Головне завдання фахівців супроводу – стати для ветерана чи ветеранки надійним провідником на шляху повернення у цивільне життя.

Сьогодні в різних областях працюють вже більше 1300 таких фахівців – це перша в Україні масштабна ініціатива, орієнтована на вирішення індивідуальних запитів ветеранів та ветеранок.

Як фахівець супроводу може стати другою після родини опорою для демобілізованого Захисника чи Захисниці, розповідаємо з досвіду співпраці 19-річного ветерана війни Максима Ніколайчука та його фахівчині супроводу Юлії Ілляш з Київщини.

У 18 років пішов добровольцем на фронт: «Я хочу захищати країну зараз»

Максим з дитинства мріяв стати військовим. У вересні 2023 року йому виповнилось 18, а вже у лютому 2024-го юнак із села Бзов Київської області був на бойових позиціях на Луганщині: підписав контракт для проходження військової служби у Збройних Силах України, обрав 3-тю штурмову. Родина була проти, але хлопець стояв на своєму: «Я хочу захищати країну вже зараз, а не чекати мобілізації у 25 років».

День, коли втратив кінцівку, Максим досі пам’ятає майже по хвилинах. 

«Поранення я отримав 2 липня о 3.30 ранку на Луганщині. Якраз по радійці повідомили, що є 300-ий і треба допомогти витягнути. Я вийшов в поле і підірвався на міні. Ліва нога. Машинально, бо багато цьому вчились, наклав турнікет і на одній нозі дострибав до своїх, метрів 100 там було. Побратими мене зустріли, евак ­– і вже о 6 ранку я був прооперований. Втратив стопу та частину гомілки», ­– пригадує ветеран.

Повернувшись до рідного села після лікування та реабілітації, Максим взявся вирішувати бюрократичні питання щодо свого нового статусу. Звертатись за індивідуальним супроводом для ветеранів хлопець не планував, хоча і знав про таку можливість, але звик покладатись лише на себе.

До управління соціального захисту у селищі Баришівка ветеран приїхав, аби оформити посвідчення особи з інвалідністю. І випадково потрапив не в той кабінет. Так доля звела його з Юлією Ілляш – людиною, яка обрала для себе місію підтримувати ветеранів та ветеранок.

Вирішила направити свої уміння на підтримку ветеранів та ветеранок

Юлія ­– фахівчиня із супроводу ветеранів та ветеранок у Баришівській громаді Київської області. 12 років вона працювала в службі у справах дітей та сім'ї, а коли дізналася, що в громаді набирають тих, хто буде фахово займатися супроводом ветеранівветеранок війни та їхніх родин, одразу подала заявку.

«Якщо є люди, завдячуючи мужності яких живу я, живуть мої діти, ми маємо дах над головою, то свій потенціал все-таки маю направити для допомоги їм», – розповідає жінка. 

Нині Юлія Ілляш допомагає долати бюрократичні перешкоди та швидше отримати належну підтримку від держави уже 87 мешканцям громади. Працює не лише з ветеранамиветеранками, а й з родинами загиблих Захисників та Захисниць.

Прийшов за посвідченням –  отримав юристів і варіанти грантів

Коли Юлія вперше побачила у стінах Центру підтримки ветеранів війни Максима, розплакалася: він ровесник її дитини. Молодий ветеран просто шукав, де оформити посвідчення людини з інвалідністю внаслідок війни, але поспілкувавшись з Юлею, зрозумів, що зможе тут отримати підтримку і в інших питаннях.

Разом розробили початковий план дій: вирішили спершу поставити Максима на облік для отримання житла чи компенсації та вивчити актуальні програми грантової підтримки ветеранівветеранок, адже хлопець мріє відкрити власну справу.

«Найбільший наш виклик в історії Максима – це домогтися, аби він отримав свій 1 млн гривень від держави. Йдеться про виплату, передбачену програмою «Контракт 18-24» для добровольців, які вступили на військову службу у віці до 25 років". – пояснює Юлія Ілляш."– Є певні нюанси з процедурою його звільнення з військової частини, і на сьогодні вже два адвокати працюють над справою».

