Короткочасний стрес може бути пизитивним, він допомагає виконувати повсякденні справи і долати виклики, але тривалий стрес може спричинити проблеми з фізичним та психічним здоров'ям. З початком повномаштабного вторгнення для багатьох людей стресовий стан, нажаль, став постійним супутником. Тому працівники відділу соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб "Довіра" організували та провели групову бесіду "Важливі навички в період стресу". Під час спілкування розглянути різноманітні техніки із заземлення, розслаблення та інщі. Учасникам заходу також було запропоновано поділитися інструментами з власного досвіду, які допомагають відволіктися, розслабитися, дають змогу наповнитися і трохи перепочити.

Дякуємо за зустріч та досвід. Чекаємо знову!

Під час заходу батьківську увагу було звернуто на підтримку психологічного стану в умовах воєнного стану, обговорено особливості налагодження стосунків бітьків та дітей-підлітків. Також обговорено питання безпечного поводження дітей в інтернеті, ризики онлайн спілкування, контролювання перебування дітей поза домом, щодо необхідності підтримання конструктивного діалогу з дітьми.

Працівники Відділу звертають увагу батьків на необхідність виконання належним чином батьківських обов'язків з виховання та утримання своїх дітей, нагадують, що розвиток, стан здоров'я, безпека дітей, забезпечення їх першочергових потреб, контроль за їх місцем перебування поза домом — це перш за все відповідальність батьків.Також під час проведення бесід з батьками звертається увага на необхідність своєчасного оформлення документів на дітей. Оскільки сьогодні актуальним є питання поширення таких явищ, як соціальне сирітство, бездоглядність, безпритульність дітей, залишення ними місця свого проживання, безконтрольне користування соціальними мережами, а як наслідок існує можливість залучення дітей до протиправної діяльності, працівники Відділу проводять соціально-профілактичну роботу, спрямовану на профілактику перелічених явищ.

Закон визначає булінг як дії, що вчиняються стосовно дитини або дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу і полягають у:

психологічному (погрози, шантаж, принизливі погляди);

фізичному (штовхання, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень);

економічному (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей);

сексуальному насильстві (образливі рухи тіла, зйомки в роздягальнях, образи сексуального характеру).

Розрізняють також кібербулінг — цькування із застосуванням електронних комунікацій (залякування та шантаж через повідомлення в соцмережах, публікація фото та відео принизливого змісту).

Однак не завжди насильство в освітніх закладах є булінгом. До типових ознак булінгу належать:

систематичність (повторюваність);

наявність сторін (кривдник, потерпілий, можуть бути спостерігачі);

наслідком дій кривдника могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Важливо відрізняти булінг від звичайного конфлікту.
Конфлікт – явище разове, нетривале, що виникає між рівними учасниками. У той час як булінгу властиві:

навмисність – агресор розуміє, що робить;
регулярність – цькування носить тривалий характер, повторюється щоразу;
обов'язкова нерівність сил учасників – жертва завжди набагато слабша за агресора;
стійкі ролі – чітко обрана жертва, і вона незмінно залишається їй.
Як тільки в колективі «призначено» жертву, можна говорити про групове насильство. Саме це групове насильство травмує всіх учасників.

Учасники булінгу.
Булер – від особистих проблем, що стали причиною агресії, від деструктивного досвіду безкарності та ілюзії своєї сили, що веде до асоціальних рис особистості.
Жертва – від дискримінації та насильства, досвіду приниження, заперечення та незахищеності.
Спостерігачі – від «травми спостерігача», досвіду безсилля перед владою натовпу та сорому за свою слабодушність.
Спостерігачі — це і послідовники агресора, і мовчазні свідки, і потенційні захисники жертви. Це найбільша група, де кожен отримує свою психологічну травму.

Що робити батькам, якщо дитина зіткнулася з булінгом
1. Не піддавайтеся паніці.
Заспокойтеся та налаштуйтеся на розмову з дитиною. Будьте уважні, не виявляйте роздратування чи страху. Ви повинні транслювати силу, а нервозність та збудження – ознака слабкості. Чи не повчайте дитину, не потрібно всезнання. Більше слухайте та питайте, ніж кажете. Зберіть детальну інформацію про учасників та події цькування.
Обов'язково запевніть, що разом ви вирішите цю проблему – дитина гостро потребує впевненості та почуття захищеності.
2. Поговоріть із дитиною так, щоб їй це допомогло.
Підтримайте дитину та скажіть, що ви на її боці. Обов'язково розкажіть йому, що таке булінг, і поясніть, що він ні в чому не винен, що жертвою може стати будь-хто.
3. Підготуйтеся до візиту до школи.
Попередьте про свій візит заздалегідь. Не з'являйтесь у зоні зору класу – учасники буллінгу не повинні знати, що ви втручаєтесь. На розмову не беріть дитину, навіть якщо вчитель чи директор попросять. Йому не варто чути можливий потік "він сам винен" і "діти, що з них взяти".
4. Зверніться до людини, відповідальної за колектив
Оскільки булінг - проблема колективу, вирішувати її важливо з дорослим, який за цей колектив відповідає. Із вихователем, класним керівником. Окреме важливе питання – що і як казати? Важливо, щоби речі називалися своїми іменами.
Жодних «У нього не ладнаються стосунки з однокласниками» чи «Подумаєш, діти завжди один одного дражнять» звучати не може.
5. Дізнайтеся, як педагог збирається вирішувати проблему
Якщо проблему названо, але вчитель не знає, як її вирішити (а таке трапляється найчастіше), не звинувачуйте його, але попросіть якнайшвидше вивчити це питання. Домовтеся, що у разі насильства дитина зможе звернутися до неї за допомогою.
6. Якщо є потреба – зверніться з дитиною до психолога
Якщо відчуваєте, що не справляєтесь самостійно. Якщо ваших знань та дій недостатньо. Якщо бачите, що дитині потрібна професійна допомога – зверніться до фахівця.
7. Не намагайтеся говорити з батьками булерів
Це неефективно. Одні захищатимуть своїх дітей. Інші – карати (наступним покараним буде жертва). Треті батьки звинуватить вас і вашу дитину.
8. Не просіть дитину загравати з булерами, намагатися відкупитися або подружитися, а також вирішувати проблему насильством у відповідь.
9. Найкращий захист від буллінгу – впевненість у собі.
Розмовляйте з дитиною, приділяйте їй увагу. Допоможіть знайти колектив, де йому комфортно, та завести друзів.
10. Доведіть справу до кінця.
Не зупиняйтесь на короткочасному покращенні. Дотискайте ситуацію до кінця, не чекайте, що затишшя проблема поступово зникне сама. Важливо викорінити її міцно та назавжди.

В плані обсягу інформації, її повноти та насиченості діти особливо вразливі. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто. Діти не завжди можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Особливо небезпечний безконтрольний доступ дитини до інтернету.

Застерігаємо батьків та дорослих членів родини контролювати час, проведений дітьми в інтернеті, перевіряти ту інформацію, яку діти ширять в мережі або шукають в інтернеті, проводити з дітьми бесіду щодо типів загроз та основних правил безпечної роботи.

Отже, ось основні з них.

Типи загроз:

Стосуються особистої безпеки:

1. Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

2. Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

3. Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).

4. Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

5. Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

Стосуються безпеки інших.

1. Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

2. Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

3. Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

4. Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

Стосуються загрози витоку персональної інформації:

1. Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).

2. Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.

3. Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу. 

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

1. Не давайте нікому своїх паролів.

2. Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.

3. Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.

4. Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).

5. Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.

6. Не діліться своїми фото з незнайомцями.

7. Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).

8. Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.

9. Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.

10. Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.

11. Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).

12. Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

 

Відділи соціальної роботи по районам - організації, які здійснюють соціальну роботу з сім'ями, які опинилася у складних життєвих обставинах, надають сприяння у вирішенні соціальних питань. З метою ефективної допомоги родинам працівники відділу співпрацюють з соціальними партнерами. Одним з таких є Гуманітарна місія "Проліска". Співпраця з соціальними партнерами — шлях до ефетивного вирішення питання родин, які потребують допомоги. Дякуємо за підтримку родин та сподіваємося на подальшу спільну працю.

Це не лише зґвалтування, а також:

тортури з завданням шкоди статевим органам;

примус до спостереження над насильством щодо інших людей;

домагання та погрози зґвалтуванням;

примусове роздягання та інші дії сексуального характеру.

При цьому примус – це не лише фізичний вплив, але й погрози, загальна ситуація небезпеки, загрози, у тому числі близьким, внаслідок якої постраждала людина ухвалює рішення не опиратися злочинцю. І «вимушена згода» — це не згода, це насильство.

Пам’ятайте! Сексуальне насильство під час війни – це воєнний злочин, що не має строку давності. Це означає, що по допомогу можна звернутися, коли людина буде готова. Навіть через декілька років.

Якщо ви, ваші рідні чи знайомі пережили злочини окупанта – будь ласка, зверніться по допомогу.

Не знаєте з чого почати – телефонуйте 0 800 213 103 - єдиний контактний номер телефону системи надання безоплатної правничої допомоги. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Юристи консультують в будні з 8:00 до 18:00. Наші юристи проконсультують щодо ваших прав та подальших кроків.

Алгоритм простий:

ВПО і власник житла заповнюють і підписують документи

Договір на оренду житла

Заяву про надання субсидії та компенсацію частини податків

В окремих випадках можуть знадобитися скановані копії документів (наприклад, про те, що людина є законним представником, або рішення суду)

Подають документи до Пенсійний фонд України

офлайн (відвідавши будь-який сервісний центр ПФУ, ЦНАП), тоді документи подаються і підписуються у паперовому вигляді

або онлайн (через портал електронних послуг ПФУ), документи подаються в електронному вигляді, підписуються КЕП .

Звертаємо увагу, що має бути два підписи (наймача та наймодавця), цим вони засвідчують домовленості між собою

Протягом 10 днів отримують інформацію про прийняте рішення

про призначення субсидії і її розмір

або про необхідність уточнити дані чи виправити помилки

або про відмову (з поясненням причини)

Адреса проживання у довідці ВПО має збігатися з адресою орендованого житла. Якщо ж людина змінює адресу, переїжджаючи в орендоване житло, необхідно повідомити про це орган соцзахисту, зазначити нову адресу і надати копію довідки ПФУ.

Якщо субсидія призначена

ВПО щомісяця отримує розраховану з урахуванням соціальних нормативів виплату на свій картковий рахунок

Власник житла щокварталу отримує компенсацію на оплату податків, виходячи із соціальної вартості оренди, на свій картковий рахунок

При цьому:

ВПО сплачує орендну плату та за спожиті комунальні послуги власнику житла або надавачам послуг (залежно від домовленостей)

Власник житла щокварталу самостійно сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (з отриманої суми доходу від здавання житла в найм)

Нагадуємо, що Мінсоцполітики розробило новий інструмент підтримки для ВПО – субсидію на оренду житла. Більше інформації про інструмент для ВПО у відео http://bit.ly/3WOrMmi, для власників житла – http://bit.ly/3QhFk6f