• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися у причинах її виникнення.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися у думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Типи неправильного виховання у сім’ї

У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є головним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.

Можна визначити деякі типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини.

1. Бездоглядність — дитина поза увагою батьків. Батьки й ніби турбуються про неї, але в основному дитина полишена сама на себе. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю та уваги батьків.
2. Впливає на поведінку дитини й надмірна опіка з боку батьків — гіперопіка. У цьому випадку характерні безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що призводить до загострення взаємин.
3. Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, що навколо неї створюють атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння її здібностей, найчастіше міфічних. Усі бажання дитини виконують, вона у центрі уваги — кумир сім’ї. Виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці та самостійності.
4. Наступний тип — емоційне відкидання. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається у сім’ях, де один із батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є інша дитина, яка має більше уваги з боку батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.
5. Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні провини. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.
6. Часто можна почути від батьків: «Я не мала змоги...», «У моїх батьків не було змоги...», «Я все життя мріяла,...то нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності. Це надмірна вимогливість.

Звичайно, це не все, що призводить до порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок.

Можливі й інші причини:

1. Особливості пубертатного періоду.
2. Ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикація.
3. Різноманітні психічні травми — тяжкі, іноді надто сильні для особистості переживання, які супроводжують негативні емоційні реакції. Діють вони, як правило, не ізольовано одне від одного, а у комплексі. Основним стимулятором є все-таки сімейне виховання.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: dovira.kh.ua

Facebook: www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy/?ref=bookmarks

Instagram: slobidsky_csssdm

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх

 

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: dovira.kh.ua

Facebook: www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy/?ref=bookmarks

Instagram: slobidsky_csssdm

 

1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.
2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.
3. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте не гідним для себе пояснити дитині причин, з якої порушили її.
4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна й потрібно стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити свій внутрішній вибір на користь правди. При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.
5. Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б не бажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже для цього є підстави.
6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.
7. Поступово, але не ухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відголос — позитивний й негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».
9. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання уникнути стає визначальним чинником в поведінці. І тут до брехні — один крок.
10. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.
11. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини — на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною людиною.
12. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина — це до великої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на перший погляд безневинна брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, до телефону і відповідай, що мами вдома немає», — кажете ви і закладаєте цим фундамент для майбутньої брехні.
13. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину — не уникайте шансу дати їй це відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите її. Так ви розвинете в душі малюка упевненість, що попри здійснені ним помилки, що він все одно улюблений і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчинок, а не особистість загалом.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: dovira.kh.ua

Facebook: www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy/?ref=bookmarks

Instagram: slobidsky_csssdm

Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо, щоб її і ваші очі були на одному рівні.

1. Якщо ви спілкуєтесь із засмученою дитиною, не варто ставити їй запитань. Бажано, щоб ваші відповіді звучали у стверджувальній формі. Здавалося б, різниця між стверджувальним реченням незначна, іноді це слабка інтонація, а реакція на них буває різна.
2. Дуже важливо у бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися у своїх переживаннях і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Якщо її очі дивляться не на вас, а в бік чи вона «заглиблена у себе», продовжуйте мовчати: у дитини відбувається зараз дуже важлива внутрішня робота.

Бесіда за способом активного слухання незвична для нашої культури, нею оволодіти не просто. Однак результати приємні:

• Зникає чи принаймні сильно зменшується негативне хвилювання дитини. Тут виявляється чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі;
• Дитина, впевнившись, що дорослий готовий її слухати, починає розповідати про себе все більше.
• Дитина сама просувається у вирішення своєї проблеми.

 

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy/?ref=bookmarks

Instagram: slobidsky_csssdm

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково — сильно.
• Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком — дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
• Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються у ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.
• Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй не особливо знадобиться власний дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними — неправильно.

Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати у цьому дитину.

• Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
• Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, у школі, так і в побуті, включати у них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.
• З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.
• Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, у якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?

Пам’ятайте, що ми часто не дооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

• Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї — бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.
• Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.
• Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.
• Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й в корені невірно.
• Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.
• Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого.

Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати — це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

• Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху — поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.
• Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
• Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
• Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
• Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «Лінощі» дитини — сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.
• Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).

Ви повинні знати:

• З ким приятелює ваша дитина.
• Де проводить вільний час.
• Чи не пропускає занять в школі.
• В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

• В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).
• В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)
• В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).
• В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).
• В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії — розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).
• Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: dovira.kh.ua

Facebook: https://www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy/?ref=bookmarks

Instagram: slobidsky_csssdm

У неділю, 5 вересня, на Обласному спортивному комплексі «Металіст» пройшов черговий матч у рамках сьомого туру чемпіонату України серед команд Першої ліги. Участь у футбольному поєдинку взяли харківський «Металіст» та команда із Дніпропетровської області «ВПК-Агро».

