З підлітками іноді буває дуже важко знайти спільну мову. Вони бувають галасливими, створюють безлад у будинку, не погоджуються зі встановленими правилами й постійно просять у вас гроші на кишенькові витрати. Але все це було б не так страшно, якби в них не траплялися так часто перепади настрою, які викликають у батьків занепокоєння за емоційне здоров'я дитини.

Часто поведінка підлітків здається батькам настільки небезпечною, що вони готові звернутися по допомогу психолога. Проте недавні дослідження підтверджують, що підлітки можуть відчувати перепади настрою, і це цілком нормально для даного віку. Згодом такі перепади в більшості випадків зникають.

Як стверджують психологи, у ранньому юнацькому віці поведінка дітей найбільш нестійка, але поступово вона стабілізується. Як самим підліткам, так і їхнім батькам і вчителям потрібно зрозуміти, що перепади настрою в цьому віці нормальні, і не завжди є приводом для занепокоєння.

Однак бурхлива поведінка спостерігається не у всіх підлітків: деякі з них не виявляють різких змін у поведінці. Дослідники вважають, що підлітки, чий настрій з віком суттєво змінюється, вимагають пильної уваги. Раніше вважалося, що перепади настрою в підлітків пов'язані з емоційними, поведінковими й міжособистісними проблемами, але це не завжди так.

Психологи провели дослідження, у якому взяли участь близько 500 підлітків віком від 13 до 18 років. 40% випробовуваних були схильні до проявів поганої поведінки. Протягом 5 років підлітки вели інтернет-щоденник, у якому періодично писали про свої почуття. Щодня вони оцінювали силу таких емоцій, як щастя, злість, смуток і занепокоєння. Потім дослідники аналізували емоційний стан підлітків і виявляли загальні закономірності.Було виявлено, що з часом такі емоції, як щастя, злість і печаль, ставали менш інтенсивними. Серед дівчаток у цілому спостерігався більш різноманітний спектр емоцій, ніж серед хлопчиків, проте зміни в емоціях відбувалися приблизно в однаковому темпі. До 18 років емоційні перепади у більшості випробовуваних змінювалися більш стабільною поведінкою. Дослідники відзначали поступову стабілізацію емоцій у підлітків у зв'язку з різними життєвими етапами, такими як перші романтичні взаємини, перший розрив стосунків, перші суперечки з батьками з приводу того, коли повертатися додому, і т. ін. Також вони наголошували на тому, що з часом підлітки все краще й краще справлялися з перепадами настрою. Єдина емоція, яка, за словами дослідників, не відповідала загальній тенденції  та не стабілізувалася з віком - це занепокоєння. Його коливання пов'язані з тим, що підлітки закінчують школу й вибирають свій життєвий шлях.

Тому відчувати занепокоєння в таких умовах - цілком нормально.Ви не можете знати напевно, чому ваша дитина розлютилася за сімейною вечерею або чому вона постійно сперечається з бабусею. Але, можливо, вам буде спокійніше від того, що в усьому світі батьки підлітків зіштовхуються з такими ж проблемами.

У дитини може бурхливо розігратися уява під час гри, але якщо це відбувається перед сном, це може буквально перетворитися на жахіття. Розглянемо кілька способів розвіяти страхи дитини та зміцнити її сон.Ви витратили місяці на те, щоб привчити дитину спати вночі і, нарешті, ваші зусилля почали давати результат: ви й самі вночі можете поспати. Однак коли дитині буде близько трьох років, ваш звичний розпорядок може бути порушений: дитина може почати боятися темряви або страждати від жахів.У цьому віці уява дитини надзвичайно багата та сповнена можливостей. Мислення дитини добре поєднується з іграми на уяву, але якщо воно регулярно призводить до нічних жахів, це може завдати неабиякого клопоту усім мешканцям будинку.Дошкільнята іноді з труднощами відрізняють реальність від фантазії - звідси і з'являється страх перед привидами або монстрами під ліжком. Коли діти йдуть до школи, їх нічні жахіття ґрунтуються вже в основному на реальних подіях (наприклад, страх перед пожежею або грабіжниками).Щоб упоратися з нічними страхами, будуть потрібні деякі зусилля. Але це необхідно для того, щоб знову повернути дитині здоровий сон. Розглянемо сім способів заспокоїти дитину й полегшити її жахи.

