Муніципальна няня - це фізична, юридична або особа-підприємець, яка надає послуги няні і з якою батьки укладають договір про догляд за дитиною до трьох років.
З 1 січня 2023р. сума відшкодування вартості послуг складає 6 700 гривень (розмір однієї мінімальної заробітної плати).
Отримати право на компенсацію послуги “муніципальна няня” мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами дитини, яка потребує додаткового догляду, або дитини, або дитини до трьох років і є особами з інвалідністю I чи II групи і на законних підставах проживають на території України та уклали договір з муніципальною нянею.
Заяву на отримання компенсації можна подати як в паперовій так і в електронній формі.
Більше про перелік документів, виплати та звітування читайте на нашому сайті за посиланням:
https://nssu.gov.ua/socialni-poslugi/munitsypalna-niania

Рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських рад (далі - орган, який прийняв рішення) на підставі заяви подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок та поданого службою у справах дітей відповідного висновку про наявність умов для його створення з урахуванням рекомендації центру соціальних служб за результатами проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Перелік необхідних документів

Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи:

• заяву кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;

• копію документа, що посвідчує особу;

• копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності);

• копію документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

• довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.

• довідку про наявність або відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;

• довідку про реєстрацію місця проживання особи (для кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);

• копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);

• висновок про стан здоров’я - для заявників та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі;

• довідку про наявність або відсутність судимості, видану територіальним органом з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника (для кожного заявника та членів сім’ї, які проживають з ними на спільній житловій площі);

• документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням (для осіб, які бажають утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі дитячий будинок сімейного типу, - документ, що підтверджує право власності);

• документ, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) заявника та членів його сім’ї, які проживають з ним на спільній житловій площі;

• довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;

• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі дитячий будинок сімейного типу, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, або написана власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), підпису посадової особи та дати

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, та інші міжнародні правові документи виділяють різні види насильства. Серед них фізичне, психологічне, сексуальне, економічне, домашнє насильство. А також примусову стерилізацію, аборт, шлюб, каліцтво жіночих статевих органів, переслідування (сталкінг), насильство під час військових конфліктів, торгівлю людьми і, звісно, гендерну дискримінацію.

Згідно зі світовими дослідженнями:

близько 90 % постраждалих від гендерно зумовленого насильства - це жінки та дівчата;

дівчата-підлітки 10-19 років є найбільшою групою ризику у вчинені сексуального насильства;

1 із 3 жінок у світі зазнає фізичного та/або сексуального насилля з боку свого партнера або невідомої особи;

1 із 5 жінок у світі, які є біженками або переміщеними особами, зазнають сексуального насильства.

Зазвичай гендерно зумовлене насильство приховується у суспільстві через традицію звинувачувати жертву і лишати безкарними злочинців. Тоді насильство стає системним.

В умовах військових конфліктів, гуманітарних криз та надзвичайних ситуацій з’являються і нові форми гендерно зумовленого насильства, наприклад, сексуальна експлуатація та наруга.

Українське законодавство за останні роки зробило кілька великих кроків вперед у питанні реагування на гендерно зумовлене насильство. Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію. Це рамковий міжнародний документ про попередження домашнього і гендерно зумовленого насильства та реагування на нього. На сьогодні в Україні діє спеціальний Закон про запобігання та протидію домашньому насильству, спеціальні норми у Кримінальному кодексі, які передбачають переслідування за види гендерно зумовленого насильства.

1. Плачте, скільки хочете. Нехай сльози течуть; це здорово, вони звільняють від горя та болю. Можливо, ви боїтеся почати плакати, тому що боїтеся, що ніколи не зупинитися, але це не так.

2. Щодня робіть щось, щоб допомогти собі зцілитися. Займайтеся спортом, читайте, дивіться фільми чи курси для самодопомоги, вчіться медитувати та ніколи не недооцінюйте силу позитивної думки. Виберіть речі, які, як ви знаєте, принесуть задоволення чи користь, і виконуйте їх.

3. Не чекайте, поки у вас з'явиться настрій виконати одну чи іншу дію. Просто робіть

4. Знайдіть емоційну підтримку. Існує багато груп психологічної підтримки. Підтримка інших лікує, навіть якщо ці люди ніколи не стануть близькими друзями.

5. Будьте зайняті. Якщо ви прокидаєтеся рано, прогуляйтеся, вийдіть поснідати або зайнятися чимось по дому.

6. Не сидіть у своїй кімнаті і не міркуйте; вам потрібно звільнити свій розум, щоб ваше серце могло зцілитися. Не проводьте занадто багато часу наодинці. Поспілкуйтеся з друзями або знайдіть нових, сходіть на каву з кимось, з ким можна поговорити, станьте волонтером у своїй спільноті. Вам знадобиться час на самоті, але якщо ви ізольуєтеся, ви не зможете повністю обробити свої почуття або отримати підтримку, необхідну для зцілення.

7. Довіряйте своїм відчуттям. Навіть якщо втрата вас застала зненацька, ваш внутрішній голос щось вам говорить.

8. Не поспішайте. Дізнайтеся, що зробили інші, які не просто вижили, але й процвітали після втрат, щоб досягти душевного спокою.

9. Вірте, що вас не поставили сюди, щоб страждати, і що ваше життя не просто буде добре — воно буде чудовим. Щось нове та значне для вас прийде знову, і наступного разу, якщо ви справді пережили свої почуття, це буде набагато краще

1. Шукаємо мотивацію!

Мотивація - причини нашої поведінки, дій. І їх треба знайти. Наприклад: «Я не дуже хочу це робити. Але для мене важливі гроші, які я зароблю і зможу витратити на щось важливе та цікаве». Які вигоди, приємні наслідки матимуть дії? Якщо є розуміння мети, то легше рухатися вперед. Сфокусуйтеся на кінцевому результаті, а дії сприймайте як сходинки до нього.

2. Обирайте власні емоції!

Якщо немає фізичних перешкод для виконання запланованого чи важливого, а просто не хочеться це робити, то саме емоції стоять на шляху реалізації планів. Емоції можна і слід контролювати. Навчіться медитації. Це найдоступніший і найрезультативніший спосіб взяття під контроль емоційного стану.

3. Розбиваємо процес виконання на кроки!

Коли завдання складне - розбийте його на кілька простих кроків. Це допоможе зрозуміти, з чого почати, що наступне і який останній етап досягнення мети. Продумайте, що можна зробити негайно, а що пізніше. Обов'язково запишіть кроки до календаря та позначайте їх виконання! Важливо відводити на виконання кроків певний час.

4. Знайдіть однодумців!

Вам не обов'язково виконувати все самотужки. Попросіть про допомогу у виконанні якогось із кроків. Об’єднайтеся з кимось для розв'язання проблеми або просто оточіть себе людьми, які теж працюють над власними завданнями. Так ви отримаєте додаткову порцію мотивації.

5. Придумайте систему нагород!

Задоволення може бути чудовим додатковим мотиватором. Подумайте про невеличку, але приємну винагороду для себе, коли завершите роботу. Букетик квітів або десерт у улюбленому кафе, що вам буде приємнішим.

З тим, як Збройні Сили України звільняють тимчасово окуповані території України, стає відомо все більше й більше про воєнні злочини, вчинені російськими окупантами.

Якщо ви стали свідком або самі постраждали від сексуального насильства під час війни, ви можете повідомити про злочин й задокументувати його, дізнатися, як зібрати докази, звернутися за допомогою та підтримкою.

Усе це можна зробити за допомогою чат-боту «Допомога постраждалим від сексуального насильства, пов'язаного з війною» в Telegram @survivors_support_bot.

Посилання на чат-бот https://t.me/survivors_support_bot

За консультацією та допомогою звертайтеся на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації:

116 123

0 800 500 335

Telegram: @NHL116123

Instagram: @lastradaukraine

Facebook: @lastradaukraine

Анонімно. Безкоштовно. Конфіденційно

Нова редакція визначає, що соціальні послуги і послуги медичного догляду для громадян, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, мають надаватись відповідно до вимог Законів України «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю».

До цього часу, попри наявні в попередній редакції Закону №1105 формулювання, що потерпілі на виробництві мають отримувати соціальні послуги і спеціальний медичний догляд, фактично такі соціальні послуги і послуги догляду потерпілі на виробництві отримували в грошовому еквіваленті.

Відповідно до нової редакції Закону, соціальні послуги та медичний догляд надаватимуться саме як послуги, через широку мережу інфраструктури, яка є в державі, а держава буде оплачувати надавачам відповідні послуги. Таким чином, право громадян на соціальні послуги та всі страхові виплати буде збережено в повній мірі, натомість зміниться сам механізм реалізації цього права.

На виконання вимог Закону, Міністерством соціальної політики, спільно з фахівцями Фонду соціального страхування, Пенсійного фонду, Міністерства охорони здоров’я та експертами розроблено два проєкти Постанов Кабінету Міністрів, які дозволять забезпечити наданням соціальних послуг, послуг медичного догляду, допоміжними засобами реабілітації (ДЗР), медичними засобами всіх потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (відповідно до проведеної індивідуальної оцінки потреб).

Найближчим часом ці постанови буде винесено на розгляд Уряду, і вже з квітня 2023 року потерпілі на виробництві зможуть повноцінно користуватись всією інфраструктурою соціальних послуг, а також послугами медичного догляду, що надаються відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я та Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», надання ДЗР тощо.

Серед послуг, які раніше оплачувались Фондом соціального страхування України (ФССУ), послуга стороннього догляду та послуга побутового обслуговування (в редакції постанови ФССУ) наразі повністю покриваються соціальною послугою «догляд вдома», послуга спеціального медичного догляду – медичною послугою «мобільна паліативна допомога». При цьому, відповідно до проєкту Постанови, потерпілим на виробництві зможуть надаватись не тільки ці, а й будь-які інші медичні послуги.

Разом зі страховими виплатами, держава забезпечує надання послуг, а також можливість для потерпілого і його родини обрати на власний розсуд: доглядати рідного самим – з відповідною оплатою послуги, чи держава оплатить роботу професійного надавача послуги. В такому випадку члени родини зможуть продовжити свою економічну активність.

Якщо, за бажанням людини, соціальна послуга «догляду вдома» надаватиметься кимось з рідних, відповідно до пропозицій Міністерства соціальної політики (які мають бути підтримані Урядом), Пенсійний фонд оплачуватиме послугу, а загальна сума оплати становитиме більше 10 тис. грн. Ця сума перевищує розмір сум, які раніше оплачував ФССУ. У такому випадку родич, що здійснюватиме догляд за потерпілим, подаватиме відповідну звітність, аби отримувати оплату, а держава зможе контролювати, кому і за що саме сплачуються кошти.

Варто зазначити, що самому потерпілому на виробництві або від професійного захворювання, крім договору з надавачем послуг, інших документів підписувати/подавати не потрібно.

Прийняті рішення дозволять системно врегулювати надання соціальних послуг та взаємодію фахівців соціальної і медичної галузей для того, щоб відповідати на індивідуальні потреби всіх громадян, які отримали інвалідність, і потребують догляду та підтримки. Через повномасштабну війну кількість осіб, які отримали інвалідність за різних обставин, зросла і, на жаль, продовжуватиме зростати.

Головною метою впровадження нової редакції Закону №1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» є забезпечення наявності і дієвого надання соціальних послуг, а також максимальне розширення кількості надавачів цих послуг для всіх громадян, які їх потребують.

Детальний механізм отримання соціальних послуг буде оприлюднено після прийняття відповідних постанов.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи І категорії відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Фрази «заспокойся, ти ще маленький, щоб це знати» і подібні – краще виключити. Оскільки дитина – це маленька особистість, скільки б їй не було років. Якщо вона ставить те, чи інше запитання, то це означає, що вона вже готова почути на нього правдиву відповідь, а от наскільки вона буде делікатною та зрозумілою для їх віку, залежить від батьків.

