Фрази «заспокойся, ти ще маленький, щоб це знати» і подібні – краще виключити. Оскільки дитина – це маленька особистість, скільки б їй не було років. Якщо вона ставить те, чи інше запитання, то це означає, що вона вже готова почути на нього правдиву відповідь, а от наскільки вона буде делікатною та зрозумілою для їх віку, залежить від батьків.

З дошкільнятами краще за все говорити у казковій формі, у розмові з дітьми шкільного віку можна обійтися без алегорій і пояснювати усю можливу небезпеку, пояснювати чому важливо ховатися у бомбосховище під час сирени. Якщо ви залишили свою домівку і переїхали в інше місто, також потрібно пояснювати, що ви переїхали не просто так, а тому, що там залишатися небезпечно. Що стосується підлітків, то тут важливо слідкувати за тією інформацією, яку вони отримують у соціальних мережах.  Відповідайте лише на запитання, які ставить дитина. Ваша відповідь має бути короткою та лаконічною, намагайтесь не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитувала. Одне запитання – одна коротка відповідь.

Слідкуйте за своїм емоційним станом. Найважливіше для дитини – це стабільність дорослого. Кожен має право на емоції та почуття, якщо ви хвилюєтесь чи сумуєте, але при цьому зберігаєте стабільний стан – дитина зрозуміє. Маленька дитина не так боїться звуку сирен, як дорослого, який втрачає контроль над собою та над ситуацією. Це породжує відчуття тривожності, яке не аби як виснажує маленький організм.

Пам’ятайте, якщо поруч з вами є дитина, ви просто не маєте права втрачати контроль над своїми емоціями.  Завжди вислуховуйте дитину та запитуйте про її переживання, і якщо вона звертається до вас зі своїми страхами – дослухайте дитину до кінця, дайте пораду і максимально підтримайте. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте, головне робити це спокійним та впевненим тоном.
 

Психіка дитини дуже тендітна, проте є певні ознаки того, що дитина щаслива й емоційно збалансована:

• дитина виявляє почуття задоволеності й самоповаги;
• вона має бажання веселитися;
• сміється при будь-якій відповідній нагоді, посміхається без причини;
• уміє давати раду стресу, пов'язаному із тими чи іншими труднощами, упевнено долає їх;
• легко ставить цілі й знаходить шляхи їх досягнення;
• охоче грається в ігри, просить батьків дозволити запросити друзів, щоб гратися разом;
• адаптується до змін, демонструє гнучкість у своїх діях і рішеннях, виявляє повагу до батьків;
• намагається якомога швидше зробити домашнє завдання, щонайбільше часу перебувати у дворі з друзями;
• має багато друзів, із якими проводить багато часу;
• упевнена в собі, має гарну думку про себе та свою сім'ю.

Ці ознаки свідчать про те, що дитина емоційно збалансована. Утім, це не означає, що вона цілісінький день посміхатиметься. Вона може засмучуватися з тих чи інших причин, але при цьому матиме сміливість обговорювати свої почуття й шукати причину розладу.

Стресові ситуації можуть статися в житті найбільш позитивної дитини. Наприклад, якщо дитина отримала в школі погану оцінку, мама непокоїться: «Якщо так триватиме й далі, вона може провалити випускні іспити», «Що скаже вчитель, коли я прийду в школу?», «Напевно, я винна в цьому, адже вчора дозволила дитині лягти спати пізніше» тощо.

З іншого боку, батьки можуть і так відреагувати на подібну ситуацію: «Навчання зараз – твоя робота. Я розчарований тобою».

Тому, отримуючи погану оцінку, дитина думає: «Що скажуть батьки? Як їм повідомити про це?». У результаті виникає ситуація, коли батьки хочуть, щоб подібне не повторювалося з дитиною надалі, а сама дитина втрачає довіру до батьків і починає відчувати занепокоєння.

Дорослі мають право на помилку, але також її мають і діти. Невдачі підривають упевненість дитини в собі, незалежно від того, у якій сфері вони сталися. Тому дитина потребує ваших підтримки та мотивації.

У цьому й багатьох інших випадках емоційний стан дитини значно залежить від вашої підтримки. Щоб розвиток її особистості й навчання в школі проходили нормально, вона потребує позитивного зворотного зв'язку з вашого боку. Якщо ви хочете, щоб дитина максимально розкрила свій потенціал, дайте їй зрозуміти, що ви вірите в неї.

Емоційно збалансована дитина вміє знайти рішення будь-якої проблеми. Ваша підтримка допоможе дитині розвинути позитивне ставлення до життєвих труднощів, із якими вона стикається у процесі розвитку.

Розмовляйте зі своєю дитиною. Постійно пояснюйте йому свої дії і свої прохання. Пам'ятайте, що дитина повинна чітко розуміти, чому їм або вами здійснюються ті чи інші дії. 

Спілкуючись з дитиною, керуйтеся не тільки своїми бажаннями і почуттями, а бажаннями і почуттями дитини. Пам'ятайте, що він самостійна особистість. Вчіться поважати його вже з дитинства.

