього світу розробили Загальну декларацію прав людини. З моменту створення Організації Об'єднаних Націй це було одне з перших її значних досягнень. Загальна декларація прав людини містить преамбулу та 30 статей, у яких обговорюються конкретні права людини. У цьому документі зазначені універсальні цінності для всіх народів та всіх націй.

Наприклад, деякі з цих прав включають право на: рівність, життя, свободу, особисту безпеку, право кожної людини вважатися невинним, доки його вина не буде доведена, право на шлюб та сім'ю, власність, відпочинок та дозвілля, освіту, свободу від дискримінації, рабства, катування, свободу віросповідання та релігії, свободу думки та інформації тощо.

Цей документ дає можливість кожній людині у світі розширювати, відстоювати свої права та права інших людей.

Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра», у межах своєї компетенції, підтримує та працює на благо розвитку захисту прав людини, формування в населення належного рівня правової культури та правової свідомості.

Якщо Ви хочете долучитися до відзначення цього дня, використовуйте хештег: #ДеньПравЛюдини для публікації повідомлень у соціальних мережах.

ПАМЯТАЙТЕ, ВАЖЛИВО НЕ ЛИШЕ ЗНАТИ ТА ВМІТИ ВІДСТОЮВАТИ СВОЇ ПРАВАЙ, А Й ПОВАЖАТИ ПРАВА ІНШИХ!

 

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

 

Слобідський (Комінтернівський) р-н

#Рубрика: поради психолога ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДБИВАТИ ПІДСУМКИ РОКУ

Новорічні свята – це час, коли особливо хочеться вірити у дива, магію та чудеса. Ми починаємо активно мріяти про те, що зміниться у житті наступного року. Однак, перш ніж почати будувати плани на майбутнє, потрібно оцінити фундамент, на якому ми стоїмо, — підбити підсумки 2021-го року.

Для цього існує декілька корисних технік. Перед початком, рекомендуємо озброїтися олівцем та папером.

  • Складіть список досягнень за рік. Згадайте та запишіть 20 головних досягнень у різних сферах життя (особисте життя, кар’єра, фінанси, відпочинок).
  • Визначте, на що витрачали свій час та увагу. Подумайте, якій сфері життя приділяли найбільше уваги. Подумайте, чи не знехтували ви чимось цього року. Якщо так, то вирішіть, як вибудовуватимете баланс в майбутньому.
  • Складіть список подяк. Обов'язково згадайте людей, яким є за що сказати «дякую»
  • Згадайте і те, що реалізувати не вийшло. Зафіксуйте на папері: незавершені справи, невиконані обіцянки, нереалізовані плани.

Коли підсумки підведено – можна переходити до планування!

  • Сформулюйте основну мету або тему року. Визначте для себе до 10 цілей на рік. Перед встановленням будь-якої цілі, переконайтеся, що це саме те, чого Ви бажаєте усією душею, що відповідає Вашим інтересам та вподобанням.

Цілі мають стосуватися різних сфер життя, бути конкретними та такими, що можна виміряти. Наприклад, стати мільйонером – це не мета. А ось підвищити кваліфікацію, змінити роботу чи відкрити свій бізнес – так. Але, 10 цілей це дуже багато, тому серед них потрібно визначити пріоритетні. Найпростіший спосіб - виділити перші три цілі. Як правило, те, що ви назвали першим, і є ваші справжні бажання.

  • Сформулюйте цілі без використання «не». Наприклад, замість «я не буду хворіти» використати «Я піклуюсь про здоров’я, я здоровий (а)».
  • Формулюйте цілі та бажання у теперішньому часі. Для цього уявіть, що Ваші мрії вже здійснилися: наприклад, замість «цього року я переїду у нову квартиру» використовуйте «цього року я переїхав (ла) до нової квартири».
  • Бажання повинні стосуватися тільки Вас, не можна втручатися у судьби інших людей.
  • Дуже допомагає не лише записати свої цілі та бажання на папері, а й створити «карту бажань» та підібрати до кожної своєї цілі картинки, які будуть ще більш мотивувати та надихати Вас!

БАЖАЄМО, ЩОБ ВСІ ЗМІНИ У ВАШОМУ ЖИТІ БУЛИ ТІЛЬКИ НАКРАЩЕ!

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Слобідський (Комінтернівський) р-н

«Насильство не має виправдання»

Триває щорічна Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства», і Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» продовжує проводити активну роботу спрямовану на інформування населення та соціальну профілактику запобігання домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Цього тижня, разом із соціальними партнерами Філія Державної установи «Центр пробації» в Харківській області для осіб засуджених до покарання не пов’язаного з позбавленням волі ми провели тематичний захід «Насильство не має виправдання».

