Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки. У даній статті зазначаються п'ять явних ознак того, що ви здійснюєте занадто великий тиск на дитину.

1. Ви критикуєте частіше, ніж хвалите

Зосереджуючи свою увагу на помилкових і неправильних учинках дитини, ви не помічаєте правильних. Багато батьків ігнорують  хорошу поведінку дитини лише тому, що вважають, що дітей не треба хвалити за те, що вони поводяться належним чином, а необхідно примушувати їх ставати «кращими». Проте дуже велика кількість критики може мати наслідки, які травмуватимуть особистість дитини. Намагайтесь відзначати ті моменти, коли дитина поводиться добре, щоб кількість  похвал  на її адресу (з вуст усіх членів сім'ї) перевищувала кількість критики – у кожній зі сфер її життя.

2. Ви контролюєте діяльність дитини до найдрібніших подробиць

Батьки, які надмірно тиснуть на дітей, ризикують перетворитись на тих, хто постійно намагається перестраховуватись. Якщо ви пильно стежите за щоденними заняттями своєї дитини, такими як уроки, домашні обов'язки, ігри й т. п., і при цьому прагнете переконатись, що вона все робить правильно, ви, імовірно, надмірно тиснете на неї. Хоча дуже важливо брати участь у житті дитини, занадто пильна увага до її занять може мати негативні наслідки.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина  була успішною , дозвольте їй робити помилки  й зіштовхуватись із їх природними наслідками. Хоча, може, й важко спостерігати за тим, як дитина отримує погану оцінку за контрольну роботу, до якої вона абсолютно не підготувалась, або за тим, як вона втрачає можливість, бо не докладає достатньо зусиль, іноді такі наслідки можуть стати для неї кращими уроками.

3. Ви переконані, що будь-яка ситуація має життєво важливі наслідки

Якщо ви кажете дитині, що більшість ситуацій вимагають підходу «пан або пропав», ви, напевно, занадто сильно тиснете на неї.

Висловлювання типу «Якщо ти не заб'єш гол у цій грі, тренер не буде випускати тебе в основному складі» або «Ти повинен отримати 12 за цю контрольну, якщо хочеш потрапити на шкільну дошку пошани», дають дитині зрозуміти, що в неї є лише один шанс, щоб домогтись успіху.

Так, у житті бувають ситуації, коли така точка зору реалістична, наприклад, коли у випускника школи з'являється можливість пройти співбесіду для вступу у престижний університет – і все ж ситуації, коли є лише один шанс на успіх, зустрічаються рідко.

Проте, для багатьох батьків входить у звичку розглядати кожний тест, змагання чи виступ як найважливіший у житті. Намагайтесь нагадувати собі й дитині, що в житті є безліч можливостей для успіху, і окремий результат не здатний перекреслити все.

4. Ви порівнюєте дитину із друзями та ровесниками

Постійно нагадуючи своїй дитині: «Твоя сестра перемогла на олімпіаді з математики, тому що вона старанно займалась» або «Ти помітив, скільки голів забив сьогодні Максим? Я думаю, що ти можеш забивати більше, ніж він, якщо будеш частіше тренуватись», постійно порівнюючи її з іншими дітьми, ви ставите дитину в безперервну конкуренцію з оточуючими, не враховуючи її індивідуальності.

Коли дітей порівнюють з іншими, тим самим піддаючи тиску, це знижує їх готовність робити щось, у чому вони не досягають успіху. Вони можуть відмовлятись грати у футбол, якщо не бігають швидше за всіх, або відхиляють пропозицію про участь у математичній команді, якщо хтось із учасників розумніше, ніж вони. Надихайте дитину ставати кращою, конкуруючи із самою собою. Кажіть про те, як важливо вчитись і практикуватись, щоби ставати краще сьогодні, ніж учора, – незалежно від того, як справляються з цим оточуючі.

