Новорічні свята – час, коли діти загадують бажання і вірять, що вони здійсняться. У співробітництві Відділу соціальних служб по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» з соціальним партнером – Акціонерним товариством «Мегабанк» – стало можливим привітати діточок із родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, смачними і корисними подарунками. Радість на обличчях малечі була найкращою відповіддю для дорослих, що зроблено необхідну і корисну справу. Позитивні емоції необхідні всім – і дорослим, і дітям, особливо у святкові дні. Хочеться вірити, що прийдешній рік буде яскравим на події, наповненим приємними емоціями і радістю!

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань. Стається так, що батькам вкрай потрібна допомога у вихованні дітей, тому пропонуємо Вам поради батькам на кожен день:

1. Думайте над своїми взаємовідносинами з дітьми, цілеспрямовано будуйте їх.
2. Частіше посміхайтесь при спілкуванні з дитиною.
3. Умійте вислухати свою дитину.
4. Будьте тактовні.
5. Частіше обіймайте свою дитину, говоріть їй лагідні, ніжні слова.
6. Станьте для дитини партнером по спілкуванню.
7. Пам'ятайте, що для дитини звук його імені є самим солодким і самим важливим.
8. Оцінюйте вчинок дитини, а не її особистість.
9. Прихильність батьків має бути незаперечною, стабільною, незалежно від ситуації.
10. Утримуйтеся від принижень дитини образливим словом, погрозою позбавити обіцяного.
11. Ніколи не відмовляйте своїй дитині у підтримці та допомозі.
12. Відмовтесь від звички порівнювати свою дитину з іншими.
13. Контролюючи дитину — допомагайте, а не карайте.
14. Якщо вам набридло постійно просити та нагадувати дитині про її обов’язки, є простий вихід – пишемо записку з переліком завдань і залишаємо на видному місці.  
15. Ваша дитина постійно капризує та не хоче самостійно вдягатися? Не проблема! Доручіть цю важливу справу дитині та попросіть, щоб коли вона буде готова до виходу на прогулянку, нехай покличе вас. Ви охоче почекаєте. 
16. Постійно повторюєте малюку, що він має зробити, а він ніяк не запам’ятає, бо є мама й тато, які завжди нагадають. Створіть наочний план дій малюка! Він буде бачити та діяти! 
17. Ви вкотре робите те ж саме зауваження, а малюк не реагує? Не біда! Придумайте кодове слово та щоразу при негожій поведінці промовляйте його спокійним, але суворим тоном. 
18. Якщо дитина постійно залишає свої речі по всьому будинку і геть не хоче їх складати на місце, поставте біля входу до її спальні коробку та скидайте туди всі речі, що «заблукали». 
19. Не виховуйте ледаря! Дитина має активно пізнавати навколишній світ, а для цього доведеться набити не одну гулю! Не поспішайте з допомогою – увімкнути світло чи дістати іграшку з шафи. Придбайте для малюка зручну табуретку, без труднощів неможливо досягти бажаної вершини.  
20. Говоріть з дитиною спокійно, якщо вам щось не подобається, повідомте їй про це так, щоб не присоромити її при сторонніх особах. 
21. Будьте уважні та чуйні до дитячих потреб і бажань – тоді у вас виникатиме менше конфліктів з приводу колючого светра, несмачної їжі, ранкового походу до садочка або школи. 

Простий перерозподіл справ і спонукання до дитячої самостійності лише покращать атмосферу в сім’ї. Головне, шановні батьки, будьте спокійні та лояльні!

Матеріал підготували:

- Уварова О.Ю., фахівець із соціальної роботи І категорії Відділу соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра»

- Мірошниченко О.С., провідний фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра».

За традицією, 19 січня українці святкують Водохреща — свято хрещення Господнього.

Водохреща завершує великий цикл зимових свят. Цього дня не лише пірнали в ополонку та запасалися святою водою, а й навідуватися у гості до рідних та друзів. І, звісно ж, вітали одне одного зі святом! В цей день також традиційно вітаються словами «Христос хрещається!», а відповідають: «У ріці Йордані».

Матеріал підготували:

- Уварова О.Ю., фахівець із соціальної роботи І категорії Відділу соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра»

Відділ соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» разом із соціальним партнером – громадською організацією «АвтоЄвроСила» – змогли подарувати новорічну казку, втіленням якої є яскравий Дід Мороз і чарівна Снігуронька, маленьким членам родин, що перебувають у складних життєвих обставинах. Дітки отримали до новорічних свят подарунки, причому не абиякі, а саме ті, які вони замовляли у листах до Діда Мороза. А дідусь сам зі своєю онукою завітали і привітали діточок! Приємно бути причетними до втілення зимової казки, бачити захоплення у дитячих очах і усміхнені личка, радісні емоції, які переповнювали діточок!