Обов'язково оцінюйте зроблені руками дитини речі. Пам'ятайте, що для нього дуже цінна ваша оцінка, оскільки вона підвищує його самооцінку.

Заохочуйте спроби своєї дитини вирішувати свої проблеми самостійно. Пам'ятайте, що діти дошкільного віку, як правило, впевнені в своїх силах. Не позбавляйте їх цієї впевненості.

Намагайтеся пред'являти дитині однакові вимоги від усіх членів сім'ї. Пам'ятайте, що дитині важко пристосуватися до різного рівня оцінок і вимог.

У своїх батьківських діях будьте послідовні. Пам'ятайте, якщо ви підете на поводу його примх, то дасте йому в руки інструмент керівництва вами.

Якщо дитина вередує або закочує істерику, ні в якому разі не намагайтеся звертатися до його розуму або використовувати силові методи. Пам'ятайте, що краще дію переключити увагу дитини на щось інше, для нього цікаве.

Розширюйте соціальний досвід дитини. Заохочуйте його, коли він грає з іншими дітьми. Пам'ятайте, що дошкільний вік припускає поглиблення спілкування дитини за рахунок розширення його соціальних зв'язків.

Не засмучуйтеся, якщо ваша дитина вередує. Пам'ятайте, що період такої поведінки рідко триває старше трьох років. Звичайно ж, за умови вашої правильної реакції на його капризи.

Не потрібно бути ідеальною - просто намагайтеся, як можете. Сидіти та грати 7 годин поспіль з дочками в ігри на комп'ютері не треба, але при цьому провести з ними годину-півтори катаючись на гірці, щоб діти подихали свіжим повітрям і зарядилися позитивними емоціями на найближчий тиждень.  Це до того, що  не потрібно робити все по книжці, робіть те, що вмієте і любите.

Нікому не потрібна мама, яка жертвує собою заради дітей, бо потім всю старість вона буде їм це пригадувати й тим самим отруїть життя. Баланс - наше все.

Якщо ви нічого не встигаєте з дитиною на руках, значить, ви погано плануєте. Та й не треба "зробити все і злягти в лікарню" - треба зробити все з "термінового і важливого" і "важливого, але не термінового".

Няня - це не погано, тому що чим з більшою кількістю людей вміє взаємодіяти ваша дитина, тим краще для неї. Задоволена мама + няня = щаслива дитина. А загнана "я ж мати" = дитина-невротик з почуттям провини.

Найважливіший пункт - жінка, яка миє, куховарить і водить на секції, ще не мама, а звичайна няня-доглядальниця. Мама - це про "вислухати, підтримати, поцілувати, повалятися в обіймах, дати захист і опору." Тому якщо вашу дитину на секції водить няня або бабуся, а ви після цього з нею обговорюєте як все пройшло і приділяєте увагу значить все у вас добре!

Автор тексту психологиня Гайцук О.Ю.

Види дитячого стресу:

1) Психологічний (емоційний) стрес. У цьому стані, дитина часто не сприймає себе такою якою є. А також зазнає труднощів у спілкуванні з друзями та близькими. Нерідко емоційний стрес у дитини може бути викликаний сваркою і розлученням батьків.

2) Фізичний стрес у дитини пов'язаний з впливом навколишнього середовища і матеріальних чинників на дитячий організм (холод / жара, інфекції, травми й т.д.)

Ознаки стресового стану у дітей:

Варто відзначити, що ознаки дитячого стресу різняться. У трирічних (у зв'язку з кризою 3-х річного віку) вони носять один характер, у дошкільнят - другий, а в учнів взагалі третій. 

Молодший шкільний вік:

1) швидка стомлюваність (буває таке, що дитина, повертаючись зі школи спить протягом 1,5-2 годин). Це може бути викликано шкільними навантаженнями.

2) головні болі (одна з причин перевтоми);

3) нічні кошмари (після перегляду фільмів жахів, наприклад);

4) часті капризи;

5) погіршення сну та апетиту або навпаки - підвищені сонливість і апетит;

Ознаки стресового стану у дітей середнього шкільного віку часто бувають викликані настанням підліткового періоду (перехідного віку):

1) брехня;

2) погіршення настрою без причини;

3) падіння успішності;

4) прояв агресії;

5) не хоче ходити в школу, стає замкнутою.

Отже, причини прояви дитячого стресу:

• різка зміна умов життя (переїзд, поява нового члена сім'ї);
• сімейні проблеми: розбіжності між батьками дитини в проблемах виховання, сварки, розлучення;
• конфлікти з викладачами та шкільними друзями;
• втрата близької людини;
• пережитий страх.

Як допомогти дитині подолати стрес.

Дитинство - це період знайомства з навколишнім світом. Це початок спілкування з ровесниками, перші спроби подолання дитиною різного виду труднощів.

І саме в цей період їй особливо потрібна підтримка батьків.

Способи боротьби з дитячим стресом:

• Грайте з дитиною! Пограйте з нею в травматичну ситуацію; Нехай дитина грає роль кривдника.
• Разом займайтеся творчою роботою (малюйте, танцюйте). Також можна слухати разом красиву музику або провести час за спільним читанням цікавої для дитини книги. Все це - прекрасна антистресова терапія.
• Дозвольте вашій дитині трохи похуліганити та розслабитися. І обов'язково складіть їй в цьому компанію.