Активні дітлахи вболівали за улюблену команду разом зі своїми однолітками та батьками, скандуючи популярні гасла на найбільшому футбольному стадіоні Харкова. Напружений поєдинок закінчився із рахунком «2:0» на користь харків’ян. Обидва голи забив нападник Матеус Пейшоту – на третій і на вісімдесят першій хвилині матчу з пенальті.

«Я постійно ходжу на футбол, а на вихідних і сам граю зі своїми друзями. Я дуже люблю спорт і вболіваю за улюблену команду вже давно», – ділиться одинадцятирічний Вадим, родина якого знаходиться на обліку Відділу як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. – «Я просто в захваті, що наш «Металіст» вже сім разів підряд виграє у своїх суперників і жодного разу не поступився їм рахунком. Сподіваюся, що скоро ми вийдемо у Вищу лігу і будемо чемпіонами».

Подібні заходи дають дітям змогу розширити свій кругозір, поспілкуватися з ровесниками та весело провести вільний час. Сімейне дозвілля у спортивному форматі – це не тільки потужний заряд емоцій, а й формування командного духу, прагнення до високого результату і бажання перемагати незважаючи на будь-які труднощі.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 725-19-37 (38/39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи І категорії Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра»

До заходу було залучено дітей з сімей, які є отримувачами послуг Відділу соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» та потребують сторонньої допомоги. У заході взяли участь діти з сімей опікунів, одиноких матерів, діти з малозабезпечених та інших сімей. Для учасників заходу було проведено шоу-програму з конкурсами та вікторинами, після чого присутні діти отримали подарунки у вигляді рюкзаків зі шкільним приладдям.

Батьки та діти дуже вдячні організаторам заходу за надану допомогу з підготовки до навчального року!

За допомогою соціальних партнерів Відділом соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова Харківського міського Центру соціальних служб "Довіра" було надано сприяння в отриманні допомоги родинам, які поребувають у складних життєвих обставинах. Багатодітні сім'ї, у яких є негайна потреба у матеріальній допомозі, отримиали підтримку у вигляді наборів засобів гігієни, продуктів та портфелів, повних канцтоварів - для школярів.

У наш час, коли багато сімей потребують турботи та матеріальної допомоги, стає важливим знайти людей, які здатні сприймати чужі проблеми. І як чудово, що знаходяться спонсори, які спроможні допомагати тим, кому зараз важко. Благодійний фонд «Лайф інтернешенл» та Благодійний фонд "Лада"  та їх волонтери підключились до проєкту допомоги родинам у складних життєвих обставинах. Товари першої необхідності та набори канцтоварів для учнів шкіл були доставлені 17 сім’ям з дітьми.

Щиро дякуємо нашим соціальним партнерам і сподіваємось на подальшу плідну співпрацю.

Що ж таке Конституція? Ось її науково-юридичне поняття (від лат. Constitutio - установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. 

До української мови термін «Конституція» прийшов через англійську та французьку мови.

Конституція є базою, фундаментом усього законодавства. Це означає, що усі нормативні акти повинні розроблятися на основі конституції. Якщо
 який-небудь документ суперечить конституції, то він, безумовно, підлягає скасуванню. Конституція закріплює основи суспільного і державного устрою країни, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя. Саме цим закріплюється її центральне місце в системі.

Як бачимо, вже декілька разів в тексті мав місце термін «держава». Конституція і держава є поняттями пов’язаними. Тому про державу. Ось поняття держави: це політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та керівництво загальносуспільними правами.

Держава - формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Однак, не усі держави мають конституцію. Так, конституції нема у Великобританії, Канаді, Нової Зеландії, Швеції, Сан-Маріно, Ізраілі, Лівії, Ватикані, Саудівській Аравії. При цьому звертаємо увагу, що Великобританія, Швеція, Саудівська Аравія та Канада є монархіями, Ватикан – теократичною державою,  Сан-Маріно – республікою, Ізраїль – парламентською республікою. Але відсутність у цих державах конституції не позбавляють їх статусу держави. Крім того, зазначені приклади свідчать, що  наявність або відсутність конституції не є обов’язковим атрибутом як держави так ї її успішності.

Але ж повернемося до Конституції України та її змісту.

Так, згідно її статті 1  Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. 

Стаття 5 зазначає, що Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 3 вказує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави

Стаття 8 встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ці норми додатково закріплені у ст. 19 Конституції - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як видно, перераховані статті та норми, зазначені у статтях, є цілісними, які взаємопов’язані між собою, знаходяться у розділі 1 Конституції – «Загальні засади».

У цих статтях багато термінів, які потребують роз’яснення.

Серед них терміни «республіка», «державна влада», «закони», «нормативно-правові акти», «законодавство» та інші.

Про ці терміни та норми Конституції – у наступній публікації.

 

Провідний юрисконсульт

відділу організаційно-правового забезпечення ХМЦСС «Довіра» - А.В. Устименко 

Кожен громадянин України, який досягнув чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт. Особам, які не досягли вісімнадцяти років, паспорт оформляється на чотири роки, а повнолітнім – на кожні десять років. Документи для оформлення замість втраченого/викраденого або для обміну паспорта необхідно подавати до наступних установ:

- Центру надання адміністративних послуг (ЦНАПу) за місцем реєстрації;

- Державного підприємства, що належить до сфери управління Державної міграційної служби     України (ДМСУ) і її відокремлених підрозділів;

- Територіальних органів або територіальних підрозділів Державної міграційної служби України.

Оформити паспорт громадянина України також можна на електронному порталі державних послуг www.igov.org.ua.

Перелік надаваних документів для отримання паспорта

Для отримання паспорта громадянина України до відповідних державних установ надаються наступні документи:

1. Заява-анкета за встановленим зразком особисто (у тому числі і неповнолітніми особами з чотирнадцяти років). Якщо особа визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, документи та заява-анкета подаються одним із її законних представників (одним із батьків/усиновлювачів, опікунів, піклувальників або інших законних представників).

2. Свідоцтво про народження.

3. Оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків, або одного з них, які на момент народження перебували у громадянстві України.

4. Довідка про місце проживання.

5. Довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

6. Свідоцтво про народження дитини/дітей (за наявності).

7. Свідоцтво про шлюб/розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (за наявності).

8. Для бездомних осіб, які не мають місця реєстрації на території України, необхідно надати посвідчення про взяття на облік бездомних осіб.

9. Для внутрішньо переміщеної особи – довідку про взяття на відповідний облік.

Для повторної видачі паспорта у зв’язку з втратою/викраденням додатково надаються наступні документи:

1. Письмова заява про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року.

2. Документи, що підтверджують сплату адміністративного збору.

3. Рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи).

Якщо місце проживання особи не зареєстровано, документи та заява-анкета подаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем фактичного проживання або за останнім зареєстрованим місцем проживання.

Окремі випадки

Особа, яка досягла чотирнадцятирічного віку та місце проживання якої не зареєстровано, повинна звертатися за місцем фактичного проживання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України або уповноважених суб’єктів.

«Особа, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні у закладах Міністерства охорони здоров’я України закритого типу подає документи через уповноважену особу за місцем розташування адміністрації відповідної установи або закладу до територіального підрозділу Державної міграційної служби України» – наголошує провідний юрисконсульт Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра».

Внутрішньо переміщена особа звертається за місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття її на відповідний облік. Бездомна особа звертається за місцем майбутньої реєстрації її місця проживання до територіального органу/підрозділу Державної міграційної служби України, уповноважених суб’єктів.

«Оформлення і видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм (вперше після досягнення чотирнадцятирічного віку) оформлюється безкоштовно і видається не пізніше ніж через двадцять робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання», – акцентує увагу провідний юрисконсульт Відділу.

Набуття громадянства України внаслідок встановлення опіки

Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя.

«В цей спосіб вирішується питання отримання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає на території України та є іноземцем або особою без громадянства», – рекомендує провідний юрисконсульт Відділу.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України, або постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров’я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника, або виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином України, набуває підстави для отримання громадянства України.

Для оформлення набуття громадянства України дитиною, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування, заява подається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи або законного представника дитини.

У разі виявлення факту відсутності необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган Державної міграційної служби України інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав відмови.

Рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або в суді. Державна міграційна служба України або її територіальний орган мають право переглянути рішення і за наявності підстав зобов’язати скасувати попереднє рішення про відмову.

Згідно чинного законодавства України, проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання несе за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Контактна інформація державних установ:

Державна міграційна служба України (ДМСУ): м. Київ, вул. Володимирська, 9. 

Телефон гарячої лінії: +380(44) 278-50-30.

Головне управління Державної міграційної служби України (ГУ ДМСУ) у Харківській області: м. Харків, вул. Римарська, 24.

Телефон гарячої лінії: (057) 705-52-80.

Київський районний відділ м. Харкова Державної міграційної служби України:                  м. Харків, вул. Студентська, 5/6, конт. тел.: (057) 704-13-52.

Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) для жителів Київського району за місцем реєстрації: м. Харків, вул. Чернишевська, 55, (праве крило), конт. тел.: (057) 725-03-33.

Телефон гарячої лінії: 0800-304-304.

Нагадуємо! Безкоштовну юридичну консультацію, відповідно до компетенції, юрисконсульта Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» можна отримати за телефоном:

050-922-21-08;

098-711-55-08;

(057) 725-19-37.

Графік роботи/прийому громадян:

Понеділок – четвер – з 9:00 до 18:00

П’ятниця – з 9:00 до 16:45

Перерва – з 13:00 до 13:45

Субота, неділя – вихідний.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Печій Валентина Борисівна, провідний юрисконсульт Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра»