Центр громадського здоров’я та БФ «Голоси дітей» підготували детальний опис можливих ознак суїцидальних думок у дитини, поради щодо підготовки до розмови про це та номери, за якими можна отримати підтримку фахівців.

Загальні ознаки того, що дитина може переживати суїцидальні думки

Відчуття безнадійності та безпорадності. Дитина може часто говорити про відчай, безнадійність або власну нікчемність. Їй може здаватися, що з її проблем немає виходу. Також вона може висловлюватися на теми смерті, самогубства чи безнадійності у своїх письмових роботах або творчому самовираженні. Доволі часто діти можуть говорити: «Без мене всім стане краще» тощо.

Прямі розмови про смерть або самогубство та романтизація суїциду. Дитина може говорити: «Я хотіла б померти» або «Я хочу зникнути». Також ідеться про пошук дитиною відповідної інформації в інтернеті.

Уникання попередніх захоплень, діяльності та стосунків. Дитина може віддалитися від друзів, сім’ї та занять, які їй колись подобалися. Вона може частіше усамітнюватися й уникати соціальної взаємодії, відштовхувати близьких раніше людей та псувати стосунки. Такі свої дії дитина часто може аргументувати твердженням «Щоби ніхто за мною не сумував».

Зміни настрою та поведінки. Дитина може стати більш дратівливою, тривожною або схвильованою, у неї можливі різкі зміни настрою. Також можуть виникати значні зміни в режимі сну, наприклад, безсоння або надмірний сон. Поширеним проявом є і різке зниження академічної успішності.

Віддавання своїх особистих речей та написання листів. Дитина може віддати важливі особисті речі або висловлювати бажання залагодити усі свої незавершені справи. Також дитина може писати листи й записки своїм близьким зі словами прощання чи з вибаченнями.

Ризикова поведінка, наприклад, зловживання психоактивними речовинами, необережне кермування чи самоушкодження, може свідчити про глибинний емоційний дистрес.

Одним із найважливіших маркерів високого ризику є попередні спроби самогубства. Історія попередніх суїцидальних спроб або самоушкоджень значно збільшує ризик майбутніх спроб, і до неї слід ставитися серйозно.

Таких ознак є чимало, і важливо серйозно ставитися до будь-яких змін у поведінці дитини та звертатися по допомогу до фахівця із психічного здоров’я.

Якщо ви помітили такі прояви у поведінці вашої дитини, її друзів чи інших дітей поруч, то важливо розуміти, що власний страх чи сором не повинен заважати вам поговорити про це з дитиною. Інакше вона залишиться наодинці зі своїми складними думками, відчуттями безпорадності та власної непотрібності.

Як обговорювати з дитиною тему суїциду

Такий діалог є дуже чутливим і делікатним, вимагає багато чуйності та розуміння. Важливо обрати вдалий час та обставини, за яких відбуватиметься ця розмова. Знайдіть тихе і відокремлене місце, де вас ніхто не відволікатиме. Намагайтеся створити умови, за яких дитина почуватиметься в безпеці.

Будьте чесними, використовуйте зрозумілу і просту мову, яка відповідає віку дитини. Поясніть, що самогубство — це коли людина відчуває себе настільки переповненою своїми проблемами чи емоціями, що бачить припинення життя єдиним способом уникнути болю.

Акцентуйте, що суїцидальні думки — не рідкість. Розкажіть, що вони можуть бути ознакою того, що хтось потребує допомоги. Діліться з дитиною тією інформацією, яка відповідає її рівню розвитку. Говоріть простими та зрозумілими їй словами.

Спростуйте будь-які хибні уявлення дитини про самогубство. Наприклад, поясніть, що це не егоїстичний вчинок, а результат сильного емоційного стресу.

Активне слухання — ще одна складова успішного діалогу. Заохочуйте дитину ділитися своїми думками та почуттями. Слухайте уважно, не перебивайте і не засуджуйте. Схвалюйте її емоційні прояви і дайте їй зрозуміти, що це нормально — почуватися наляканою, сумною чи розгубленою.

Дайте дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно і що ви завжди готові її підтримати. Зробіть так, щоб дитина розуміла, що вона не самотня, що вам не байдуже і ви можете й хочете їй допомогти.

