Під час спілкування хлопці та дівчата дізнались, що місця, які раніше були нам знайомі та безпечні, зараз можуть приховувати небезпеки – міни, боєприпаси та інші вибухонебезпечні предмети. Тому для того, щоб убезпечити себе та своїх рідних, потрібно дотримуватися чотирьох основних правил:

Правило № 1 Будь уважний!

Правило № 2 Не підходь!

Правило № 3 Не чіпай!

Правило № 4 Телефонуй 101

Також діти дізнались про вибухонебезпечні предмети, про спеціальні знаки, якими позначають території, де розташовані міни чи вибухонебезпечні предмети, переглянули відео з даної тематики, намалювали дитячого улюбленця пса Патрона.

Цей захід спрямовано на виховання почуття відповідальності за своє життя та життя інших людей, формування у дітей пильності та спостережливості до предметів та речовин, що їх оточують: на вулиці, у транспорті, у приміщеннях, й про їхню загрозу життю та здоров'ю.

Активні бойові дії на території України, в тому числі міста Харкова і Харківської області, призвели до того, що велика частина країни таїть у собі небезпеку від вибухонебезпечних предметів для людського життя. Шкода, яку вони можуть завдати, непоправна, а інколи й смертельна, тому ігнорувати їх не варто ні дорослим, ні тим паче дітям.

Небезпечні предмети, зокрема міни, можуть трапитися на будь-якому кроці – у полі, на дорозі, у водоймі, на узбіччі, у лісі або навіть біля житлового будинку. Міни – це боєприпаси, що встановлюються під землею, на землі чи поблизу землі або іншої поверхні і призначені для вибухів, спричинених присутністю, близькістю чи контактом людини або транспортним засобом. Від шкоди, яку вони завдають, можна втратити здоров’я чи навіть життя.

Для того, щоб запобігти виникненню таких наслідків, необхідно бути дуже уважними і відповідальними у повсякденному житті, звертати увагу на підозрілі і незнайомі предмети. Правильне і своєчасне реагування на знайдену міну – це запорука збереженого здоров’я і життя, як власного, так і оточуючих.

Головні правила поводження при виявленні міни:

1. Не підходити близько до незнайомого/вибухонебезпечного предмета.
2. Не чіпати незнайомий/вибухонебезпечний предмет руками.
3. Повідомити про знахідку дорослих та/або зателефонувати за номером «101».

Цю та іншу корисну інформацію отримали всі учасники заходу, які завітали до Відділу із щирим бажанням стати більш обізнаними у даному питанні. У пізнавальному тренінгу взяли участь батьки та діти віком від шести до п’ятнадцяти років із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, які проживають на території Київського району міста Харкова. Під час заходу вони дізналися правила мінної безпеки, а також отримали корисні подарунки – тематичну літературу, зошити, яскраві самоклейки та заготівки для самостійних розмальовок.

Пізнавальний захід для дітей відбувся за підтримки Благодійної організації «Українська освітня платформа» у співпраці з Дитячим Фондом ООН (UNICEF) в рамках реалізації проєкту «Освітня програма з протидії мінній небезпеці».

Тренінг для дітей пройшов із дотриманням усіх вимог безпеки проведення заходів в умовах дії воєнного стану.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» висловлює щиру вдячність БО «Українська освітня платформа» та Дитячому Фонду ООН (UNICEF) за надану допомогу у проведенні заходу та проявлену увагу до сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

“Радість почали сприймати як щось заборонене під час війни, але зараз цей стереотип втратив свою силу і люди почали відчувати радість теж. Немає правильних чи неправильних емоцій, тим паче в такій ситуації. Якщо хочеться плакати - плачте, якщо сміятись - смійтесь”.

Для того, щоб оцінити рівень емоційного дискомфорту, психологи рекомендують робити для себе так звану “перевірку”.

Тобто людина повинна себе сама уявно оцінити від 0 до 10 на скільки зараз відчуває емоційний дискомфорт. Психологи пояснюють, якщо виходить 0 це означатиме, що дискомфорту немає, натомість результат 10 - максимально можливий рівень.

“Якщо позначка 5 і вище, рекомендую вивчити декілька технік саморегуляції та практикувати в таких ситуаціях. Для цього можна зробити свій список, наприклад речі які вам допомагають при стресових ситуаціях, скажімо слухання музики чи дзвінок до близької людини, або ж записати думки у щоденник. Якщо ці відчуття дуже дискомфортні, бажано звернутися до психолога чи психотерапевта”.