З учасниками заходу було обговорено правові та психологічні аспекти домашнього насильства: відповідальність за скоєння домашнього насильства, чим відрізняється агресія від конфлікту, що робити, якщо ви стали свідком насильства. Також, у активних учасників заходу виникало багато особистих питань, пов’язаних з проблемами у сімейному спілкуванні. Відносно цих питань представники Відділу – фахівець із соціальної роботи та психолог, надали індивідуальні консультації.

Сподіваємося, що наша зустріч з особами, які знаходяться на обліку «Центру пробації» була корисною та інформаційною!

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

instagram: slobidsky_csssdm

Слобідський (Комінтернівський) р-н

Будьте терплячими, допомагайте і не ігноруйте. Як спілкуватися з людиною з інвалідністю?

Щороку 3 грудня разом зі світовою спільнотою українці відзначають Міжнародний день людей з інвалідністю, щоб привернути увагу до потреб громадян з фізичними та психологічними особливостями. 

Ставлення до усіх, з ким ми спілкуємось, повинно бути однаковим. Перш за все, треба бачити людину, а не її діагноз. Однак, через стереотипні уявлення про людей з інвалідністю, вони часто стикаються з недоречною жалістю або навіть дискримінацією

Як  бути толерантними під час спілкування з людьми з інвалідністю.

  • Коректно звертайтесь до співрозмовника. У жодному разі не можна називати людину «інвалідом», «калікою» чи «недієздатним». Єдина правильна характеристика — «людина з інвалідністю». Також не можна використовувати такі фрази, як «хворіє на…» або «жертва (чогось)». Коли спілкуєшся з кимось, хто має психологічні особливості, варто уникати слів «розумово відсталий» чи «ненормальний», а використовувати словосполучення «людина з психічними, розумовими порушеннями».
  • Будьте терплячими. Найважливіша порада — не ігноруйте людей, яким важко говорити. Поводьтесь під час спілкування звичним способом: підтримуйте зоровий контакт, звертайтесь до людини напряму. Але не забувайте, що потрібно бути терплячими: не перебивати та не виправляти неточності в мові. Не забувайте дивитись прямо у вічі та говорити чітко з тими, у кого є проблеми зі слухом. Деякі люди, які не чують, читають по губах. Тому, коли розмовляєте з ними, треба стояти так, щоб губи було добре видно.
  • Допомагайте, але тільки якщо людина цього потребує. Людей з інвалідністю не треба жаліти. Вони пристосовані до життя і можуть власноруч впоратись з труднощами. Якщо ви все ж запропонували допомогу людині з інвалідністю, а вона погодилась, запитайте у який спосіб це зробити, щоб не створити ще більше проблем. Якщо вам відмовили, то не нав’язуйте свою допомогу й не ображайтесь.
  • Не робіть передчасних висновків. Будь-хто може мати проблеми, які, на перший погляд, здаються непомітними. Наприклад, епілепсію чи аутичні розлади. Якщо на вулиці ви зустріли людину з «дивною» поведінкою, не намагайтесь її присоромити та не робіть передчасних висновків.
  • Припиніть стереотипно мислити. Люди з інвалідністю — повноправні громадяни, які мають змогу навчатись, працювати, вести активний спосіб життя. Інвалідність не створює обмеження, не виокремлює з соціуму. До усіх людей треба ставитись так само ввічливо та толерантно, як і до будь-кого іншого.                                                                                                                        
    У Відділу соціальної роботи про Слобідському району м. Харкова ХМЦСС "Довіра"  ви зможете отримати консультацію наших фахівців із соціальної роботи, психолога, юрисконсульта в межах наших повноважень. Наші  контакти:

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

instagram: slobidsky_csssdm

Слобідський (Комінтернівський) р-н

# Рубрика: поради психолога

Сьогодні поговоримо про проблему домашнього насильства. Розберемо, що таке домашнє насильство, його види.

Що таке домашнє насильство?

Домашнє насильство – це дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Потрібно знати ключові прояви насильства, щоб захистити себе та своїх рідних. Давайте докладніше розберемо види домашнього насильства:

1. Економічне насильство – це умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборона працювати або надмірне примушування до праці, заборона навчатися;

2. Психологічне насильство – включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, контроль у репродуктивній сфері, що спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю;

3. Сексуальне насильство – будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

4. Фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Дитина свідок (або очевидець) насильства – теж особа, яка постраждала від домашнього насильства!

 

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)наш сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Instagram: slobidsky_csssdm

Записів з 1 по 10Всього: 13