Кожна дитина вірить в чудеса, особливо в перод  казкових новорічних свят! Саме цього потребують діти і особливо ті, сім'ї яких з тих чи інших причин перебувають у складних життєвих обставинах. І тому, 28.12.2021  року, завдяки взаємодії ВІдідлу з Благодійною організацією "Рухомі любов'ю" вдалося провести масштабний передноворічний загальноміський захід для дітей із сміей, які перебувають у складних життєвих обставинах і стоять  на обліку у відділах соціальної роботи по районам м. Харкова. За підтримки наших соцальних партнерів нам вдалося організувати справжнє диво для дітей, якого їм так не вистачає в житті! На захід були запрошені казкові герої, які провели з дітьми конкурси та вікторини. Діти відгадували ребуси, загадки, дивилися новорічну виставу, а потім розважалися на шоу разом із героями улюблених казок. Загалом, у заході взяли участь близько 500 дітей. Наприкінці свята, кожна дитина отримала найбажаніший подарунок з рук справжнього Діда Мороза та Снігуроньки, які побажали їм міцного здоров'я та розповіли їм, що дива трапляються не тільки на новорічні свята, а й протягом всього життя, головне - вірити в казку! 

Дякуємо за допомогу і підтримку нашим соціальним партнерам, а також начальникам вІдідлів соціальногї роботи по районам м. Харкова ХМЦСС "Довіра" за допомогу в організаціїї та проведенні заходу.

До Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» досить часто звертаються родини, в яких дане питання стоїть дуже гостро, а вирішити його батьки не можуть з причин відсутності необхідних знань. Які документи і в яку організацію необхідно надати, щоб дитина проживала і виховувалася в комфортних умовах, а обоє батьків мали змогу взяти участь у її житті на рівних правах і без травмування підростаючого покоління? Відповідь на це питання ви дізнаєтеся у сьогоднішньому матеріалі.

Перш за все, один із батьків, який проживає окремо від дитини повинен надати до Служби у справах дітей за місцем проживання/перебування дитини наступні документи:

• особисту заяву;
• копію паспорту;
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку про реєстрацію місця проживання;
• довідку з фактичного місця проживання (про склад сім’ї);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності) або відповідне рішення суду.

Із врахуванням вимог чинного законодавства України та з метою ефективного вирішення спору між батьками щодо їх участі у вихованні дитини інколи необхідно надати ще деяку важливу інформацію. Додатковий пакет документів включає в себе рішення суду про стягнення аліментів, інформацію щодо матеріального утримання дитини (довідку з місця роботи про доходи за останні шість місяців із зазначенням про розмір утриманих аліментів на дитину або копію відповідних квитанцій), завірену характеристику за місцем роботи чи проживання, довідку з місця навчання/виховання дитини, довідку про стан здоров’я дитини (за потребою), акт обстеження умов проживання. Також в цей перелік варто включити документи, які підтверджують факти виконання батьками своїх обов’язків щодо виховання та утримання дитини, їхнього ставлення до дитини та деяких інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно вимог ч.1. ст. 159 Сімейного кодексу України (СКУ), якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди іншому у спілкуванні та вихованні дитини, а також ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, друга сторона (батько або мати) має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Згідно вимог ч.1. ст. 161 СКУ, якщо батько або мати, що проживають окремо, не дійшли згоди щодо місця проживання дитини після їхнього розлучення, спір між ними вирішує орган опіки та піклування або суд. Для вирішення даного питання один із батьків надає до Служби у справах дітей за місцем проживання дитини пакет документів (оригінали та копії), до якого входять:

• копія паспорта;
• довідка про реєстрацію місця проживання;
• довідка з фактичного місця проживання (про склад сім’ї);
• копія свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності) чи відповідне судове рішення;
• копія свідоцтва про народження дитини;
• довідка з місця/навчання виховання дитини;
• довідка про сплату аліментів (у разі наявності);
• довідка про доходи за останні шість місяців або копія декларації про доходи (засвідчена в установленому порядку);
• довідка від нарколога, психіатра;
• довідка з місця роботи;
• завірена характеристика за місцем роботи чи проживання;
• довідка про стан здоров’я дитини (за потребою).

Також до вище зазначеного переліку необхідно додати деякі інші документи, які будуть вказувати на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного із них, стан здоров’я дитини та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення даного питання.

У випадку, коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, повинен звернутися до Служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акту обстеження умов проживання. Зазначений акт в обов’язковому порядку передається заявником до Служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним відповідну бесіду.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи І категорії Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

На думку психологів, причини всіх сімейних конфліктів можна об'єднати у три групи:

         1. Конфлікти з урахуванням несправедливого поділу праці. Наприклад : якщо члени сім'ї по-своєму розуміють свої ролі та висувають один одному неузгоджені очікування та вимоги.