5. Ви часто втрачаєте самовладання

Надмірно тиснучи на дітей, батьки часто й самі зазнають подібне відчуття. Коли діти не відповідають їхнім очікуванням, вони швидко досягають стану розчарування та пригніченості. Якщо ви виходите з рівноваги, тому що ваша дитина не така хороша, як вам хочеться, ви, імовірно, занадто сильно тиснете на неї.

Можливо, ваша дитина не стане видатним автогонщиком і не буде кращим випускником свого класу. Але якщо ви на неї тиснете, щоб вона стала тим, ким зовсім не хоче бути, це лише викличе стресовий стан у всіх членів сім'ї. Знайдіть конструктивний баланс, який дозволить вам надихати дитину ставати краще, не примушуючи її відповідати вашим нереалістичним очікуванням.

Дружба починається з довіри

Бути другом для дитини — це насамперед будувати стосунки на довірі. Дитина повинна відчувати, що її почують без осуду, зрозуміють і підтримають навіть у складних ситуаціях. Коли дорослий уважно слухає, цікавиться думками та переживаннями дитини, вона вчиться відкрито говорити про свої емоції та проблеми.

Спілкування без страху

У вихованні важливо створити атмосферу, в якій дитина не боїться помилок. Крики, постійні заборони та порівняння з іншими руйнують довіру. Натомість спокійне пояснення, обговорення наслідків вчинків і спільний пошук рішень допомагають дитині відчувати повагу до себе та до дорослого.

Межі — теж прояв турботи

Дружба з дитиною не означає вседозволеність. Чіткі правила та межі є важливою складовою виховання. Коли дитина розуміє, що можна, а що ні, і чому саме так, вона почувається у безпеці. Завдання дорослого — пояснювати правила доступно та послідовно, не принижуючи гідність дитини.

Особистий приклад — основа виховання

Діти вчаться не стільки зі слів, скільки з прикладу дорослих. Повага, чесність, уміння визнавати помилки, підтримувати інших — усе це дитина переймає з повсякденної поведінки батьків. Якщо дорослий поводиться з дитиною як з особистістю, вона вчиться так само ставитися до інших.

Спільний час як інвестиція у стосунки

Навіть короткі моменти, проведені разом, мають велике значення. Спільні прогулянки, розмови, ігри чи творчі заняття зміцнюють емоційний зв’язок. Саме в таких моментах народжується відчуття близькості та дружби між дорослим і дитиною.

Підтримка замість контролю

Бути другом для дитини — означає підтримувати її у складних ситуаціях, допомагати розібратися в почуттях і знаходити вихід, а не лише контролювати та карати. Такий підхід формує у дитини впевненість у собі, відповідальність і вміння приймати рішення.

Повага до індивідуальності

Кожна дитина — унікальна особистість зі своїми здібностями, характером і темпом розвитку. Прийняття дитини такою, якою вона є, — важлива умова здорових стосунків. Коли дитина відчуває повагу, їй легше довіряти та відкриватися.

Висновок

Стати другом своєї дитини — це щоденна праця, що потребує терпіння, уваги та любові. Поєднання дружніх стосунків із відповідальним вихованням допомагає створити міцний фундамент для гармонійного розвитку дитини та теплих родинних стосунків на все життя.

На базі Відділу мешканці Київського району міста, які перебувають в складних життєвих обставинах, можуть отримати наступні соціальні послуги: консультування, соціальний супровід сімей/осіб, екстрене та кризове втручання.

Фахівці Відділу проводять роботи з найменш захищеними категоріями населення, а саме:

• Багатодітними родинами;
• Внутрішньо переміщеними особами;
• Військовослужбовцями/ветеранами;
• Малозабезпеченими сім’ями;
• Особами/дітьми з інвалідністю;
• Одинокими батьками/матерями;
• Опікунськими родинами;
• Прийомними сім’ями;
• Дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування;
• Особами, що мають залежність (алкогольну, наркотичну, ігрову);
• Родинами, в яких є випадки домашнього насильства;
• Колишніми вихованцями інтернатних закладів.

