Замість одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» після закінчення їх в регіонах надаватиметься грошова компенсація. Таке рішення ухвалив уряд 29.07.2020  та вступило в дію з 1-го вересня 2020 року.

Хто може отримати компенсацію?

• Громадяни України, іноземці та особи без громадянства у яких народилась дитина та які разом з нею на законних підставах проживають на території України, є її батьками, патронатними вихователями, прийомними батьками, батьками-вихователями, опікунами (якщо батьки відмовились від новонародженої дитини в пологовому будинку (відділені), пренатальному, неонатальному центрі) і забезпечують належні умови для догляду за нею та її виховання;
• Громадяни, які у 2020 році не отримали пакунок малюка в натуральному вигляді, можуть звернутися за грошовою компенсацією протягом 12 місяців з дня народження дитини.

З чого почати:

1. Звернутися до АТ «КБ «ПриватБанк» для відкриття поточного рахунку Отримувачу грошової компенсації зі спеціальним режимом використання та отримання картки «Пакунок Малюка»

2. Звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення/виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади (далі – структурний підрозділ) за місцем проживання/перебування із заявою (форма якої визначена Постановою) та пакетом документів в паперовому або електронному вигляді.

Перелік документів:

1. Копія свідоцтва про народження дитини;

2. Довідка з пологового будинку про неотримання одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» (у разі народження дитини у пологовому будинку в 2020 році);

3. Копія ідентифікаційного номеру або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від отримання ідентифікаційного номеру);

В окремих випадках додатково надають:

4. Копію посвідки на постійне місце проживання/посвідчення біженця/ довідки про звернення за захистом в Україні/ посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

5. Копію рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення опіки/ рішення про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя/рішення про влаштування до дитячого будинку сімейного типу або прийомної сім’ї.

Коли Ви отримаєте грошову компенсацію?

1. Після звернення із заявою та пакетом документів про призначення грошової компенсації, структурні підрозділи розглядають подані документи (відомості), перевіряють видачу одноразової натуральної допомоги (у разі народження дитини вдома або за межами України) та протягом 5ти робочих днів з дати надходження заяви приймають рішення.

2. Якщо всі документи подані та відомості позначено вірно – приймається рішення про призначення грошової компенсації. Протягом 1 робочого дня після прийняття рішення Отримувачу видається чи надсилається письмове повідомлення.

Увага ! Якщо документи подані не в повному обсязі – приймається рішення про відмову у призначені грошової компенсації (із зазначенням причини відмови та порядку оскарження такого рішення)

3. Щомісяця до 10 числа структурні підрозділи формують реєстр Отримувачів грошової компенсації та подають Мінсоцполітики, який в свою чергу формує зведений реєстр та не пізніше наступного робочого дня передає Банку.

4. Протягом 7 робочих днів після формування зведеного реєстру Казначейство здійснює перерахунок Банку для подальшого їх перахування на спеціальні рахунки Отримувачів грошової компенсації.

На що витрачати грошову компенсацію:

Після зарахування коштів для виплат «пакунок малюка» Отримувачі самостійно витрачають кошти виключно на купівлю:

- дитячих товарів – засобів догляду за дитиною та дитячих засобів гігієни, в тому числі підгузків, серветок, дитячого одягу та взуття, дитячого харчування, дитячого посуду, дитячих іграшок, текстилю для дітей, у тому числі рушників, ковдр.

- товарів для породіллі – прокладок для лактації, прокладок післяпологових.

Де купувати товари

Придбати встановлені товари Отримувач зможе у закладах торгівлі, інтернет-магазинах, які приєднались до реалізації пілотного проекту з монетизації одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

Реєстр таких закладів торгівлі розміщується на офіційних веб сайтах АТ «КБ «ПриватБанк» та Мінсоцполітики (за посиланням: https://pakunok-malyuka.ioc.gov.ua/outletaddresses)

УВАГА! кошти можуть бути витрачені протягом року з дня їх нарахування.

