Облаштувати своє життя на новому місці, знайти роботу та житло, влаштувати дітей до школи чи дитячого садка – всі ці турботи вони повинні вирішувати у короткий термін і в незвичних для них умовах. Незважаючи на постійні перепони та труднощі, з якими стикається кожна родина, яка була змушена переїхати до іншого місця проживання із Автономної Республіки Крим, або Донецької чи Луганської областей, багатьом із них все таки вдалося влаштувати своє життя і досягти певних успіхів.

Родина Сіманкових переїхала до Харкова із міста Стаханова, Луганської області ще у лютому 2015 року. Місцеві волонтери відразу запропонували родині із п’ятьох осіб поселитися у дитячому таборі «Ромашка». Старший із трьох дітей, Олександр, на той час навчався у десятому класі, середній – Данило у п’ятому класі, а найменший – Микита відвідував дитячий садок.

Всі троє хлопців швидко влилися у новий колектив і знайшли багато друзів, з якими потім змогли не лише навчатися, а й займатися спільним хобі. Після закінчення школи найстарший із них вступив на навчання до Харківського національного університету радіоелектроніки, а двоє менших і зараз продовжують навчання у Харківській загальноосвітній школі №62.

Данило Сіманков відразу після переїзду до Харкова почав відвідувати гурток із кікбоксингу, де на різних змаганнях займав лише призові місця. Потім він змінив свої спортивні уподобання і вирішив серйозно зайнятися футболом. Зараз хлопець тренується у футбольному клубі «Металіст» і постійно приймає участь у змаганнях не лише з харківськими командами, а й з суперниками із других областей України. Найменший із родини Сіманкових, Микита, вже навчається у п’ятому класі і за прикладом середнього брата відвідує секцію кікбоксингу, демонструючи значні досягнення у цьому напрямку.

«Найчастіше ми зіштовхуємося із труднощами, які пов’язані із отриманням державних виплат. Після переоформлення документів доводиться чекати матеріальної допомоги майже по два місяці», – ділиться мати трьох хлопців, Ольга Костянтинівна Сіманкова. «Незважаючи на різні проблеми, ми не падаємо духом. Я працюю помічником кухаря у дитячому садку, чоловік поки що перебуває у пошуках роботи. Ми не сидимо на одному місці, а весь час намагаємося розвиватися, допомагати своїм дітям ставати на ноги і приносити користь суспільству».

У вільний час родина Сіманкових любить гуляти харківськими вулицями та фотографуватися на згадку. На свята всі члени сім'ї збираються за одним столом і насолоджуються смачними домашніми стравами, розповідаючи цікаві історії та згадуючи приємні моменти минулого.