1. Освітіть кімнату дитини

Можливо, у кімнаті дитини вже стоїть нічник або ви залишаєте ввімкненим світло в коридорі. Додайте трохи освітлення в кімнаті дитини - це допоможе їй заспокоїтися.

2. Поговоріть з дитиною

Поговоріть з дитиною, з’ясуйте, що її турбує ночами. Переконайте її в тому, що вона в безпеці. Не применшуйте її страхи. Визнайте їх - вони реальні у свідомості дитини. Забезпечте їй своє розуміння та співчуття.

3. Дізнайтеся все про нічні страхи

Читайте книги про дітей, які страждають від жахів. Беріть їх у бібліотеці або читайте в Інтернеті. Читайте дитині розповіді з подібними сюжетами: так дитина зрозуміє, що нічні страхи можна подолати.

4. Знайдіть помічника

У багатьох дітей є улюблена іграшка, ковдра або інший предмет. Покладіть її в ліжко - це допоможе дитині спати міцніше. Вибір м'якої іграшки, з якою буде спати дитина, може стати чудовим ритуалом перед сном. Якщо дитина вже вибрала таку іграшку, переконайте її в тому, що вона буде не одна, що її «друг» буде охороняти її сон.

5. Записуйте

Якщо дитина вже вміє писати, запропонуйте їй написати те, що її турбує. Як варіант, дитина може намалювати причину свого страху. Як тільки дитина закінчить, запропонуйте їй порвати папір і викинути. Це символічна дія дозволить дитині позбутися страшних думок. Потім вона зможе подумати, чим можна замінити ці страхи, щоб почуватися більш щасливою.

6. Практикуйте техніки розслаблення

Глибоке дихання перед сном розслабляє як вас, так і вашу дитину. Приділяйте кілька хвилин перед сном тому, щоб виконати вправи з йоги для сну. Виконуйте ці вправи постійно. Якщо дитині сподобається це заняття, можете записати її в групу дитячої йоги.

7. Вимкніть електроніку

Перед сном вимкніть планшет, телевізор, комп'ютер і т. ін. Жорстокі ігри перед сном не допоможуть дитині заспокоїтися, так само, як і тривожні телевізійні новини. Забезпечте спокійну атмосферу в будинку хоча б за годину до того, як дитина ляже спати.

Чого не варто робити

Якщо ви хочете допомогти дитині позбутися нічних страхів, варто уникати декількох речей. Не соромте й не роздратовуйте дитину, не погрожуйте їй покаранням за те, що вона прокидається вночі. Замість цього заспокойте її, побудьте поряд із нею, поки вона не заспокоїться.

Донедавна вважалося, що підлітки самостійно підходять до самовизначення своєї особистості в процесі психічного й соціального розвитку. Проте останні дослідження свідчать, що важлива роль у формуванні особистості дитини належить батькам. Вони зацікавлені в цьому процесі та залучені в нього.Ізраїльські вчені з університету імені Бар-Ілана та Єврейського університету в Єрусалимі провели дослідження, у якому взяли участь підлітки, їхні батьки та вчителі. Під час дослідження вчені опитували батьків і документували те, що вони спостерігали в досліджуваних сім'ях.Батьки, які взяли участь у дослідженні, продемонстрували готовність брати активну участь у формуванні особистості дитини. У ході інтерв'ю вони висловлювали думки, як найкраще будувати взаємини зі своїми дітьми, яке оточення необхідне для їх оптимального розвитку. Батьки висловлювали припущення, ким стануть їхні діти в майбутньому, а також як вони хотіли б, щоб їхні діти сприймали самі себе.У ході дослідження було встановлено, що батьки, які взяли в ньому участь, вкладали багато часу й зусиль, щоб спонукати своїх дітей до роздумів про їх самосприйняття, заохочували їх роздуми про те, як ті чи інші риси особистості вплинуть на їхнє майбутнє і майбутнє їхніх дітей.Спланувати таку саморефлексію в підлітків може бути для батьків надзвичайно складно, адже при цьому їм доводиться брати до уваги багато соціальних і культурних чинників, індивідуальну динаміку особистісного розвитку дитини, моральні принципи й цінності, які сповідуються в їхній родині. Проте батьки в процесі соціалізації дитини виступають не просто як люди з більшим досвідом. Вони не лише передають своїм дітям традиційні цінності й знайомлять їх із соціальними ролями, з якими ті стикнуться в майбутньому. Батьки забезпечують дітям широке бачення їх (дітей) особистості. Вони поважають власне бачення дитини, але при цьому знайомлять їх із соціальними й культурними контекстами їхнього життя, з якими вони обов'язково матимуть справу у майбутньому.Учені стверджують, що результати цієї розвідки, які стосуються психологічних аспектів формування особистості підлітків, можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях у різних сферах. Крім того, нові подібні дослідження в сім'ях, що належать до різних культур і національностей, допоможуть побачити повнішу картину й визначити вплив культури на взаємини підлітків із батьками.Результати дослідження можуть допомогти батькам і вчителям сформувати більш усвідомлений, позитивний, турботливий і активний підхід у формуванні особистості дитини. Це надзвичайно важливо, оскільки раніше багато батьків діяло за принципом «не нашкодь». Новий підхід на тлі попередніх уявлень про роль батьків у процесі виховання може бути більш ефективним.

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки. У даній статті зазначаються п'ять явних ознак того, що ви здійснюєте занадто великий тиск на дитину.

1. Ви критикуєте частіше, ніж хвалите

Зосереджуючи свою увагу на помилкових і неправильних учинках дитини, ви не помічаєте правильних. Багато батьків ігнорують  хорошу поведінку дитини лише тому, що вважають, що дітей не треба хвалити за те, що вони поводяться належним чином, а необхідно примушувати їх ставати «кращими». Проте дуже велика кількість критики може мати наслідки, які травмуватимуть особистість дитини. Намагайтесь відзначати ті моменти, коли дитина поводиться добре, щоб кількість  похвал  на її адресу (з вуст усіх членів сім'ї) перевищувала кількість критики – у кожній зі сфер її життя.

2. Ви контролюєте діяльність дитини до найдрібніших подробиць

Батьки, які надмірно тиснуть на дітей, ризикують перетворитись на тих, хто постійно намагається перестраховуватись. Якщо ви пильно стежите за щоденними заняттями своєї дитини, такими як уроки, домашні обов'язки, ігри й т. п., і при цьому прагнете переконатись, що вона все робить правильно, ви, імовірно, надмірно тиснете на неї. Хоча дуже важливо брати участь у житті дитини, занадто пильна увага до її занять може мати негативні наслідки.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина  була успішною , дозвольте їй робити помилки  й зіштовхуватись із їх природними наслідками. Хоча, може, й важко спостерігати за тим, як дитина отримує погану оцінку за контрольну роботу, до якої вона абсолютно не підготувалась, або за тим, як вона втрачає можливість, бо не докладає достатньо зусиль, іноді такі наслідки можуть стати для неї кращими уроками.

3. Ви переконані, що будь-яка ситуація має життєво важливі наслідки

Якщо ви кажете дитині, що більшість ситуацій вимагають підходу «пан або пропав», ви, напевно, занадто сильно тиснете на неї.

Висловлювання типу «Якщо ти не заб'єш гол у цій грі, тренер не буде випускати тебе в основному складі» або «Ти повинен отримати 12 за цю контрольну, якщо хочеш потрапити на шкільну дошку пошани», дають дитині зрозуміти, що в неї є лише один шанс, щоб домогтись успіху.

Так, у житті бувають ситуації, коли така точка зору реалістична, наприклад, коли у випускника школи з'являється можливість пройти співбесіду для вступу у престижний університет – і все ж ситуації, коли є лише один шанс на успіх, зустрічаються рідко.

Проте, для багатьох батьків входить у звичку розглядати кожний тест, змагання чи виступ як найважливіший у житті. Намагайтесь нагадувати собі й дитині, що в житті є безліч можливостей для успіху, і окремий результат не здатний перекреслити все.

4. Ви порівнюєте дитину із друзями та ровесниками

Постійно нагадуючи своїй дитині: «Твоя сестра перемогла на олімпіаді з математики, тому що вона старанно займалась» або «Ти помітив, скільки голів забив сьогодні Максим? Я думаю, що ти можеш забивати більше, ніж він, якщо будеш частіше тренуватись», постійно порівнюючи її з іншими дітьми, ви ставите дитину в безперервну конкуренцію з оточуючими, не враховуючи її індивідуальності.

