Більшість фобій розвивається у дитинстві, але вони також можуть сформуватися і у дорослому віці.

СИМПТОМИ ФОБІЇ можуть змінюватись від легкого почуття побоювання і тривоги до панічної атаки.

  ПСИХІЧНІ СИМПТОМИ ФОБІЇ включають:

відчуття непереборної тривоги чи паніки;

сильне бажання втекти;

почуття "нереальності" або деперсоналізації (відстороненості від себе);

страх втратити контроль або збожеволіти;

почуття смерті, що наближається, або втрати свідомості;

усвідомлення, що реакція непропорційно сильна, але контролювати страх та впоратися з почуттям безсилля наразі неможливо.

  ДО ФІЗИЧНИХ СИМПТОМІВ ФОБІЇ відносяться:

ускладнене дихання;

пришвидшене серцебиття;

біль або тиск у грудях;

тремтіння або тремор;

запаморочення або відчуття, що ви "на межі непритомності";

спазми у шлунково-кишковому тракті;

хвилеподібні припливи жару чи холоду;

відчуття поколювання у тілі;

пітливість.

  Про способи самодопомоги можна знайти на сторінці: https://www.samopomi.ch/psik.../kriza-ta-krizovi-vtruchannja

   Для ще більшої доступності психологічної допомоги розроблен мобільний застосунок:

  AppStore Samopomi.ch

  Google Play Samopomi.ch

Той із батьків, хто живе окремо, має право брати участь у вихованні та спілкуватися з дитиною, а інший не має права цьому перешкоджати, якщо це не шкодить дитині.

Як діє орган опіки та піклування?

За заявою одного з батьків:

 - вивчає умови проживання обох батьків;

- оцінює ставлення до дитини;

- ваховує інші важливі обставини.

Визначає графік спілкування і способи участі у вихованні батьків, хто проживає окремо. Рішення є обов'язковим ддля виконання. За ухилення — відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Договір між батьками.

Батьки можуть домовитися про участь у вихованні дитини. Це можна зробити усно або зафіксувати умови в письмовому договорі.

У договорі можна визначити:

- графік спілкування з дитиною;

- фінансові зобов'язання;

- обов'язки кожного з батьків, тощо.

У разі невиконання договору — винна сторона відшкодовує матеріальну  шкоду.

Якщо домовитися не вдається.

Спір між батьками щодо виховання чи спілкування з литиною може бути вирішений: органом опіки чи піклування, судом. У кожному випадку враховуються найкращі інтереси дитини.

Коли звертатися до суду? Якщо один з батьків перешкоджає мпілкуванню з дитиною, зокрема не виконує рішення органу опіки. Суди може визнаити: графік і форму спілкування з дитиною, місце та час зустрічей, можливість спільного відпочинку, тощо.

Враховують інтереси дитини, її вік та здоров'я, прихильність до батьків, ставлення батьків до своїх обов'язків, наявність у них шкідливих звичок, психічний стан тощо. У разі ухилення від виконання рішення суду — можливе стягнення шкоди або зміна місця проживання дитини.

Медіація. Якщо батькам складно домовитися самостійно, вони можуть скористатися медіацією. Медіація — це посадова процедура врегулювання питання, під час якої сторони за допомогою одного чи декількох медіаторів намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом перегорів. За її результатами сторони можуть зафіксувати досягнуті домовленості у письмовій угоді. 

Що робити?

- підтримайте дитину, вислухайте та не засуджуйте;

- зберіть докази, зробіть скріншоти повідомлень, коментарів або інших матеріалів, які підтверджують факт онлайн-цькування;

- заблокуйте кривдника;

- повідомте адміністрацію платформи, поскаржіться  та повідомте про булінг у соцмережі;

- за потреби змініть номер телефону;

- створіть безпечний пароль;

 не обмежуйте до інтернету та не забирайте гаджети;

- навчіть дитину захищати особисту інформацію.

Куда звертатися, якщо дитина потрапила в ситуацію, пов'язану з кібербулінгом?

Можна звернутися до: керівника навчального закладу, національної поліції України, служби освітнього омбудсмена, системи надання безоплатної правничої допомоги — 0 800 213 103.

Діти, які опинилися в ситуації кібербулінгу або стали його свідками, сожуть звернутися: до батьків, до вчителя, соціального педагога або практичного психолога, до поліцейського, закріпленого за закладом освіти (за наявності), на національну гарячу лінію для дітей та молоді — 116 111 або 0 800 500 225.

Як зрозуміти, що дитину можуть цькувати в інтернеті:

- менше спілкується  з однокласниками, друзями чи родиною, 

- не хоче  відвідувати школу або інші місця, де є однолітки,

- рідко або часто змінюється настрій, 

- стає замкнутим, безпідставно тривожиться,

- менще часу проводить  інтернеті, 

- раптово зникає інтерес до улюблених занять або хобі,

- нервозність, головний біль, біль у животі, порушення сну.