Заохочуйте дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших. Зокрема, дитина має розуміти, що може обговорити ці теми з дорослими, яким вона довіряє, наприклад, із батьками, вчителями або шкільними консультантами.

Моніторте ситуацію та регулярно спілкуйтеся з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається, і пропонуйте їй постійну підтримку. Заохочуйте дитину продовжувати говорити про свої почуття і проблеми.

Небезпека в інтернет-просторі

Ще однією зоною небезпеки є участь дитини в суїцидальних групах в інтернет-мережі, зокрема онлайн-форумах чи спільнотах у соціальних мережах, які пропагують або нормалізують суїцидальну поведінку.

Є кілька стратегій, що допоможуть захистити вашу дитину та обговорити з нею цю проблему.

• Сприятливе та неупереджене середовище. Дайте дитині зрозуміти, що вона може прийти до вас із будь-якими проблемами чи питаннями без страху покарання.
• Розкажіть дитині про небезпеку онлайн-спільнот, які пропагують самоушкодження чи суїцидальну поведінку. Поясніть, що ці групи можуть бути шкідливими і заохочувати до ризикової поведінки, яка може мати серйозні наслідки.
• Запровадьте чіткі та послідовні правила і настанови стосовно діяльності вашої дитини в інтернеті. Зокрема, визначте, які сайти їй дозволено відвідувати і з ким вона може спілкуватися онлайн.
• Стежте за тим, як дитина користується інтернетом, і регулярно перевіряйте історію переглядів, аби переконатися, що вона не має доступу до неприйнятного контенту.
• Також стежте за активністю в соціальних мережах. Орієнтуйтеся в наявних акаунтах вашої дитини в соцмережах, а також у групах і спільнотах, у яких вона бере участь. Підпишіться на них або додайте в друзі на платформах соціальних мереж і періодично переглядайте їхні пости, коментарі та взаємодію.
• Важливими є навички критичного мислення у дитини, щоб критично оцінювати інформацію, з якою вона стикається в інтернеті. Навчіть її ставити під сумнів достовірність джерел, розпізнавати потенційні небезпеки.
• Найнадійніша превенція — навчити дитину здоровим способам подолання стресу, тривоги і складних емоцій. Станьте прикладом застосування здорових стратегій подолання стресу. Це може бути розмова з близькими дорослими, яким дитина довіряє, заняття, хобі чи діяльність, які їй подобаються, або фізичні техніки розслаблення.
• Говоріть з дитиною про психічне здоров’я, профілактику самогубств і потенційну небезпеку онлайн-спільнот. Заохочуйте її ставити запитання і відкрито висловлювати свої побоювання. Дайте дитині зрозуміти, що вона не самотня і що їй завжди можна допомогти, якщо вона бореться зі складними емоціями або думками про самогубство.

Якщо ви стурбовані тим, що ваша дитина може бути схильна до ризику самоушкодження або суїцидальної поведінки, запитайте поради у фахівця з психічного здоров’я.

Документ передбачає запровадження нового виду державної підтримки — базової соціальної допомоги. Вона надаватиметься за заявою малозабезпеченим сім’ям у разі відмови від інших видів допомоги, зокрема виплат на дітей одиноким матерям, допомоги багатодітним сім’ям, а також допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або не можуть утримувати дитину.

Законопроєкт також дозволяє одночасно отримувати базову соціальну допомогу та виплати особам, які досягли пенсійного віку, але не мають достатнього страхового стажу для призначення пенсії.

Передбачається, що розмір базової величини визначатиметься законом про Державний бюджет на відповідний рік і не може бути нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Розмір базової величини для сім’ї встановлюватиметься на рівні 100 відсотків базової величини для першого члена сім’ї (уповноваженого представника сім’ї) та 100 відсотків базової величини для кожного наступного члена сім’ї, а для інших осіб з інвалідністю встановлювати у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів тощо.

