Фрази «заспокойся, ти ще маленький, щоб це знати» і подібні – краще виключити. Оскільки дитина – це маленька особистість, скільки б їй не було років. Якщо вона ставить те, чи інше запитання, то це означає, що вона вже готова почути на нього правдиву відповідь, а от наскільки вона буде делікатною та зрозумілою для їх віку, залежить від батьків.

З дошкільнятами краще за все говорити у казковій формі, у розмові з дітьми шкільного віку можна обійтися без алегорій і пояснювати усю можливу небезпеку, пояснювати чому важливо ховатися у бомбосховище під час сирени. Якщо ви залишили свою домівку і переїхали в інше місто, також потрібно пояснювати, що ви переїхали не просто так, а тому, що там залишатися небезпечно. Що стосується підлітків, то тут важливо слідкувати за тією інформацією, яку вони отримують у соціальних мережах.  Відповідайте лише на запитання, які ставить дитина. Ваша відповідь має бути короткою та лаконічною, намагайтесь не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитувала. Одне запитання – одна коротка відповідь.

Слідкуйте за своїм емоційним станом. Найважливіше для дитини – це стабільність дорослого. Кожен має право на емоції та почуття, якщо ви хвилюєтесь чи сумуєте, але при цьому зберігаєте стабільний стан – дитина зрозуміє. Маленька дитина не так боїться звуку сирен, як дорослого, який втрачає контроль над собою та над ситуацією. Це породжує відчуття тривожності, яке не аби як виснажує маленький організм.

Пам’ятайте, якщо поруч з вами є дитина, ви просто не маєте права втрачати контроль над своїми емоціями.  Завжди вислуховуйте дитину та запитуйте про її переживання, і якщо вона звертається до вас зі своїми страхами – дослухайте дитину до кінця, дайте пораду і максимально підтримайте. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте, головне робити це спокійним та впевненим тоном.
 

Подати заяву про визнання людини недієздатною можуть:

• члени її сім’ї;

• органи опіки та піклування;

• лікувальний психіатричний заклад.

Перелік документів які подаються для встановлення опіки над недієздатними особами, які визнаються судом недієздатними:

1. Копія паспорта опікуна(піклувальника) та підопічного.

2. Довідка МСЕК про групу інвалідності (у разі наявності групи інвалідності).

3. Копія правовстановлюючих документів на квартиру, машину та інше майно( свідоцтво про приватизацію, договір купівлі- продажу, тощо).

4. Акт обстеження умов проживання та опис майна особи, щодо якої розглядається питання встановлення опіки або піклування (складається представниками опікунської ради).

5. Заява (приймається з повним пакетом документів, зразок заяви надається представниками опікунської ради).

6. Заяви про надання згоди повнолітніх членів сім’ї недієздатного та членів сім’ї опікуна.

7. Довідка про стан здоров’я, з психоневрологічного диспансеру та про проходження профілактичного наркологічного огляду від нарколога.

8. Акт обстеження умов проживання майбутнього опікуна (складається представниками опікунської ради).

9.  Копії документів, що підтверджують родинні відносини майбутнього опікуна та особи, що потребує опіки (свідоцтво про народження, одруження, розлучення, тощо).

10. Рішення суду про визнання особи недієздатною, у разі якщо особа є недієздатною.

Якщо ви помітили у своєї дитини зміни настрою, чи поведінки — спробуйте скористатися наступними рекомендаціями:

Продовжуйте оточувати дитину любов’ю і турботою.

Маленькі діти почуваються захищеними та відчувають батьківську любов через тактильний контакт, коли ви лагідно обіймаєте їх, читаєте разом, притискаєте до себе або заколисуєте їх перед сном.

Якщо дитина не слухається, пам’ятайте про те, що таким способом вона намагається виражати ті почуття, які не може висловити, і спробуйте стримати своє роздратування.

Може бути так, що у вас просто немає внутрішнього ресурсу, аби підтримати свою дитину. Знайте, що це цілком нормально. Тож не забувайте також піклуватись про власне фізичне та психічне здоров’я. Ви не можете допомогти своїм дітям, якщо самі погано почуваєтеся. Не соромтеся також попросити про допомогу у близьких, за можливості зверніться до спеціаліста.

Бережіть себе та своє здоров'я!

Куди звертатись для оформлення опікунства

Особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, звертається із заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання та подає такі документи:

Документи для опікунства:

1. Заява від подружжя (спільна, підписана обома). Якщо це заява на опіку, а не всиновлення, то вона має містити підписи і тих людей, хто відмовляється від опіки над дитиною.

2. Довідка про доходи за останні шість місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку.

3. Право власності на житло, в якому проживатиме дитина, або інший документ, що підтверджує користування житловим приміщенням.

4. Для осіб, які перебувають у шлюбі, копія свідоцтва про шлюб.

5. Довідка про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних.

6. Копія паспорта.