Як кажуть психологи, перевага в тому, що з часом мозок запам’ятовує механізм дії цих технік і через якийсь час вже з самого початку вправи, вона починає діяти заспокійливо.

Досить часто ми стикаємося із проблемою тривалого пошуку потрібного телефону, адреси або електронного посилання для отримання необхідної інформації. Де знаходиться і коли працює те чи інше відділення Управління соціального захисту населення, як оформити державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, який графік роботи Пенсійного фонду, що входить до переліку повноважень Національної соціальної сервісної служби України – відповідь на ці та багато інших питань можна отримати дистанційно, не витрачаючи особистий час на поїздки та стояння у черзі.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» підготував для відвідувачів сайту добірку корисних телефонів та електронних посилань для комфортного і швидкого пошуку актуальної інформації.

Центр надання адміністративних послуг Київського району м. Харкова (ЦНАП):

Адреса: м. Харків, вул. Чернишевська, 55

Контакт-центр (адміністративні послуги): 0-800-57-34-34

Скайп: cnap-kiev

Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради

Адреса: м. Харків, вул. Сумська, 78

Контактний телефон: +38 (057) 725-03-33

Електронна пошта: 03196601@mail.gov.ua

Служба у справах дітей по Київському району м. Харкова Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

Адреса: м. Харків, вул. Чернишевська, 55

Контактний телефон: +38 (057) 700-03-85; +38 (057) 700-04-21

Електронна пошта: 35857909@mail.gov.ua

«Прозорий офіс» Київського району м. Харкова

Адреса: м. Харків, вул. Чернишевська, 55

Багатоканальний телефон для консультації та попереднього запису: 0-800-304-304

Контакт-центр: +38 (057) 725-03-33

Сервісний центр Пенсійного фонду у Київському районі м. Харкова

Адреса: м. Харків, вул. Чернишевська, 55

Гаряча лінія: +38 (057) 725-35-00

Центр обслуговування платників Київської державної податкової інспекції

Адреса: м. Харків, просп. Науки, 9

Модератор (щодо надання послуг): +380 (57) 700-57-70

Електронна пошта для подання письмових звернень в електронному вигляді: kh.zvernennya@tax.gov.ua

Електронна пошта для подання запитів на отримання публічної інформації: kh.publicinfo@tax.gov.ua

Електронна пошта: kh.official@tax.gov.ua

Національна соціальна сервісна служба України (Нацсоцслужба)

Контакт-центр: (044) 289-87-89

Електронна пошта: info@nssu.gov.ua

Сайт: https://nssu.gov.ua/

Сторінка у мережі Фейсбук: https://www.facebook.com/nssu.national.social.service.ukraine

Пенсійний фонд України (ПФУ)

Контакт-центр: 0-800-503-753, +38 (044) 281-08-70, +38 (044) 281-08-71

Електронна пошта: info@pfu.gov.ua

Сайт: www.pfu.gov.ua

Сторінка у мережі Фейсбук: https://www.facebook.com/pfu.gov.ua

Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики)

Канал у мережі Телеграм: https://t.me/MinSocUA

Сторінка у мережі Фейсбук: https://facebook.com/MLSP.GOV.UA

єДопомога

Сайт: https://edopomoga.gov.ua/

Сторінка у мережі Інстаграм: Instagram.com/edopomoga.gov.ua

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю

Сайт: https://www.ispf.gov.ua/

Сторінка у мережі Фейсбук: https://www.facebook.com/fszoiukraine

Урядова «Гаряча лінія»: 15-45.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Мета заходу: виховання у дітей почуття любові й поваги до родини та матері, як берегині роду; сприяння гармонізації внутрішньо сімейних відносин; зміцнення родинних зв’язків; підвищення статусу інституту української сім’ї, престижу сімейного способу життя; сприяння процесам соціальної та психологічної адаптації учасників у подоланні напруженості в умовах воєнного стану. Під час заходу з сім’ями проводилися бесіди щодо сімейних цінностей, культурної спадщини українського народу та його звичаїв, обрядів, традицій, а також майстер-клас з плетіння браслетів «Синьо-жовта стрічка – оберіг української сім’ї», розповсюджувалися корисні інформаційні матеріали з порадами для батьків та переліком можливостей отримання соціальної допомоги і підтримки в м. Харкові. Учасникам був представлений відеоролик, що був покликаний формуванню нових та укріпленню сталих сімейних традицій, які передаватимуться по родоводу. Споконвіку традицією нашого народу є пісня. У супроводі пісень люди працювали, відзначали свята, проводжали у далеку путь, а козаки воювали. Дотримуючись традиції, для учасників під час заходу лунали українські пісні у виконанні вокаліста.

Висловлюємо подяку всім учасникам заходу, партнерам, керівництву закладів освіти, а в особливості дітям підліткового віку за ініціативу щодо передачі сплетених браслетів, як оберегу, Захисникам, які боронять наразі нашу Батьківщину!

Вигорання не з’являється раптово – воно розвивається поступово. Цей стан не є хворобою, втім він може прискорювати розвиток, наприклад, депресії. Вигорання – не те саме, що й стрес на роботі. Стрес виникає тоді, коли людина намагається пристосуватися до навантаження, і він не є абсолютно негативним. Вигорання розвивається, коли людині не вдається адаптуватися, а стан стресу продовжується.

Основними ознаками вигорання є:

• сильна непереборна втома, виснаження;
• дистаюнцівання від роботи , цинічне ставлення до неї;
• відчуття неефективності й знижена професійна самооцінка.

Як запобігти вигоранню на роботі?

Розділяйте роботу і дозвілля. Не беріть робочі завдання додому і не розв’язуйте особисті проблеми на роботі.

Плануйте роботу заздалегідь, навчіться казати «ні» і чітко визначайте пріоритетність виконання завдань.

Чітко дотримуйтеся визначених пріоритетів.

Піклуйтеся про фізичний стан. Намагайтеся достатньо спати, повноцінно харчуватися і зберігати здоровий рівень фізичної активності.

Працюйте над добрими стосунками вдома і будуйте екологічні відносини на роботі, підтримуйте відкриту робочу атмосферу.

Визначте власні можливості та план кар’єрного зростання, намагайтеся постійно підтримувати та підвищувати кваліфікацію.

Сприймайте свою роботу як вагому. Адже кожна професія є важливою і кожен внесок має значення.

Така поведінка, на відміну від маніпулятивних упереджень, сприяє екологічній партнерській взаємодії. Ось ці права:

1. Право оцінювати власну поведінку, думки й емоції і відповідати за їх наслідки.

Упередження: «Я не повинен незалежно від інших оцінювати себе й свою поведінку. Насправді оцінювати й обговорювати мою особистість у всіх випадках повинен не я, а хтось більш розумний й авторитетний»

2. Право не просити вибачення і не пояснювати свою поведінку.

Упередження: «Я відповідаю за свою поведінку перед іншими людьми, бажано, щоб я звітував перед ними й пояснював все, що я роблю, перепрошував за свої вчинки».

3. Право самостійно обміркувати, чи відповідаю я повністю або певною мірою за вирішення проблем інших людей.

Упередження: «У мене більше зобов'язань щодо деяких установ і людей, ніж до себе. Бажано пожертвувати власною гідністю й пристосуватися».

4. Право змінити свою думку.

Упередження: «У разі, якщо я вже висловив якусь думку, не треба її ніколи змінювати. Я б мав просити вибачення або визнати, що помилявся, а це б означало, що я не компетентний і не здатний вирішувати».

5. Право помилятися і відповідати за свої помилки.

Упередження: «Мені не личить помилятися, а якщо я зроблю якусь помилку, я повинен відчувати себе винуватим. Бажано, щоб мене і мої рішення контролювали».

6. Право сказати: «я не знаю».

Упередження: «Бажано, щоб я зміг відповісти на будь-яке питання».

7. Право бути незалежним від доброзичливості інших і від їхнього гарного ставлення.

Упередження: «Бажано, щоб люди до мене добре ставилися, щоб мене любили, я потребую інших людей».

8. Право приймати нелогічне рішення.

Упередження: «Бажано, щоб я дотримувався логіки, розуму, раціональності й обґрунтованості в усьому, що я роблю. Розумно тільки те, що логічно».

9. Право сказати: «я тебе не розумію».

Упередження: «Я повинен бути уважний і чутливий до потреб оточення я повинен "читати їх думки". У разі, якщо я це робити не буду, я безжальний невіглас і ніхто мене не буде любити».

10. Право сказати: «мене це не цікавить».

Упередження: «Я повинен намагатися уважно й емоційно ставитися до всього, що трапляється у світі. Напевно, мені це не вдасться, але я повинен намагатися щосили цього досягти. В іншому випадку, я черствий, байдужий»

Захід був присвячений удосконаленню алгоритмів реагування на випадки домашнього насильства, виявлення ознак домашнього насильства та тлумачення факторів конфлікту.

Дякуємо партнерам за продуктивну роботу та плідеру співпрацю на теренах запобігання та протидії домашньому насильству у місті Харкові!

Суїцид – тема, що лякає. Її обговорювати не дуже приємно, і навіть моторошно. Тому зустрівшись із прямими погрозами своєї дитини покінчити з собою або підозрюючи таку поведінку, батьки нерідко губляться і не знають, як на це реагувати: ігнорувати, вважаючи такі погрози безглуздими та порожніми, та не звертати на це увагу, чи рятувати свою дитину будь-якою ціною? Саме від реакції близьких, від їх уміння вчасно розпізнати погрозу по суті залежить життя та здоров’я дитини.

Особливістю дитячого та підліткового віку є те, що будь-яка суттєва проблема, що має важкий, гострий чи тривалий характер, здатна порушити процес формування й розвитку організму, психічних особливостей і функцій особистості. Найжахливіше, що в результаті цього дитина може скоїти непоправне – суїцид. До слова, за даними ВООЗ, щорічно накладають на себе руки понад 200 дітей і 1,5 тисяч підлітків у світі.

Як розрізнити суїцидальну поведінку, як запобігти трагедії, як виховувати дитину, щоб навіть у найскладнішій ситуації їй ніколи не спало на думку піти з життя, – це головні запитання, відповіді на які ми шукали на семінарі-практикумі «Підлітковий суїцид: як побачити перші симптоми та запобігти».

З метою профілактики суїцидів у закладі освіти психолог повинен працювати у трьох напрямках:

1. проводити роботу з дітьми (опосередковано), що передбачає укріплення психічного здоров’я у цілому, формування активної життєвої позиції, навичок конструктивного розв’язання проблем, що виникають, прийняття соціальної підтримки;
2. проводити бесіди, лекторії з батьками, наприклад, про необхідність обмеження доступу до засобів для скоєння самогубства (належне зберігання медикаментів, зброї), про способи надання психологічної підтримки тощо;
3. проводити роботу з педагогами шляхом психологічної просвіти з питань життя і смерті, навчити їх виявляти стресові стани, ознаки депресії та суїцидальної поведінки, підвищувати рівень знань педагогів про доступні види психологічної підтримки й інші джерела допомоги.

Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною;
2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень;
3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх;
4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі;
5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми;
6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей;
7. Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра;

Ніколи не варто забувати

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Доктор Тіна узагальнила основні мотиви підліткових самогубств. Тож суїцидальні реакції можуть виникати:

• за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
• за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
• за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Важливо знати

Що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу? Доктор Берадзе наголошує, тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду; дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень; відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того, важливо пам’ятати:

Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.

Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

1. Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.
2. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.
3. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.
4. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.
5. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

І на завершення…

Відомий вислів «діти – квіти життя». Саме так! Адже на кого можна покласти своє безтурботне майбуття, старість, та і взагалі майбутнє країни, як не на дітей?

Треба берегти кожну хвилину, проведену поруч з дитиною, яка уособлює найдивовижніше диво у нашому світі – життя.

Життя прекрасне і потрібно його берегти. Оберігати дитину із самого раннього дитинства, розуміючи, що дитина ця ранима й беззахисна істота зі своїм внутрішнім світом…

 

Типи житла:

• приватні будинки;

• квартири;

• житлові приміщення.

Кошти можна витратити:

• на придбання будівельних матеріалів;

• замовлення ремонтних послуг.

Щоб отримати допомогу, потрібно:

1. Подати повідомлення про пошкоджене майно в застосунку чи через портал Дія, якщо не подавали раніше.

2. Відкрити рахунок єВідновлення в банку (до або під час подання заяви).

3. Подати заяву про отримання допомоги через Дію.

4. Очікуйте дзвінка комісії місцевої влади для огляду майна і встановлення суми допомоги.

5. Дочекатися в Дії сповіщення про винесення рішення комісією.

6. Отримати гроші на картку єВідновлення.

Максимальна сума допомоги, на яку зможуть претендувати громадяни, чиє житло отримало незначні пошкодження внаслідок збройної агресії рф, становить 200 тисяч гривень.