КОНСУЛЬТАЦІЇ ПРАЦІВНИКАМИ

Центру соціальних служб Слобідського району м. Харкова з 19.10.2020 до зняття відповідних обмежень будуть надаватися ВИКЛЮЧНО ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕЛЕФОННОГО ЗВ’ЯЗКУ, ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ ТА МОБІЛЬНИХ ДОДАТКІВ!!!

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 , 725-26-87

наші сайти: http://dovira.kh.ua/

Instagram: slobidsky_css

https://www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy/

Щоб уберегти себе та своїх близьких, необхідно чітко дотримуватися відповідних рекомендацій. Не займайтеся самолікуванням і одразу звертайтеся до сімейного лікаря, якщо відчули симптоми захворювання. У цьому матеріалі ми розкажемо вам про основні засоби профілактики від COVID-19, а також алгоритм дій у разі підозри на коронавірусну хворобу. 

1. Онлайн-обстеження на Сovid-19

Ви можете пройти онлайн-тест на уточнення наявних або вірогідних симптомів захворювання. Будьте поінформовані. 
Пройти онлайн-тест

2. Дії людей з симптомами

1. Залишайтеся вдома.
2. Подзвоніть своєму сімейному лікарю.
3. Опишіть йому симптоми, історію подорожей. Розкажіть про те, чи були ви в контакті з людьми, які потенційно можуть бути інфіковані. Розкажіть про результати опитування, а також уточніть, на які саме запитання Ви дали стверджувальну відповідь. 
4. Виконуйте інструкції свого лікаря.
5. У невідкладних станах — температура вище 38, яка не збивається, та ускладнене дихання — терміново викликайте «швидку» за номером 103.

У разі виникнення запитань — звертайтеся за телефонами:

• Урядова гаряча лінія: 15-45
• Гаряча лінія Міністерства охорони здоров’я України: 0 800 505 201
• Гаряча лінія Центру громадського здоров’я: 0 800 505 840

4. Як підготуватися до ПЛР-тесту?

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) — основний тест, який виявляє наявність вірусу на ранній стадії захворювання. Для тесту у людини беруть мазок з носа або горла. Щоб результати були достовірними, найкраще здавати ПЛР-тест вранці. 

Рекомендації перед аналізом:

• за 6 годин до тесту — не використовуйте спреї чи таблетки для горла;
• за 3-4 години до тесту — не жуйте гумку, цукерки, не їжте, не пийте, не полоскайте горло, не чистить зуби та не куріть.

5. Де здати ПЛР-тест на COVID-19?

Перелік лабораторій — у доданому файлі. Лабораторії, що не мають доступу до системи ЦГЗУ, не можуть вносити результати тесту для припинення самоізоляції через додаток «Дій вдома».

Увага! Перелік установ може змінюватись. Переглядайте оновлення до відвідування обраної лабораторії. Перелік держлабораторій

6. Засоби індивідуального захисту

Закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину.

Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою. Маску слід змінювати щочотири години.

Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.

Не можна використовувати маску повторно.

Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.

Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть і викиньте у смітник.

Бережіть своє здоров’я та оточуючих!

Спортивний захід відбувся у відповідності до календарного плану і програми спільних заходів ХОО «ФСС «Динамо» України і Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі – ГУНП в Харківській області) з організації і проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів для дітей вразливих категорій.

У квесті прийняли участь тридцять три молодих спортсмени – учні 6-9 класів, які люблять спорт і ведуть активний спосіб життя. Спочатку всі учасники розділилися на одинадцять команд по три чоловіки у кожній. За сценарієм їм необхідно було протягом однієї години пройти визначену дистанцію за картою і знайти під певними деревами прапорці з цифрами. Кожна команда наносила знайдені цифри на спеціальний бланк, виданий організаторами заходу на старті, за допомогою ручного компостеру.

Грамотами, медалями та спеціальними призами були відзначені команди, які прийшли до фінішу з максимальною кількістю нанесених цифр і зайняли перше, друге і третє місце відповідно. Трійка лідерів отримала цінні подарунки: музичні колонки, навушники та ручні смарт-годинники, а всі інші учасники – солодощі та фруктові соки. Також для дітей були проведені показові виступи працівників Управління поліції охорони і кінологічної служби ГУНП в Харківській області.