Коли дітей порівнюють з іншими, тим самим піддаючи тиску, це знижує їх готовність робити щось, у чому вони не досягають успіху. Вони можуть відмовлятись грати у футбол, якщо не бігають швидше за всіх, або відхиляють пропозицію про участь у математичній команді, якщо хтось із учасників розумніше, ніж вони. Надихайте дитину ставати кращою, конкуруючи із самою собою. Кажіть про те, як важливо вчитись і практикуватись, щоби ставати краще сьогодні, ніж учора, – незалежно від того, як справляються з цим оточуючі.

5. Ви часто втрачаєте самовладання

Надмірно тиснучи на дітей, батьки часто й самі зазнають подібне відчуття. Коли діти не відповідають їхнім очікуванням, вони швидко досягають стану розчарування та пригніченості. Якщо ви виходите з рівноваги, тому що ваша дитина не така хороша, як вам хочеться, ви, імовірно, занадто сильно тиснете на неї.

Можливо, ваша дитина не стане видатним автогонщиком і не буде кращим випускником свого класу. Але якщо ви на неї тиснете, щоб вона стала тим, ким зовсім не хоче бути, це лише викличе стресовий стан у всіх членів сім'ї. Знайдіть конструктивний баланс, який дозволить вам надихати дитину ставати краще, не примушуючи її відповідати вашим нереалістичним очікуванням.

Брехня зустрічається в дітей досить часто. Однак це вимагає їх зусиль і швидкого мислення. Діти вчаться брехати ще у віці 2 років, але тільки в старшому віці вони стають здатні брехати переконливо. Приблизно у віці 6-7 років з дітьми відбуваються зміни. Вони не тільки розуміють та інтерпретують соціальні правила, також у цьому віці в них розвивається така важлива пізнавальна функція як короткочасна пам'ять. Короткочасна пам'ять - це здатність людини запам'ятовувати й обробляти інформацію.Психологи провели дослідження з метою вивчити, чи пов'язана короткочасна пам'ять з брехнею. Це важливо, тому що брехня передбачає зберігання в короткостроковій пам'яті відразу декількох фактів, щоб брехня була успішною. Ви повинні пам'ятати, що вже говорили раніше, що співрозмовник уже може знати, та співвідносити це з тим, що ви збираєтеся сказати (тобто збрехати). Крім того, ви повинні пам'ятати, що ви сказали, якщо вас запитають про це пізніше. У дослідженні взяли участь діти віком 6-7 років. У першу чергу вчені виміряли їх короткочасну пам'ять: їм пропонувалося запам'ятати послідовності предметів (наприклад, довільних букв, які висвітлювалися на екрані комп'ютера). Потім було визначено ступінь їх схильності до брехні: з дітьми було проведено експеримент під назвою «Опір спокусі». На цьому етапі метою було створити для дитини привабливу ситуацію. Їй послідовно ставили запитання, наприклад: «Які звуки видає собака?» І за кожну правильну відповідь давали винагороду.Останнє запитання в цій серії стосувалося мультфільму, якого насправді не існувало: «Як звати головного героя мультфільму «Космічні герої?» Перш ніж дитина давала відповідь, дослідники виходили з кімнати й говорили дитині, щоб вона не підглядала в картку, яка лежала на столі.

У результаті дослідження було зроблено два висновки:

1. Діти не можуть протистояти спокусі підглянути відповідь у картці та брешуть про це.Майже всі випробовувані, які підгледіли відповідь, збрехали, коли дослідники запитували їх про це. У кімнаті була встановлена прихована камера, яка давала можливість зафіксувати це.

2. Діти з кращою короткостроковою пам'яттю брешуть переконливіше.

Ці діти приховували свою брехню, роблячи свої припущення більш переконливими, наприклад: «О, це мій улюблений мультфільм, я дивлюся його щосуботи. Вони могли правдоподібно брехати і при відповідях на інші питання.

Що це означає для батьків?

Доброю новиною для батьків є те, що діти, дорослішаючи, стають менш схильними до брехні. Чим старша дитина, тим менше вона отримує соціального схвалення при проявах брехні - наприклад, у спілкуванні з однолітками. Тому будьте впевнені, що коли ваша дитина бреше, то, принаймні, вона розумна.