Післяпологова депресія.

 Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» підготував для вас невеличку пам’ятку, що ж таке післяпологова депресія та, як її недопустити.  

Відмова матері від дитини є травмою як для дитини, так і для самої матері. На процес порушення механізму формування материнства великий вплив має попередній життєвий досвід жінки з моменту її народження, дитинства, юності і до появи на світ власної дитини. В умовах нашого суспільства така поведінка матері може характеризуватися післяпологовою депресією.

Сьогодні дуже багато жінок разом з радістю материнства, у зв'язку з появою довгоочікуваного малюка на світ, отримують  відчуття, яке прийнято називати післяпологовою депресією. Головною причиною її є переживання за новонародженого, невпевненість у власних силах, накопичення втоми, а також наявність безлічі справ і турбот, на відсутність підтримки з боку найрідніших людей – чоловіка, батьків тощо.

Розрізняють три ступені післяпологової депресії.

  • Перший — меланхолія після пологів, яку американці називають «бейбі-плюс».

  • Друга — власне післяпологова депресія

  • Третя — післяпологовий психоз.

Залежно від стадії, скарги жінок різняться.

Для першої стадії характерні зміни в емоційній сфері жінки. У неї часто змінюється настрій, вона плаче, втомлена, нервова, що б не трапилося, переживає.

Згодом, на другій стадії, жінки перестають уявляти своє майбутнє, дбати про себе і дитину. Їх не цікавлять ті речі, які цікавили раніше. Жінка стає незадоволена собою, бачить все у песимістичних тонах, знижується загальна рухова активність. Вона може або надто багато спати або навпаки, проводити ночі без сну, втрачає апетит і худне або багато їсть і набирає вагу.

З початком післяпологового психозу в жінки з'являється неконтрольована агресія. А це вкрай небезпечно. Жінки тоді поводяться неадекватно і навіть часто піднімають руку на своїх дітей. Відтак жінці, яка страждає від післяпологового психозу, вкрай необхідна консультація спеціаліста і обов'язкове лікування під контролем лікаря-психіатра.

Як не допустити післяпологової депресії або психозу? - Знати, що ідеальних матерів немає!

Найперші помічники для жінки, яку турбує депресія в післяпологовий період, — близькі їй люди: члени сім'ї, рідні, знайомі. Якщо вони помітили зміни в поведінці жінки, наприклад, вона виглядає втомленою, без настрою, перестала отримувати насолоду від життя, їм слід прийти на допомогу. Жінок, в яких післяпологова депресія, не тішить те, що народилася дитина. Вони вважають, що вони — погані, ні на що не здатні матері, плачуть, можуть годинами лежати нерухомо. Рідні повинні забезпечити жінці повноцінний відпочинок — як сон, так і режим харчування, допомогти в догляді за дитиною, хатній роботі. Жінка має вести активний спосіб життя, особливо якщо вона звикла до цього раніше. Рідні повинні знайти час, щоб вийти з нею «в люди», наприклад, сходити в гості чи кінотеатр. Головне для «новоспеченої» матері - змінити обстановку. Лише тоді вона зможе відволіктися, відчути себе потрібною, енергійною, повною життя.

Велике значення для жінки має анімалотерапія (лікування з допомогою тварин), музикотерапія, сміхотерапія, налагодження грудного вигодовування. А також - прогулянки, правильне планування свого часу, раціональний підхід до материнства. Жінка повинна усвідомити, що ідеальних матерів немає. Вона така, якою є, і малюку цього достатньо. Новонародженому зовсім неважливо, чи його мама носить окуляри, модний одяг, повна вона чи худа. Головне — щоб вона була щасливою. Тоді жінка ділитиметься позитивними емоціями з сином або донькою.

