Виховання дітей з інвалідністю

У концепції сімейного і родинного виховання наголошується на тому, що сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку.

Сім’я – це мікросоціум, в якому формуються моральні якості дитини, її відношення до людей, уявлення про характер міжособистісних взаємин. І цей факт не можна упускати як в діагностичній, так і в подальшій корекційній  роботі із дитиною з інвалідністю.

 

Сім’я дитини з інвалідністю (із особливостями у розвитку) є її першим соціалізуючим інститутом. Процес дорослішання дітей такої категорії проходить з великими труднощами та у дещо сповільненому темпі, його також можна розділити на етапи:

І етап соціалізації – входження дитини у соціум. Першою сходинкою є адаптація в сім’ї. Успішність цього процесу залежить від того, наскільки адекватно члени родини реагують на проблеми дитини і допомагають у їх подоланні.

ІІ етап соціалізації – це перебування дитини у спеціальному закладі. Важливу роль має відіграти такт педагогів, повага до дитини з інвалідністю.  Налаштування дитини на перебування у закладі, на важливість нових змін у житті виконують члени родини.

ІІІ етап соціалізації – адаптація дитини та її сім’ї власне у суспільстві, (пошук інших сімей з подібними проблемами, встановлення контактів, пошук своєї «соціальної ніші»).

 

Сім’ї, в яких виховуються діти з особливостями у розвитку живуть під вантажем багато чисельних проблем, не кожен батько чи мати виявляються здатними прийняти недугу дитини, адекватно реагувати на постійно виникаючі проблеми. Відомо, що пролонгована психотравмуюча ситуація здійснює негативний вплив на психіку батьків та ускладнює їхнє відношення до дитини. Декого з батьків трагічність ситуації ламає. А власне особистісні якості батьків визначають можливості соціалізації дітей та адаптації до життя, тобто їхнє майбутнє.

 

Важливою є наявність у батьків такої якості як стресостійкість, саме вона необхідна для підтримки дитини. Відсутність же цієї якості вказує на нездатність батьків здійснювати виховання та соціальний супровід власної дитини протягом всього життя, взаємодіяти з фахівцями різного рівня чи навпаки, свідчить про схильність до аутизації по відношенню до дитини чи соціуму.

 

Вплив сім’ї на успішне виховання та навчання дитини з інвалідністю.

Дитина з інвалідністю – не пасивний член суспільства, а особистість, яка має право на задоволення власних соціальних потреб: на повноцінну освіту, відпочинок, працю, створення сім’ї, пенсійне забезпечення, доступ до культурних цінностей. Тому питання особистісного розвитку дитини з особливостями психофізичного розвитку привертає велику увагу батьків, педагогів, психологів, дефектологів.

 

Основну роль у вихованні дітей з інвалідністю відіграють саме батьки, що важливою функцією сімейного виховання є пробудження та підтримка в дітях прагнення навчатися.

 

Якщо тимчасові труднощі, які переживає дитина, роздратовують дорослих, виникає тривожність, страх зробити щось погано, неправильно.

 

Через зростання тривожності та пов’язану з нею низьку самооцінку у дітей з інвалідністю можуть знижуватися навчальні досягнення та з’являється невпевненість у своїх силах. Це призводить до ряду інших особливостей – бажання дочекатися і дотримуватися лише вказівок дорослого, діяти лише за зразками та настановами, острах виявити власну ініціативу, формальне засвоєння знань, умінь, навичок та способів дій.

 

Якщо дитина з інвалідністю зазнає труднощів у навчанні, то можна скористатися наступними порадами:

 

При появі у дитини труднощів у оволодінні письмом:

1. Важливо вчасно помітити, що дитині важко писати, можна самому, а краще з педагогом, проаналізувати, в чому утруднення: поганий почерк, повільне письмо, недописування, неправильне написання літер, порушена диференціація звуків тощо;

2. Звернутися до дитячого психолога, дефектолога чи логопеда;

3. Отримавши у дефектолога, логопеда пораду та певні завдання, потрібно виконувати їх разом з дитиною щодня по 20–25 хвилин.

 

Рекомендації батькам щодо подолання у дітей труднощів у набутті навичок читання.

1. Постійно приділяйте увагу розвитку зв’язного мовлення, збагачуйте словниковий запас, слідкуйте за правильністю вимови звуків;

2. Своєчасно звертайтеся до логопеда при порушенні вимови звуків та утрудненні в опануванні навичками читання;

3. Доброзичливо, а не насильно прилучайте дитину до читання.

Необхідно обов’язково сформувати у дитини потребу та бажання читати. Для цього корисно пропонувати книги, які їй цікаві. Не наполягати, щоб дитина читала тільки вголос. Корисно щоденно читати вголос всього кілька хвилин для відпрацювання темпу та закріплення навичок читання. Добре заохочувати дитину та переконувати її, що труднощі в оволодінні навичками читання можна та потрібно подолати.

 

Життєво важливим і необхідним чинником успішності дитини з інвалідністю є достатній рівень освіченості.

