Гендерне насильство – це будь-яка форма насильства, спричинена через гендерну ідентичність.

Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації є порушенням фундаментальних прав людини так само, як дискримінація за ознакою раси, статі, кольору шкіри, інвалідності або релігії.

Сексуальне насильство – це примус людини до сексуальних стосунків проти її бажання і волі.

Прояви сексуального насильства:

• зґвалтування (статеві стосунки із застосуванням насильства чи загрози їх застосування);
• сексуальне насильство (образливі коментарі, натяки, погляди сексуального характеру);
• демонстрування статевих органів;
• небажані дотики й обмацування частин тіла;
• підглядання;
• обман, шантаж, залякування, щоб примусити до сексуальної близькості;
• примус до проституції;
• демонстрування порнографії;

Сексуальне насильство щодо дітей примус або заохочення дітей до:

• оголення;
• сексуальних дотиків до тіла іншої людини;
• до участі у дорослих «сексуальних іграх»;

Сексуальне домагання: 

• вуличні домагання («Гей, красуне, як щодо розважитися?»);
• дотики і притискання у громадському транспорті, на дискотеці, в черзі;
• «знаки уваги» водіїв таксі, незнайомих людей у ліфтах, у купе потяга;
• вульгарні жарти, зауваження, непристойні жести;

Сексуальна експлуатація: 

• примус до занять проституцією;
• систематичне використання однією людиною іншої для задоволення сексуальних потреб (надання сексуальних послуг).

Як уберегтися від сексуального насильства

Зменшити ризик потрапити в ситуацію, коли може відбутися сексуальне насильство, дітям і підліткам допоможуть такі поради:

• знайомте з батьками своїх друзів, завжди говоріть батькам, куди і з ким ідете;
• уникайте проводити час з людиною, з якою почуваєтеся незручно або некомфортно;
• пам’ятайте, що відвертий одяг і надто розкута поведінка можуть спровокувати нездоровий інтерес;
• двозначні натяки, багатозначні погляди, дотики можуть створити враження, що ви не проти інтимних стосунків;
• уникайте їздити «автостопом», не підтримуйте розмову з малознайомими і нетверезими людьми, не беріть гроші або подарунки від незнайомців, не погоджуйтеся зайти до когось додому, коли там більше нікого нема;
• здебільшого замах сексуального характеру на дітей / підлітків скоюють знайомі їм люди. Якщо хтось зі знайомих приділяє надто багато уваги, робить подарунки, потрібно розповісти про це батькам або іншому дорослому, якому довіряєте;
• не погоджуйтеся на пропозицію друга або подруги провести час із незнайомими хлопцями або дівчатами, наприклад, у чиїйсь квартирі;
• ніколи не заходьте в ліфт з незнайомою людиною, не сідайте в машину до незнайомців (навіть якщо за кермом жінка), не розмовляйте з незнайомими людьми на вулиці;
• не залазьте в підвали і на горища; уникайте безлюдних і неосвітлених місць;
• якщо вас переслідують на вулиці, не заходьте в незнайомі будинки і двори, біжіть туди, де багато людей і просіть допомоги;
• якщо вас схопили, переконайтеся, що насильник не озброєний (інакше будь-який опір може виявитися марним і небезпечним), кричіть і чиніть опір. При цьому краще кричати «Пожежа»—це відразу приверне увагу людей. Якщо вам затискають рот рукою, вкусіть за руку, постарайтеся вирватися і втекти.

Першою українською збіркою законів вважається Конституція Пилипа Орлика, ухвалена в 1710 р. Документ регулював відносини між гетьманом і запорізькими козаками, відстоюючи інтереси останніх.

Другу Конституцію України ухвалила 1918 р. Центральна Рада УНР. Документ розроблявся під керівництвом Михайла Грушевського і проголошував незалежність УНР. Він не встиг набути чинності через німецьку окупацію України.

Після заснування Радянського Союзу з'явилася Конституція УРСР, яка мала кілька редакцій.

Тимчасова Конституція Карпатської України – 15 березня 1939 р. 

1991 р. Україна здобула незалежність, проте ще п'ять років у державі діяв старий основний закон. 28 червня 1996 р. під час п'ятої сесії Верховної Ради України II скликання була ухвалена нова Конституція.

Того дня депутати працювали 23 години майже без перерви. Зокрема, вони просиділи над документом усю ніч проти 28 червня. Зрештою, 315 голосами «за» Конституція України була ухвалена. Вона набула чинності одразу в день ухвалення. 

Як дати підлітку відчуття, що надійний дорослий поруч, і водночас – не тримати? Як уберегти своїх майже-дорослих дітей від небезпек і викликів світу?

Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова надає рекомендації для батьків і сформували список літератури для молодших підлітків, тинейджерів та «молодих дорослих». У цьому списку – книжки українських авторів, що…

1) показують читачам, що вони не самотні,

2) сюжетними засобами розкривають різноманітні досвіди вирішення проблем,

3) самі по собі є своєрідним альтернативним / безпечним середовищем для внутрішнього життя підлітка,

4) розповідають про ризикований досвід, який краще прожити разом із книжковими персонажами, а не в реальному житті.

Книжки для молодших підлітків 9–12 років:

• Оксана Лущевська, Валентина Вздульська та ін. Окуляри і кролик-гном 
• Оксана Лущевська. Скелет без шафи 
• Марина Павленко. Моя класнюча дівчинка 
• Оля Русіна. Мія і місячне затемнення 
• Пригоди, які відволічуть (фантастика, пригоди, фентезі)
• Настя Музиченко. Загублені в таборі 
• Настя Мельниченко. Що знаходять в Хрулях 
• Настя Мельниченко. Від Хрулів до Зюзюків 
• Мія Марченко. Місто Тіней 
• Анастасія Лавренішина. Дрімучий ліс (Фонтан казок)
• Володимир Арєнєв. Сапієнси 
• Олександра Орлова. Ключ від всіх дверей

Книжки для підлітків і «молодих дорослих» 13–17 років:

• Валентина Захабура. Лепрекони 
• Саша Камінська. Не кажи нікому 
• Анастасія Нікуліна. Зграя 
• Надя Біла. Крута компанія 
• Оксана Лущевська. Задзеркалля 
• Наталія Ясіновська. Українка по-американськи 
• Олена Рижко. Мишоловка
• Олена Рижко. Дівчина з міста 
• Олена Рижко. Король Даркнету 
• Анастасія Левкова. Старшокласниця. Першокурсниця 
• Оксенія Бурлака. Поцілунок був не останній 

З одного боку, цифрові технології розширюють кругозір, забезпечують доступ до великого обсягу нової інформації, сприяють комунікації. Але з іншого боку, вони все частіше відводять з реального світу, призводять до залежності, подібно до наркотичної. Навіть з’явилися терміни “електронний кокаїн”, “цифровий героїн”.

Негативний вплив цифрових гаджетів посилюється в залежності від кількості часу, проведеного дітьми перед екраном. Дослідження показали, що діти у віці від 8 до 18 років в середньому проводять 7,5 годин на добу, втупившись у гаджети.

І якщо дошкільнята перебувають на свіжому повітрі хоча б 1,5 години, то після 7 років їх вже складно відправити на вулицю для рухливих ігор. Вони вважають за краще залишатися вдома перед комп’ютерами або смартфонами.

До чого можуть призвести подібні негативні тенденції?

1. Відсутність постійного контакту з батьками у дітей до п’яти років може привести до дефіциту уваги, когнітивних затримок і порушень в навчанні.

2. Затримка розмовних навичок.

3. Обмеженість у рухах і відсутність ігрової активності на свіжому повітрі уповільнюють не тільки фізичний розвиток, а й функціонування мозку.

4. Виникають проблеми з повноцінним сном.

5. Знижується успішність у школі.

6. Зростає жорстокість і агресивність.

7. Частіше проявляються психологічні проблеми (дитяча депресія, тривога, проблемна поведінка);
при спробах забрати гаджети проявляється істеричність.

Якщо ви відмітили хоча б один пункт з наведених вище, то це привід задуматися, наскільки ваша дитина залежна від гаджетів, і вживати заходів.

Ви не зможете зупинити технічний прогрес, але вибрати найбільш прийнятний варіант доступу до цифрових носіїв – ваш обов’язок як батьків, відповідальних за життя і здоров’я дітей.

Якщо ваша дитина агресор.

– відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
– уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;
– поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність;
– чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
– зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;
– агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

Відповідальність.

Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Пам’ятайте: якщо Ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг),  батьки можуть бути притягнуті до адміністративної,  кримінальної або цивільної відповідальності.

Відповідальність за деякі прояви булінгу наступає до досягнення дитиною 18 років – З 14 РОКІВ.

Якщо ваша дитина стала постраждалою від булінгу.

– зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
– поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
– запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
– поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
– повідомте керівництво школи про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво закладу освіти несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини;
– підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!