Ми повинні розуміти, що не кожна жінка здатна впоратися з депресією самотужки. Тому допомога має надходити з усіх сторін: від знайомих, близьких, друзів, фахівців, - наголошує лікар. Післяпологова депресія буває і в чоловіків Визначити, як надовго затягнеться післяпологова депресія у жінки, неможливо. Для кожної цей період різний. У деяких вона може розвинутися через 30 днів після пологів і затягнутися навіть на декілька років. А в інших - закінчитися через 3-6 місяців після народження дитини. Пологи є переломним етапом у житті жінки. Тому в психології є такий напрям, як пренатальна психологія, психотерапія, коли дев'ять місяців вагітності ідуть на те, аби навчити жінку, як поводитися далі, зрозуміти її очікування, фантазії стосовно малюка, його виховання тощо. Дев'яти місяців цілком достатньо, аби жінка «пробудила» в собі материнський інстинкт. Головне — мати бажання.

Декілька порад, як подолати післяпологову меланхолію і не допустити  депресії.

Існують досить прості методи, які допоможуть швидше впоратися з цим відчуттям у перші дні материнства.  Одним з методів є прогулянка на свіжому повітрі. Це корисно не тільки для мами, але і для новонародженого малюка. Крім цього, прогулянки і швидка ходьба з коляскою допоможе поліпшити якість грудного молока та швидше привести фігуру жінки в порядок, також допомагають тривалі розмови по телефону, які можливо поєднати з домашніми справами, походи по магазинах, читання цікавої книги, перегляд хорошого фільму, прийом ванни з пінкою, заняття йогою, зустрічі з подругами.

І останнє, але найважливіша важлива умова, яка прискорить вихід з цього стану - це повноцінний сон мами. Безумовно, це проблематично, з огляду на те, що малюк протягом ночі вимагає кілька разів їсти. Але постаратися висипатися і більше відпочивати. Намагайтеся спати в той же час коли спить малюк. Не бійтеся звернутися за допомогою у побутових справах. Попросіть чоловіка/бабусю/подругу допомогти з приготуванням їжі або прибиранням, побути з малюком поки Ви приймаєте душ тощо. 
Але, як ці поради не допомагають, стан затягується на багато місяців або погіршуються – не зволікайте, зверніться до психолога, адже наслідки такого стану дуже складно передбачити.
Ми в певні, що ця інформація буде для вас цікавою та корисною!

Адаптація дітей у дошкільних закладах освіти

Харківський міський Центр соціальних служб «Довіра» надає корисні поради батькам щодо адаптації дітей у дошкільних закладах освіти.

1. Усвідомте, що Ваше власне хвилювання за те, чи сподобається дитині у дитсадку, чи швидко він звикне до нового життя, передається дитині.

2. При прийомі у дитсадок Вашої дитини познайомтесь із вихователями групи, особливостями життя у групі, режимом дня.

3. Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що у дитячому садку є багато діток, вони будуть добрими друзями, є іграшки, книги і дітям тут добре, цікаво, весело. Діти на прогулянках грають у різні ігри, ходять на екскурсії, приймають участь у спортивних змаганнях, ранках; вихователі їм читають багато казок, художніх творів, а на спеціальних заняттях їх навчають ліпити, малювати, співати, танцювати.

4. Підпорядкуйте свій домашній режим режиму у закладі освіти.

5. Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.

6. Повідомте вихователів про звички Вашого малюка та особливості його здоров’я і поведінки.

7.Потурбуйтеся про нервову систему дитини і у перші дні перебування малюка у дитячому садку, не залишайте його на цілий день.

8.Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи і все буде гаразд з Вашим малюком.

Поради батькам!

Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» рекомендує ознайомитися з інформацією для батьків, які привчають свою дитину до самостійності.

В якому віці дитину вже можна лишати саму?

Приблизно дитяча самостійність починає проявлятися з 5-6 років. І дійсно, це вже той вік, коли малюк здатен налити собі попити, ввімкнути мультфільм, сходити до вбиральні та зателефонувати батькам.

Вперше – складніш за усе!

Малюки 5-6 років хоч і є вже достатньо дорослими, однак вони ще не здатні панікувати, вони не оцінюють ситуацію з усіх сторін, а просто приймають, як належне. Отже, найперша та найважливіша порада батькам, які залишають малюка вперше самого – перестаньте нервувати і тримайте себе в руках. Адже колись все-одно потрібно буде розпочинати!

Перед тим, як лишити дитину одну надовго, потренуйтесь!

Почніть з 30-40 хвилин завітайте до магазину, а маля нехай побуде саме вдома. За такий короткий час із вашим любим чадом звичайно нічого страшного не трапиться. Однак ви зможете точно визначити чи готова дитина залишатися сама.

Якщо, прийшовши додому, ви спостерігатимете, що дитина дуже налякана або плаче, із такими експериментами слід трохи зачекати. Деякі малюки є дуже прив’язаними до своїх батьків, і навіть у 10-11 років не здатні лишатись вдома самі.

Але якщо все гаразд, і є можливість тренуватись далі, поступово збільшуйте час відсутності. Такі вправи будуть однаково корисними, як для діточок, так вас самих.

Про що треба розповісти малюкові заздалегідь!

Дитина, що знаходиться сама в квартирі, повинна чітко розуміти, що є речі, які робити у самотності категорично забороняється. Тому, кожен раз, покидаючи малюка на певний час, не забувайте про інструктаж. Обов’язково розкажіть та поясніть дитині про наступні правила техніки безпеки:

  1. Ніколи не можна самостійно відчиняти двері, тому що за знайомим голосом сусідів чи рідних може ховатися грабіжник, або людина, яка обманом хоче потрапити у будівлю без попередження на це дорослих.
  2. Ніколи самостійно не використовувати електричних і газові прилади, особливо під час ігор, тощо. Електричні та газові прилади небезпечні, якщо їх використовувати неналежним чином, або не за призначення.
  3. Не підходити близько до вікон, або не ставати на стілець на балконі, щоб визирнути на вулицю. Це небезпечно для життя. Також попередьте дитину, що викидання будь-чого з вікон може нашкодити людям, які проходять повз ваші вікна.
  4. Якщо дитина має телефон, попередьте її (його), що ніколи не можна казати незнайомим по телефону про те, що він – малюк, сам вдома. Краще сказати, що матуся або тато в даний час трохи зайняті.
  5. Ігри з водою також можуть бути небезпечними для малюка, отож попросіть дитину не приймати ванну самостійно, або гратися з водою (це може викликати потоп).
  6. Бажано сховати всі гострі предмети, та, якщо ви повернетесь зо скоро, приготувати та залишити дитині їжу, яку не треба різати, або підігрівати.

Також не забудьте розповісти про екстрені служби допомоги, і десь на видному місці або біля телефону напишіть номери поліції, швидкої допомоги, пожежної частини та газової служби.

Декілька питань, відповівши на які, ви зрозумієте,

чи готовий ваш малюк залишитися вдома сам:

  1. Дитина не боїться темряви та сміливо грається за зачиненими дверима в кімнаті?
  2. Малюк може тривалий час гратись самостійно, не відволікаючи батьків від справ кожні 10 хвилин?
  3. Граючись, він уявляє себе дорослим?
  4. Дитя знає та розуміє правила поведінки: що добре, а що погано, що можна робити, а що – ні?
  5. Вміє користуватися смартфоном, коли потрібно подзвонити?
  6. Розуміє, що таке відповідальність за власні дії?
  7. Усвідомлює, що таке дисципліна та намагається дотримуватись режиму дня?
  8. Малюк знає про свої обов’язки в родині та вправно їх виконує (прибирає іграшки, складає постіль)?

Ви відповіли «так» на більшість питань? В такому разі можете сміливо починати залишати дитину саму вдома.  Етап самостійності рано чи пізно приходить в життя кожної дитини, і ми, дорослі, маємо не тільки прийняти це, а й допомогти малюкові правильно до нього увійти.

Залишайтеся мудрими та сміливими у вихованні своїх малят!

Записів з 1 по 3Всього: 3