Фахівці Відділу здійснюють перенаправлення до організацій-партнерів, де всі потребуючі мають змогу отримати безкоштовну психологічну чи правничу допомогу. Державна установа тісно співпрацює з багатьма благодійними організаціями і фондами, серед яких варто відзначити Харківський обласний благодійний фонд «Соціальна служба допомоги», благодійний фонд «Мирне Nebo Харкова», благодійний фонд «Карітас Харків» та інші.

Фахівці Відділу регулярно виїжджають у родини, які мешкають на території Київського району міста Харкова і перебувають у складних життєвих обставинах. Під час відвідувань сімей вони складають необхідні документи установленої форми, надають консультації, проводять бесіди, здійснюють інформування із нагальних питань.

Найчастіше мешканці району звертаються до Відділу з наступних питань:

• Отримання статусу дитини, що постраждала від воєнних дій;
• Труднощі з вихованням дітей різного віку;
• Потреба в отриманні благодійної чи гуманітарної допомоги;
• Конфліктні відносини між дорослими членами родини;
• Отримання безкоштовної психологічної чи правничої допомоги;
• Переоформлення різних документів, державних виплат;
• Організація сімейного дозвілля в умовах воєнного часу.

На базі Відділу на постійній основі також проходять творчі заняття для сімей з дітьми, в яких мають змогу прийняти участь найменші отримувачі послуг разом зі своїми батьками. Малювання фарбами і олівцями, аплікації, ліплення – спільні творчі заняття сприяють зміцненню родинних зв’язків і дитячому розвитку. Робота у колективі допомагає малечі знайомитися з іншими дітьми, тренуватися у своїх навичках, відчувати себе більш впевнено серед однолітків.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» на постійній основі проводить комплексну соціальну роботу з сім’ями та особами, що перебувають у складних життєвих обставинах. Таким чином до співпраці залучаються всі найменш захищені категорії населення, які потребують допомоги і підтримки суспільства у скрутний час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Допомога при народженні дитини виплачується одноразово в розмірі 50 тис. грн. У разі народження двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Заяву про призначення допомоги необхідно подати до органу ПФУ не пізніше ніж через 12 місяців з дня народження дитини.

З 01.01.2026 запроваджено новий вид підтримки сімей з дітьми - допомога для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку. Її розмір становить 7 тис. грн і виплачуватиметься щомісяця. А в разі призначення такої допомоги для догляду за дитиною з інвалідністю - розмірі 10,5 тис. грн. Сім`ї, де дитина народилася до 01.01.2026, але ще не досягла однорічного віку, збережуть право на отримання «старих» виплат (860 грн) до повного їх завершення і одночасно за особистим зверненням отримуватимуть нову доплату до досягнення дитиною 1 року.

Документи, необхідні для призначення всіх видів державної допомоги сім`ям з дітьми, орган ПФУ розглядає протягом 10 днів з дня подання заяви. Фінансування даних допомог здійснюється з державного бюджету України. Виплати проводяться щомісячно.

Коли старий Новий рік 2026 в Україні. Це свято з'явилося через календарну реформу 1918 року. Тоді українці перейшли зі старого юліанського календаря на точніший григоріанський. Різниця між ними становить 13 днів. Таким чином легко визначити, якого числа Старий Новий рік. Традиційно його відзначають 14 січня. Варто зазначити, що для нас це не лише світське, а й православне свято. На 14 січня у староцерковному календарі випадав день пам'яті святого Василя Великого. Тому багато особливостей щодо того, які є на Старий Новий рік традиції, ґрунтуються на християнських звичаях.Вірування на Старий Новий рік 2026 - що потрібно знати.

Українці здавна відзначали 31 грудня та 1 січня за новим стилем   (13 та 14 січня за старим) як свято Василя та Маланки - на честь святих, яких у ці дні вшановує церква. Вечір напередодні Василевого дня називали Щедрим. Уся родина обов'язково збиралася за святковий стіл. Вважається, що всі родичі мають бути чисто вдягнені та в хорошому настрої, щоб щасливо зустріти рік. На столі було багато м'ясних блюд, а завершувала трапезу щедра кутя.