Базова державна соціальна допомога як уніфікований і комплексний вид соціальної підтримки сімей з низькими доходами включатиме:

• проведення індивідуальної оцінки потреб домогосподарств з низькими доходами та складання на її основі індивідуальних планів надання соціальних послуг;
• надання адресної комплексної допомоги сім’ям (виплат та соціальних послуг) відповідно до їхніх індивідуальних потреб;
• реалізацію заходів стимулювання працездатних отримувачів соціальної допомоги до повернення на ринок праці та досягнення фінансової стійкості сім’ї.

Метою законопроєкту є впровадження європейських підходів до надання державної соціальної підтримки для найбільш вразливих категорій громадян, які передбачають:

• інтеграцію системи грошових виплат сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах та системи надання таким сім’ям соціальних послуг на основі індивідуального підходу до кожної сім’ї;
• запровадження проактивної соціальної підтримки сімей з низькими доходами, що передбачає виявлення сімей, які потребують допомоги, сприяння їм в оформленні документів та розширення доступності послуг з державної соціальної підтримки за місцем проживання сімей у громаді.

Які існують вікові межі дітей

У виборі форми й тону спілкування важить вік дитини. Умовно виокремлюють чотири періоди:

• до чотирьох років;
• 4–9 років;
• 9–12 років;
• 12–17 років.

Для дітей до чотирьох років авторитет батьків майже беззаперечний

До чотирьох років діти вчаться основ довіри й безпеки, тому важливо, щоб батьки були тими, хто гарантує підтримку і комфорт. Зазвичай у цьому віці батьки завжди є авторитетом для дитини.

З дітьми цього віку важливо бути послідовними в питаннях дисципліни.

Не повинно бути так, що один з батьків звертає увагу на неприйнятну поведінку, а інший — ні. Якщо батьки не мають узгодженої позиції щодо виховання дітей, дитина з більшою ймовірністю буде вдаватися до брехні, щоб домогтися свого.

В цьому віці дитина не розуміє, що етично. Вона просто робить те, що ефективно працює.

Якщо змушувати дитину робити щось усупереч її небажанню, можна спровокувати істерику. Важливо використовувати похвалу для мотивації. Завдання мають бути цікавими й короткими, щоб дитина швидко отримувала похвалу: обійми, підбадьорливі слова або подарунок.

У цьому віці для дитини важливий тактильний контакт: обійми, колисання, тихі та заспокійливі розмови.

Діти віком 4–9 років потребують емоційної підтримки батьків

Діти віком 4–9 років більш незалежні і соціальні. Вони вчаться взаємодіяти з однолітками. На відміну від молодшого віку тепер не батьки знайомлять дітей на дитячих майданчиках: вони це роблять самі.

Проблеми, які виникають у цьому віці, стосуються саме емоцій: їх нерозуміння і невміння контролювати.

Завдання дорослого — допомогти дитині розібратися, чому їй іноді хочеться плакати після спілкування з однолітками або через оцінку за контрольну. Треба разом з дитиною шукати можливі шляхи розв'язання проблеми або пояснити, чому тепер це неможливо.

Якщо дитина в цьому віці чинить опір якимось батьківським настановам — не наполягайте на їх виконанні, дозвольте дитині помилитися, зіткнутися з наслідками і виправити їх самостійно.

Якщо вона не хоче носити шапку, нехай не надіває. Візьміть шапку із собою і скажіть, що вона може надіти її в будь-який момент. Якщо дитині буде холодно, вона сама попросить. І тоді не варто її сварити, а звернути увагу: ти змерз, наступного разу будь уважнішим / уважнішою.

Це вік «чому?». Намагайтеся пояснювати причини своїх вимог. Навіть тих, які здаються вам суперочевидними.

Приміром, чому моєму другові можна користуватися телефоном три години, а мені — лише півтори? Важливо пояснити дитині, чому у вас таке правило. Що, наприклад, у неї є проблеми зі сном, які потрібно виправити, і ви маєте таку рекомендацію від фахівця.

Завжди запитуйте себе, чи кожне конкретне правило насправді важливе. Можливо, дечим ви можете поступитися. Тоді ваш авторитет лише зміцниться.

У 9–12 років діти починають прагнути більшої незалежності

Якщо брати приклад із тією ж шапкою, то вони не будуть надівати шапку, пояснюючи, що «це моя справа». Тобто не тому, що я не хочу, а тому, що я сам вирішу.