Максим мріє про СТО, Юлія – щоб він вступив у виш

Повз село, де мешкає Максим Ніколайчук проходить траса Київ-Харків, сам він має фах автослюсаря, тож ідея для власного бізнесу готова: відкрити власну автомайстерню.

"Він все вже продумав. У цьому хлопцеві взагалі стільки скільки життєвої енергії, сили ­– він горить мрією про власне СТО." – ділиться Юлія. "– Нам треба тільки з усіх сторін його підтримати, аби цей запал не пропав".

Виплата за програмою «Контракт 18-24» дозволить ветерану швидше відкрити автомайстерню, але поки над вирішенням цього питанням працюють юристи, Максим та Юлія вивчають грантові можливості для ветеранів та варіанти здобуття вищої освіти.

"Максим хоче одразу працювати. А я мрію, щоб він ще і вищу освіту здобув," – усміхається службовиця. "– Вболіваю за нього, як за свою дитину. Поки ми ще на етапі перемовин щодо вишу, але ось уже будемо їхати в Центр зайнятості, дізнаватися, які у Максима є варіанти отримати допомогу на навчання. Це передбачено законом: військові та демобілізовані особи можуть отримати ваучери на навчання для підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці".

«Я не Бетмен, щоб робити фантастичні речі, але знаю, де шукати допомогу»

Ветеран Максим та фахівчиня супроводу Юлія знайомі лише пару місяців, але за цей час фахове спілкування зміцнилося щирою дружбою.

"Максим нас (працівників Центру підтримки ветеранів війни – прим. ред.) навіть зі своєю дівчиною познайомив. А я одного разу допомагала ще й подарунок для неї обирати", – тішиться такою довірою ветерана Юлія Ілляш.

Службовиця зізнається: не з кожним ветераномветеранкою вдається одразу вибудувати такий довірливий і дружній контакт, як з Максимом.

"Було таке, що один ветеран сказав, що ми – «непотрібна організація», бо не змогли допомогти йому отримати землю. Ну а як? Воєнний стан, це не в наших силах", – розповідає Юлія.

Завдання фахівчині із супроводу – не лише вирішити індивідуальні запити ветерана чи ветеранки, які до неї звертаються, а й до кожного знайти свій підхід, аби подальша комунікація була відвертою і довірливою. В цьому фахівчині дуже допомагає її перша освіта – Юлія дипломована психологиня.

"Коли тільки почала працювати з ветеранами, перший час мені важко було себе стримувати, щоб не плакати." – пригадує фахівчиня. "– Зараз уже четвертий місяць моєї роботи. Я вже знаю, як правильно реагувати на найболючіше, як вислухати. Розумію, що я не Бетмен, і не можу робити фантастичні речі, але знаю, де шукати необхідну допомогу,  куди з якими питання телефонувати чи йти. І йду туди разом з ветеранкою чи ветераном".

З чим можуть допомогти фахівці супроводу? 

За результатами масштабного опитування у застосунку «Дія», найчастіше Захисники та Захисниці стикаються з такими перешкодами в отриманні належної їм державної допомоги:

• черги та надмірна бюрократія – 29.8% опитаних;

• необхідність збирати довідки з різних установ – 16.1%;

• брак зрозумілої та доступної інформації про послуги – 15.1%;

• відсутність єдиного алгоритму оформлення пільг – 13.1%.

Фахівці із супроводу ветеранів та ветеранок беруть на себе подолання цих перешкод: допомагають зібрати усі необхідні довідки, оформити документи, супроводжують у візитах до держустанов чи в поїздці до шпиталю.

"Інколи супровід потрібен навіть у поході до ЦНАПу. Коли ветеран чи ветеранка після контузії, їм буває важко швидко сприймати інформацію, тим паче розбиратися у якихось паперах."  – каже Юлія Ілляш. "– Для цього є ми, фахівці супроводу ветеранів. Ми за них ведемо діалог, коли це необхідно".