Потім рано-вранці 1 січня (14 за старим стилем) молоді люди одягалися в тематичні святкові костюми і ходили по сусідах. Юнаки брали із собою зерно та посівали, бажаючи господарям достатку та всіх благ. При цьому намагалися якнайкраще виконати пісню і підібрати гарні компліменти, щоб отримати якомога щедріше частування. Вважалося, що чим краще посівальників обдарують сусіди, тим вдаліше мине наступний рік.

Проєкт реалізується в межах ініціативи «Лідерство жінок з інвалідністю в громадах» ГО Fight For Right за підтримки ООН Жінки в Україні.

Його мета — посилити лідерський та адвокаційний потенціал жінок з інвалідністю через принцип «жінка підтримує жінку».

Учасниці отримають можливість:

- брати участь у тренінгах та арт-заходах,

- ділитися досвідом і ресурсами,

- стати видимими та впливовими учасницями життя громади.

Перша зустріч: 15 січня о 13:00

Формат: онлайн (Zoom)

У програмі: 5 тренінгових зустрічей (розклад у світлинах), арт-подія зі створення символічного арт-об’єкту та заключна конференція.

Контакти для участі:

+38 (067) 272 44 32

iri87922008@ukr.net, womandivergent.pm@gmail.com

Разом ми створюємо простір, де кожен голос має значення

Патронатні сім'ї відіграють надзвичайно важливу роль у системі соціального захисту дітей, адже забезпечують дитині тимчасовий догляд, безпеку, стабільність і турботу в період, коли рідна сім'я не може виконувати свої функції. Тільки сімейне середовище дає дитині відчуття захищеності, сприяє емоційному відновленню та гармонійному розвитку.

Популірізація послуги патронату над дитиною є одним із пріорітетних напрямів діяльності Відділу. Ми інформуємо громаду про сутність послуги патронату над дитиною, умови створення патнонатної сім'ї, права та обов'язкипатронатних виховатилів, а такожпро соціальні гарантії та підтримку з боку держави. Через інформаційні заходи, консультаціїта співпрацю з  громадськими організаціями ми прагнемо залучити небайдужі родини до цієї важливої справи.

Ми переконані, що розвиток і підтримка послкги патронату над дитиною - це інвестиція в майбутнє наших дітей і всієї громади. Кожна родина, яка відкриває своє серце для дитини, робить вагомий внесок у формування гуманного та відповідального суспільства.

Якщо Ви вирішили надавати послугу патронату над дитиною, ми готові надати консультативну підтримку, та всебічну допомогу!

Зробіть рішучий крок до захисту дітей, які чекають на допомогу!

Контакти: Відділу по Холодногірському району м. Харкова ХМЦСС "Довіра" адреса: м. Харків вул. Благовіщенська, буд.34, каб.8, кон. тел. 057-725-34-48;

Служби в справах дітей по Холодногірському району м. Харкова, адреса: вул Благовіщенська, буд. 34, 1 поверх, каб.1, телефон: 0663036743.

