У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському  району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 066 707 53 10, e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

В умовах сьогодення дуже важливо приділяти увагу ментальному здоров’ю дітей, яке є фундаментом для їхнього майбутнього психологічного та емоційного розвитку і має важливе значення в їх житті. На заході діти приймали участь у веселих інтерактивних іграх, майстер-класах з виготовлення різних поробок, які сприяють у розширенні їх творчих здібностей та навичкам взаємодії.

На сесіях батьки теж мали змогу цікаво та з користю провести час долучившись до інтерактивних ігор, арт-терапії, розслабитись, зануритися у творчій процес, відволіктися від буденних справ, поспілкуватися та гарно провести час.    

 Також на заходах дорослі дізналися про:

- види сучасних боєприпасів та типи мінування;

- алгоритм дій у разі виявлення підозрілих чи незнайомих предметів;

- відпрацювали різні методи надання першої домедичної допомоги;

- ознайомилися з видами та правилами дії при витоку радіації.

«Безпека - це не випадковість, а щоденний вибір бути уважним»

Висловлюємо вдячність за допомогу у організації заходу Міжрегіональному центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України.

Підлітковий вік – це період між початком статевого дозрівання й дорослим життям. У сучасному розвиненому суспільстві підлітковий період зазвичай визначається віком між 13 і 20 роками. У цей період діти починають утверджувати свою незалежність і формують свої перші глибокі зв’язки поза сім'єю. Для багатьох підлітків це період ризикованої поведінки, отримання нового досвіду.

Зазвичай люди пов'язують ризиковану поведінку підлітків із грою гормонів і, без сумніву, це одна з причин. У підлітковому віці спостерігається сплеск тестостерону – гормону, пов'язаного із сексуальною активністю, агресією й небезпечною поведінкою. Однак не всі підлітки перевищують швидкість під час їзди на машині, пробують наркотики або вступають у безладні статеві зв'язки. Тому повинні бути й інші причини їхньої поведінки.Деякі вчені стверджують, що підлітковий вік – це штучне явище, яке виникло в сучасному суспільстві. Іншими словами, у сучасній культурі прийнято опікати дітей довше, ніж необхідно. Через тривалий період навчання в школі, університеті тощо, необхідний для повноцінної інтеграції в суспільство, досягши 25-ти років, молоді люди не здобувають повної самостійності. Батьки не очікують від підлітків дорослої поведінки, відповідно, підлітки її не виявляють.Але так було не завжди. До ХХ століття більшість людей до 20 років одружувалися або виходили заміж, створювали сім'ї, працювали й виступали як повноцінні члени суспільства. Середня тривалість життя була короткою, а заробляти на життя було важко. В середньому людина ставала дідусем у тому віці, у якому сучасні люди тільки заводять першу (і часто – єдину) дитину.Як і у випадку з усіма психологічними проблемами, проблема підліткової поведінки зводиться до двох складових: біологічної й особливостей виховання. Біологічна складова передбачає гормональні зміни й розвиток головного мозку. Говорячи про виховання, ми маємо на думці соціальні очікування від підлітка. Безсумнівно, обидва чинники однаково важливі.Підліткову поведінку можна також розглядати з точки зору теорії еволюції. Поведінка, яка нам здається неадекватною, протягом сотень тисяч років допомагала виживати нашим предкам, які займалися полюванням і збиранням. Британські психологи стверджують, що підлітковий вік необхідний для побудови соціальних зв'язків – запоруки успіху в дорослому житті.Іншими словами, безладна поведінка, яку ми асоціюємо з підлітковим віком, не є ключовою особливістю цього періоду, а виникає під впливом однолітків. Психологи провели дослідження, у ході якого підлітки використовували симулятор водіння. Коли підлітки вели машину самі, вони їздили обережно, не порушуючи правил. Але коли поруч знаходився хтось із друзів, підлітки частіше йшли на ризик. Вони діяли так під впливом однолітків або просто через бажання похвалитися.Інше дослідження показало, що підлітки частіше схильні до вживання алкоголю або наркотиків у компанії, ніж на самоті. Такі результати дослідження чітко засвідчують, що в підлітковій поведінці вирішальну роль грає соціальна складова.До речі, ризикована поведінка підлітків – це не винятково людська риса. Ссавці загалом більш схильні до ризикованої поведінки в період між статевим дозріванням і першим статевим контактом. Наприклад, дослідження, проведене з лабораторними мишами, показало, що миші підліткового віку більш схильні до вживання алкоголю, перебуваючи в групі, ніж на самоті. Навпаки, дорослі самці мишей помірно вживали алкоголь як у групі, так і на самоті.Як тварини, так і люди виявляють схильність до ризикованої поведінки під впливом однолітків. Цілком можливо, що причиною цього є високий рівень тестостерону в організмі. Молоді самці багатьох видів тварин беруть участь у боротьбі за самок. Від здатності до ризикованої поведінки й виживання залежить місце самця в ієрархії. Таким чином вони показують самкам, що здатні подбати про потомство. І оскільки самці конкурують між собою, тестостерон впливає не тільки на їх сексуальну поведінку, а й на агресію.Але на людей не просто має вплив присутність однолітків. Підлітків хвилює те, що про них думають однолітки, і тоді, коли вони перебувають на самоті. В одному дослідженні дітям, підліткам та молодим дорослим було запропоновано оцінити, наскільки ризикованими є різні сценарії. Після того, як кожен з учасників дослідження висловив свою думку, їм показували відповіді інших. Цей рейтинг суттєво відрізнявся від їхніх власних відповідей. Після цього учасникам було запропоновано переглянути свої відповіді. І діти, і дорослі хотіли змінити свої відповіді, якщо їм говорили, що їм показували відповіді дорослого. Однак і діти, і дорослі залишалися при своїй думці, якщо їм говорили, що відповіді давав підліток. Іншими словами, і діти, і дорослі довіряли думці дорослих більше, ніж думці підлітків. Водночас підлітки виявляли абсолютно протилежну поведінку. Вони змінювали свою думку тільки якщо їм показували відповіді підлітків, але не дорослих. Іншими словами, вони виявляли типову підліткову поведінку, не погоджуючись із думкою дорослих.Навіть активність мозку в підлітків і дорослих відрізняється. Коли підліткам запропонували виконувати різні завдання, паралельно вимірюючи активність їхнього мозку методом МРТ, ті області, які відповідали за обробку соціальної інформації, були більш активні у той час, коли їм говорили, що за ними спостерігають їхні однолітки. Знання про те, що за їхньою роботою спостерігають, менше впливало на активність мозку в дорослих.Психологи припускають, що ключовою особливістю підліткового періоду є сильне бажання вписатися в соціальне життя. Якщо це так, то ризикована поведінка підлітків викликана поведінкою однолітків. Високий рівень депресії серед підлітків також пов'язаний з їх потребою в соціальній інтеграції. Так чи інакше, підлітки, які страждають від пригніченого настрою, часто скаржаться, що почуваються ізольованими від однолітків.Підліткові проблеми з поведінкою можна пов’язувати з тиском однолітків, але психологи стверджують, що такий тиск є і способом виявити лідерів у групі підлітків. Цій темі було присвячено декілька досліджень американських і британських психологів. Одне з них стосується протидії булінгу в школі, інше – боротьби з палінням. Коли в дослідженнях взяли участь найбільш популярні учні шкіл, рівень булінгу й куріння в школах різко знизився порівняно з тими школами, у яких програмою керували дорослі. У подібних випадках, коли учні шкіл залучалися до суспільно корисної праці, вони виявляли більшу зацікавленість, якщо сприймали це як популярну роботу.Підлітковий вік – це не обов'язково період стресів і бурхливої поведінки. Багато підлітків спрямовують свою невгамовну енергію та ентузіазм у заняття спортом, музикою або навчання. І ці зусилля дають їм користь у дорослому житті. Якщо ви розумієте потреби ваших підлітків бути прийнятими їх однолітками, вам до снаги створити для цього сприятливі умови. Просто дозвольте підлітку повірити в те, що це його ідея.

В рамках співпраці відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» із соціальним партнером – благодійною організацією  «СОС Дитячі Містечка» – для дітей із сімей, що належать до вразливих категорій, було проведене арт-заняття із створення аплікацій з природних матеріалів.

Під час заняття діти із задоволенням досліджували природні багатства нашої планети, з яких власноруч можна зробити унікальну красу. Захід дав змогу поспілкуватися, обмінятися враженнями, отримати радість і насолоду від процесу створення неповторних картин. Подібні зустрічі, які завдяки співпраці з соціальним партнером уже стали регулярними, дають змогу дітям у цей складний час покращити настрій, цікаво і з користю провести дозвілля разом з однолітками, набути нових навичок, які можуть стати в нагоді в повсякденному житті.  

Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзнають 1 грудня 2025 року. У цей день проводяться заходи для того, щоб мати можливість осмислити глобальну відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу, підтвердити зобов’язання та діяти, щоб ніхто не залишився поза увагою.

Подолання перешкод, трансформація боротьби зі СНІДом - цьогорічне гасло світової спільноти, закликаючи до стійкого лідерства, міжнародної співпраці та підходів, орієнтованих на права людини, щоб покласти край епідемії до 2030 року.

Після десятиліть прогресу боротьба з ВІЛ-інфекцією перебуває на роздоріжжі. Послуги, що рятують життя, порушуються, і багато громад стикаються з підвищеними ризиками та вразливістю. Проте серед цих викликів надія зберігається у рішучості, стійкості та інноваціях громад, які прагнуть покласти край СНІДу. 

За оцінками, 40,8 мільйона людей у світі жили з ВІЛ та 1,3 мільйона людей інфікувалися ВІЛ у 2024 році. Приблизно 630 000 людей померли від причин, пов'язаних з ВІЛ, у минулому році.

Кожна людина може робити свій внесок у подолання цієї глобальної проблеми, підвищуючи власну обізнаність про ВІЛ-інфекцію та отримуючи послуги тестування і лікування ВІЛ, які у Харкові й Україні є безоплатними.

Чому важливо пройти тестування на ВІЛ саме сьогодні?

ВІЛ-інфекція не має специфічних ранніх симптомів.

На початкових етапах інфекція часто перебігає без видимих ознак. Саме тому тестування є єдиним надійним способом визначити свій ВІЛ-статус.

Пізня діагностика ускладнює лікування. Багато нових випадків виявляють уже на прогресуючих стадіях, коли людина протягом тривалого часу не знала про інфекцію. Своєчасні тестування і початок терапії допомагає уникнути серйозних ускладнень.

Сучасна терапія є високоефективною.

Ранній початок антиретровірусного лікування дозволяє повністю контролювати вірус, підтримувати міцне здоров’я та вести повноцінне життя.

Знання свого ВІЛ-статусу — основа профілактики.

Вчасна діагностика сприяє зменшенню ризику передачі ВІЛ та є важливим кроком у захисті власного здоров’я та здоров’я партнера / партнерки.

Тестування стало доступним і простим.

Процедура займає 15-30 хвилин, проводиться конфіденційно та є безкоштовною у більшості медичних закладів та у громадських організаціях.

Це про вчасні рішення, внутрішній спокій і впевненість у завтрашньому дні.

Профільний медичний заклад - відділення профілактики і боротьби зі СНІДом Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні надає послуги тестування і профілактики ВІЛ з понеділка по п'ятницю 8:00-15:00 у Харкові, вул. Боротьби, 6.

А ключова група ЧСЧ (чоловіки, які практикують секс із чоловіками) може пройти тестування на ВІЛ на базі Громадської організації "АЛЬЯНС. ГЛОБАЛ" у Харкові за попереднім записом на сайті gettest.com.ua

Важливу роль у системі надання соціальних послуг відіграє профілактична складова, що є основою попередження складних життєвих обставин, адже профілактика є результативнішою, ніж подолання наявних труднощів, а також .допомога у подоланні або мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин у осіб та сімей, які не можуть впоратися самостійно, та за можливості повернути здатність до самостійної діяльності. 

Ефективність соціальних послуг залежить від правильної оцінки потреб отримувачів послуг та надання комплексної допомоги, що включає психологічні, юридичні, соціально-педагогічні та інші послуги для подолання чи мінімізації складних життєвих обставин, врахування особливостей соціальної роботи із сім`ями, що належать до вразливих груп населення та/або перебувають в складних життєвих обставинах, застосування до них методу ведення випадку Досягнення ефективності вимагає злагодженої роботи фахівців, які використовують різні форми надання послуг, які відповідають потребам отримувачів послуг та діють у відповідності до чинного законодавства. 

Кортизол - це гормон, який виробляється наднирковими залозами і відіграє ключову роль у регуляції стресу, метаболізму, імунної функції та інших важливих процесів. Його часто називають «гормоном стресу», оскільки рівень кортизолу підвищується у відповідь на фізичний або емоційний стрес.

7 простих рекомендацій, які допоможуть знизити кортизол:

1. Фізична активність.

Регулярні помірні фізичні вправи, такі як йога, плавання або прогулянки, допомагають знизити рівень кортизолу, покращуючи циркуляцію крові та зменшуючи стрес. Рекомендується займатися фізичною активністю не менше 30 хвилин 3-5 разів на тиждень.

2. Медитація.

Підходить не всім - це правда. Однак якщо це подобається, то можливо пригнічити вироблення кортизолу та підвищити рівень серотоніну, гормону гарного самопочуття.

3. Зменшення споживання кофеїну.

Кофеїн - це стимулятор, який підвищує рівень кортизолу в крові. Це пояснює почуття неспокою, нервозності та тривоги, які виникають, коли випиваєш одну чашку або більше, ніж потрібно. Скорочення вживання напоїв в яких міститься кофеїн може бути одним із найшвидших способів знизити рівень кортизолу. 

4. Заняття улюбленою справою.

Всього 10 хвилин на день, присвячених улюбленій справі, можуть суттєво знизити рівень стресу.

5. Якісний сон.

Недостатній або поганий сон може призвести до підвищення рівня кортизолу. Важливо дотримуватися режиму сну та забезпечити собі достатній відпочинок. 

6. Збалансоване харчування.

Збалансована дієта з високим вмістом овочів, фруктів, цільнозернових продуктів і білків допомагає підтримувати рівень гормону стресу в нормі. Важливо уникати надлишку цукру і кофеїну. Включіть до раціону продукти, багаті антиоксидантами, наприклад, ягоди і зелені листові овочі, вони стимулюють зниження кортизолу.

7. Соціальні зв’язки.

Обійми та спілкування з близькими можуть сприяти виробленню окситоцину, який знижує рівень кортизолу. Витрачайте час на спілкування з друзями та родиною. 

У дворічному віці дитина схильна вимагати. Це нормальна поведінка для даного віку, вона минає з подальшим розвитком малюка. Але якщо і в шкільному віці ви постійно чуєте від дитини: «Купи мені...», «Дай мені...», «Мені потрібно...», вам варто звернути увагу на причини її поведінки.

Причини вимогливої поведінки дитини

Деякі діти не вміють співвідносити свої потреби з потребами тих, хто їх оточує, вони вимагають і маніпулюють, проявляючи надзвичайно корисливу поведінку (найчастіше це проявляється в підлітковому віці). На це є багато причин. Наприклад, складні емоційні ситуації, такі як розлучення батьків. Психологічні травми (особливо сексуального характеру), отримані в ранньому віці, можуть призвести до формування нарцисичної поведінки. Вона служить для дитини захистом від неприємних емоцій. Часто батьки мимоволі провокують вимогливість, потураючи всім примхам малюка. Так вони прагнуть показати свою любов (особливо, якщо вони проводять з дитиною недостатньо часу). Вони також надмірно балують малюка, тому що в дитинстві були позбавлені певних благ. Нарешті, батьки можуть загладжувати свою провину перед дитиною за своє розлучення. На жаль, їх зусиль ніколи не буває достатньо: скільки б вони не давали, дитина вимагає більше.Батьки можуть неусвідомлено показувати дитині приклад нарцисичної поведінки.

Якщо один або обоє батьків схильні до егоїзму й верховенства в сім'ї, малюк робить висновок, що так можна домогтися бажаного. Батьки, які мають завищені очікування, теж провокують вимогливість. Зневажливе ставлення до малюка часто формує в нього нарцисичні моделі поведінки, особливо в ранньому віці. Якщо мама не може або відмовляється задовольнити потреби дитини, з часом це може призвести до затримок розвитку її психіки. У більшості випадків справжня причина вимогливої поведінки дитини полягає в постійному відчутті того, що всі навколишні їй щось винні. Дитина відчуває, що життя несправедливе, і навколишні заборгували їй усе, чого їй не вистачає: виховання, любові, знання тощо. Якщо дитині бракує якогось із цих базових елементів, вона почувається обділеною, що згодом викликає почуття злості та  фрустрації. Вона не знає інших способів задовольнити свої потреби, тому постійно вимагає, щоб її бажання негайно виконували. І це призводить до ще більшого почуття незадоволеності, оскільки справжню причину такої поведінки не усунуто. Іноді в дітей розвивається подібна поведінка сама по собі, без впливу батьків. Причини цього до кінця не з'ясовані, але вчені припускають, що це пов'язано з розладами нервової системи. Крім того, на дітей суттєво впливає матеріалістично налаштоване суспільство. Наприклад, дитина, схильна до булінгу в школі прагне до володіння речами, які допоможуть їй підвищити свій статус у колективі.Незалежно від причин, вимоглива поведінка дитини проходить своєрідний цикл, коли інші її потреби не задовольняються через те, що з нею важко знайти спільну мову. Однолітки уникають дитини, і в неї виникають проблеми з колом спілкування; вчителі втрачають терпіння, і її  успіщність у школі падає. Це, у свою чергу, негативно впливає на самооцінку дитини, і вона компенсує це все більшою й більшою потребою в речах, намагаючись з їх допомогою повернути свій статус і цінність як особистості.

Цикл вимогливої поведінки

Зазвичай люди навіть у дорослому віці не можуть самостійно припинити цикл вимогливої поведінки, не вдаючись до допомоги фахівця, оскільки помилкове мислення значно їх обмежує. Серед помилок мислення дітей з вимогливою поведінкою найбільш поширені такі:

Спотворення реальності. Вимогливі діти буквально пізнають навколишній світ крізь призму свого болю й сорому. Вони не можуть інтерпретувати ситуації з позиції здорового глузду, оскільки їх самолюбство травмоване.

Зміни настрою. Діти схильні до частих змін настрою, тому що вони коливаються між прагненням поводитися добре й необхідністю висловити почуття злості чи смутку через те, що їхні потреби не реалізовані. Для дитини незадоволення своїх потреб рівнозначне відмові.

Неконтрольовані імпульси. Через загострене самолюбство дитина дуже чутлива до зовнішніх подразників, оскільки відчуває від них загрозу. Крім того, вона відчуває необхідність у задоволенні, тому хоче відразу ж отримувати бажане.

Нездатність до співчуття. Дитина так схильна до почуттів болю, сорому й незадоволеності, що не може приймати чужу точку зору.

Відмова. Вимоглива поведінка – це спосіб відволіктися від болю, який дитина відчуває глибоко всередині. Усі спроби виправити її поведінку призводять до того, що вона відмовляється брати на себе будь-яку відповідальність Це відбувається тому, що будь-яка критика викликає в неї почуття болю й сорому. У таких випадках вона звинувачує у своїй поведінці зовнішні обставини замість того, щоб прийняти відповідальність за свою поведінку. Дитина стверджує, що в її поведінці винні ви, а не вона. При цьому вона часто впадає в істерику, щоб відволіктися від неприємних відчуттів.

Потреба в тому, щоб дитину вважали особливою. Вона фантазує про необмежене багатство, владу, помсту й відчуває величезне прагнення до того, щоб її вважали особливою, дозволяли їй більше, ніж іншим.

Проблеми з ідеалізацією та знеціненням. Вимоглива дитина часто ідеалізує важливих для неї людей, стверджуючи, що вони чудові, особливі, найкращі. Але як тільки ці люди закликають її до відповідальності за свою поведінку, вона їх знецінює.

Як працювати з вимогливою дитиною

Учителі та психотерапевти при роботі з вимогливими дітьми повинні не тільки визначити спотворення в мисленні, але також знайти індивідуальний підхід, щоб припинити цикл вимогливої поведінки. До дітей з нарцисичними рисами характеру потрібен інший підхід, ніж до дітей з психічними розладами або соціальними проблемами. Зокрема, діти з нарцисичними рисами більше зацікавлені в увазі та співчутті вчителя або психотерапевта, ніж у зміні власної поведінки. Учителі та психотерапевти повинні зосередитися на тому, щоб розвинути в дитини соціальні навички та співчуття, бо тільки через прийняття точки зору інших людей дитина зможе припинити свою нездорову поведінку та звернути увагу на свій внутрішній біль. Для цього потрібно з дружньої позиції показати дитині, що її поведінка неефективна. Так вона зможе переоцінити свою поведінку, не відчуваючи при цьому, що її звинувачують. Установлюючи довірливі взаємини з дорослими, котрі виявляють до неї турботу, дитина починає почуватися в достатній безпеці для того, щоб досліджувати справжні причини своєї поведінки. Після цього вона готова виробити нові моделі поведінки, які припиняють негативний цикл і роблять її життя вільнішим і радіснішим.

Діти із задоволенням обирали малюнок, який їм припав до смаку, а потім ретельно перетворювали у неповторний витвір мистецтва. Надзвичайна цінність заходу ще і в тому, що в останні складні роки у харківських дітей стало дуже мало можливості познайомитися і поспілкуватися, сидячи поруч і займаючись спільною справою не з допомогою гаджета, а вживу. Задоволені усмішки та щирі слова подяки були найкращим свідченням того, що дітлахи з величезним задоволенням провели час і створили собі унікальну картину, яка буде нагадувати про чудове свято – День захисту дітей!

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки. У даній статті зазначаються п'ять явних ознак того, що ви здійснюєте занадто великий тиск на дитину.

1. Ви критикуєте частіше, ніж хвалите

Зосереджуючи свою увагу на помилкових і неправильних учинках дитини, ви не помічаєте правильних. Багато батьків ігнорують хоргошу поведінку дитини лише тому, що вважають, що дітей не треба хвалити за те, що вони поводяться належним чином, а необхідно примушувати їх ставати «кращими». Проте дуже велика кількість критики може мати наслідки, які травмуватимуть особистість дитини. Намагайтесь відзначати ті моменти, коли дитина поводиться добре, щоб кількість  похвал на її адресу (з вуст усіх членів сім'ї) перевищувала кількість критики – у кожній зі сфер її життя.

2. Ви контролюєте діяльність дитини до найдрібніших подробиць

Батьки, які надмірно тиснуть на дітей, ризикують перетворитись на тих, хто постійно намагається перестраховуватись. Якщо ви пильно стежите за щоденними заняттями своєї дитини, такими як уроки, домашні обов'язки, ігри тощо, і при цьому прагнете переконатись, що вона все робить правильно, ви, імовірно, надмірно тиснете на неї. Хоча дуже важливо брати участь у житті дитини, занадто пильна увага до її занять може мати негативні наслідки.Якщо ви хочете, щоб ваша дитина  була усіпшною, дозвольте їй робити  полмилки й зіштовхуватись із їх природними наслідками. Хоча, може, й важко спостерігати за тим, як дитина отримує погану оцінку за контрольну роботу, до якої вона абсолютно не підготувалась, або за тим, як вона втрачає можливість, бо не докладає достатньо зусиль, іноді такі наслідки можуть стати для неї кращими уроками

3. Ви переконані, що будь-яка ситуація має життєво важливі наслідки

Якщо ви кажете дитині, що більшість ситуацій вимагають підходу «пан або пропав», ви, напевно, занадто сильно тиснете на неї.Висловлювання типу «Якщо ти не заб'єш гол у цій грі, тренер не буде випускати тебе в основному складі» або «Ти повинен отримати 12 за цю контрольну, якщо хочеш потрапити на шкільну дошку пошани», дають дитині зрозуміти, що в неї є лише один шанс, щоб домогтись успіху.Так, у житті бувають ситуації, коли така точка зору реалістична, наприклад, коли у випускника школи з'являється можливість пройти співбесіду для вступу у престижний університет – і все ж ситуації, коли є лише один шанс на успіх, зустрічаються рідко.Проте, для багатьох батьків входить у звичку розглядати кожний тест, змагання чи виступ як найважливіший у житті. Намагайтесь нагадувати собі й дитині, що в житті є безліч можливостей для успіху, і окремий результат не здатний перекреслити все.

4. Ви порівнюєте дитину із друзями та ровесниками

Постійно нагадуючи своїй дитині: «Твоя сестра перемогла на олімпіаді з математики, тому що вона старанно займалась» або «Ти помітив, скільки голів забив сьогодні Максим? Я думаю, що ти можеш забивати більше, ніж він, якщо будеш частіше тренуватись», постійно порівнюючи її з іншими дітьми, ви ставите дитину в безперервну конкуренцію з оточуючими, не враховуючи її індивідуальності.Коли дітей порівнюють з іншими, тим самим піддаючи тиску, це знижує їх готовність робити щось, у чому вони не досягають успіху. Вони можуть відмовлятись грати у футбол, якщо не бігають швидше за всіх, або відхиляють пропозицію про участь у математичній команді, якщо хтось із учасників розумніше, ніж вони. Надихайте дитину ставати кращою, конкуруючи із самою собою. Кажіть про те, як важливо вчитись і практикуватись, щоби ставати краще сьогодні, ніж учора, – незалежно від того, як справляються з цим оточуючі.

5. Ви часто втрачаєте самовладання

Надмірно тиснучи на дітей, батьки часто й самі зазнають подібне відчуття. Коли діти не відповідають їхнім очікуванням, вони швидко досягають стану розчарування та пригніченості. Якщо ви виходите з рівноваги, тому що ваша дитина не така хороша, як вам хочеться, ви, імовірно, занадто сильно тиснете на неї. Можливо, ваша дитина не стане видатним автогонщиком і не буде кращим випускником свого класу. Але якщо ви на неї тиснете, щоб вона стала тим, ким зовсім не хоче бути, це лише викличе стресовий стан у всіх членів сім'ї. Знайдіть конструктивний баланс, який дозволить вам надихати дитину ставати краще, не примушуючи її відповідати вашим нереалістичним очікуванням.