У цьому віці діти починають цінувати справедливість і можуть порівнювати свої досягнення з досягненнями інших. Це може спричинити проблеми із самооцінкою та мотивацією, якщо дитина сприймає себе менш успішною за когось.

Варто пояснювати, що дитина для вас важлива в будь-якому разі, а помилки — це шлях до успіху.

Якщо дитина чомусь сумує, дайте знати, що ви поруч, запропонуйте придумати шлях розв’язання проблеми і допоможіть в реалізації.

У 12–17 років підлітки не поважатимуть батьків беззаперечно

У цьому віці діти далі розвивають свою ідентичність і експериментують із соціальними ролями, а також прагнуть до незалежності й виявляють сильне бажання відокремитися.

Батьки мусять змиритися з тим, що, найімовірніше, вони будуть для дітей-підлітків, які навчаються відстоювати свої кордони, найзручнішою боксерською грушею. Будьте готові, що підліток конфронтуватиме з вами з різних причин: гуртки, успіхи в школі, бажання пофарбувати волосся.

Тут варто підготуватися до довгих і аргументованих дискусій. Формат «я мама, і я так сказала» точно не підійде. Натомість спробуйте: «Я так вважаю, бо в мене був аналогічний досвід / знаю людей з таким досвідом».

Що може допомогти налагодити зв’язок у цьому віці? Для підлітків властиво мати кумирів, яких вони у всьому наслідують. Тож будьте в курсі того, хто і чому їм подобається.

Цікавтесь захопленнями своєї дитини, намагайтеся не давати її кумиру однозначно негативних оцінок, шукайте аргументи — це дасть дитині відчуття відповідальності за результати своїх рішень і поведінки.

Якщо ж нічого не допомагає, є фахівці, які можуть виступити в ролі медіаторів між вами та дитиною.

У цьому віці в підлітків часто псується настрій, вони нерідко бувають засмучені. Підтримати їх можна, навіть якщо вони цього не дозволяють. Просто скажіть: «Я тут, я бачу, що ти засмучений / засмучена, якщо можу чимось допомогти — дай знати».

Дайте зрозуміти, що це не буде проявом слабкості, наче він чи вона не змогли впоратися самостійно. Наголосіть, що ви повинні піклуватися одне про одного, бо ви — сім’я.

З метою забезпечення психосоціальної підтримки ХМЦСС "Довіра" в рамках проєкту додатково організовує групові сесії для сімей із дітьми. Це не лише дозвілля, а безпечний та дружній простір, де кожна дитина може бути почутою, проявити свої емоції через творчість та отримати позитивний досвід спілкування.

Бенефіціари беруть участь в арт-терапевтичних вправах, цікавих вікторинах та інтерактивних активностях, створюють тематичні творчі поробки до свят. Для дітей такі активності стають можливістю поспілкуватися з однолітками, знайти нових друзів, відчути підтримку та просто побути дітьми — без страху, напруги й постійного стресу. Через творчість, гру та взаємодію вони поступово відновлюють емоційний ресурс і навички соціалізації.

Найактивнішим учасником є 13-річний Андрій (ім’я змінено), ВПО з Харківської області — творчий та допитливий хлопець, який завжди прагне дізнаватися щось нове. Андрій захоплюється футболом та шахами, любить бути в русі, спілкуватися та відкривати для себе нові можливості. На заняттях він завжди активний, уважний та готовий ділитися своїми знаннями з іншими. Його щирий інтерес до світу, енергійність і бажання розвиватися надихають оточуючих — навколо нього завжди багато дітей.

Для батьків такі активності також є важливою підтримкою. Вони можуть отримати корисну та актуальну інформацію, поспілкуватися з іншими родинами, поділитися власним досвідом та відчути, що не залишаються наодинці зі своїми труднощами.

Приємна, тепла атмосфера, творчість та живе спілкування допомагають родинам знаходити сили рухатися далі, а дітям — повертати відчуття безпеки, стабільності та радості дитинства.

Допомогу надано в рамках спільного проєкту «Посилення реагування та готовності місцевих центрів соціальних служб у гуманітарній сфері в Україні» за участі ЮНІСЕФ, Асоціації міст України, Харківської міської ради та Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» за підтримки Департаменту соціальної політики.