За словами організаторів спортивного заходу, головною метою його проведення є щире бажання розвивати і підтримувати у молоді прагнення до здорового і активного способу життя. Захоплююча боротьба між підлітками була корисною не тільки для їхнього здоров’я та самопочуття, а й для формування лідерських якостей особистості і вміння злагоджено працювати у команді.

Дитячий спортивний захід відбувся на свіжому повітрі з дотриманням усіх вимог карантину, запровадженого у зв’язку із поширенням вірусної хвороби COVID-19. Всі учасники та організатори дотримувались необхідної дистанції і використовували спеціальні засоби індивідуального захисту – одноразові маски для обличчя і дезінфектори для рук.

Центр соціальних служб Київського району м. Харкова висловлює щиру вдячність Харківській обласній організації «Фізкультурно-спортивна спілка «Динамо» України та Головному управлінню Національної поліції в Харківській області за організацію і проведення дитячого спортивного заходу, а також за допомогу у формуванні навичок здорового способу життя і цілеспрямованості до поставленої мети у підростаючого покоління.

- Ваше завдання – зупинити заїкання на наявному рівні, запобігти його подальшому розвитку й подбати про те, щоб дитина якомога більше розмовляла.

- Не показуйте дитині, що ви засмучені через її заїкання.

- Дбайте про здоров'я дитини: якісний сон і харчування, дотримання встановленого розпорядку дня.

- Спостерігайте за дитиною, коли вона розмовляє. Показуйте своїм виглядом, що ви цікавитеся тим, що вона говорить, а не тим, як вона це робить.

- Не змушуйте дитину говорити перед сторонніми людьми. Нехай дитина розмовляє стільки, скільки хоче сама.

- Приймайте дитину такою, якою вона є. Не відштовхуйте її й не давайте їй приводу відчувати себе знехтуваною.

- Не підказуйте дитині й не перебивайте її. Дозвольте їй самій закінчувати фрази.

-  Стежте за емоційним станом дитини, коли вона заїкається в школі та вдома.

- Заохочуйте різні заняття й хобі дитини. Давайте їй позитивний зворотний зв'язок і підтримку.

- Не квапте дитину, коли вона говорить, і не вказуйте, як потрібно розмовляти.

-  Спілкуйтеся з дитиною в спокійній, розслабленій манері. Покажіть їй приклад спокійного, довірливого, повільного спілкування.

- Уникайте фраз типу: «Думай, перш ніж говорити», «Говори повільніше (або швидше)», «Почекай, перш ніж говорити» та інших.

 - Не радьте дитині розмовляти простими словами – це тільки переповнить її страхом використовувати складні слова та фрази.

 - Заохочуйте спілкування дитини вдома та в школі.

-  Ініціюйте спонтанне спілкування з дитиною під час ігор.

 - Дозвольте дитині зупинятися та знову починати говорити, коли вона заїкається.

-  Постарайтеся поводити себе однаково, коли дитина заїкається й коли розмовляє нормально.

-  Спокійно сприймайте той факт, що у дитини іноді можуть виникати ускладнення з мовленням, особливо якщо її це теж турбує. Проста фраза: «Я бачу, тобі важко говорити» зніме напругу, тому що дитина побачить, що ви ставитеся до цього спокійно.

- Не використовуйте слово «заїкання», коли говорите про манеру мовлення з дитиною або з кимось у її присутності. Краще використовуйте описові фрази, наприклад, «ускладнення вимови», «уривчасте мовлення» тощо. Але якщо дитина сама називає свій розлад «заїканням», уникати цього слова буде неприродно.

-  Не змушуйте дитину розмовляти у дні, коли в неї посилюються напади заїкання.

- Коли дитина заїкається, повторіть її фразу. Це дасть зрозуміти, що ви її чуєте, і дозволить запам'ятати правильну вимову.

- Відкрито говоріть з дитиною про заїкання, якщо вона цього хоче, але не акцентуйте на цьому увагу.