На сьогодні фахівці супроводу ветеранів є ще не у всіх громадах, процес відбору та навчання таких спеціалістів постійно триває. До речі, до кінця вересня 2025 року ще можна подати заявку на участь у черговому етапі відбору на посаду фахівця із супроводу через вебплатформу е-Ветеран.

Загалом держава планує підготувати та працевлаштувати до 11 300 фахівців із супроводу в різних містах та селах. Передбачається, що один фахівець чи фахівчиня може одночасно вести до 35 звернень. Одним зверненням вважається опрацювання запитів ветерана чи ветеранки та членів їх родин.

Аби доступ до послуг фахового супроводу мали всі ветерани та ветеранки, незалежно від місця їх проживання, з червня 2025 року Кабмін запровадив принцип «екстериторіальності» у роботі фахівців супроводу ветеранів війни, демобілізованих осіб та їхніх родин.

Це значить, що тепер такі фахівці можуть працювати з ветеранами чи ветеранками віддалено, незалежно від місця проживання чи перебування. Це дозволяє оперативно надавати підтримку ветеранамветеранкам, які, наприклад, перебувають у шпиталі чи реабілітаційному центрі.

Як ветерануветеранці знайти фахівця супроводу?

Знайти вільних фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб у конкретному регіоні можна через цифровий простір Ветеран Pro у застосунку «Дія».

Покрокова інструкція, як це зробити:

1. Відкрийте застосунок «Дія».

2. Перейдіть у розділ «Сервіси»→ «Ветеран Pro».

3. Оберіть опцію «Пошук фахівця».

4. Введіть: ПІБ, якщо шукаєте конкретного фахівця, або область та громаду, у якій хочете знайти фахівця та скористатися послугами.

5. Натисніть «Застосувати».

6. Ознайомтеся з переліком доступних фахівців: ПІБ, контактний номер, електронна пошта та установа, де працює фахівець. 

Державна програма фахового супроводу ветеранів війни закладає фундамент для всебічної підтримки ЗахисниківЗахисниць та їхніх родин, але завдання суспільства зробити її відчутною скрізь: від організації якісних сервісів до поваги у повсякденному спілкуванні від роботодавців, колег, сусідів.

Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.

 

Так, одним Захисникам чи Захисницям стане в пригоді адаптивний спорт — тренування, які допомагають залишатися активними у житті й спільноті, попри отримані травми.

Або спорт ветеранів війни — цілий напрям, що гуртує ветеранів, ветеранок, їхні родини та стає простором підтримки та єднання спільноти, можливістю тренуватися професійно та навіть змагатися у всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

У статті зібрано історії тих, хто через спорт — адаптивний чи ветеранський — зміг відновитися, знайти новий сенс та додаткову опору. А також розповімо, як приєднатися до таких можливостей.

Що це таке адаптивний спорт і як він може допомогти ветеранам? 

Після повернення до цивільного життя настає етап, коли ветерану чи ветеранці треба налагоджувати нову рутину, брати відповідальність за свій фізичний та емоційний стан. І це ідеальний час, аби знову, вперше чи по-новому інтегрувати спорт у своє життя.

"Важливо розуміти, що людина, яка мала травму або ж просто тривалий час служила війську і має «стандартний набір» військового (проблеми зі спиною, наслідки контузій тощо), для того, аби далі жити якісно, має рухатися значно більше, ніж це було до служби", — каже Тарас Ковалик, керівник ветеранського відділу фонду "Повернись живим".

Тарас — сам ветеран. У 2014 році під час звільнення міста Щастя Луганської області отримав кульове поранення. 

"Як людина з інвалідністю уже добре засвоїв, якщо я не тренуюся в залі, не займаюся спортом — стаю клієнтом лікарні та маю системно лікуватися, — ділиться ветеран. — Щоб цього не відбувалося, повинен займатися спортом регулярно. Тому  пропагую, щоб ми, ветерани, більше рухалися і шукали, що нам підійде найкраще серед різних видів адаптивного спорту і не тільки".

