Наразі працюють три гарячі лінії, а саме: 

• гаряча лінія з кризових питань;
• гаряча лінія Уповноваженого з питань ВПО;
• гаряча лінія Уповноваженого зі зниклих безвісти. 

 
Зокрема, оператори гарячої лінії з кризових питань у лютому прийняли більш як 33 тисячі звернень. 
 
Серед найактуальніших питань, які цікавлять громадян: виплата державної допомоги внутрішньо переміщеним особам, грошова допомога від міжнародних організацій та отримання правової допомоги. 
 
! Нагадаємо, зателефонувати на гарячу лінію з кризового реагування можна за коротким номером 1548. Або написати у месенджери на номер: (096) 078-84-33. 
 
! Звернутися на гарячу лінію Уповноваженого з питань ВПО можна за телефоном: (066) 813-62-39. 
 
! Якщо близькі тривалий час не виходять на зв’язок, телефонуйте на гарячу лінію Уповноваженого зі зниклих безвісти: 0 800 339 247 або пишіть у Viber і Telegram на номер: (095) 896-04-21

Не потрібно бути ідеальною - просто намагайтеся, як можете. Сидіти та грати 7 годин поспіль з дочками в ігри на комп'ютері не треба, але при цьому провести з ними годину-півтори катаючись на гірці, щоб діти подихали свіжим повітрям і зарядилися позитивними емоціями на найближчий тиждень.  Це до того, що  не потрібно робити все по книжці, робіть те, що вмієте і любите.

Нікому не потрібна мама, яка жертвує собою заради дітей, бо потім всю старість вона буде їм це пригадувати й тим самим отруїть життя. Баланс - наше все.

Якщо ви нічого не встигаєте з дитиною на руках, значить, ви погано плануєте. Та й не треба "зробити все і злягти в лікарню" - треба зробити все з "термінового і важливого" і "важливого, але не термінового".

Няня - це не погано, тому що чим з більшою кількістю людей вміє взаємодіяти ваша дитина, тим краще для неї. Задоволена мама + няня = щаслива дитина. А загнана "я ж мати" = дитина-невротик з почуттям провини.

Найважливіший пункт - жінка, яка миє, куховарить і водить на секції, ще не мама, а звичайна няня-доглядальниця. Мама - це про "вислухати, підтримати, поцілувати, повалятися в обіймах, дати захист і опору." Тому якщо вашу дитину на секції водить няня або бабуся, а ви після цього з нею обговорюєте як все пройшло і приділяєте увагу значить все у вас добре!

Автор тексту психологиня Гайцук О.Ю.

Види дитячого стресу:

1) Психологічний (емоційний) стрес. У цьому стані, дитина часто не сприймає себе такою якою є. А також зазнає труднощів у спілкуванні з друзями та близькими. Нерідко емоційний стрес у дитини може бути викликаний сваркою і розлученням батьків.

2) Фізичний стрес у дитини пов'язаний з впливом навколишнього середовища і матеріальних чинників на дитячий організм (холод / жара, інфекції, травми й т.д.)

Ознаки стресового стану у дітей:

Варто відзначити, що ознаки дитячого стресу різняться. У трирічних (у зв'язку з кризою 3-х річного віку) вони носять один характер, у дошкільнят - другий, а в учнів взагалі третій. 

Молодший шкільний вік:

1) швидка стомлюваність (буває таке, що дитина, повертаючись зі школи спить протягом 1,5-2 годин). Це може бути викликано шкільними навантаженнями.

2) головні болі (одна з причин перевтоми);

3) нічні кошмари (після перегляду фільмів жахів, наприклад);

4) часті капризи;

5) погіршення сну та апетиту або навпаки - підвищені сонливість і апетит;

Ознаки стресового стану у дітей середнього шкільного віку часто бувають викликані настанням підліткового періоду (перехідного віку):

1) брехня;

2) погіршення настрою без причини;

3) падіння успішності;

4) прояв агресії;

5) не хоче ходити в школу, стає замкнутою.

Отже, причини прояви дитячого стресу:

• різка зміна умов життя (переїзд, поява нового члена сім'ї);
• сімейні проблеми: розбіжності між батьками дитини в проблемах виховання, сварки, розлучення;
• конфлікти з викладачами та шкільними друзями;
• втрата близької людини;
• пережитий страх.

Як допомогти дитині подолати стрес.

Дитинство - це період знайомства з навколишнім світом. Це початок спілкування з ровесниками, перші спроби подолання дитиною різного виду труднощів.

І саме в цей період їй особливо потрібна підтримка батьків.

Способи боротьби з дитячим стресом:

• Грайте з дитиною! Пограйте з нею в травматичну ситуацію; Нехай дитина грає роль кривдника.
• Разом займайтеся творчою роботою (малюйте, танцюйте). Також можна слухати разом красиву музику або провести час за спільним читанням цікавої для дитини книги. Все це - прекрасна антистресова терапія.
• Дозвольте вашій дитині трохи похуліганити та розслабитися. І обов'язково складіть їй в цьому компанію.

а) влаштуйте бій подушками;

б) частіше обіймайте і цілуйте свою дитину;

в) ходіть разом на прогулянку;

Необхідно також пам'ятати й про те, що у дітей психологічний стан тісно пов'язаний з фізичним. Тому, для додаткового способу боротьби зі стресом в житті дитини, обов'язково повинні бути включені фізичні навантаження.

- У вас забрали паспорт або документи вашої дитини.

- Обмежують ваше пересування в населеному пункті, де ви перебуваєте. Примушують жити або працювати в замкнених приміщеннях.

- Забрали ваш мобільний телефон та інші засоби зв’язку.

- Відмовляють у наданні екстреної медичної допомоги вам або вашій дитині, обмежують сон, відпочинок і харчування.

- Примушують або схиляють до дій із застосуванням фізичного насильства, психологічного тиску або маніпуляцій.

- Пропонують фінансову допомогу, чим втягують вас у боргову кабалу.

- Пропонують працевлаштування без заздалегідь обговорених умов роботи, з нереалістично високою заробітною платою, договір складено незрозумілою для вас мовою.

Фахівці Відділу надають соціальні послуги породіллям, вагітним жінкам, жінкам, які мають намір відмовитись від новонародженої дитини.

На поточному тижні в пологовому будинку мав місце випадок, коли шістнадцятирічна дівчина народила дитину і мала намір відмовитись від неї.

Фахівець Відділу прийшла на допомогу молодій породіллі, щоб подолати складні життєві обставини та попередити відмову від немовляти. З дівчиною було проведено цикл бесід щодо попередження відмов від новонародженої дитини, надано консультації з правових питань та оформлення державних соціальних допомог.

Також, з матір’ю пароділлі були проведені профілактичні бесіди з питань запобігання соціального сирітства. Жінка виявила бажання допомогати дочці у догляді та вихованні онуки і дитина залишилась у сім’ї.

На даний час робота з родиною триває.

То які межі є важливими у стосунку з оточенням?

Емоційні межі
У кожного з нас є свій емоційний багаж. І якщо ми не хочемо говорити про щось, досить важко все ж донести це. Обговорення, однак, дозволяє визначити та окреслити пріоритет емоційного благополуччя та уникнення або виключення тем, які не є прийнятними для нас і можуть відкрити старі рани.

Фізичні межі
Припустимо, ви з певних причин не вживаєте алкоголь. Цю межу повинні враховувати ваші ближні, не підштовхуючи вас, не намагаючись переконати або змусити виправдовуватись. Фізична сторона також залежить від того, кого ми хочемо мати поруч, а кого ні. Кожен має право вирішувати, хто може, а хто не може торкатися вас і яким чином.

Ментальні межі
Вони мають на увазі обмеження, які ми встановлюємо для самих себе. Вони так само важливі, як і ті, які ми повідомляємо зовнішньому світу. Лише через власні межі ми вчимося цінувати себе. Це перший крок у формулюванні їх для сторонніх і пошуку необхідної впевненості в собі.

Фінансові межі
Для когось це може бути одним із найбільш незручних моментів, але він так само актуальний, як і будь-який інший. Якщо ви помітили, що наразі справи знову стають напруженими, проте друзі чи партнери підштовхують вас піти кудись або спланувати наступну відпустку - наважтеся постояти за себе. Вимагати повернення боргу також може бути досить незручно, але це також про фінансові кордони.

Комунікативні межі
Спілкування - головне у будь-яких стосунках! Тому й тут тим важливо встановити свідомі обмеження. Особливо часто виникають конфлікти на робочому місці, наприклад, якщо ваш бос приймає неправильний тон або колеги говорять на недоречні теми. Вмійте постояти за себе. Звичайно, слід також звернути увагу і на свій тон.

До того ж, ми всі хочемо відчувати повагу інших. Виявлення кордонів і повідомлення про них є важливим кроком у цьому.

Домашнє насильство – це важлива проблема. Воно є порушенням прав людини, та базується на нерівності між чоловіками та жінками й гендерній дискримінації.

Безумовно, домашнє насильство позначається на людях будь-якого віку, статі, соціального статусу тощо, однак світова статистика, а також українські дослідження, свідчать про те, що домашнє насильство здебільшого зачіпає жінок, а жінки з числа внутрішньо переміщених осіб - під особливою загрозою

Тому важливо, щоб якнайбільше людей знали, як допомогти собі та близьким у разі зіткнення з цими явищами.

Фахівці проводили особисті розмови з громадянами та розповсюджували друковані матеріали про важливе, зокрема:

як розпізнати насильство;

поведінкові маркери, за якими можна визначити, що ви зазнали домашнього насильства;

форми, у яких вчиняється насильство;

соціальний портрет осіб, що вчиняють насильство;

план дій: як захистити себе та дітей;

торгівля людьми – що це? Як відрізнити її від інших злочинів;

характерні ознаки та форми торгівлі людьми;

процес вербування: як заманюють та що обіцяють.Також працівники поділилися корисними контактами, якими можна скористатися у разі необхідності, отримати соціально-психологічну, медичну або правову допомогу.

Щоб отримати певні послуги, а також ідентифікувати свою особистість ви можете поділитися електронною копією документів через за стосунок Дія.

Наразі шерити можна:

• ID-паспорт;
• закордонний паспорт;
• ідентифікаційний номер;
• свідоцтво про народження дитини;
• довідка ВПО;
• посвідчення водія;
• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Зазвичай, найбільше страждають від насильства жінки, діти та люди похилого віку. Найпоширенішим і найбільш складним для протидії є домашнє насильство.

Види та прояви домашнього насильства

Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Сексуальне насильство – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство – це насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, у тому числі щодо третіх осіб, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе або завдається шкода психічному здоров’ю особи.

Психологічне насильство часто спричиняє депресії, нервові розлади, загострення хронічних захворювань, і навіть призводить до самогубства. Психологічне насильство в сім’ї супроводжує всі інші види насильства.

Економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Одним із найбільш поширених проявів економічного насильства в Україні є вигнання з дому (квартири), що в переважній більшості випадків застосовується до жінок та дітей.

Щоб краще зрозуміти природу насильства, варто розглянути, хто такі постраждалий/постраждала та кривдник/кривдниця.

Насильником (кривдником) здебільшого стає людина, яка сама переживала насильство, має «занижену» самооцінку, прагнення контролю, домінування (ставить свої цінності, упередження вище за інші та нав’язує їх), не в змозі висловити свої потреби та зрозуміти потреби іншого. Нерідко насильник сприймає свої дії як єдину комунікацію – лише так його чують, поважають, бояться. Якщо насильник є соціопатом (людина з клінічною нездатністю до соціальної адаптації), його характеризує також невміння співпереживати, садизм.

Щодо постраждалого/постраждалої: це часто людина, яка сприймає акт насильницьких дій як спосіб отримання любові через страждання. Постраждалі мають проблеми із виставленням меж, кордонів, не вміють їх відстояти, в їхній простір можна втрутитися безкарно. Їхніми характерними рисами є сором, проблеми з відчуттям самоцінності.

Причини домашнього насильства

Насильство в сім’ї відбувається у всіх секторах суспільства, незалежно від релігії, раси, сексуальних вподобань, професійного та освітнього рівня. Особи, які чинять насильство, намагаються одержати владу та контроль над їхніми близькими партнерами. Влада набирає вигляду стратегічної образливої тактики (фізична, сексуальна, вербальна, емоційна), що забезпечує посилення контролю.

️Важливо! Якщо дитина потребує медичної допомоги, терміново викличте швидку. Спробуйте допомогти самостійно, якщо маєте відповідні знання і навички, або попросіть це зробити людей, які поруч. 
Також заспокойте дитину, запропонуйте їй води. Запитайте, як її звати і звідки вона, коли вона востаннє бачила маму/тата чи іншого дорослого, який був із нею. Спробуйте дізнатись номер телефону батьків або інших рідних. 
Окрім цього, уточніть у дитини, чи знає вона адресу і коли востаннє була вдома або у тимчасовому житлі, якщо родина переїхала. 
 Відведіть дитину в тепле і безпечне місце, де є інші дорослі (зала очікування вокзалу, відділення поліції, волонтерський центр). Проте неподалік від місця, де зустріли дитину, на випадок, якщо знайдуться її родичі. 
 Повідомте про дитину поліцію за номером 102 або за тим, що функціонує у вашій місцевості (актуальні контакти можна знайти на Facebook-сторінці Патрульна поліція Харківської області).

За можливості повідомте про дитину у найближчу службу у справах дітей. Зазвичай її контакти є на сайті місцевої ради або адміністрації.

Не забудьте передати інформацію, яку вам вдалося дізнатися про дитину.

Занотуйте або спробуйте запам’ятати, з ким ви розмовляли в поліції та/чи службі у справах дітей (прізвище, ім’я, посада).

Якщо ви не можете чекати на приїзд поліції та/або служби у справах дітей, погодьте з ними у телефонній розмові, чи можете ви передати дитину адміністрації або працівникам найближчої лікарні, вокзалу, автобусної станції тощо.

Відведіть дитину до відповідного закладу, обов’язково запишіть, кому ви її передали (прізвище, ім’я, посада, телефон) і надайте цю інформацію поліції та/чи службі у справах дітей. Також пізніше ви можете зателефонувати цій людині та переконатися, що дитину передали до відповідних служб.

Крім того, повідомити про дитину, що залишилася сама, поінформувати про загублену дитину, заявити про свою готовність прихистити дитину на тимчасове влаштування ви можете у Телеграм-боті «Дитина не сама» (https://t.me/dytyna_ne_sama_bot)

Якщо ви бажаєте тимчасово прихистити дитину у себе вдома, повідомте про це службу у справах дітей.

Виїжджати з дитиною за межі України заборонено, адже зробити це можуть тільки її рідні або уповноважені особи. Детальніше про перетин кордону з дитиною читайте за посиланням (https://bf.in.ua/war/iak-peretnuty-kordon-z-dytynoiu-do-18-rokiv/).

Якщо ви стали свідком події, коли невідомі хочуть вивезти дитину за кордон, одразу повідомляйте поліцію за номером 102.