Кожна родина нашої громади може розраховувати на комплексну підтримку. Разом ми допомагаємо сім’ям із дітьми відновлюватися після травматичних подій та не забувати про життя тут і зараз.

https://www.facebook.com/share/1Diudyn5Dy/

https://www.facebook.com/share/1KmAqWgWMz/

https://www.facebook.com/share/1CQnJdMVgZ/?mibextid=wwXIfr

https://www.facebook.com/share/18V4ufQEE8/

⠀

#АМУ

#UNICEFUkraine

 

Під час таких занять фахівці створюють розвиваюче середовище, що максимально відповідає віковим потребам дітей — через гру, сенсорні вправи, стимуляцію моторики і мовлення. Саме тут гра стає потужним інструментом для розвитку інтелекту, емоційної та соціальної сфери.

Соціальний розвиток дітей є однією з окремих аспектів їхнього зростання та формування. Здатність взаємодіяти з іншими людьми, розуміти емоції та вміти спілкуватися є кількістю навичок, які формуються в течії дитячого віку.

Групові заняття у Відділу займають важливу роль у розвитку соціального навичок дітей. Під час таких занять діти навчаються співпрацювати, слухати інших, вирішувати конфлікти та розвивати свою емпатію. Це сприяє розвитку внутрішньої мотивації та вмінню працювати в команді.

Фахівці, які ведуть групові заняття для дітей, призводять до важливої ​​ролі в їх соціальному розвитку. Вони створюють сприятливу атмосферу для спілкування та навчають дітей виключно соціальним навичкам.

Групові заняття є ефективним інструментом, це і є соціальний розвиток дітей. Вони сприяють формуванню навичок спілкування, співпраці та емпатії, що є успіхом для успішної інтеграції дітей у суспільство. Дорослі мають важливу роль у створенні цих можливостей для дитей, допомагаючи їм розвиватися як індивідуально, так і в колективі.

 

У заході взяли участь діти віком від п’яти до дванадцяти років із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста Харкова. Цього разу малеча активно працювала над створенням яскравих візерунків для українського народного символу – вишиванки.

Такий вид дитячого дозвілля є чудовою нагодою для знайомства з новими людьми, розширення кола друзів та удосконалення власних творчих навичок. Подібне дозвілля є корисним і для батьків, адже вони теж активно долучаються до процесу і допомагають своїм дітям у створенні різноманітних поробок.

На думку фахівців Відділу, творчі заняття для дітей сприяють розвитку майстерності та допомагають розвивати комунікативні навички з оточуючими. Діти різного віку і статі із задоволенням не лише малюють, ліплять чи вирізають якісь поробки, а й активно спілкуються між собою.

Творчий майстер-клас пройшов у дружній і веселій атмосфері, об’єднавши між собою дітей різного віку і статі. По закінченню заняття в арт-майстерні сім’ї з дітьми долучилися до чаювання зі смаколиками, під час якого також ділилися один з одним власними емоціями і враженнями від участі у заході.

«Я намагаюся завжди відвідувати заняття з творчості, які проходять у Відділі, адже живу неподалік і мені досить зручно приходити сюди навіть самій, без батьків, – розповідає Парасковія, одна із найменших отримувачок соціальних послуг у Відділі, сім’я якої перебуває у складних життєвих обставинах. – Я люблю і малювати, і робити аплікації з кольорового паперу, і ліпити з пластиліну – люблю будь-яку творчість. Такі заняття дають мені натхнення і підіймають настрій, адже під час виконання цікавої творчої роботи я повністю відволікаюся від різних турбот і занурююся у світ прекрасного».

Нагадуємо, що творчі заняття для дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста Харкова, проходять кожну п’ятницю. Із задоволенням запрошуємо до Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» активну, цілеспрямовану та допитливу малечу до участі у творчому процесі. Спільна творчість батьків та дітей – це не лише цікаво проведене дозвілля, а й дієвий фактор зближення та єднання членів сім’ї у цей непростий час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

У житті кожної людини бувають періоди, коли здається, що земля тікає з-під ніг. Хвороба близьких, втрата роботи, вимушений переїзд через збройний конфлікт, криза у стосунках з дітьми - ці виклики важко долати самотужки. У такі моменти важливо знати: ви не одні. Поруч є люди, чия професія - допомагати. Це фахівці із соціальної роботи.