Адаптивний спорт — це діяльність спортивних закладів та організацій, що забезпечує умови для комфортної участі людей з інвалідністю чи обмеженням повсякденного функціонування до активних занять спортом, як в індивідуальному, так і в командному форматі.

Практично будь-який вид спорту може бути адаптований під конкретну групу людей, залежно від їхніх можливостей: наприклад, ручний волейбол чи баскетбол на кріслах колісних, ручний велоспорт, веслування на тренажерах, легка атлетика та регбі на візках, бочча тощо.

Адаптивний спорт дає можливість ветеранам та ветеранкам з інвалідністю не лише системно зміцнювати своє тіло, але й допомагає знайти спільноту зі схожими інтересами та місце, де можна реалізовувати свої амбіції.

Далі ділимося історіями українських військовослужбовців, яким спорт допоміг фізично та морально оговтатись після важких поранень.

Коли почалося вторгнення, тренер зі змішаних єдиноборств (ММА) та ультрас київського "Динамо" Роман Колесник одразу активно долучився до оборони країни.

У травні 2022-го спортсмен з позивним "Добряк" наступав на  ворожі позиції у складі 3-ої штурмової бригади.

"По нашій групі відпрацьовував танк. Третій снаряд прилетів біля мене і побратима. Мою праву ногу вниз по литці буквально розшматувало", — пригадує "Добряк". — "Коли у Покровську в шпиталі лікарі зібрались біля мого ліжка з сумними обличчями, я одразу все зрозумів. Кажу їм: "Відрізайте. Все розумію. Все нормально". 

Вже на наступний день після ампутації, питав лікаря, чи можна мені пересуватись на милицях. У крісло колісне дуже не хотів сідати навіть на якийсь час.

Загалом "Добряк" переніс 10 операцій. Попри застереження лікарів ще в лікарні відновив тренування: робив відтискання і боксував на одній нозі.

"Поставив собі мету: я знову робитиму сальто. Ще коли у мене не було протеза, ходив у батутний парк в Києві і робив цей трюк. Знову почав боксувати. Зараз я тренуюсь у Івано-Франківську поруч з професійними боксерами, які готуються на чемпіонати. Коли ти поруч з сильнішими за тебе – сам стаєш сильнішим", — переконаний ветеран.

Роман багато років змагався на рингу як майстер ММА, але навіть у такого досвідчено бійця бувають дні, коли запал згасає. 

"Нічого не хочеться — ні працювати, ні їсти, ні спати. І тренуватись насправді теж не хочеться. Але я себе змушую. І коли я потім виходжу з зали, я відчуваю, що всі важкі думки вийшли з моєї голови. Ти попотів, поспілкувався з людьми – і вже почуваєш себе краще", — каже ветеран.

Роман теж був серед групи діючих військових та ветеранів, яка піднялась на Кіліманджаро у лютому цього року. І відтоді в рамках руху Second Wind Club організовує для ветеранів та ветеранок з протезами походи в гори та сплави на рафтах.

"Приходили хлопці з протезами, які казали: "Я ще ні разу не був на протезі на такому камінні, я тут метр пройшов — і вже в шоці". Були хлопці, в яких обох ніг немає, були хлопці на протезі вище коліна. І так — їм було дуже важко. Ми один одному допомагали, хтось комусь рюкзак ніс, хтось воду подавав. Але подолавши цю складну дистанцію, ці хлопці розуміли, на що вони здатні, хоча до того могли зовсім не вірити в себе.Велику роль грає жага до того, щоб робити неймовірні речі. Те, про що хтось каже, що це неможливо. Я в таких викликах завжди максимально закушуюсь і роблю все, аби зробити неможливе можливим", — ділиться "Добряк".

Спорткемпи та ветеранські команди: як буде розвиватися адаптивний спорт в Україні?