- Пам'ятайте, що дитина успадковує поведінку батьків, формуючи свої мовні навички. Хваліть дитину за будь-який успіх.

- Не винагороджуйте дитину цукерками. Скоротіть до мінімуму споживання нею цукру й таких продуктів, як газовані напої й тістечка.

- Коли в дитини посилюються напади заїкання, постарайтеся дати їй більше позитивного досвіду спілкування. Говоріть з нею разом, дозвольте їй співати, читати, декламувати дитячі вірші тощо.

- Батькам потрібно дати дитині позитивний приклад спілкування в спокійній манері. Не ставте дитині занадто високих вимог.

- Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати дитину у часі. Розмовляйте з нею повільно та спокійно. Не перебивайте дитину – так вона буде відчувати, що повинна говорити швидше, а це погіршить ситуацію.

- Заохочуйте ситуації, коли дитина спонтанно розмовляє з вами під час ігор тощо. Встановлюйте з нею візуальний й тактильний контакт, посміхайтеся їй, використовуйте дотик.

- Спілкуйтеся з дитиною під час цікавих занять, таких як похід до зоопарку, в парк атракціонів, музей. Обговорюйте під час прогулянки побачене.

- Батьки повинні допомогти дитині не відчувати сорому з приводу власного заїкання. Можна іноді самим імітувати легке заїкання, щоб дитина зрозуміла, що у всіх іноді трапляються розлади мовлення.

- Якщо братики або сестрички дражнять дитину із заїканням, батькам потрібно втрутитися. Поговоріть з ними, коли дитина не бачить і не чує. У дитини більше шансів упоратися з заїканням, якщо друзі, сусіди та знайомі не критикують її.

Не можна уникнути неприємних подій, таких як хвороби, неприємні ситуації та конфлікти. Однак пам'ятайте, що вони можуть призвести до розладів мовлення дитини.

     Заїкання – складна проблема, її вирішення потребує допомоги. Зверніться до логопеда, який спеціалізується на даній проблемі! Це проблема, з якою можна впоратися!!!

Але залежність або залежна поведінка, як правило, не існують самі по собі. І є інша проблема, безпосередньо пов'язана із залежністю і майже завжди супроводжує її - це співзалежність. Справа в тому, що люди, які живуть поруч з залежним людиною або мають з ним близькі стосунки, адаптуються до цього стану певним чином. Маючи постійний контакт з залежним людиною, вони починають також вести себе по-іншому, намагаючись вплинути на близьку людину. Можна сказати, що співзалежність - це частий супутник залежності.

Співзалежність - поняття досить широке і має багато проявів. Але сама суть цієї проблеми полягає в тому, що співзалежний людина намагається впливати, управляти поведінкою залежної людини і все менше і менше згадує про свої власні потреби. Це перенесення фокусу уваги з себе на іншу людину.

Найчастіше в ролі співзалежних виступають близькі родичі - батьки, діти, подружжя, любовні партнери. Тому коли ми говоримо про проблему залежності в родині, то завжди маємо на увазі і її другу частину - а саме, співзалежних відносини.

У поведінці співзалежних людей проявляються деякі повторюють тенденції. Найчастіше вони не усвідомлюються і здаються наче природними або вимушеними. Перебуваючи поруч з людиною, що страждають будь-якою формою залежності, близькі люди можуть намагатися впливати на нього, допомагати йому, намагатися виправити його поведінку або контролювати його. Їм може здаватися, що вони самостійно можуть вирішити проблему і змінити людину. І часто та роль, яка зовні здається доброчинної, насправді приносить багато шкоди.

Люди, що потрапили в ситуацію співзалежності, іноді беруть на себе відповідальність за хворого - виплачують його кредити, забезпечують грошима, захищають перед роботодавцем у разі, наприклад, прогулів або пропусків, пов'язаних з наслідками його адиктивної поведінки. Їм здається, що таким чином вони допомагають людині, вирішують його проблеми. Але насправді вони мимоволі заохочують залежність, адже людина не бачить в повній мірі наслідків своєї поведінки.