7. Висновки про стан здоров’я подружжя, складений за формою згідно з додатком 5.

8. Довідки від нарколога та психіатра для осіб, які проживають із заявниками.

9. Довідка про відсутність (або наявність) судимостей.

10. Письмова згода від повнолітніх членів родини, які проживають разом, про взяття дитини-сироти на опіку, піклування тощо. Згода має бути засвідчена нотаріально або написана особисто перед посадовою особою, яка приймає документи.

П.40 Постанови КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» № 866 від 24.09.2008 (зі змінами)

Є чіткий протокол допомоги людям, які щойно пережили гостру стресову ситуацію. Він простий у застосуванні та підходить не тільки для психологів, а й для всіх, хто бере участь у ліквідації наслідків. Його дотримання дозволить надати першу необхідну допомогу.

Потрібно заспокоїтися самому. Працюйте лише у стабільному емоційному стані. Вам теж може бути страшно. Але ваша відмінність у тому, що ви можете контролювати емоції, тому зниження тривоги відбудеться швидше.

Вкрай важливо! ПРО емоції не говоримо, нам потрібно «увімкнути» зовсім інші зони мозку.

Не говоримо такі речі: «Заспокойтесь. Все буде добре. Все мине. Життя налагодиться» тощо. Такі слова замість надії дадуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить.

Говоримо в набагато повільнішому темпі, ніж зазвичай. Навіщо це? Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ звалився, більше немає нічого стабільного. Тому ми маємо бути реальними і дати відчуття опори, впевненості, стабільності.

Говоримо чіткими короткими фразами. «Поглянь на мене. Ти бачиш мене?» З цього можна розпочати. Людина відчуває ефект тунельного зору. Потрібно розширити цей тунель.

Встановлюємо контакт і даємо перше відчуття, що є щось, крім пережитого жаху. Спочатку представтеся.

Запитайте: «Як вас звати?»

Далі – куди ви йшли, що робили, що збирались робити, коли …? (завила сирена, почалися постріли, всі почали бігти – назвіть ситуацію).

Гострий стрес може розірвати безперервність подій життя. Ці питання поєднують події в один ланцюг, повертають почуття безперервності життя.

Повторіть за людиною відповідь – чітко та ясно. Доповніть, якщо ви знаєте ситуацію. Без емоцій та подробиць.

Ще потрібно включити мислення, відновити відчуття контролю та власної значущості. Цей етап вимагатиме вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, поміряти комусь тиск (якщо є тонометр), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання: «Допоможи мені, мені дуже потрібно дізнатися, які номери біля прилеглих будинків – от того й того, але в мене поганий зір».

Потім нормалізація. Говоримо: «Всі твої реакції, які ти відчуваєш (перерахувати те, що ви бачите, наприклад, сльози, розгубленість, тривога, спустошеність, жах, збентеження, загальмованість, агресія тощо) – це нормальні реакції на ненормальну ситуацію».

Рідкісна ситуація – людина в ступорі. Якщо людина завмерла і не реагує, застосовуйте голос (скажіть щось впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна пробувати дати в руки щось контрастне (якщо поруч є швидка допомога, то можна взяти лід і дати в руки). Не треба бити по щоках (як ми бачили в кіно). Під час ступору людина чує і розуміє, але не може рухатися.

ВАЖЛИВО

Не вступати в суперечки з людиною, якій надаєте допомогу, навіть якщо її думка відрізняється від вашої. Не переконуйте. Це не наше завдання. Наше завдання – допомога людині, яка переживає гостру реакцію на стрес.

Пам'ятайте, ми надаємо допомогу людині, яка особливо схильна до навіювання. Кожне наше слово може бути як терапевтичним, так і руйнівним. Наше завдання – знизити вплив стресової ситуації. Тому не слід вживати складні розумні слова, які можуть заплутати.

Місія новостворенної Харківської психологічної служби:

• забезпечити мешканців громад Харківщини професійною психологічною допомогою;
• допомогти населенню громад подолати наслідки окупації та воєнних дій;
• допомогти ветеранам адаптуватись до цивільного життя.

Харківська психологічна служба працює як регіональний хаб, фахівці якого надають допомогу у Харкові та громадах області, куди виїжджають мобільні групи психологів та спеціалістів психосоціального супроводу.

Адреса в місті Харкові: м-н Свободи, 5, 6 підʼїзд, 10 поверх.

Домовитись про зустріч з психологом можна за телефонами:

• +38(068) 071-9929
• +38 (050) 071-9929
• +38 (063) 071-9929

Пн-Пт 9.00 - 17.00

Панічні атаки можуть дуже лякати, особливо діточок, але зазвичай їх можна зупинити у разі лікування. Важливо знати, що панічна атака не заподіє шкоди і це відчуття пройде, навіть якщо так не здається під час нападу. Не завжди зрозуміло, що викликає панічні атаки в дітей чи дорослих. Відомо, що їх може спричинити тривожність із приводу чогось або проживання важких чи стресових ситуацій.