Цього року Україна на законодавчому рівні визнала адаптивний спорт окремим напрямом розвитку фізичної культури в країні. Це створює чіткі державні гарантії для ветеранів з інвалідністю у доступі до спортивних послуг і можливостей для відновлення.

"З кожним роком ветеранський адаптивний спорт розвивається в Україні все швидше. Водночас потрібно розуміти, що це тільки зачатки цієї культури та її системності в нашій країні", — пояснює Тарас Ковалик, керівник ветеранського відділу фонду "Повернись живим". "— В одному регіоні може бути, наприклад, секція з баскетболу на кріслах колісних, а в сусідньому — ні. Тож ми разом із Міністерством у справах ветеранів просуваємо ідею того, що спортивні табори для відновлення ветеранів мають бути облаштовані по всій країні. Щоби ветерани приїжджали туди тренуватися і знайомитися з різними видами спорту під наглядом професійних тренерів, за підтримки реабілітологів, фізичних терапевтів та психологів".

Аби втілити цей задум якісно та системно, потрібні  фахівці відповідного профілю та бажання громад шукати місця під табори і долучатися до їх організації.

"В деяких регіонах загалом є інфраструктура, де вже можна такі кемпи робити. Важливо, щоб місцеві громадські організації та ветеранські спільноти навчилися організовувати такі табори самостійно. І, звичайно ж, на це потрібні кошти. Ми працюємо над тим, щоб і місцевий, і всеукраїнський бізнес, і  міжнародна спільнота бачили в цьому виді відновлення українських ветеранів потенціал і вкладали туди ресурси", — коментує Тарас Ковалик.

Крім того, керівник ветеранського відділу фонду "Повернись живим" наголошує, що важливий розвиток саме командних видів спорту ветеранів війни та адаптивного спорту: "Командний спорт дуже добре соціалізує ветеранів та ветеранок та гуртує нові спільноти. Цього року ми фокусуємось на волейболі сидячи та баскетболі на кріслах колісних. В кінці серпня буде табір, а потім і  змагання з регбі на кріслах колісних, куди я дуже всіх запрошую. Це буде неймовірне свято життя і неймовірні емоції! Прохання до всіх новачків: довіртесь нам і зголосіться на участь. Ми допоможемо, підтримаємо, навчимо. Все зробимо для того, щоб ви отримали незабутні враження. А вже в грудні запрошую на масштабні мультиспортивні змагання. Вперше будуть широко представлені ветеранській спільноті такі види спорту, як піклбол (поєднує елементи тенісу, бадмінтону та настільного тенісу) та  лазер-ран (поєднує переміщення та стрільбу з лазерного пістолета). Чекаємо на вас!"

Де шукати спортивні секції та змагання для ветеранів?

У деяких містах уже є адаптовані тренажерки, а багато ветеранів затято змагаються на чемпіонатах з ручного волейболу чи регбі на кріслах колісних.

Зібрали перелік ресурсів, де можна зручно знайти свій формат активностей:

• Регіональний календарний план спортивних змагань та заходів зі спорту ветеранів війни на 2025 рік.

У ньому зібрано інформацію про заплановані турніри, змагання та навчально тренувальні збори.

• Перелік спортивних закладів, які працюють за програмою "Ветеранський спорт". 

У понад 500 закладах можна використати кошти за державною програмою. Це 1500 грн щокварталу на заняття в спортивних залах чи басейнах. Подати заявку на отримання коштів треба через "Дію" до 20 числа першого місяця кварталу. 

• Платформа "Наші тут" від Центру ініціатив "Повернись живим". 

Тут є інтерактивна карта локацій для відновлення ветеранів через спорт, а ще – календар найближчих походів у гори чи таборів для ветеранів та ветеранок,  які організовує Центр.

• Єдиний календарний план спортивних змагань та заходів зі спорту ветеранів війни на 2025 рік. 

Тут зібрано інформацію про всеукраїнські та міжнародні спортивні змагання для ветеранів та ветеранок, включаючи кіберспорт.