Брехня зустрічається в дітей досить часто. Однак це вимагає їх зусиль і швидкого мислення. Діти вчаться брехати ще у віці 2 років, але тільки в старшому віці вони стають здатні брехати переконливо. Приблизно у віці 6-7 років з дітьми відбуваються зміни. Вони не тільки розуміють та інтерпретують соціальні правила, також у цьому віці в них розвивається така важлива пізнавальна функція як короткочасна пам'ять. Короткочасна пам'ять - це здатність людини запам'ятовувати й обробляти інформацію.Психологи провели дослідження з метою вивчити, чи пов'язана короткочасна пам'ять з брехнею. Це важливо, тому що брехня передбачає зберігання в короткостроковій пам'яті відразу декількох фактів, щоб брехня була успішною. Ви повинні пам'ятати, що вже говорили раніше, що співрозмовник уже може знати, та співвідносити це з тим, що ви збираєтеся сказати (тобто збрехати). Крім того, ви повинні пам'ятати, що ви сказали, якщо вас запитають про це пізніше. У дослідженні взяли участь діти віком 6-7 років. У першу чергу вчені виміряли їх короткочасну пам'ять: їм пропонувалося запам'ятати послідовності предметів (наприклад, довільних букв, які висвітлювалися на екрані комп'ютера). Потім було визначено ступінь їх схильності до брехні: з дітьми було проведено експеримент під назвою «Опір спокусі». На цьому етапі метою було створити для дитини привабливу ситуацію. Їй послідовно ставили запитання, наприклад: «Які звуки видає собака?» І за кожну правильну відповідь давали винагороду.Останнє запитання в цій серії стосувалося мультфільму, якого насправді не існувало: «Як звати головного героя мультфільму «Космічні герої?» Перш ніж дитина давала відповідь, дослідники виходили з кімнати й говорили дитині, щоб вона не підглядала в картку, яка лежала на столі.

У результаті дослідження було зроблено два висновки:

1. Діти не можуть протистояти спокусі підглянути відповідь у картці та брешуть про це.Майже всі випробовувані, які підгледіли відповідь, збрехали, коли дослідники запитували їх про це. У кімнаті була встановлена прихована камера, яка давала можливість зафіксувати це.

2. Діти з кращою короткостроковою пам'яттю брешуть переконливіше.

Ці діти приховували свою брехню, роблячи свої припущення більш переконливими, наприклад: «О, це мій улюблений мультфільм, я дивлюся його щосуботи. Вони могли правдоподібно брехати і при відповідях на інші питання.

Що це означає для батьків?

Доброю новиною для батьків є те, що діти, дорослішаючи, стають менш схильними до брехні. Чим старша дитина, тим менше вона отримує соціального схвалення при проявах брехні - наприклад, у спілкуванні з однолітками. Тому будьте впевнені, що коли ваша дитина бреше, то, принаймні, вона розумна.

Тому працівники Відділу соціальної роботи по Новобаварському району ХМЦСС "Довіра" провели бесіду з отримувачами послуг Відділу з питання підтримання стану здоров'я та недопущення небезпечних наслідків необачного відношення до свого здоров'.

ЗПСШ поділяються на:

Бактеріальні – хламідіоз, гонорея, сифіліс

Вірусні – ВІЛ, герпес, гепатити B і C, ВПЛ

Паразитарні – трихомоніаз

Як проявляються?

Захворювання можуть роками залишатися непомітними. Але це не означає, що вони безпечні. Наприклад, хламідіоз у 70% жінок і 50% чоловіків не має симптомів, але може призвести до безпліддя. А ВПЛ-інфекція без лікування підвищує ризик розвитку раку шийки матки.

Часто інфекції мають неочевидні ознаки:

Незвичні виділення;

Дискомфорт або біль під час сечовипускання чи статевого акту;

Почервоніння, свербіж, лущення чи дрібні ранки в інтимній зоні;

Біль внизу живота.

Чим небезпечне зволікання?

Багато людей роками живуть із хронічною інфекцією, не підозрюючи про неї.

Наслідки?

Безпліддя (як у жінок, так і в чоловіків);

Ризик онкологічних захворювань (особливо при вірусі папіломи людини);

Передача інфекції партнеру.

Як захиститися?

Презервативи: основний метод захисту від ЗПСШ, але не є 100% гарантією;

Вакцинація проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) та гепатиту B значно знижує ризик інфікування;

Регулярні огляди: важливий крок для тих, хто має активне статеве життя, навіть без симптомів.

Діагностика ЗПСШ: коли варто здати аналізи?

Якщо у вас був незахищений статевий контакт або новий статевий партнер, якщо помічаєте навіть незначні симптоми або просто хочете бути впевненим у своєму здоровʼї.