         2. Конфлікти виходячи з незадоволеності певних потреб. Кожен партнер хоче задовольнити свої потреби у шлюбі. У той самий час партнери часто не знають справжніх потреб одне одного, тому не задовольняють їх.

         3. Суперечки через недоліки у вихованні. У молодих сім'ях багато конфліктів виникають через розбіжності у правилах сімейної поведінки, які партнери винесли з батьківських сімей.

         Однак важливішими не є причини виникнення сімейних конфліктів, а шляхи їх подолання.

Психологи дають кілька порад, як налагодити стосунки та попередити невеликому сімейному конфлікту перерости у серйозний скандал:

• Обговорюйте лише одну проблему. Не намагайтеся згадати про інші гріхи партнера. Інші проблеми ви зможете обговорити пізніше.
• Не переходьте на особистість. Не ображайте вашого партнера, це не веде до вирішення конфлікту. У такій ситуації Ваш партнер намагатиметься захиститися і може у відповідь почати ображати вас, але основна проблема так і залишиться не вирішеною.
• Не допускайте у сімейний конфлікт третіх осіб - рідних чи близьких. Тому фраза: «Звичайно, я не вмію готувати, як твоя дорога матуся», - не призведе до сприятливого вирішення конфлікту.
• Не узагальнюйте. Не варто з образою у голосі вимовляти подружжю: «Ти ніколи нічого не пам'ятаєш!»
• Не робіть сварок вечорами. Статистика показує, що більша частка сімейних конфліктів відбувається у вечірній час доби. Накопичувана втома вдень, роздратування і Ви відчуваєте, що вам дуже хочеться висловити своєму чоловікові кілька претензій, то краще стримати себе, відкласти розмову на ранок. Можливо, вранці проблема здасться вам вже не такою серйозною.
• Вмійте визнати свою провину. Якщо Вам не вистачає сил визнати свою неправоту - вчасно припиніть конфлікт. Іноді досить просто замовчати чи вийти в іншу кімнату.
• Зосередьтеся на вирішенні конкретної проблеми. Зберігайте спокій та позитивний настрій. Можливо і цей конфлікт не вартий негативних емоцій?

І ще одна порада. Щоб навчатися комунікації один з одним - висловлюйте свої потреби та бажання, говоріть і чуйте, що говорить партнер, також дозвольте і дітям висловлювати свої потреби та бажання і слухайте, що вони говорять.

Якщо самостійно Ви не зможете розв'язати існуючі конфлікти, звертайтесь за допомогою до Відділів соціальної роботи у Вашому районі, де фахівці із соціальної роботи, психологи, юристи нададуть Вам необхідну допомогу та підтримку.

Наші контакти: м. Харків, вул. Плеханівська, б.42, к. 45,46,47;

Тел.: 725-26-86 (87), 0916179245;

Сайт: dovira.kh.ua    

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Instagram: slobidsky_viddil

Крадіжки можуть траплятися у дітей від малюка до підлітка, від маленької машинки чи ляльки до шоколадки та солодощів у продуктовому магазині.

Існує декілька причин крадіжок у дітей:

• імпульсивне заволодіння річчю, яка тобі не належить: «вкрав – тепер це моє і все!»;
• намагання дитини привернути до себе увагу, до своїх потреб;
• намагання помститися іншому.

У різних випадках та ситуаціях важливо не залишати проблему на самовирішення, треба розмовляти з дитиною та розповісти до чого це може привести у подальшому.

Якщо дитина старшого віку, треба поговорити з нею про цю проблему та з’ясувати як це можна виправити.

У кожному випадку діти намагаються крадіжкою висловити свою потребу у чомусь - привернути увагу батьків, заявити про власну значимість.

Перші емоції батьків у випадках крадіжки - власна провина, гнів, емоції та сором.

Треба своєю реакцією не налякати дитину, не кричати на неї, бо криком проблеми не розв’яжеш. Повинно  уважно з дитиною поговорити, розповісти, чому це робити погано. Батькам необхідно стати на бік дитини, подивитися на проблему очима дитини. Батькам треба установити свої правила та обмеження, треба роз’яснити до чого приведе чи та чи інша дія дитини.

Порада – підсумок: треба бути пильними до своїх дітей, вести з дітьми підтримуючі стосунки та не гримати на них, коли цього більше всього бажається.

За психологічною порадою та соціальною підтримкою можна звернутися до Відділу соціальної роботи по Слобідському району м.Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб.45,46,47.

Заради доброї мети ми допомагаємо дітлахам з родин, які перебувають у складних життєвих обставинах. Батьки та діти мають змогу отримати речі першої необхідності: одяг, який зігріє їх у холодні зимові дні, іграшки, цікаві книжки та ласощі, які забезпечать гарний настрій, відчуття теплоти й підтримки.

Дуже  важливо, що у нашому суспільстві немає обмежень щодо добросердечності, чуйності, уваги.

Тобто стає зрозуміло, що фізичні покарання (у тому числі биття по попі) є недопустимим методом виховання і з психолого-педагогічної і з юридичної точки зору!

Проте, фізичні покарання чомусь залишаються доволі розповсюдженим методом виховання. Відома дитяча психологиня Юлія Гіппенрейтер каже: «Зазвичай, багато суперечок викликає питання про фізичні покарання. Особисто я безперечно проти них. Вони ображають і озлоблюють, залякують та принижують дітей. Позитивного результату від них менше, ніж негативного».

Усвідомлено, не в момент нервового зриву, а в цілях «виховання» батьки можуть бити власну дитину тоді, коли у самих батьків відсутня емпатія та здатність сприймати почуття іншої дитини. Якщо батьки емпатійно сприймають дитину, вони просто не можуть усвідомлено та цілеспрямовано заподіяти їй шкоди, фізичної та психологічної болі. Відмова батьків від емпатії (а побиття неможливе без такої відмови) з дуже великою ймовірністю призводить до неемпатичності дитини, до того, що вона, наприклад, ставши старшою, може піти гуляти на ніч, а потім щиро здивується, чого це всі так переполошилися.

Тобто, змушуючи дитину відчувати біль і страх, – почуття сильні та грубі, ми не залишаємо жодного шансу для почуттів тонких – каяття, співчуття, жалю…

У книзі «Як ти себе поводиш? 10 кроків до подолання поганої поведінки» Людимила Петрановська наводить приклади різновидів фізичного насильства над дітьми (багато з яких актуальні і для нефізичного насильства):

1. «Спонтанна реакція дорослого на небезпеку». Мабуть, це єдиний варіант фізичного насильства, який може мати виправдання. Йдеться про ситуації, коли можлива небезпека для життя дитини перевищує ймовірну фізичну шкоду, наприклад недопущення того, щоб дитина вибігла на проїжджу частину, випала з вікна тощо.
2. «Спроба прискорити розрядку». Зазвичай проявляється одноразовим ляпанцем і відбувається зазвичай в моменти роздратування, поспіху, втоми. Така «розрядка» не є нормальним способом спілкування з дитиною, тому потребує усвідомлення батьками наявності такої проблеми й пропрацювання з нею.
3. «Стереотипна дія, «бо так треба», «бо і мене так виховували батьки», того потребує культура, звичай тощо». Такий спосіб фізичного насильства батьки використовують як дисциплінарну модель виховання дитини, метод «кнута та пряника».
4. «Прагнення передати свої почуття, «щоб він (вона) зрозумів, нарешті». Тобто насильство використовується батьками, як засіб комунікації з дитиною, коли «словами» дитина не розуміє.
5. «Нездатність дорослого переносити фрустрацію». У даному випадку фрустрацією стає неспівпадіння поведінки дитини з очікуваннями дорослого. Такі батьки схильні відчувати злість, роздратування, коли стикаються з тим, що дитина не хоче або не може зробити чогось (наприклад, батьки у своїх мріях бачать свого сина видатним футболістом, а він не хоче бігати з м’ячем).
6. «Помста». Може використовуватися кимось з батьків наприклад, за те що народився «не вчасно», коли народження дитини пов’язане зі смертю матері, за те, що схожий на батька, який зрадив, за те, що дитина хворіє або має інвалідність та «псує життя».
7. «Садизм». Відбувається у родині, коли той з батьків, хто вчиняє насильство має явні ознаки девіації або психопатії.
8. «Знищення суб’єктивності». Такий вид насильства використовується не як покарання чи зміна поведінки, а як намір зломити волю дитини, зробити її повністю керованою.

Причин, чому батьки обирають насильницький спосіб спілкування з дитиною може бути багато, і жодна з них не відноситься безпосередньо до дитини. Можливо, що когось з таких батьків колись, в їхньому дитинстві карали ременем і це було культурною нормою; можливо, що в них не достатньо розвинене  почуття емпатії та співчуття; можливо, що вони не мають навички відслідковувати власний емоційний, психологічний стан та керувати їм…

Проте жодна з причин не може служити виправданням проблеми жорстокого поводження з дитиною! А найперший і найголовніший крок для подолання її для батьків – усвідомити наявність проблеми!

ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ПСИХОЛОГІВ!

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy