1. Не залякуйте дитину.

Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити їй: «Ти впадеш і пошкодиш шию». Краще скажіть: «Ти можеш упасти, і тобі буде боляче». Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, зростає і ймовірність настання одного з двох наслідків (або обох відразу):

дитина припинить вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно;

дитина повірить вам, але виросте, маючи впевненість, що світ – це страшне місце, сповнене небезпек.

Коли дитина не дотримується встановлених правил, ви повинні дати їй зрозуміти, що її небезпечна поведінка матиме наслідки. Якщо дитина вибігає на проїжджу частину, ви мусите негайно повернути її в безпечне місце й ще раз повторити їй правило, пояснивши його причини (наприклад, сказати, що водії можуть не побачити дитину) і попередити, що так робити не можна.

Таке попередження потрібно робити лише один раз. Якщо дитина повторює небезпечну поведінку, вам необхідно встановити для неї суворі наслідки, пов'язані з потребою убезпечити дитину. Наприклад, якщо вона знову вибігла на проїжджу частину, варто відвести її додому і пояснити зв'язок між її поведінкою й наслідками: «Я попереджала тебе, що бігати проїжджою частиною не можна. Це небезпечно. Якщо ти не можеш безпечно гратися на вулиці, грайся вдома».

Коли встановлені вами правила здаються дитині справедливими і вона розуміє потребу власної безпеки, то дотримуватиметься цих правил. Вона слухатиметься вас не для того, щоб догодити вам, а тому що вважатиме встановлені вами правила власними.

2. Внутрішній голос

Для безпеки дитина потребує чогось більшого, ніж просто дотримання правил. Дитина має довіряти власним інстинктам щодо того, що небезпечно, а що – ні. Із вашою допомогою вона мусить розвивати свій внутрішній голос, який попереджатиме її про можливу небезпеку. Цей голос утримає дитину від ризикованих дій: сідати в машину до незнайомця, гуляти на безлюдді тощо. Тому навчіть дитину довіряти інстинктам. Щоразу, чуючи цей внутрішній голос, вона повинна прислухатися до нього.

3. Репетиція безпеки

Ще один спосіб розвинути в дитини інстинкти самозбереження – імітувати з нею ситуації, пов'язані з безпекою. Зробіть це в ігровій формі. Поєднуйте прості проблеми з більш складними:

Як би ти вчинив, якби незнайомець прийшов по тебе в дитячий садок і запропонував відвести додому?

Що б ти зробив, якби твій м'яч викотився на дорогу?

Що б ти зробив, якби загубився в супермаркеті й не зміг мене знайти?

Що б ти зробив, побачивши, як інша дитина впала з дерева?

Як би ти вчинив, якби інша дитина сіла на краю гірки й відмовлялася спускатися?

Що б ти зробив, розбивши склянку?

Як би ти вчинив, якби твій друг запропонував тобі зробити щось небезпечне?

Якщо дитина спантеличена вашими запитаннями, запропонуйте їй декілька варіантів відповідей на вибір.

Дитина може дати несподівані відповіді, наприклад: «Я почекаю, поки м'яч сам повернеться до мене»; «Я запропоную дитині цукерку, щоб вона спустилася з гірки» тощо.

Не смійтеся над такими відповідями дитини. Вона говорить цілком серйозно, а її відповіді співвідносні із її віком. Краще похваліть її за кмітливість й запропонуйте краще рішення, а наступного разу поставте те ж саме запитання.

В ході заходу фахівці комісійно відвідують опікунські сім`ї, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також дітей з родин, які перебувають у складних життєвих обставинах й таких, які мають ризик потрапляння в складні життєві обставини. Метою відвідувань є здійснення контролю за батьками, які неналежним чином виконують свої обов’язки по вихованню та утриманню неповнолітніх дітей та надання їм  допомоги у вирішенні проблемних питань. За результатами рейдових заходів складаються акти оцінки потреб сім`ї/особи сімей опікунів, піклувальників та сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, з батьками проводяться індивідуально-профілактичні бесіди щодо відповідальності за виконання неналежним чином батьківських обов’язків щодо виховання та розвитку дітей, необхідності створення належних умов для них.

Спільними зусиллями досягаються очевидні результати. Батьки, знаючи, що перебувають під особливим контролем відповідних служб, відчуваючи, що долею їх дітей постійно цікавляться, стають більш дисциплінованими, намагаються налагодити побут і зробити все можливе, щоб діти жили в гарних умовах, мали все необхідне для навчання та повноцінного розвитку.

Під час роботи з отримувачами послуг фахівці Відділу проводять інформаційно-просвітницьку роботу, направлену на підвищення рівня обізнаності про права людини, необхідність отримання дітьми освіти, дотримання санітарно-гігієнічних норм проживання та утримання дітей, на протидію домашньому насильству та насильству за ознакою статі, запобігання безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та протиправну діяльність, запобігання наркоманії, тютюнопаління та алкоголізму, проводяться бесіди, направлені на підвищення виховного потенціалу, також звертається увага на відповідність за життя та здоров'я дітей. Під час спілкування з членами родини, які є отримувачами послуг Відділу, розглядаються різноманітні соціальні питання, які потребують вирішення.

Закінчилося літо, дітлахи знову почали навчання, але залишилися приємні літні спогади. Влітку діти з родин вразливих категорій за сприяння відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» мали можливість безкоштовно відвідувати боулінг-клуб «Магніт», за що ми щиро вдячні нашому соціальному партнеру.

Осінь принесла з собою початок шкільних занять, тому групова гра в боулінг на благодійній основі стане можливою лише через два місяці під час осінніх канікул. Груповий відпочинок дав змогу батькам і дітям налагодити спілкування, покращити соціальні зв'язки, що є особливо цінним для сьогодення, коли і дорослі, і діти обмежені в комунікації через воєнні дії, а також через пандемію коронавірусу, яка була раніше. Діти та їхні батьки дуже вдячні працівникам Відділу і нашим соціальним партнерам, з нетерпінням чекають настання канікул і сподіваються, що наше співробітництво з боулінг-клубом «Магніт» триватиме, що надасть їм можливість насолодитися грою в боулінг.

Психологиня відділу соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» спеціалізується у допомозі вирішення психологічних, кризових питань, проводить зустрічі з сімʼями, які потребують мотиваційного втручання спеціаліста, щодо налагодження психоемоційного здоровʼя  та отримання нових знань для підвищення батьківського потенціалу, допомогає впоратись з тяжким психологічним станом спричиненим наслідками війни, втрат та адаптації до нових умов життя.

Відділ має можливість надання безоплатної психологічної допомоги.

Соціальна робота з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, є одним з пріоритетних напрямів діяльності Відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра». В зазначеному напрямку роботи одним з найголовніших чинників є раннє виявлення сімей, які потребують сторонньої допомоги, з метою профілактики сімейного неблагополуччя, своєчасного виявлення проблем та надання відповідної якісної допомоги.

Основне завдання фахівців із соціальної роботи - бути помічником для кожної родини, яка потребує допомоги. Насамперед для сімей, які ризикують потрапити у складні життєві обставини внаслідок втрати роботи членами сім’ї, інвалідності, тяжкого захворювання, насильства над дітьми, розлучення, повернення одного з батьків після відбування покарання в місцях позбавлення волі, неналежного виконання батьківських обов’язків тощо.

Сприяють оформленню і відновленню документів, державних соціальних виплат, допомог, пільг, тощо. Сприяють у вирішенні проблемних питань, з'ясовують потреби сімей, допомагають вирішити нагальні проблеми.

Нагадуємо мешканцям Слобідського району м. Харкова, що отримати соціальні послуги ви можете попередньо записавшись на прийом за телефоном ☎️ 091 615 09 98

Бережіть себе!

Навчання вдома відрізняється від очного: дитина щодня за розкладом приходить у клас, де ніщо не відволікає від навчання, а контролює професійний педагог.

Натомість дім сприймається як місце для ігор та відпочинку, і дитині важче зосередитися на навчанні. До того ж зміна обставин – стресова сама по собі. Тому спершу варто потурбуватися, аби процес адаптації був комфортним. Цьому допоможуть:

• Простір для навчання

Виділіть місце, де дитина зможе читати, займатися творчістю тощо. Воно має бути зручним, комфортним та за можливості – усамітненим, щоб було легше налаштуватися на навчання. Дитина має розуміти: на кухні треба їсти, в ліжку – спати, за цим столом – вчити уроки. Тут потрібно поставити гаджет, з яким дитина вчиться – ноутбук або планшет, органайзер для олівців та ручок, на стіні – повісити розклад занять.

• Розпорядок дня

Дитині потрібно знати, як виглядатиме її день, і що від неї очікується – попри те, що до школи йти не потрібно. Прокидатися щоранку в той самий час, вмиватися, снідати, а потім навчатися.

Режим допомагає систематизувати все, що відбувається в житті дитини, і нічого не забути. Роздрукований або написаний від руки розпорядок можна повісити перед очима, а старші діти можуть використовувати календар в телефоні або нотатки. 

• Регулярні перерви

Через певні періоди – наприклад, між уроками, треба дати дитині можливість встати, потягнутися руками, потупати. З молодшими можна виконувати руханки. Це перемикає увагу та сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Фахівці відвідали сім'ї школярів та перевірили як саме діти підготувалися до занять: чи наявні книжки, зошити, концелярське приладдя, а також як саме діти виходять на зв'язок з вчителями і роблять домашні завдання.

З батьками проведено бесіди стосовно виконання ними своїх обов'язків та наголошено на необхідності створення належних умов для навчання дітей.

1. Використовуйте спрямовану увагу

Доведено, що кількість часу, проведеного з дитиною, не так важлива, як його якість. Підлітку, щоб залишатися в контакті з батьками, може вистачити навіть десяти хвилин дружелюбного, близького спілкування в день. Тільки щоб не про уроки. Дошкільникам, звичайно, потрібно більше.

2. Розмовляйте (на це є час)

Варто знайти в собі сили, щоб спілкуватися навіть в автомобілі. Півгодини, а то і годину спілкування або хоча б активного слухання - хай не кожен день, а коли є настрій - потрібні і дитині, і вам. Можна коментувати те, що відбувається за вікном, обговорювати що-небудь абстрактне.

3. Читайте (дошкільнику і молодшому школяреві)

Якщо є час тільки на один вид спільного дозвілля, краще вибрати цей. Багато дітей читають мало, але й віддані читачі іноді перестають читати до 12-13 років, коли починається «завал у навчанні». Однак пам'ять про роки, проведені за книжкою з батьками, не проходить даром - і після 18-20 юність знову відкриває книжку. Крім того, спільне читання дає можливість підморгувати один одному, обмінюючись цитатами. Це створює відчуття спільності. Особливо здорово читати довгі епопеї: це спокій, стабільність, ритуал, і діти до такого звикають.

4. Будьте батьками, а не гувернером

Якщо у вас мало часу, не треба його витрачати на сварки і спроби виховувати дитину по дрібницях. Інакше він весь піде саме на це! Знаєте такий прийом - розділити всі справи на термінові і не термінові, а також потрібні і не потрібні? Так ось. «Чомусь ти-знову-розкидав-шкарпетки» - це справа не термінова і не потрібна. Зрозуміти це важливо, але важко: психологічно саме ті батьки, у яких часу на дитину мало, відчувають провину і намагаються хоч якось дати їй увагу, чіпляючись за перший-ліпший привід до комунікації. Тут треба постаратися видихнути, пом'якшити серце і використовувати 20 хвилин, що залишилися до сну якось інакше. Якщо в школі не дуже, цієї теми на щоденній основі теж краще уникати. На це потрібно знайти додатковий час.

5. Виховуйте в головному, а не в дрібницях

 Повірте, ми ненавидимо тільки ті моралі, які нам читають, коли ми вже нагрішили. А гарну проповідь на абстрактну тему всі і завжди слухають з розкритими ротами! Сійте розумне, добре, вічне на здоров'я. Якщо транслювати ідеали спокійно, то відрази до них не виникне навіть у підлітка. Все, що є у вас, все, що допомагає вам у житті, - на практичних прикладних прикладах, а також в притчах, творах світової літератури і де завгодно ще.

6. Іноді беріть дітей з собою у справах

7. Не завантажуйте почуттям провини ні себе, ні дитину

Так, вам треба працювати, вам треба жити своїм життям. Можливо, у вас і на це немає сил. Або бажання. Можливо, ваша дитина взагалі живе з іншим батьком, а вас бачить епізодично. Яких тільки ситуацій не буває в житті. Постарайтеся не гризти себе і не злитися на дитину, коли вона з'їдає ваш останній ресурс. Ідеальних батьків не буває. 

Фахівці Відділу спільно з партнерами долучилися до сприяння в отримані гуманітарної допомоги маленьким мешканцям нашого району та їх мамам.
Дякуємо вам за співпрацю!!!❤️