Багато хто досі вважає, що фахівці із соціальної роботи допомагають лише літнім людям, а їхня допомога, насправді, значно ширша. Це кваліфіковані консультанти, психологи та соціальні менеджери, які знають, як знайти вихід із складної ситуації.

Під час навчальних заходів фахівці із соціальної роботи навчалися, удосконалювали знання з практичного застосування законодавства щодо роботи з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, дискутували, аналізували практичні кейси та отримали рекомендації, які можливо застосовувати на практиці, допомагаючи сім’ям подолати кризу.

 

«Соціальна робота - це мистецтво слухати і наука допомагати людям знаходити ресурси для змін»

Є щонайменше 5 важливих причин, чому дитину варто готувати до школи. І це не про моду, а про те, як розвивається дитячий мозок. 

1. Фундамент упевненості

У навчанні — та й загалом у житті — досягнення успіху значно залежить від упевненого початку. Це базовий психологічний механізм. Сформовані базові навички створюють «ситуацію успіху» на старті, запобігаючи стресу та стимулюючи природний потяг до навчання.Початок навчання в школі пов'язаний із серйозним навантаженням на нервову систему. Коли середовище різко змінюється, а базові навички не сформовані, активується стресова реакція, здатна «блокувати» прагнення до навчання, запускаючи механізм невпевненості.Натомість у підготовленої дитини вже на старті з’являється відчуття, яке можна описати так: «Я вмію, я знаю, у мене виходить». Саме перший досвід успіху стає основою позитивного сприйняття школи і навчання.

2. Механізми саморегуляції

Виконавчі функції (самоконтроль, робоча памʼять, когнітивна гнучкість) — це група навичок, що впливають на поведінку, увагу та мислення дитини. 

Ідеться про здатність:

контролювати увагу;

керувати імпульсами;

утримувати інструкцію;

перемикатися між завданнями;

вміння завершувати справу.

Опанування академічних знань (читання, математики тощо) невід'ємне у реальному навчанні від виконавчих функцій. Ефективний розвиток виконавчих функцій у 5–6 років значно посилює шкільну успішність. Тому тренування уваги, пам'яті та контролю імпульсів є важливішими для успіху у навчанні, ніж знання букв чи цифр.

3. Запобіжник відставання

Більшість проблем сучасних учнів, (які навіть іноді плутають із дисграфією та дискалькулією), мають простішу причину — слабку базу:

недостатньо розвинений фонематичний слух;

брак сформованої навички зливати склади; 

слабку просторову уяву (наприклад, коли дитина довго «дзеркалить» букви);

несформованість графомоторних навичок;

пропущені або недостатньо відпрацьовані етапи написання елементів літер та їхніх поєднань. 

Корекція таких проблем зазвичай значно складніша і триваліша, ніж профілактика. Набагато легше поступово розвивати зазначені навички у 5–6 років через гру та цікаві завдання, ніж у другому класі виправляти помилки, коли в дитини вже може сформуватися стійке переконання, що навчання — це складно і неприємно.

4. Послаблення когнітивного навантаження

Когнітивний ресурс дитини має межі. Коли фундаментальні навички (графомоторика або розпізнавання літер та цифр) не автоматизовані, робоча пам’ять перевантажується внаслідок виконання елементарних процесів. Це створює дефіцит уваги для сприйняття складнішої інформації.

Коли ж названі навички вже пропрацьовані, мозок не «застрягає» на простих діях і здатен краще зосередитися на змісті навчання. Дитина думає про те, що читає і пише, а не про власне процес.

5. Поступовий перехід до навчальної діяльності

До 6–7 років гра — це головний спосіб пізнання світу. Стрімкий перехід від «я граюся, коли хочу» до «сиди, слухай, виконуй» — це суттєвий виклик для нервової системи.