З дошкільнятами краще за все говорити у казковій формі, у розмові з дітьми шкільного віку можна обійтися без алегорій і пояснювати усю можливу небезпеку, пояснювати чому важливо ховатися у бомбосховище під час сирени. Якщо ви залишили свою домівку і переїхали в інше місто, також потрібно пояснювати, що ви переїхали не просто так, а тому, що там залишатися небезпечно. Що стосується підлітків, то тут важливо слідкувати за тією інформацією, яку вони отримують у соціальних мережах.  Відповідайте лише на запитання, які ставить дитина. Ваша відповідь має бути короткою та лаконічною, намагайтесь не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитувала. Одне запитання – одна коротка відповідь.

Слідкуйте за своїм емоційним станом. Найважливіше для дитини – це стабільність дорослого. Кожен має право на емоції та почуття, якщо ви хвилюєтесь чи сумуєте, але при цьому зберігаєте стабільний стан – дитина зрозуміє. Маленька дитина не так боїться звуку сирен, як дорослого, який втрачає контроль над собою та над ситуацією. Це породжує відчуття тривожності, яке не аби як виснажує маленький організм.

Пам’ятайте, якщо поруч з вами є дитина, ви просто не маєте права втрачати контроль над своїми емоціями.  Завжди вислуховуйте дитину та запитуйте про її переживання, і якщо вона звертається до вас зі своїми страхами – дослухайте дитину до кінця, дайте пораду і максимально підтримайте. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте, головне робити це спокійним та впевненим тоном.
 

Подати заяву про визнання людини недієздатною можуть:

• члени її сім’ї;

• органи опіки та піклування;

• лікувальний психіатричний заклад.

Перелік документів які подаються для встановлення опіки над недієздатними особами, які визнаються судом недієздатними:

1. Копія паспорта опікуна(піклувальника) та підопічного.

2. Довідка МСЕК про групу інвалідності (у разі наявності групи інвалідності).

3. Копія правовстановлюючих документів на квартиру, машину та інше майно( свідоцтво про приватизацію, договір купівлі- продажу, тощо).

4. Акт обстеження умов проживання та опис майна особи, щодо якої розглядається питання встановлення опіки або піклування (складається представниками опікунської ради).

5. Заява (приймається з повним пакетом документів, зразок заяви надається представниками опікунської ради).

6. Заяви про надання згоди повнолітніх членів сім’ї недієздатного та членів сім’ї опікуна.

7. Довідка про стан здоров’я, з психоневрологічного диспансеру та про проходження профілактичного наркологічного огляду від нарколога.

8. Акт обстеження умов проживання майбутнього опікуна (складається представниками опікунської ради).

9.  Копії документів, що підтверджують родинні відносини майбутнього опікуна та особи, що потребує опіки (свідоцтво про народження, одруження, розлучення, тощо).

10. Рішення суду про визнання особи недієздатною, у разі якщо особа є недієздатною.

Якщо ви помітили у своєї дитини зміни настрою, чи поведінки — спробуйте скористатися наступними рекомендаціями:

Продовжуйте оточувати дитину любов’ю і турботою.

Маленькі діти почуваються захищеними та відчувають батьківську любов через тактильний контакт, коли ви лагідно обіймаєте їх, читаєте разом, притискаєте до себе або заколисуєте їх перед сном.

Якщо дитина не слухається, пам’ятайте про те, що таким способом вона намагається виражати ті почуття, які не може висловити, і спробуйте стримати своє роздратування.

Може бути так, що у вас просто немає внутрішнього ресурсу, аби підтримати свою дитину. Знайте, що це цілком нормально. Тож не забувайте також піклуватись про власне фізичне та психічне здоров’я. Ви не можете допомогти своїм дітям, якщо самі погано почуваєтеся. Не соромтеся також попросити про допомогу у близьких, за можливості зверніться до спеціаліста.

Бережіть себе та своє здоров'я!