• На сторінці Second Wind Club можна відслідковувати анонси безоплатних водних сплавів, походів у гори, які влаштовує ця спільнота для ветеранів та ветеранок.

Якими б не були стосунки зі спортом у житті до війни, після повернення у цивільне життя він може стати для ветеранів та ветеранок одним із найдієвіших способів зміцнити своє тіло, реінтегруватися в суспільство та мати додаткову опору.

Варто лише знайти для себе той спорт, який даруватиме і задоволення, і мотивацію! 

Супервізія проводиться психологинями, щоб допомогти наставникам і

наставницям:

обговорити ситуації взаємодії з дитиною чи молодою людиною;

розібратися з труднощами та знайти рішення;

знайти нові ідеї та способи підтримки;

діяти в довгу без вигорання.

Деталі та форма для подання заявки доступні за посиланням: https://surl.li/jspbqu

 Діяльність проєкту включає в себе:

 Комплекс послуг для осіб (як місцевих, так і ВПО) із діагнозами: ДЦП, РАС, синдром Дауна, інтелектуальні та мовленнєві порушення, у тому числі денний догляд (біля 4-х годин на день) для осіб з інвалідністю, передбачені послуги психолога, логопеда, реабілітолога.

 Організацію майстерні, де соціальними працівниками проводитимуться тренінги з самообслуговування, кулінарні та творчі майстер-класи, що допоможе отримувачам послуг соціально інтеграція та розширити коло спілкування.

У рамках проєкту заплановано набір двох груп по 10-12 осіб, які протягом 2-х років зможуть відвідувати інклюзивний простір 2-3 рази на тиждень.

Зяняття проходитимуть за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова,122, приміщення оснащене пандусом, укриттям, туалетною кімнатою для осіб з інвалідністю.

Для реєстрації в проєкті необхідно мати такі документи:

- для батьків / опікунів осіб з інвалідністю: паспорт, код, довідка ВПО (якщо є);

- для бенефіціарів: паспорт, код, довідка МСЕК (якщо є), медичні довідки, виписки, довідка ВПО (якщо є).

Телефон для додаткової інформації 067 525 04 22, 095 388 33 00, 098 490 74 41

Його мета – підтримати ідею рівності та нульової толерантності до дискримінації за ознакою статі через особисті історії боротьби зі шкідливими упередженнями.

Як долучитися?

Заповніть Google-форму та поділіться власним досвідом подолання гендерних стереотипів – на роботі, в родині чи повсякденному житті: https://forms.gle/epjvUTzTp1xxAtYb8

За бажанням опублікуйте допис на своїй сторінці у Facebook, додавши хештеги: #БезСтереотипів #РазомБезСтереотипів #16ДнівПротиНасильства

Позначте сторінку Національна соціальна сервісна служба України.

Найцікавіші матеріали будуть опубліковані на наших ресурсах у межах серії «Життя без стереотипів».

Челендж триває до 24 листопада 2025 року (включно).

Цьогорічний диктант, як і завжди, став не лише мовним випробуванням, а й символом згуртованості, любові до рідного слова та підтримки культурної спадщини України

Учасники зібралися в затишному приміщенні Центру та у кожному районі міста, у відділвх соціальної роботи, щоб разом — у єдиному пориві — написати текст, що об’єднує серця по всій країні.

«Для нас це не просто диктант. Це момент єдності, коли кожне слово — як ниточка, що зшиває нашу спільну історію», — зазначила одна з учасниць заходу.

Участь у радіодиктанті стала ще одним прикладом того, як команда Центру не лише працює задля соціальної підтримки громади, а й активно долучається до культурних ініціатив, що формують національну свідомість

Метою проєкту є розширення доступу осіб з інвалідністю та інших вразливих груп населення до правової допомоги, послуг захисту та інклюзивних можливостей, а також посилення адвокаційного впливу на національному рівні. Діяльності реалізуються на рівні громад, регіонів та держави. 

У рамках потенційної співпраці пропонуємо інклюзивне навчання та підтримка працевлаштування людей з інвалідністю (можно батьків дітетей з інвалідністю) — онлайн-курси з проєктного менеджменту та фандрейзингу з можливістю подальшого стажування у партнерських організаціях.
Початок першого курсу 10.11.2025 (другий буде в січні). Тривалість одного курсу 6 тижнів (12 занять по 2 години).
Реєстрація:https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe-QJXW04C9wWG03o92bxfWa8PwCPI03wxNNMyZC7uAy8va2w/viewform

Гаряча лінія працює щодня з 09:00 до 18:00 за номером +38 093 933 66 77. Консультації надаються зрозумілою мовою, безкоштовно та конфіденційно. Лінія надає саме первинні консультації: підготовка шаблонів документів і юридичне представництво не передбачені; за потреби можливе повторне звернення за додатковою консультацією. Про консультації наживо повідомлятимуть на початку місяця у соціальних мережах спілки.

«Ми запускаємо «Доступне право», щоб кожна людина з інвалідністю, ті, хто перебуває на етапі її встановлення, а також рідні людей з інвалідністю — мали доступ до первинної правової консультації і розуміли, які правові можливості їм доступні. До прикладу, куди звернутись за отриманням соціальної послуги денного догляду або які документи потрібні для проходження ЕКОПФО. Наші фахівці пояснять простими словами, чи не були порушені ваші права, де знайти потрібні сервіси та який ваш перший крок — телефоном чи особисто», — пояснює виконавча директорка «Ліги сильних» Дар’я Кукуріка.

Отримати правову консультацію від фахівця можна у двох форматах: телефоном через гарячу лінію та офлайн. У межах проєкту також заплановано надання рекомендацій органам місцевого самоврядування й установам щодо підвищення доступності послуг, організацію навчальних сесій для місцевих фахівців, а також збір і передання відповідальним інституціям анонімізованої інформації про виявлені бар’єри з метою подальших системних змін.

Нагадаємо, громадська спілка «Ліга Сильних» об’єднує організації та змінює суспільство, щоб кожна людина з інвалідністю мала гідне життя. Спілка працює з 2021 року. Серед ключових напрямів — адвокація, зміна сприйняття інвалідності в українському суспільстві, підвищення доступності послуг і просторів, сприяння працевлаштуванню та економічному залученню людей з інвалідністю. 

«Мапа можливостей для дітей та молоді» — посібник, який простою та доступною мовою розкриває важливі теми самостійності, самозарадності та дорослішання, створений Офісом дітей та молоді «ДІйМО» спільно з Save the Children.

 Електронна версія Мапи: https://drive.google.com/file/d/1-Qap4vLltfcK98SvxHkv6hFJmmv839To/view?usp=drivesdk

Хто має право на  "оздоровчі"

Порядок нарахування цієї допомоги визначено наказом Міністерства оборони України № 260 від  7 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Згідно з документом, у жовтні 2025 року на отримання коштів матимуть військовослужбовці, які:

• йдуть у щорічну основну відпустку повної тривалості;
• йдуть у другу частину відпустки, у тому числі за невикористані дні попереднії років ( за дозволу командування );
• не беруть відпустку безпосередньо, але отримали окремий наказ командира про надання допомоги.

Щоб отримати виплату, необхідно подати рапорт на ім’я командира частини. Це можна зробити письмово або через мобільний застосунок “ Армія + “, якщо підрозділ його використовує.

Cкільки нараховуються оздоровчих військовим

Сума оздоровчої виплати визначається індивідуально, виходячи з посади, звання та вислуги років військовослужбовця. Зазвичай вона становить від 20000 гривень і більше. До розрахунку входять:

- посадовий оклад;

-оклад за військовим званням;

-надбавка за вислугу років;

-щомісячні доплати відповідно до умов служби.

Щодо дати виплати допомоги-тут все залежить від фінансування військової частини. Після надходження коштів із Департаменту фінансів Міністерства оборони виплати здійснюються у порядку черговості поданих рапортів.