Що ж потрібно для цього?

1. Своєчасно навчати дитину умінням та навичкам, які відповідають віку дитини;

2. Стимулювати пізнавальну активність;

3. Контролювати засвоєння отриманих відомостей, щоб вони стали дійсно знаннями, якими дитина зможе скористатися;

4. Розширювати кругозір дитини не лише на дидактичному матеріалі (настільних іграх, книжках, фільмах), а й у різних життєвих ситуаціях;

5. Стимулювати дитину до розповіді про те, що прочитали, попросити переказати зміст твору, казки, мультфільму спочатку за питаннями, що орієнтують, а потім самостійно. Вчити виділяти головну думку сюжету, називати дійових осіб, події;

6. Навчати дитину читати, рахувати та писати тільки в ігровій формі;

7. Не допускати однобічного розвитку особистості дитини.

 

Основні умови успішного виховання дітей з інвалідністю.

1. Важливо створити у сім’ї здоровий мікроклімат, правильну тональність і загальну спрямованість.Головне, щоб сім’я була дружна, цілеспрямована, радісна, де пануватиме атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи.

2. Довіряти дитині та надавати можливість діяти самостійно. Довіра сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками й дітьми роблять мікроклімат у сім’ї благополучним.

3. Виховувати поважне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі й дідуся.

4. Узгодження і єдність усіх сімейних вимог.

 

Дотримуючись основних умов виховання дітей, батьки можуть використати такі правила:

– навчайте дитину різних способів спілкування;

– навчайте основних правил поведінки;

– розвивайте навички самообслуговування;

– формуйте вміння, що допоможуть подолати стреси;

– виявляйте і розвивайте творчі здібності вашої дитини;

– розвивайте зорове, слухове, тактильне сприйняття за допомогою гри.

– виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;

– дотримуйтеся постійного режиму дня;

– позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.

 

Виховуючи дитину з інвалідністю, треба навчитися:

– поважати свою дитину;

– сприймати її такою, як вона є;

– дозволяти їй бути собою;

– хвалити і заохочувати до пізнання нового;

– стимулювати до дії через гру;

– розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

– підкреслювати її сильні властивості;

– впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

 

Виховання та розвиток кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує дітей з інвалідністю, завжди треба пам’ятати слова великого вченого Івана Петровича Павлова:

«Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови».

Що таке продуктивне та непродуктивне спілкування із дитиною?

Спілкування – це невід’ємна складова нашого життя, основний інструмент виховного впливу на дитину. Спілкування може відбуватися різними способами - як ПРОДУКТИВНИМИ, так і НЕПРОДУКТИВНИМИ.

Якщо батьки використовують непродуктивні способи спілкування з дитиною (залякування, погрози, сюсюкання, крики, обзивання, накази) вони розвивають такий стиль батьківської поведінки, який демонструє відсутність поваги до дітей і негативно впливає на вироблення соціальних та комунікативних навичок дитини, на її соціалізацію, емоційний стан.

При продуктивному способі спілкування з дитиною (використання «я», «мені» у висловлюваннях, пояснення причини своїх вчинків/думок, підкріплення стосунків словами похвали та подяки) батьки вчать дитину розпізнавати свої особистісні межі, правильно вибудовувати стосунки з людьми, відкрито говорити про свої почуття та емоції, проявляти повагу до себе та прав інших.

Зверніть вашу увагу на власне спілкування із дітьми, проаналізуйте його.

Наведені вище приклади допоможуть вам зробити спілкування з дитиною краще, зрозуміти які фрази доцільно використовувати, щоб висловлювати свої емоції та ставлення до вчинків/поведінки дитини.

Непродуктивне спілкування веде до непорозумінь, а це з часом може привести до розладів у родині та навіть до насильства, коли конфлікти досягатимуть піку. Зверніть увагу на ці особливості заздалегідь, це у подальшому дозволить попередити багато контрактів і налагодити довірливі, здорові стосунки у родині.

Харківський міський Центр соціальних служб «Довіра» надає поради батькам щодо збереження і зміцнення здоров’я своїх дітей

Напевно, кожен з вас хоче щоб діти бути сильними, бадьорими, енергійними. Пропонуємо вам перелік порад для зміцнення здоров’я своїх дітей.

Загартовування організму є досить ефективним способом поліпшення здоров’я і запобігання різних захворювань і включає в себе процедури, завданням яких є зміцнення імунної системи організму і його підготовка до несприятливих умов.

Здорове харчування – це чудове самопочуття, енергійність, гарний настрій, а значить, і здоров’я. «Помірність у будь-якій їжі – ось заповідь одна», – говорив древній лікар Авіценна. Ми ж часто любимо поїсти, навіть не відчуваючи почуття голоду, а просто – щоб чимось зайняти себе. І ось під вечір, коли особливо шкідливо наїдатися, починаємо раз у раз грюкати дверцятами холодильника. Перекусивши калорійним бутербродом або чіпсами, ми зітхаємо: «Що б таке почати їсти, щоб не погладшати?».