Якісна підготовка до школи відбувається саме на межі гри та навчання: дитина виконує цікаві завдання, але поступово знайомиться із форматом діяльності, у якій є правила, інструкції, початок і завершення роботи. Малеча звикає, що є час, коли потрібно зосередитися — і це не страшно та не надто важко.Таким чином, до моменту вступу в школу дитина вже має досвід, про який здатна сказати: «Я можу сидіти і працювати над завданням». І це відчуття стає важливою опорою в новому середовищі. Школа сприймається не як карколомний злам, а як логічний наступний крок!

Завдяки плідній багаторічній співпраці Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» та Харківського обласного благодійного фонду «Соціальна служба допомоги» родини з дітьми на постійній основі отримують актуальну і необхідну допомогу продуктами харчування.

До продуктових наборів увійшли наступні товари першої необхідності: декілька видів круп, консерви, макаронні вироби, олія, чай, тушонка, паштет, згущене молоко, цукор. Окрім того, в рамках реалізації проекту сім’ям були надані професійні консультації психолога та соціальних робітників.

«Я сама займаюся вихованням двох малолітніх онуків, тому мені досить складно в повній мірі забезпечувати навіть найнеобхідніші їх потреби, – розповідає Тамара Анатоліївна, одна із отримувачок благодійної допомоги, родина якої знаходиться на обліку Відділу як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. – Окрім щоденних витрат на продукти харчування, я самостійно сплачую комунальні послуги, купляю одяг і взуття для онуків. І це ще далеко не всі витрати із нашого бюджету, тому благодійна допомога у вигляді продуктів харчування щоденного вжитку є для нас суттєвою поміччю. Ми намагаємося якось викручуватися, але інколи справді важко охопити всі витрати власними силами».

Працівники Відділу спільно з представниками Харківського обласного благодійного фонду «Соціальна служба допомоги» багато років надають різнобічну підтримку родинам з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах. Сім’ї отримують продуктові набори, професійні консультації, психологічну підтримку, а також мають змогу цікаво і з користю проводити своє дозвілля, приймаючи участь у арт-терапевтичних заняттях.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» висловлює щиру вдячність Харківському обласному благодійному фонду «Соціальна служба допомоги» та всім спонсорам, причетним до надання благодійної

допомоги, а також за проявлену увагу і постійну підтримку родин, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

У заході взяли участь діти віком від п’яти до дванадцяти років із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста Харкова. Цього разу малеча активно працювала над створенням яскравих поробок із фольги.

На думку фахівців Відділу, творчі заняття для дітей сприяють розвитку майстерності та допомагають розвивати комунікативні навички з оточуючими. Діти різного віку і статі із задоволенням не лише малюють, ліплять чи вирізають якісь поробки, а й активно спілкуються між собою.

Такий вид дитячого дозвілля є чудовою нагодою для знайомства з новими людьми, розширення кола друзів та удосконалення власних творчих навичок. Подібне дозвілля є корисним і для батьків, адже вони теж активно долучаються до процесу і допомагають своїм дітям у створенні різноманітних поробок.

Творчий майстер-клас пройшов у дружній і веселій атмосфері, об’єднавши між собою дітей різного віку і статі. По закінченню заняття в арт-майстерні родини з дітьми долучилися до чаювання зі смаколиками, під час якого також ділилися один з одним власними емоціями і враженнями від участі у заході.

«Я постійно ходжу на творчі майстер-класи, які відбуваються на базі Відділу. Мені подобається чимось займатися і весело проводити час зі своїми друзями, – ділиться Поліна, одна із найменших отримувачок соціальних послуг у Відділі, сім’я якої перебуває у складних життєвих обставинах. – Ми живемо неподалік, тому нам дуже зручно сюди діставатися. А ще мені до вподоби те, що кожне заняття має свою тему і від цього вони є різноманітними та цікавими і для мене, і для мого татка».

Нагадуємо, що творчі заняття для дітей із родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста Харкова, проходять кожну п’ятницю. Із задоволенням запрошуємо до Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» активну, цілеспрямовану та допитливу малечу до участі у творчому процесі. Спільна творчість батьків та дітей – це не лише цікаво проведене дозвілля, а й дієвий фактор зближення та єднання членів сім’ї у цей непростий час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»