Звичайно, тут не може бути чітких критеріїв - що "погано" і що "добре", і це аж ніяк не заклик зовсім не піклуватися про близьких людей. Але ступінь такої турботи потрібно постаратися свідомо оцінити - наскільки корисна ця турбота і наскільки вона посильна (і не на шкоду) самій людині.

Тут ми переходимо до наступного важливого питання - до відмови від своїх потреб і бажань або до сильного їх ущемлення. Залежність близького може настільки захопити увагу, що в жертву приносяться власний відпочинок, інтереси, турбота про здоров'я. Співзалежний починає жити не своїм життям, а життям іншої людини.

Співзалежність впливає і на сімейні відносини. Змінюються сімейні ролі - діти, які мають залежного батька, самі часто починають грати батьківську роль, намагаючись керувати сімейним життям, а батьки - навпаки, переходять в стан опікуваного дитини. Сімейні ролі стають не вільними, а вимушеними. Втрачається гнучкість, варіативність. Деякі ролі не можуть бути виконані в силу очевидних причин - маленька дитина не може повноцінно грати роль дорослого, і це створює таку низку проблем - почуття безпорадності або схильність до гіперконтроль.

Залежність, або аддикция, може заперечуватися, в зв'язку з чим виникають сімейні таємниці, багато що тримається в секреті, створюється гра, що адикції як ніби немає. Заперечення - це форма захисної реакції, адже у членів сім'ї виникає безліч дуже складно пережитих почуттів - вина, злість, сором, безпорадність, від яких людина намагається позбутися різними способами, і один з найбільш очевидних - заперечення. Немає проблеми - немає і болісних переживань.

Тому співзалежних схильні не бачити іноді очевидних речей. Але це заперечення має і зворотну сторону - вони не помічають проблеми співзалежності, що заважає їм звернутися за допомогою. З цим пов'язане й інше наслідок - придушення почуттів. Щоб не відчувати негативні, неприємні почуття, люди починають намагатися менше відчувати взагалі. Значення почуттів зменшується, і емоційне життя стає біднішим.

У сім'ях, де присутні співзалежних відносини, змінюються сімейні правила. Сім'я може стати роз'єднаної, її члени можуть практично не цікавитися один одним. Або навпаки, все життя сім'ї починає обертатися навколо залежної людини, який стає як би її центром, а іноді і скріплює ланкою. У сім'ях може бути присутнім фізичне і емоційне насильство.

Якщо Ви маєте питання або Вам необхідне професійне консультування щодо випадків насильства, звертайтесь до працівників Центру надання допомоги постраждалим від насильства за телефоном – (057) 725 87 07, 093 303 03 53

Для позначення неприємного психологічного стану, який виникає через неможливість отримати щось бажане, у психології використовується термін – фрустрація. Людина впадає в стан фрустрації, коли болісно переживає негативні ситуації, що призводять до розчарування від нездійснених надій і очікувань. В залежності від особливостей особистості, фрустрація викликає різні почуття: тривогу, напругу, бажання піти в світ фантазій, почуття провини, відчаю, безвиході, агресію, невпевненість у собі і власних силах. Так само від наших особливостей, життєвих стратегій буде відрізнятися і поведінка пов’язана з невдачею.

Нажаль, дуже часто, люди в подібних ситуаціях «опускають руки», як наслідок страждає самооцінка, людина може стати схильною до уникаючої поведінки: «краще і не намагатися, все одно не вийде». Проте, чи такий розвиток сценарію буде корисним у житті? Звісно ж ні!

Стан фрустрації лежить в основі розвитку людини. З самого дитинства ми стикаємося з тим, чого не вміємо або не можемо досягти, і саме тому починаємо вчитися задовольняти власні потреби. Для того, щоб дістатися бажаної іграшки, дитина намагається встати і самостійно дійти до неї, при цьому падає та знов встає… І так продовжується поки вона не досягне бажаного. Уявіть собі, що після першого ж падіння дитина перестає намагатися, - виходить, вона ніколи так і не навчиться ходити.

Як же досягти стійкості до невдач?

«Бути стійким – не означає не падати. Це означає падати, однак вставати».

Крок 1. Визнати невдачу. Так, Ви - жива людина, а отже як і всі можете зазнати невдачі. Визнання проблеми – один з основних етапів її вирішення.

Крок 2. «Потоваришувати» зі своїми емоціями. Не соромтеся і не заперечуйте свої емоції. Часто люди бояться визнати неприємні почуття, такі, як страх, невпевненість, почуття слабкості, але самі емоції від цього не зникають.

Крок 3. Складіть список свої сильних сторін. Таким чином, Ви нагадаєте собі про те, що у Вас гарно виходить, що вам у собі подобається, - це позитивно вплине на самооцінку.

Крок 4. Дайте відповідь на питання: «Який досвід я отримав (ла)?». Якщо не ігнорувати невдачі, стає зрозумілим, що від них Ви отримуєте більше досвіду та знань, ніж від успіхів. Невдача змушує людину замислитися, переглянути і ще раз проаналізувати власні дії.

Крок 5. Перейменуйте невдачу в завдання. Проаналізуйте, які якості або навички необхідно набути, щоб наступного разу Ви змогли б досягти більшого результату.

Крок 6. Коли ви вже прийняли, проаналізували та отримали цінний досвід зі своєї невдачі, можна переходити до наступного кроку: Зосередитись на тому, що буде далі. Не треба тягнути за собою у майбутнє тягар минулих невдач. Переживаючи всі кроки – ви перетворюєте свою невдачу – на досвід. А досвід вже можна брати з собою у майбутнє. Ставте нові цілі і досягайте їх!

Невдачі можуть бути подарунком і стати одним із найкращих вчителів, якщо ми не дозволятимемо їм визначати наше життя, а зможемо якомога більше вчитися завдяки негативному досвіду.

БАЖАМО ВАМ ЦІННОГО ДОСВІДУ ТА УСПІХІВ!

Ви завжди можете звернутись за підтримкою до психолога.

В Центрах соціальних служб працюють психологи, соціальні працівники, юристи, які завжди готові надати Вам необхідну допомогу у рамках компетенції центрів соціальних служб.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

наші сайти: http://dovira.kh.ua/

: https://www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy

Instagram: slobidsky_css

Авторка: Коробова Анастісія Олегівна, психолог ЦСССДМ Слобідського р-ну м. Харкова

В програмі концерту брали участь велика кількість солістів театру: заслужені артистки Украины Тамара Гармаш, Олена Старикова та інші лауреати міжнародних конкурсів. Вони виконували популярні оперні партії з числа улюблених вистав глядачів. В залі театру лунала музика - Верді, Лисенко, Пуччіні, Росіні, Мусоргського, Моцарта, Страуса, Чайковського та інших заслужених композиторів світового значення.

Метою заходу Центру було залучення родин до оперного мистецтва, знайомство зі світовими шедеврами оперної музики та співу, поліпшення психоемоційного стану батьків при дотриманні карантинного режиму для  запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

В залі театру відвідувачі дотримувалися масочного режиму, безпечної дистанції між місцями, на вході до театру вимірювали температуру безконтактними термометрами, використовували антисептичні засоби – відбулося повне дотримання карантинних заходів. Все це не завадило глядачам концерту отримати задоволення від чудової музики та співу.

В якому віці дитину вже можна лишати саму?

Приблизно дитяча самостійність починає проявлятися з 5-6 років. І дійсно, це вже той вік, коли малюк здатен налити собі попити, ввімкнути мультфільм, сходити до вбиральні та зателефонувати батькам.

Вперше – складніш за усе!

Малюки 5-6 років хоч і є вже достатньо дорослими, однак вони ще не здатні панікувати, вони не оцінюють ситуацію з усіх сторін, а просто приймають, як належне. Отже, найперша та найважливіша порада батькам, які залишають малюка вперше самого – перестаньте нервувати і тримайте себе в руках. Адже колись все-одно потрібно буде розпочинати!

Перед тим, як лишити дитину одну надовго, потренуйтесь!

Почніть з 30-40 хвилин завітайте до магазину, а маля нехай побуде саме вдома. За такий короткий час із вашим любим чадом звичайно нічого страшного не трапиться. Однак ви зможете точно визначити чи готова дитина залишатися сама.

Якщо, прийшовши додому, ви спостерігатимете, що дитина дуже налякана або плаче, із такими експериментами слід трохи зачекати. Деякі малюки є дуже прив’язаними до своїх батьків, і навіть у 10-11 років не здатні лишатись вдома самі.

Але якщо все гаразд, і є можливість тренуватись далі, поступово збільшуйте час відсутності. Такі вправи будуть однаково корисними, як для діточок, так вас самих.

Про що треба розповісти малюкові заздалегідь!

Дитина, що знаходиться сама в квартирі, повинна чітко розуміти, що є речі, які робити у самотності категорично забороняється. Тому, кожен раз, покидаючи малюка на певний час, не забувайте про інструктаж. Обов’язково розкажіть та поясніть дитині про наступні правила техніки безпеки:

1. Ніколи не можна самостійно відчиняти двері, тому що за знайомим голосом сусідів чи рідних може ховатися грабіжник, або людина, яка обманом хоче потрапити у будівлю без попередження на це дорослих.
2. Ніколи самостійно не використовувати електричних і газові прилади, особливо під час ігор, тощо. Електричні та газові прилади небезпечні, якщо їх використовувати неналежним чином, або не за призначення.
3. Не підходити близько до вікон, або не ставати на стілець на балконі, щоб визирнути на вулицю. Це небезпечно для життя. Також попередьте дитину, що викидання будь-чого з вікон може нашкодити людям, які проходять повз ваші вікна.
4. Якщо дитина має телефон, попередьте її (його), що ніколи не можна казати незнайомим по телефону про те, що він – малюк, сам вдома. Краще сказати, що матуся або тато в даний час трохи зайняті.
5. Ігри з водою також можуть бути небезпечними для малюка, отож попросіть дитину не приймати ванну самостійно, або гратися з водою (це може викликати потоп).
6. Бажано сховати всі гострі предмети, та, якщо ви повернетесь зо скоро, приготувати та залишити дитині їжу, яку не треба різати, або підігрівати.

Також не забудьте розповісти про екстрені служби допомоги, і десь на видному місці або біля телефону напишіть номери поліції, швидкої допомоги, пожежної частини та газової служби.

Декілька питань, відповівши на які, ви зрозумієте,

чи готовий ваш малюк залишитися вдома сам:

1. Дитина не боїться темряви та сміливо грається за зачиненими дверима в кімнаті?
2. Малюк може тривалий час гратись самостійно, не відволікаючи батьків від справ кожні 10 хвилин?
3. Граючись, він уявляє себе дорослим?
4. Дитя знає та розуміє правила поведінки: що добре, а що погано, що можна робити, а що – ні?
5. Вміє користуватися смартфоном, коли потрібно подзвонити?
6. Розуміє, що таке відповідальність за власні дії?
7. Усвідомлює, що таке дисципліна та намагається дотримуватись режиму дня?
8. Малюк знає про свої обов’язки в родині та вправно їх виконує (прибирає іграшки, складає постіль)?

Ви відповіли «так» на більшість питань? В такому разі можете сміливо починати залишати дитину саму вдома.  Етап самостійності рано чи пізно приходить в життя кожної дитини, і ми, дорослі, маємо не тільки прийняти це, а й допомогти малюкові правильно до нього увійти.

Залишайтеся мудрими та сміливими у вихованні своїх малят!

Подібну акцію ми проводимо традиційно щорічно. В цьому році до привітання дітей, які перебувають на обліку долучились наші партнери, представники благодійної організації.

Ось вже другий тиждень поспіль діти отримують масу позитивних емоцій і вражень, бо одержують багато подарунків до школи: канцелярське приладдя, цікаві яскраві книжки, дитячі настільні ігри, пазли, а декому навіть подарували шкільні портфелі.

Немає більшого задоволення, ніж бачити щасливі посмішки радісних дітей!

Дякуємо нашим соціальним партнерам за їх небайдужість!