Чому важливо звернутися до дерматовенеролога?

Лікар не лише поставить діагноз, а й призначить ефективне лікування – самолікування може зробити інфекцію стійкою до препаратів.

Консультація повністю конфіденційна, і звернення до лікаря – це турбота про власне здоров’я, а не привід для сорому.

ЗПСШ – не привід для страху чи сорому, а причина діяти! Якщо маєте сумніви або потребуєте консультації – зверніться до дерматовенеролога. Регулярні обстеження – це норма, а не виняток.

Найчастіше жителі нашої країни відчувають на собі негативні наслідки війни у наступних проявах:

• стрімке погіршення стану здоров’я (постійний стрес, поява нових серйозних захворювань, загострення хронічних хвороб);
• порушення прав дітей (на різних рівнях);
• слабкість захисної функції родини;
• шкідливі звички у батьків/дітей підліткового віку;
• конфлікти батьків і дітей з різних причин (векторні життєві цінності, різність поглядів на певні питання та ін.);
• матеріальна нестабільність;
• відсутність постійного місця роботи у дорослих членів сім’ї;
• труднощі у навчанні дітей;
• проблеми із вихованням/дисципліною дітей;
• питання організації інклюзивної освіти дітей;
• лікування/оздоровлення всіх членів родини;
• вимушений переїзд/зміна місця проживання;
• масовий дитячий травматизм;
• інвалідність внаслідок війни (дорослі та діти);
• вимушена розлука із родичами/друзями/близькими людьми;
• втрата/руйнування житла (повна/часткова);
• адаптація на новому місці проживання (інші села, міста, країни);
• втрата важливих документів (вимушений переїзд, пожежа);
• розлучення (збільшення кількості розлучень між батьками дітей);
• низький рівень соціалізації дітей (постійний контакт з гаджетами, відсутність живого спілкування);
• домашнє насильство (між дорослими членами сім’ї, по відношенню до малолітніх дітей).

Насправді, цей перелік набагато більший, адже кожна родина – це окрема історія, в якій є свої герої, свої проблеми і свої рішення. У зв’язку з цією невтішною статистикою, суспільство повинно консолідуватися навколо надання необхідної підтримки сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Комплексні і якісні соціальні послуги – це основа повноцінного функціонування соціальної сфери в Україні не тільки в часи війни, а й після її закінчення. Так, для покращення ситуації в родинах, що перебувають у складних життєвих обставинах, необхідно направити зусилля на:

• комплексну соціальну підтримку сімей з дітьми;
• психологічну допомогу дорослим і дітям;
• всебічний розвиток інклюзивних освітніх підходів;
• підвищення психологічної компетентності батьків;
• роботу з покращення поведінки/виховання дітей;
• профілактику домашнього насильства;
• покращення успішності дітей у навчанні;
• сприяння працевлаштуванню дорослих членів родини;
• пільгове оздоровлення дорослих/дітей;
• профілактику шкідливих звичок у дорослих та дітей;
• адаптацію в нових умовах проживання;
• зниження рівня конфліктності між дорослими і дітьми.

Фахівці із соціальної роботи в Україні на постійній основі здійснюють трудову діяльність у багатьох вище перерахованих напрямах. У своїй роботі вони щоденно стикаються з різними викликами – новими, непередбачуваними, а іноді й жорстокими. У своїй роботі вони керуються не лише діючим законодавством, а й професійними та особистими якостями, які нерідко допомагають у позитивному вирішенні тієї чи іншої життєвої ситуації.

Не зважаючи на важку щоденну ситуацію в країні, особисту втому та навантаження у роботі, фахівці із соціальної роботи, як ніхто інший, знають і розуміють актуальні проблеми сімей з дітьми у сучасних реаліях. Саме вони виявляють такі родини, надають їм необхідну допомогу і підтримку, спрямовують до організацій-партнерів для отримання комплексних соціальних послуг.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»