Серед них: 

• тривога, викликана складнощами вдома чи у школі; 
• стрес через такі речі, як іспити, дружба чи стосунки; 
• смерть близької людини; страх, викликаний жорстоким поводженням або зневагою; 
• насильство.

Деякі діти починають уникати ситуацій, у яких вони бояться нападу паніки. Підлітки можуть вживати алкоголь або наркотики, щоб зменшити тривожність. Якщо панічні атаки не розпізнати та не лікувати, вони можуть спричинити майбутні ускладнення, такі як важка депресія та суїцидальна поведінка. У важких випадках панічних атак дитина або підліток може боятися вийти з дому.

Якщо ви помітили, що в дитини симптоми панічних атак тривалі, настав час звернутися по допомогу до фахівця. Спочатку дітей або підлітків з симптомами панічних атак повинен обстежити сімейний лікар або педіатр. Якщо причиною симптомів не є якесь фізичне захворювання чи стан, дитину скерують на консультацію до дитячого та підліткового психіатра. Зазвичай напади паніки можна зупинити за допомогою лікування. Терапія на ранніх стадіях може запобігти серйозним ускладненням.

ВартоЖити

У кол-центрі Варто Жити працює лінія кризового консультування. Отримати психологічну допомогу можна за номером 55-22 з 11:00 до 19:00 по буднях.

Національна психологічна асоціація

Платформа працює у форматі первинної психологічної допомоги. Консультації надаються у телефонному режимі або через відеозв’язок для мешканців зі всієї України. Телефон гарячої лінії: 0 800 100 102.

«Розкажи мені»

Якщо ви відчуваєте тривогу, у вас трапляються панічні атаки, ви близькі до депресії чи навіть на межі – можете залишити заявку (https://tellme.com.ua/)на цій онлайн-платформі.

Lifeline Ukraine

Гаряча лінія працює цілодобово. Звернутися за допомогою можна за номером 73-33 або написати повідомлення за посиланням: https://lifelineukraine.com/contact.

«Людина в біді»

Безкоштовні психологічні консультації надають за номером: 0 800 210 160

2. Знайди свій сенс у новому статусі

Тепер ти можеш бути з родиною, приносити користь у волонтерських проєктах, підтримувати своїх на фронті, в тилу.

3. Май своє безпечне місце

Таке, де ти можеш відпочити (навіть від близьких).

4. Оточи себе безпечними людьми

Це друзі, лікарі, юристи, психологи, волонтери, інші ветерани й ветеранки.

5. Практикуй самовідновлення і саморегуляцію:

– май час на себе, на маленькі радощі;
– читай дві добрі новини щодня;
– віднови ритм: спостерігай за природою, дітьми, бери участь у сезонних і щоденних справах (збір врожаю, підготовка до зими, прогулянки з собакою);
– займайся мистецтвом, творчістю: малюванням, музикою, танцями, гончарством тощо;
– займайся цікавим тобі спортом.

6. Піклуйся про здоров’я

Якщо у тебе є біль, безсоння, тривога – звернися по допомогу до психолога, груп підтримки. Лікарі можуть призначити медикаменти.

7. Тренуй мозок

Веди щоденник: став малі цілі на щодень, щовечора рефлексуй. Читай книги, медитуй, вивчай нове.

Вже другий рік поспіль у зв’язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України діяльність в соціальній сфері набула ще більшого значення і актуальності. Кожного дня багато людей потребують різноманітної допомоги і підтримки, аби не залишитися наодинці зі своїм горем та відчаєм у цей важкий час.

Напередодні Всесвітнього дня соціальної роботи, який щороку відзначається 21 березня, Кабінет Міністрів України презентував нову платформу для більш швидкого і комфортного отримання необхідної інформації. Платформа допомоги врятованим www.help-platform.in.ua – це перша в Україні онлайн-платформа, де зібрана найбільш повна інформація про всі ключові сервіси допомоги постраждалим внаслідок війни.

Завдяки новій платформі громадяни зможуть простіше і швидше зв’язатися з потрібним сервісом. Новий онлайн-майданчик розрахований не лише на постраждалих, а й на фахівців, які надають їм допомогу. На даний час на електронній платформі вже розміщені рекомендації та посібники по роботі з потерпілими згідно з найкращими міжнародними стандартами.

Діяльність Платформи допомоги врятованим дає можливість охопити соціальною підтримкою значно ширше коло людей, які постраждали внаслідок війни. Однією із цілей її створення є надання допомоги соціальним працівникам у виявленні людей, які потребують допомоги через наслідки війни, наданні їм необхідної підтримки і спрямуванні далі у потрібному напрямку. Таким чином реалізація онлайн-майданчика дозволяє більш повною мірою забезпечувати права та інтереси багатьох людей.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи І категорії відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»