Під час перегляду ви дізнаєтеся:

як відстоювати власні кордони та протистояти гендерним стереотипам;

як розпізнати маніпуляції та психологічний тиск;

куди звертатися по допомогу в разі булінгу чи насильства.

В основі більшості серій — реальні історії українських підлітків: цькування через зовнішність, засудження за вибір «чоловічої» професії, недоречні викрикування на вулицях, обговорення «незручних» тем удома.

Розібратися з непростими темами глядачам серіалу допоможуть ведучі відвертого шоу «ебаут» — Наті Гресько та Влад Болсун.

Дивіться освітній серіал за посиланням — https://osvita.diia.gov.ua/.../basic-knowledge-about-gender

Разом будуємо суспільство без стереотипів!

1. Прислухайтеся, оцініть обстановку. Це крик, тому що пробігла миша у квартирі, чи це крик як психологічне насильство? Постукайте до квартири, подивіться, що відбувається.

Ви можете просто по-сусідськи зайти запитати, чи можуть вони позичити сіль, чи приносили платіжки за комуналку. Тоді побачите, хто відчиняє двері, у якому стані. Краєм ока можна оцінити, що відбувається.

Фіксувати побачене на фото, відео, аудіо можна лише в разі, якщо ви попередите про це людей. Тому умовно запис на диктофон із кишені може не трактуватися як доказова база в суді.

2. Якщо ви боїтеся за власну безпеку або після візиту підтвердили свої здогадки, можете викликати поліцію за номером 102 та сказати, що в сусідній квартирі ви чуєте специфічні звуки й трактуєте це як домашнє насильство. І тому просите, щоб приїхав патруль чи спеціальна мобільна група з протидії домашнього насильства.

Поліція приїде на виклик, але далі все залежить від постраждалої особи: чи буде вона говорити, що їй потрібна допомога. Максимально, що може зробити свідок – викликати поліцію.

Якщо у квартирі є дитина й сусіди знають, що вона систематично є свідком домашнього насильства між батьками чи теж страждає від домашнього насильства, тоді, крім правоохоронних органів, потрібно повідомити ще й службу в справах дітей того населеного пункту, де проживає дитина.

3. Допомогти можна й після ситуації насильства. Дочекайтеся, поки агресор піде з квартири й навідайтеся до постраждалої особи. Скажіть, що хвилюєтеся, і запропонуйте допомогу, наприклад пройти до вашої квартири як у більш безпечне місце.

Обговоріть необхідність викликати поліцію та сконтактувати з центром соціальних служб. Розкажіть про організації для постраждалих від домашнього насильства та ресурси, які можуть допомогти.

Суспільство переважно толерує суперечки та конфлікти між братами і сестрами, навіть вважає їх певною нормою. Коли йдеться про незначну конкуренцію чи дрібні непорозуміння, це справді так. Проте іноді конфлікт набуває обертів та переростає у насильство. Тут може бути низка причин:

- боротьба за увагу батьків і неоднакове ставлення до дітей;

- емоційне відчуження та слабка залученість батьків;

- фінансові проблеми (наприклад різний спадок);

- унормування насильства у родині та негативний приклад батьків;

- насильство поза сім’єю, яке людина переносить у родинне життя.

Є й порівняно хороші новини: закон захищає постраждалих навіть від рідних братів і сестер. Ви можете отримати заборонний припис або обмежувальний припис, зокрема терміновий, або поставити кривдника/-цю на облік.

Отже візьміть собі за правило – щойно ви помітите, що переживаєте бурю емоцій, відрахуйте 6 секунд перед тим, як відповідати співрозмовнику чи починати діяти.

Не повірите, але ця надзвичайно проста техніка дозволяє не тільки запобігти великій кількості конфліктів, але й здатна допомогти вам приймати більш виважені рішення та впроваджувати гарні зміни у ваше життя за принципом: «інші думки-інший вибір-інша поведінка-інше життя» (адже якщо ви робитимете техніку, то помітите, що через 6 секунд, у вас з‘являються інші думки та ідеї щодо виходу з конфліктної ситуації).