Скажіть собі раз і назавжди: «Я їм, щоб жити, а не живу, щоб їсти!». «Людина народжується здоровою. Усі захворювання до неї приходять з продуктами харчування», – писав відомий лікар Гіппократ.

Шкідлива звичка, як м’яке крісло – сісти легко, а встати важко. Особливо насторожує той факт, що найбільшого поширення вони отримали в молодіжному середовищі.

Найнебезпечнішими шкідливими звичками, які можуть вщент зруйнувати життя людини є куріння, алкоголізм і наркоманія.

Рух. Чи знаєте ви, що рух приносить нашому організму, крім користі, велике задоволення? Наш організм весь – цілком і повністю – пристосований для того, щоб рухатися (а не пересуватися)! Потрібно тільки прислухатися до свого тіла або спробувати нерухомо постояти хоча б п’ять хвилин. А потім згадайте-но, від радості ми стрибаємо! У народі кажуть «Слабшає тіло без діла». Тільки щоденні фзичні вправи сповільнюють старіння і збільшують тривалість життя. Лікарі у давнину говорили: «Рух, як такий, може за своєю дією замінити будь-які ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дію руху».

Відпочинок. Важливість відпочинку розуміли ще в сиву давнину. Мудрі китайці говорили: «Хто не вміє відпочивати, той не може й добре працювати». Відпочинок – не відмова від роботи, а турбота про відновлення сил. Відпочинок – активний! Відпочивати до того, як настане втома. Короткі часті відпочинки кращі за рідкі довгі. Відпочинок – це зміна діяльності.

Посмішка. Ви ще не знаєте, навіщо потрібно посміхатися? Не тільки тому, що посмішка обеззброює. Сміх, посмішка – це показник здоров’я, стабільності, успіху в житті. Гумор повинен бути присутнім у нашому житті завжди. Піднімайте собі настрій самостійно, читайте анекдоти, дивіться гумористичні програми, знаходьте в будь-якій життєвій ситуації що-небудь веселе, і тоді проблеми не будуть здаватися такими складними, а поганий настрій відступить.

Гігієна. Особиста гігієна є першочерговим правилом для дитини. Необхідно привчатися щоранку вмивати обличчя, руки, шию, чистити зуби. Вмиватися також необхідно і після прогулянки. Увечері, перед сном, слід прийняти водні процедури і одягнути чисту білизну. Особливого догляду вимагають руки, а також нігті на пальцях рук і ніг. Дуже важливо мити руки перед їжею, після якої-небудь брудної роботи, після відвідування туалету і різних громадських місць. Особиста гігієна також включає в себе дотримання гігієни побуту – провітрювання приміщення, догляд за особистим одягом і постільними речами, створення сприятливих умов для сну і відпочинку.

Гігієна зору.

1. Коли дитина читає, пише, вишиває або виконує іншу роботу, сторінка або предмет, мають бути добре освітлені.

2. Від очей до сторінки, тканини для вишивання тощо відстань має становити 30 35 сантиметрів.

3. Якщо дитина пише при штучному освітленні, настільна лампа має бути розташована ліворуч, (якщо дитина шульша, настільна лампа має бути розташована праворуч) інакше на сторінку падатиме тінь від руки.

4. Читати у ліжку та транспорті дуже шкідливо для очей. Лежачи, неможливо весь час рівно тримати книжку перед очима - руки втомлюються, і відстань від сторінки до очей весь час змінюється. Під час руху транспорту руки із книжкою тремтять. При цьому кривизна кришталика весь час змінюється. Робота ока псується, і зір слабшає.

5. Не слід дозволяти дитині сидіти перед телевізором чи за комп’ютером більше за 2 - 3 години на добу. їх випромінювання дуже шкідливе для очей.

6. Не забувайте робити перерви для дитини, коли вона читає, виконує домашнє завдання, дивиться телевізор чи працюєш за комп'ютером;

Догляд за зубами. Навчить дитину чистити зуби вранці та ввечері протягом 2-5 хвилин.  Кожні півроку відвідуйте з дитиною стоматолога.

Сон. Людині необхідно задовольняти відповідну віку потреба у сні, тому що в іншому випадку створюються передумови для виникнення захворювань. У дітей при нестачі сну може порушуватися надходження в кров специфічних гормонів, що негативно позначається на їх рості та розвитку.

У цій статті ми надали варіанти порад, які можуть бути корисними. Але, важливо пом'ятати - до кожної дитини треба мати індивідуальний підхід щодо збереження та зміцнення її здоров’я.

Будьте уважні до своєї дитини, загартовуйте її здоров’я з малку!

КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 

Ви хочете зробити свою дитину щасливою, але в той же час освіченою і вихованою, тоді ознайомтесь із корисними порадами та рекомендаціями, які надає Харківський міський Центр соціальних служб «Довіра».

Любіть свою дитину такою, якою вона є!

Поважайте свою дитину. Пам'ятайте, що ми поважаємо тих, хто проявляє до нас повагу.

Не дивіться на малюка зверху вниз, сядьте навпочіпки, коли говорите з ним, - так вам буде легше зрозуміти один одного.

♦ Як можна частіше обіймайте свою дитину (не менш десяти разів на день), пестіть її, гладьте по голові. Але робіть це тоді, коли вона готова прийняти вашу ласку.

Коли ваша маленька дитина пропонує вам допомогу, або хоче зробити щось сама, давайте їй таку можливість, навіть якщо ви впевнені, що вона поки не може впоратися з таким складним завданням, хваліть її за кожну малість, яку вона змогла зробити .

Хваліть малюка, коли у нього щось добре виходить, помічайте навіть дрібниці, в яких він успішний, адже «добре слово і кішці приємно», а заради похвали дитина буде готова намагатися зробити ще більше, ще краще.

♦ Не сваріть свою дитину за те, що вона зробила щось не так. Знайдіть в її діях позитивний намір, похваліть за те, що вона зробила добре, а потім скажіть, що можна було б покращити.

Привчайте дитину до порядку з півтора до шести років. Потім це зробити набагато важче.

♦ Якщо дитина попросила у вас допомоги, підтримайте її, допоможіть їй побачити, що вона може зробити сама, а в чому їй дійсно потрібна ваша допомога, і допоможіть в цьому.

Вірте у свою дитину. Знайте, ваша віра в її сили допомагає їй бути успішною.

Не порівнюйте своїх дітей. Нехай вони будуть різними. Якщо їм не доведеться вас ділити між собою, вони завжди будуть любити і підтримувати один одного.

♦ Пам'ятайте, коли у вас з'являється молодша дитина, старша все ще залишається дитиною, якій потрібна ласка, турбота, увага, можливість відчути себе маленькою.

Поважайте територію кожного зі своїх дітей. Вони в рівній мірі мають право на недоторканність до своїх речей, незалежно від віку.

♦ Коли просите дитину перестати робити щось, говоріть їй, що ви хочете, щоб вона робила замість цього. Ви здивуєтеся тому, яка у вас тямуща і слухняна дитина.

Не намагайтеся змушувати дитину читати, якщо ви самі цього ніколи при ній не робите, і прибирати свої речі, якщо ваш одяг розкиданий по всій квартирі.

Навчіть своїх дітей приймати самостійні рішення, робити вибір, брати на себе відповідальність.

Радьтеся з дитиною з питань, що стосуються вашої сім'ї: що приготувати на обід, як краще провести вихідні, які меблі купити в кімнату і т.д.

♦ Якщо ваша дитина на вас образилась, попросіть у неї пробачення і скажіть про те, як сильно ви її любите. Батьки, здатні вибачитися перед дитиною, викликають у неї повагу, і стосунки стають ближчими і щирими.

Будьте делікатні і дбайливі зі своїми дітьми. Пам'ятайте, що батьківські приписи - найпотужніші установки, які отримує людина і які можуть допомагати їй в житті або, навпаки гальмувати її успішність і створювати серйозні проблеми. Говоріть дитині про те, що ви її любите!

Кишенькові гроші у дитини

Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» надає поради батькам, як навчити дітей правильно розпоряджатися фінансами.

При грамотному підході кишенькові гроші стають для дитини не розвагою, а інструментом, який навчить його фінансової грамотності

В нашій країні немає закону, за яким батьки зобов'язані видавати дітям кишенькові гроші . Рішення, давати чи не давати, завжди залишається за сім'єю. Але правильному поводженню з фінансами, дитину можуть навчити тільки батьки.

Аргументи противників кишенькових грошей:

  • все необхідне у дитини й так є;
  • він все одно витратить їх на дурницю;
  • він не буде знати ціну грошам;
  • він стане жадібним, буде шантажувати батьків.

Такі ризики дійсно існують, якщо батьки не намагаються виховати у дитини правильне ставлення до грошей, а не просто відкуповуються від нього:

  • дають дитині безсистемно великі суми;
  • не підказують, як раціонально використовувати гроші;
  • не обговорюють з дитиною його нерозумні витрати, а лають його за них;
  • використовують метод батога і пряника — дають або не дають гроші залежно від поведінки дитини.

Аргументи прихильників кишенькових грошей:

  • дитина навчиться ставити та досягати фінансові цілі;
  • оцінить переваги фінансової незалежності;
  • зрозуміє ціну грошам, навчиться зберігати та витрачати з розумом;
  • не тільки навчиться користуватися готівкою, але й опанує сучасні засоби платежу (банківську карту, електронний гаманець) — при підтримці батьків;
  • не буде комплексувати на тлі однолітків, у яких є гроші на кишенькові витрати, — а це важливо для підлітків.

Такий позитивний вплив кишенькових грошей можливий, тільки якщо самі батьки діють відповідально:

  • видають дитині регулярно невеликі суми (незалежно від його поведінки чи оцінок в школі);
  • допомагають підібрати інструменти для накопичення (конверт, скарбничка або банківська картка);
  • обговорюють з дитиною його витрати, його права та обов'язки щодо грошей, діляться своїм досвідом, аналізують його досвід — тема грошей не повинна бути сороміцькою і незручною;
  • дотримуються правил: наприклад, якщо дитина витратила усі гроші, видані йому на тиждень, за день і просить ще — йому доведеться почекати призначеного дня.

З якого віку можна давати дітям гроші та скільки?

Як правило, з 6 років діти вже прагнуть самостійності. Так що дошкільнятам вже можна видавати невеликі суми. Як правило, чим дитина старша, тим більше кишенькових грошей вона отримує, і тим вища відповідальність за те, як вона розпоряджається своїми коштами.

Розмір суми в першу чергу залежить від доходів і витрат сім'ї. Можливо, буде розумно поцікавитися (у дитини, в інших батьків, у вчителя), скільки в середньому видають його однокласникам. Важливо дотримати баланс, щоб дитина не відчувала себе обділеною, але і не виглядала недоречно багатою на тлі інших дітей.

Чи платити дітям за домашню роботу?

Не варто монетизувати турботу один про одного, адже домашня робота — це спільна сімейна справа. У дитини є обов'язки: ходити до школи, робити уроки, підтримувати порядок у своїй кімнаті, допомагати батькам по господарству. Але можуть бути екстраординарні завдання, які дитина виконає (самостійно або з допомогою дорослих), отримавши за це гроші. Наприклад, фарбування паркану у сусідки на дачі, налаштування комп'ютера або створення сайту.

Чи потрібно контролювати витрати дитини?

Так, але потрібно робити це делікатно, щоб контроль не перетворився на стеження і щоб дитячі кишенькові гроші не стали батьківськими. Довіра з боку дорослих у питанні кишенькових грошей так само важлива, як і відповідальність з боку дитини.

Зараз є фінансові інструменти, з якими дитина відчуває відповідальність за свої гроші, а батьки можуть ненав'язливо стежити за їх витратами. Наприклад, у деяких банках можна завести додаткову картку до свого рахунку, встановити на ній ліміт і видати її дитині — вона зможе розпоряджатися картою самостійно. Батько буде отримувати повідомлення про всі операції та стежити за витратами дитини: скільки та на що він витратив, скільки накопичив.

Помилки та бездумні витрати неодмінно будуть, але за ними повинні йти аналіз ситуації та досвід — така ціна фінансової грамотності.

Як допомогти дітям навчитися заощаджувати, ставитися до грошей розумно і раціонально?

Рекламні слогани кричать: «Купи зараз, візьми в кредит, живи одним днем». У пастку споживацтва потрапляють і дорослі, що вже говорити про дітей? Важливо донести до дитини логічну послідовність: «У мене є мета, я обмежую себе в чомусь заради неї, я дію послідовно і наближаюся до неї, в підсумку я досягаю мети». На прикладі грошей цей зв'язок можна побачити максимально чітко: або я купую собі морозиво кожен день, або через місяць я зможу купити бажану іграшку. І в подальшому житті це розуміння дуже стане в нагоді дитині.

Інструменти, які дитина може використовувати для накопичення

Класична запаяна скарбничка підходить для маленьких дітей, які тільки почали отримувати свої особисті гроші. Для старших дітей вона не дуже зручна, тому що неможливо зрозуміти, скільки грошей у неї вже є і скільки залишилося накопичити. Дітям так і хочеться розбити її та перевірити, скільки ж там. Можна замість скарбнички завести банку з кришкою і відзначати на ній, скільки накопичено і скільки залишилося до мети.

Запропонуйте дитині намалювати те, на що вона хоче накопичити, і повісьте малюнок на видне місце. Можна прикріпити до малюнка конверт, у якому дитина буде збирати потрібну суму.

Банківська карта або електронний гаманець. Це більш просунутий спосіб, який підходить для підлітка, але завести картку або гаманець доведеться дорослому. Дитина може стежити за своїм балансом за допомогою програми на телефоні. Роблячи накопичення, він може бачити, скільки грошей вже є і скільки залишилося до мети — а це мотивує збирати далі.

Увага ! Пам’ятайте! Діти завжди беруть приклад з батьків, тож важливо виважено ставитися до своїх витрат, бути фінансово обачними та контролювати доходи та витрати.

 

Навчіть правилам безпеки в інтернеті!

Харківський міський Центр соціальних служб «Довіра»  надає  поради батькам щодо контролю дитини в інтернеті, дотримання балансу між стеженням і байдужістю.

Навчіть правилам безпеки в інтернеті!

Дитина повинна познайомитися з правилами поведінки в інтернеті, як тільки навчиться відкривати браузер, розкажіть про те, що в мережі можуть пограбувати, образити та налякати, а також завдати шкоди смартфону або комп’ютеру. Однак при дотриманні простих правил цього можна уникнути. Ось основні з них:

  • Не можна нічого купувати, зокрема всередині додатків.
  • Не можна завантажувати музику, ігри, програми, книги та інший контент з неперевірених сайтів.
  • Не можна спілкуватися з незнайомими людьми в програмах миттєвого обміну повідомленнями в соціальних мережах. Навіть з дітьми: хлопчик або дівчинка запросто може виявитися дорослим чоловіком.
  • Не можна розкривати особисту інформацію: домашню адресу і телефон, рівень доходу батьків, номер школи, у якій навчаєшся.
  • Не можна викладати занадто відверті знімки та вказувати геолокацію, якщо фото зроблено у квартирі або на шкільному подвір’ї.

Чим довше батьки зможуть по-дружньому допомагати дитині освоювати інтернет-простір, зокрема заводити сторінки в соцмережах, постити фотографії, оновлювати антивіруси і грати в ігри, тим краще.

Заохочуйте розповіді про сумнівну інформацію!

 Один з п'яти дітей 12-13 років не звертається ні до кого за допомогою в разі кібербулінгу. І тільки 17% розповідають про нього батькам.

Щоб дитина сама розповідала про друзів, кривдників, пропозиції кудись піти, непристойні фото або картинки, надіслані сторонніми, батькам потрібно налаштувати з нею дружній контакт. Дитина буде рада поділитися будь-якою інформацією тільки за умови, що її не будуть критикувати. Діти приховують інформацію від батьків, адже вважають, що нічого, крім істерик, заборон на вихід в інтернет і скандалів, від батьків чекати не доведеться. Тільки спокійне дружнє спілкування дозволить вчасно захистити дитину від реальної біди.

Дозволяйте користуватися гаджетами тільки в загальній кімнаті!

Стояти над душею не потрібно. Посадіть дитину там, де ви зможете бачити екран гаджета, з якого вона переглядає інформацію. Якщо дитина буде протестувати, поясніть, що це потрібно для її ж безпеки.

Встановіть контроль на доступні пристрої!

Згідно з даними Центру кібербезпеки та освіти  62% дітей 9-15 років заходять на дорослі сайти після того, як знайдуть їх у пошуку, 21% — дивляться відеоролики, призначені для дорослих, і 20% — навмисно шукають інформацію для дорослих.

Ви не зможете дотягнутися до всіх гаджетів, з яких дитина вийде в інтернет. Однак у ваших силах убезпечити ті, що є вдома. Для цього:

  • Встановіть антивірус.
  • Встановіть програму батьківського контролю.
  • Увімкніть безпечний пошук у браузері.
  • Встановіть браузери для дітей.
  • Дозвольте користуватися сайтами для дітей.
  • Встановіть програми, адаптовані для дітей.

Захистити дитину від дорослої інформації в інтернеті практично неможливо. Діти обходять батьківські заборони та обмеження, вміло обманюючи дорослих. Всі вони дивляться YouTube на перервах у школі та вже в третьому-четвертому класі знають і про порнографію, і про наркотики.

Дружіть в соціальних мережах!

Соціальні мережі допоможуть швидко дізнаватися про інтереси та переживання дитини й підтримувати з нею спілкування. Додайте дитину у друзі, обмінюйтеся посиланнями, ставте лайки. Але ні в якому разі не критикуйте сторінки друзів або її власну, не завалюйте коментарями. Адже якщо дитині стане некомфортно, вона заведе другий обліковий запис, про який ви вже не дізнаєтеся.

Важливо дружити з дитиною, зокрема й онлайн, щоб бути в курсі всього, що вона дізнається. Дивитися разом її улюблених блогерів на YouTube і, що ще важливіше, знати, з ким вона дружить і спілкується.

Не лізьте в переписування без дозволу!

Невинне бажання прочитати листування дитини порушує її право на особисте життя і секрети. Проявіть повагу та стримайте себе. Якщо ви не можете впоратися з бажанням контролювати, порадьтеся з психотерапевтом. Адже щоб знати, що відбувається в житті дитини, потрібно збудувати з нею довірчі відносини.

Не можна лізти в листування дитини без її дозволу. Це може дуже сильно знизити кредит довіри дітей до батьків. Наслідки цього можуть бути ще більш руйнівними, ніж те, що батьки дізналися з листування.

А якщо ви все ж не стрималися й підгледіли, то не звертайте увагу на ненормативну лексику і брутальність. Важливо тут лише те, що становить небезпеку: обговорювання бійок, пропозиція наркотиків, запрошення від дорослих сторонніх людей, інтимні фотографії. І якщо щось з цього у листуванні ви виявили, то зберіть волю в кулак, попросіть вибачення за порушення меж та поясніть дитині, що їй загрожує. Причому дуже важливо зберігати атмосферу доброзичливості, як би це не було важко.

Спокійне дружнє спілкування дозволить вчасно захистити дитину від реальної біди!

 

БАЗОВИЙ НАБІР ЖИТТЄВИХ НАВИЧОК, ЩО МУСЯТЬ ОПАНУВАТИ ДІТИ!

Харківський міський центр соціальних служб «Довіра»  надає  поради батькам, щодо виховання навичок, якими залежно від віку мають володіти діти.

Від 2 до 3 років. Легкі домашні обов'язки і базові навички гігієни. У цьому віці ваш малюк починає навчатися основних життєвих навичок. До трьох років дитина повинна вміти:

  • допомагати збирати свої іграшки;
  • одягатись (із невеличкою допомогою);
  • чистити тарілку після їжі;
  • допомагати накривати на стіл;
  • чистити зуби та умиватися з вашою допомогою.

Від 4 до 5 років. Важливі імена та цифри. Коли ваша дитина досягне цього віку, на перший план вийде питання безпеки. Вона повинна:

  • знати своє ім'я;
  • вміти зателефонувати до служби екстреної допомоги;
  • виконувати просте прибирання: витирати порох у доступних місцях і прибирати посуд зі столу після прийому їжі;
  • годувати хатніх тварин;
  • знати номінали купюр і в загальних рисах розуміти, як користуватися грошима;
  • чистити зуби, зачісуватися та умиватися без допомоги;
  • допомагати з пранням. Наприклад, збирати свій брудний одяг і складати його в пральну машинку;
  • самостійно обирати для себе одяг.

Від 6 до 7 років. Прості кухарські техніки. Діти цього віку можуть почати допомагати готувати їжу і здатні навчитися:

  • перемішувати, чистити і різати негострим ножем;
  • готувати прості страви – скажімо, бутерброд;
  • мити тарілки;
  • обережно використовувати побутові і мийні засоби;
  • заправляти ліжко без допомоги;
  • самостійно купатися.

Від 8 до 9 років. Гордість за особисті речі. До цього часу ваша дитина має почати пишатися своїми речами і дбати про них. Це означає:

  • складати свій одяг;
  • уміти робити декілька швів;
  • доглядати ігровий інвентар для вулиці: велосипед, ролики, тощо;
  • правильно використовувати совок і мітлу;
  • прочитати рецепт і приготувати просту страву;
  • допомогти написати перелік покупок;
  • рахувати гроші і видавати решту;
  • читати телефонні повідомлення;
  • допомагати на подвір'ї. Наприклад, поливати квіти на клумбах;
  • виносити сміття.

Від 10 до 13 років. Здобуття незалежності. У віці близько десяти років дитина починає самостійно виконувати більшість щоденних справ. Вона повинна знати як:

  • залишитися вдома на самоті;
  • самостійно піти до крамниці й купити необхідне;
  • змінювати свою постіль;
  • користуватися пральною машинкою, прасувати свої речі;
  • користуватися духовкою;
  • читати етикетки.

Від 14 до 18 років. Засвоїти вміння середньої складності. Коли дитині виповниться чотирнадцять, вона мусить дуже добре засвоїти попередні вміння. Крім того вона повинна бути в змозі:

  • виконувати складніше прибирання. Наприклад, почистити пилосос, мікрохвильову піч;
  • приготувати їжу;
  • підкачати колесо чи змінити шину на велосипеді;
  • прочитати і зрозуміти інструкцію до медичного препарату і його дозування.

Юність: Підготовка до самостійного життя. Ваша дитина повинна вміти подбати про себе, вирушаючи до коледжу або перебираючись в окреме житло. Досі залишається кілька вмінь, що вона їх має засвоїти, перш ніж почати жити самостійно:

  • Відвідувати на регулярній основі візити до стоматолога та інших лікарів;
  • мати базове розуміння фінансів, сплачувати рахунки, вести бюджет;
  • розумітися на угодах: умовах із орендарем або на оренду автомобіля.

Шановні батьки!  Підтримуйте дітей у їхніх рішеннях, дозволяйте помилятися, розвивайте життєві навички своїх дітей!

Допомога дітям з вадами зору!

Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» надає рекомендації щодо виховання дітей з вадами зору.

Найважливіше у вихованні дітей з порушеннями зору є те, що вже з раннього дитинства вони повинні рости і навчатися так само, як і всі інші діти.
П’ять відчуттів: дотик, нюх, смак, слух і, можливо, залишковий зір - це єдина можливість вашої дитини навчитися сприймати світ.
Все, що дитина пізнає і чого навчається через ці відчуття, потрапляє в її мозок. Якщо одне з цих відчуттів є частково ушкодженим або відсутнє, інші не почнуть працювати краще, беручи на себе його функцію. Їх необхідно цілеспрямовано розвивати.


Важливе правило при вихованні дітей з вадами зору - з ними треба багато розмовляти. Через слово вони пізнають світ і зможуть до нього пристосуватися. Ваші слова, все те, що ви розповідаєте, мусять замінити зір дитині.
Розмовляйте з дитиною, коли їдете у транспорті, не забувайте говорити, в який бік ви їдете, - вправо, чи вліво. Говоріть, коли проїжджаєте під мостом, чи в’їхали в тунель, пояснюйте різні звуки, шуми за вікном.
Упродовж дня ви маєте багато різної роботи. Але навіть тоді, коли ви зайняті господарством, ваша дитина повинна бути поруч з вами.
Дозволяйте дитині залишатися в кімнаті, коли ви прибираєте, говоріть  те, що ви робите - коли складаєте одяг, чистите підлогу, витираєте порох з меблів, миєте вікна.

Скажіть дитині, що ви сьогодні готуєте на обід і чим зможе вона вам допомогти, можливо полущити квасолю, повідривати хвостики полуниць, розкласти полуниці в мисочки і посипати цукром, додати до миски всі приправи до салату.
Дозволяйте дитині взяти тісто в руки, коли печете пиріжки. Покажіть і інше тісто, розкажіть, що воно буває пісочне і дріжджове. Дозвольте наповнювати пиріжки фаршем, робити паштет.
Заохочуйте дитину брати у руки все те, до чого ви самі торкаєтесь, бо вона повинна знати, що відбувається довкола неї, тоді вона почуватиметься щасливою і потрібною. А саме головне: не бійтеся безладу, який дитина створить на кухні, вона ж вчиться.
Беріть дитину з собою в магазин. Дитина повинна знати, які є магазини, який товар в кожному з них продається, впізнавати за запахом деякі відділи у магазині.
НЕ ВИРОЩУЙТЕ ДИТИНУ, ЯК КВІТКУ В ТЕПЛИЦІ !
Дозволяйте їй почалапати по калюжах, босоніж побігати по траві, полазити по драбині на дитячому майданчику, повисіти на перекладині, повиснути на гілці дерев тощо.
Не забувайте, що вада зору вашої дитини - це її звичайний стан, і якщо ви допоможете їй, вона зможе рухатись і поводитись так, як усі діти, використовуючи інші відчуття. А для цього ви повинні бути терплячими, навчитися чекати, навчитися радіти кожній, навіть найменшій, перемозі своєї дитини.

Допоможіть їй стати самостійною людиною! Бо рано чи пізно вашій дитині багато чого доведеться робити самостійно. Дитину не треба жаліти, її треба любити!

Навчайте дитину не боятися того, що згодом їй необхідна буде допомога і від інших людей і це буде для неї великим дарунком на все життя. Але там, де дитина може дати собі раду сама, дозвольте їй бути самостійною. ДИТИНА ПОВИННА БУТИ ПОВНОПРАВНИМ ЧЛЕНОМ ВАШОЇ РОДИНИ.
Можливо ще багато речей, ви не встигли зробити для своєї дитини. Але існує у цьому світі одна річ, яка є найголовнішою:


ЛЮБІТЬ СВОЮ ДИТИНУ, ДУМАЙТЕ ПРО НЕЇ, ПІКЛУЙТЕСЯ ПРО НЕЇ,

АЛЕ НЕ РОЗЧАВІТЬ ЇЇ У СВОЇХ ОБІЙМАХ!

 

Як вберегти дітей від коронавірусу. Корисні поради.

Харківський міський Центр соціальних служб «Довіра» пропонує перелік з декількох важливих кроків, які допоможуть захистити себе та дітей від зараження респіраторними вірусами.

Поради батькам:

– Якщо ваша дитина захворіла, залиште її вдома (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря). Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися.

– Треба уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, триматися на відстані не менше 1-2 м від хворих людей. Шукати варто й альтернативні способи участі дітей в різних заходах, наприклад дивитися їх по телевізору або в Інтернеті, щоб вони могли уникнути особистого контакту. Це особливо важливо для дітей з високим ризиком ускладнень грипу. Адже краплі, що містять віруси, можуть переміщатися не менше, ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє.

– Навчити дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання. Переконайтеся, що діти прикривають ніс і рот серветкою, коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки. Це допомагає запобігти поширенню вірусу грипу через повітря і на руках здорових людей.

– Треба навчити дітей правильно мити руки – ретельно, часто з милом і водою. Якщо мило і вода недоступні, дайте дезінфікуючий засіб для рук з вмістом спирту не менше 60% для очищення рук. А ще – важливо мити руки, перш ніж торкатися їх очей, носа або рота. Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися.

– Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп’ютера, телефони і іграшки.

– Поясніть дітям, що мило і вода при очищенні видаляє респіраторні віруси, включаючи SARS-CoV-2. Можна використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезинфікуючі засоби, дотримуючись інструкцій з використання дезинфікуючих засобів, на етикетці продукту. Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об’єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота.

– Будьте готовими і поінформованими. Слідкуйте за епідемічною ситуацією із респіраторними захворюваннями, використовуючи офіційні джерела. Читайте та виконуйте рекомендації лікарів про заходи профілактики захворювань.

Знання запобіжних заходів і способів отримання достовірної інформації допоможе скласти план захисту себе, своїх дітей та інших осіб!

Записів з 1 по 9Всього: 9