а) влаштуйте бій подушками;

б) частіше обіймайте і цілуйте свою дитину;

в) ходіть разом на прогулянку;

Необхідно також пам'ятати й про те, що у дітей психологічний стан тісно пов'язаний з фізичним. Тому, для додаткового способу боротьби зі стресом в житті дитини, обов'язково повинні бути включені фізичні навантаження.

Плечі назад та вниз: звільніть місце для дихання. Дихайте. Прямо зараз: поглибте дихання та сконцентруйтеся на ньому. Глибокий вдих. Довгий видих. Ви супер! 

Подумайте: що ви будете робити, коли небезпека мине? Уявляйте детально та з подробицями. Можна навіть занотувати ці плани або побажання.

 Озирніться: що оточує вас? Перечисліть предмети. Які запахи навколо? Перелічіть і їх. 

Дія на смакові рецептори. Тримайте поряд щось їстівне та покладіть у рота. Відчувайте смак, текстуру, концентруйтеся на ньому.

Продовжуйте концентруватися на диханні.

 Ритуали. Згадайте: що ви зазвичай робите протягом дня? Повторити буденні дії - це дуже гарна ідея. Чи ви їли сьогодні? Як давно вмивалися чи приймали душ? Можливо, вам хочеться пити? Можливо, на вас чекає серіал, який не додивилися, чи робота, яку можна виконати? Зробіть це. 

 Поговоріть. Навіть коротка розмова з рандомною людиною здатна сильно “переключити” мозок, якщо він тривожиться. 

Коли тривога мине, попіклуйтеся про тіло: зігрійтеся, задовільніть всі базові потреби. Виконайте техніку із м'язової релаксації: сконцентруйтеся на відчуттях у вашому тілі та по черзі розслабте кожну його частину, від пальців ніг до щелепи та очей. 

І пам’ятайте: є велика різниця між тривогою та страхом. Тривога - це хвилювання через щось, що може статися, а може й ні. Страх - це дуже чітке хвилювання щодо реальної небезпеки. 

За матеріалами проєкту: UA Mental Help 

Такі батьки часто надмірно емоційні, тож влаштовують вам «гойдалки». Вони можуть реалізувати своє незадоволення життям вашим коштом, ламати вашу самооцінку та водночас вимагати неймовірних звершень. І головне – токсичні батьки контролюють кожен ваш крок: як ви одягаєтесь, що їсте, де та з ким проводите час тощо. А якщо у вас є діти, вони контролюватимуть і ваші методи виховання та, звісно ж, критикуватимуть їх.

Чому це небезпечно?

У дорослому житті важливо сепаруватися від батьків, зокрема емоційно. З токсичними батьками це зробити значно важче – вони активно втручатимуться у ваші справи.

Це призводить до емоційної плутанини, низької самооцінки та постійних конфліктів. Окрім того, токсичні патерни заразливі, і якщо у вашій родині вони домінують, швидше всього, ви передасте їх далі, хоча б несвідомо.

А ваші батьки проявляють токсичну поведінку?

Спільно виконуються заходи з реалізації соціальних програм, спрямованих на профілактику негативних явищ у молодіжному середовищі. 

Постійно проводяться інформаційні, консультаційні та навчальні заходи за участі фахівців Відділу, щодо соціальної реабілітації та адаптації осіб, які перебувають на обліку уповноваженого органу з питань пробації та поширюється інформаційно-просвітницька продукція щодо соціальних послуг, які надаються Відділом. Надається допомога особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та безліч інших послуг. 

З метою підведення підсумків спільної роботи було проведено зустріч з представниками Салтівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Під час зустрічі було обговорено спільні дії та комплекси заходів щодо соціальної підтримки осіб, що перебувають на обліку на 2023 рік.

Де межа між домаганням та фліртом?

Все просто: флірт завжди нешкідливий, ні до чого не зобов’язує та триває, лише якщо ви цього хочете. Усе, що виходить за ці рамки – домагання, яке є абсолютно односторонньою та неприємною для постраждалого/-ї ініціативою.

Домагання – це не лише фізичне насильство, небажані дотики та схиляння до сексу. Це й психологічний тиск, нав’язливі загравання, коли людина не розуміє, що взаємності немає, або вважає відмову своєрідною грою. Але харасмент – це зовсім не гра, а форма насильства, ігнорувати яку не варто.

Якщо ви переживаєте домагання на роботі, у компанії друзів або навіть онлайн, пам’ятайте: це не ваша провина. Ви маєте повне право викрити кривдника, наприклад, перед керівництвом або HR-відділом вашої компанії, а також розповісти про ситуацію спільним знайомим, аби почуватися у безпеці серед людей, які розуміють, що відбувається, та готові стати на ваш бік. Якщо ж це не спрацювало й домагання не припинилися, перш за все потурбуйтеся про власну безпеку: дистанціюйтеся від кривдника та максимально обмежте спілкування з ним.

Не бійтеся звернутися по допомогу, якщо відчуваєте, що вас кривдять.