Користуйтесь на здоров‘я і пам‘ятайте, що усі ці техніки не працюють тоді, коли ви про них просто знаєте, а працюють лише тоді, коли ви їх застосовуєте.

Сексуальне насильство – це кричуще порушення не лише прав, але й міжнародного гуманітарного права. Це злочин підпадає під юрисдикцію міжнародного кримінального суду та не та не має терміну давності.

Якщо ви або ваші близькі постраждали від сексуального насильства, знайте: ви маєте право на відшкодування та допомогу. Не мовчіть – повідомте про злочин у правоохоронні організації. Якщо ви перебуваєте на тимчасово окупованій території, повідомте про злочин онлайн на сайті warcrіmes.gov.ua. А також обов’язково зверніться до медичного закладу, щойно матимете можливість – бажано протягом 72 годин після злочину.

Також не зайвим буде звернутися за психотерапевтичною допомогою та пропрацювати травму якомога швидше – наприклад, до безкоштовної онлайн-платформи «Аврора», фахівці якої спеціалізуються саме на роботі з постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного з війною.

Декілька корисних контактів на випадок,0 якщо ви потребуваьтмете допомоги або консультації:

Урядова гаряча лінія – 1547;

Національна лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 116 123, 0 800 500 335.

Незважаючи на ці міфи, насильство неможливо спровокувати та викликати. Рішення вчинити школу – приймає винятково кривдник, тож і відповідає за нього лише він.

Виправдання насильства – надзвичайно шкідлива установка. Вона значно погіршує становище постраждалих, заважає їм звернутися по допомогу та отримати її. Віктимблеймінг насаджує постраждалим страх та сприяє розвитку психічних порушень.

Насильство однієї людини щодо іншої – це протиправні дії, які неможливо виправдати. Якщо ви страждаєте від насильства або підозрюєте, що у подібній ситуації опинилися ваші близькі, зверніться по допомогу до національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства: 116 123 або 0 800 500 335 чи до Урядового контактного центру: 1547.

Наші фахівці продовжують здійснювати профілактичні бесіди та консультації спрямовані на запобігання та протидію домашньому насильству, або насильству за ознакою статі, надавати адресну гуманитарну допомогу сім’ям з дітьми, консультувати з питань можливості оформлення державних соціальних допомог сім’ям з дітьми, оформлення та відновлення документів, покращення психоемоційного стану, тощо.

Звернутися на консультацію до фахівців із соціальної роботи Ви можете попередньо записавшись на прийом за телефоном 0916150998.

Бережіть себе!

Скільки історій про групові зґвалтування неповнолітніх Україна почула після звільнення Бучі, Ірпеня, Макарова, Чернігівщини, Харківщини? Ще більше таких історій поглинуло мовчання жінок, які стали жертвами наруги. 

Попри це, в Україні залишається частина суспільства, що готова толерувати насильство. Нещодавній випадок у Києві, який зараз активно обговорюють в соцмережах, тому доказ.

Слід запам‘ятати просту аксіому: чуже тіло – унікальне та недоторкане. Фізичні кордони – непорушні. Те, що лежить поза цією аксіомою, не є нормою, і про це потрібно говорити.

На жаль, це розуміють не всі, і тому ми знову змушені порушувати тему, якій не місце у сучасному суспільстві. А саме, які прийоми можуть допомогти уникнути спроби сексуального насильства.

Психологи радять:

• При очевидній спробі зґвалтування дійте нестандартно і несподівано для ґвалтівника. Головне – перебороти шок та не завмерти перед небезпекою. Кричіть не своїм голосом, вдайте, що несповна розуму, скажіть щось максимально несподіване для нападника. Його збентеженість може дати вам час для втечі.
• Подивіться прямо в очі. Зоровий контакт може збентежити нападника й дати зрозуміти, що ви запам'ятали, як він виглядає. Це може відлякати ґвалтівника.
• Скажіть, що маєте захворювання, яке передається статевим шляхом. Як мінімум, це може дати кілька секунд, щоб вирватися і втекти.
• Застосовуйте будь-які доступні методи, аби фізично унеможливити зґвалтування (тобто, аби в нападника зникла ерекція). Нудота, інші фізіологічні потреби, нав’язливий та хворобливий кашель – усе це може відвернути нападника.
• Перебуваючи в закладі або в когось вдома, контролюйте, що ви п'єте та їсте. Однак, якщо після випитого ви різко відчули запаморочення або погіршення стану, – негайно візьміть телефон і викликайте швидку. Після цього повідомте іншим присутнім, що зараз за цією адресою приїде карета швидкої допомоги. Це значно ускладнить потенційним нападникам подальші дії. Важливо: ви маєте знати точну адресу людей, до яких збираєтеся в гості.
• На жаль, і це потрібно усвідомлювати, на окупованих територіях запобігти зґвалтуванню значно складніше. Адже там не діють жодні українські правоохоронні органи. Тому:
•  Намагайтеся не потрапляти на очі окупантам.
•  Забудьте про косметику, дезодорант, часте миття голови, нормальний одяг. І хоча це аж ніяк не гарантія, бо не в одязі проблема, – такі заходи дозволять принаймні зменшити ймовірність насильства. 

Якщо зґвалтування вже відбувається, головне ваше завдання в цій ситуації – вижити. Тверезо оцінюйте свої зусилля: якщо ви не можете уникнути зґвалтування та не впевнені у своїх фізичних силах щодо активного спротиву, то найкраще не пручатися та відокремити себе подумки від ситуації.

Матеріал підготувала начальник відділу соціальної роботи, психолог, консультант Позитивної психотерапії Коваль Олена.

Де межа між домаганням та фліртом?

Все просто: флірт завжди нешкідливий, ні до чого не зобов’язує та триває, лише якщо ви цього хочете. Усе, що виходить за ці рамки – домагання, яке є абсолютно односторонньою та неприємною для постраждалого/-ї ініціативою.

Домагання – це не лише фізичне насильство, небажані дотики та схиляння до сексу. Це й психологічний тиск, нав’язливі загравання, коли людина не розуміє, що взаємності немає, або вважає відмову своєрідною грою. Але харасмент – це зовсім не гра, а форма насильства, ігнорувати яку не варто.

Якщо ви переживаєте домагання на роботі, у компанії друзів або навіть онлайн, пам’ятайте: це не ваша провина. Ви маєте повне право викрити кривдника, наприклад, перед керівництвом або HR-відділом вашої компанії, а також розповісти про ситуацію спільним знайомим, аби почуватися у безпеці серед людей, які розуміють, що відбувається, та готові стати на ваш бік. Якщо ж це не спрацювало й домагання не припинилися, перш за все потурбуйтеся про власну безпеку: дистанціюйтеся від кривдника та максимально обмежте спілкування з ним.

Не бійтеся звернутися по допомогу, якщо відчуваєте, що вас кривдять.

Газлайтинг – це форма психологічного насильства, задачею якого є змушення постраждалого/-ї сумніватися в адекватності власного сприйняття, пам’яті, а зрештою, і психічному здоров’ї через заперечення фактів та подій.  

Навіщо кривдникам/-цям таке?

Людина, яка впевнена у власній адекватності, не може відстоювати свої кордони та ухвалювати рішення на власну користь: вона розгублена, налякана, готова повірити будь-чому. Таких людей легше переконати у чомусь, прив’язати до себе, зробити залежними від власного авторитету.

Як боротися з газлайтингом?

Є два вектори боротьби. Один спрямований на те, щоб відновити впевненість у собі, а інший – на взаємодію з кривдником/-цею.

Щоб упевнитися, що з вами все гаразд, спробуйте записувати ключові події та слова у щоденник або навіть на диктофон. Це допоможе швидко відновити в пам’яті той чи інший епізод та довести щось за потреби.

Незле також розповісти про ситуацію близьким. Якщо ви почнете сумніватися у власних судженнях, інша людина стане об’єктивним спостерігачем.

З кривдником/-цею тактика доведення власної правоти не завжди працює. Краще просто якомога менше спілкуватися з такою людиною (або частіше робити це при свідках), а якщо аб’юзер/-ка спробує застосувати газлайтинг, то сказати про це прямо: «Зараз ти хочеш мною зманіполювати, і я це бачу. Не роби так, інакше я просто не продовжуватиму діалог».