Завдяки тісній співпраці Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» та Благодійного фонду «Європейське серце України», необхідні ліки отримали найменш незахищені верстви населення.

Так, медичні препарати були надані найбільш незахищеним верствам населення – багатодітним родинам, учасникам бойових дій (АТО/ООС), одиноким матерям, сім’ям, в яких виховуються діти з інвалідністю, одиноким матерям.

Серед найбільш поширених фармакотерапевтичних груп медпрепаратів, які були надані родинам з дітьми, варто відмітити жарознижувальні, противірусні та знеболюючі ліки. Також, за бажанням, родини отримали заспокійливі, антитромботичні препарати та антидепресанти.

«Допомога ліками у цей нелегкий час для нас дуже важлива. Я зараз не працюю, маю трьох малолітніх дітей, тому коштів не вистачає на саме необхідне», – розповідає Карина, одна із отримувачок соціальних послуг у Відділі, багатодітна сім’я якої перебуває на обліку як така, що знаходиться у складних життєвих обставинах. – «Зараз старша донька захворіла, тому я змушена купувати не лише продукти харчування, а й знаходити кошти на її лікування. Це дуже складно, коли немає ніякої допомоги. Я дуже вдячна за підтримку, адже всі препарати, які я отримала нам потрібні».

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» планує і надалі продовжувати співпрацю з Благодійним фондом «Європейське серце України» у рамках надання посильної благодійної допомоги родинам з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» висловлює щиру вдячність БФ «Європейське серце України» за проявлену увагу, надану допомогу і підтримку сімей, що перебувають в складних життєвих обставинах.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Як побудувати змістовну і корисну бесіду за способом активного слухання батькам з дітьми?

Відповідь на це питання ви знайдете у сьогоднішньому матеріалі, який для вас підготував Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра».

Серед найбільш дієвих порад, які допоможуть вам знайти спільну мову з дитиною будь-якого віку, варто зазначити наступні:

1. Якщо ви маєте на меті вислухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо, щоб її і ваші очі були на одному рівні.

2. Якщо ви спілкуєтесь із засмученою дитиною, не варто ставити їй багато запитань. Бажано, щоб ваші відповіді в даній ситуації звучали у стверджувальній формі.

3. Дуже важливо у будь-якій бесіді правильно «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пауза допоможе дитині розібратися у своїх переживаннях і одночасно повніше відчути, що ви дійсно поруч. Якщо очі дитини дивляться не на вас, а в бік чи вона «занурилася у себе», продовжуйте мовчати: зараз у неї відбувається дуже важлива внутрішня робота.

4. Бесіда за способом активного слухання незвична для широкого кола і оволодіти нею, як здається на перший погляд, не так вже й просто. Однак, якщо робити певні кроки у цьому напрямку, кінцевий результат вартий того.

5. Під час такої бесіди негативне хвилювання дитини зникає повністю або набагато зменшується. Під час цього процесу простежується чудова закономірність: розділена радість подвоюється, а горе зменшується вдвічі.

6. Дитина, впевнившись, що дорослий/дорослі готові її слухати, починає розповідати про себе все більше і більше.

7. В ході побудови бесіди за способом активного слухання дитина самостійно просувається у вирішенні власної проблеми.

Шановні батьки!

Не забувайте приділяти достатньо уваги своїм дітям, адже регулярне і змістовне спілкування в родині допомагає розвивати комунікативні здібності у підростаючого покоління. Частіше збирайтеся сім’єю за спільним столом, цікавим заняттям чи просто на вихідні, обговорюйте все, що цікаво вам і вашій родині. Намагайтеся правильно і змістовно будувати діалог зі своїми дітьми, тому що ви для них самий перший і важливий приклад у житті.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Крок 1: Звернутись до військкомату з якого було мобілізовано Захисника з метою перевірити наявність чи відсутність повідомлення від частини про підтвердження статусу Зниклого безвісти .
Крок 2: Написати заяву до поліції.
Крок 3: Здати ДНК (у близьких родичів, дітей, батьків за їхньої згоди беруть біологічні зразки. Це потрібно, щоб встановити ДНК).
Крок 4: Отримати у слідчого Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань в якому буде зафіксовано ваше звернення до органів поліції.

Що робити, якщо Захисник більше 6 місяців перебуває в статусі зниклого безвісти?
Родина може звернутись до суду із заявою про оголошення Захисника померлим.
Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи. На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи РАЦСУ видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть.
Днем смерті громадянина, оголошеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення.
 

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» підготував для родин з дітьми корисну інформацію щодо формування правильної педагогічної культури сім’ї.

Формування педагогічної культури сім’ї – це систематична й змістовна робота, головною метою проведення якої є поширення актуальної інформації, знань і навичок у різних аспектах діяльності батьків. Також сюди відноситься підвищення свідомості батьків щодо виховання своїх дітей і прищеплення їм необхідних виховних навичок.

Формування педагогічної культури батьків представляє собою процес розвитку не тільки однієї особистості – батька або матері, це спільне вдосконалення всіх членів родини. У більш широкому розумінні формування педагогічної культури батьків можна розглядати як виховання самих батьків, а саме:

• знання законодавства про шлюб і сім’ю;
• оволодіння навичками ведення хатнього господарства;
• знання про фізичні та фізіологічні особливості дитячого організму, дитячі хвороби;
• формування стосунків між членами сім’ї.

Головною метою формування культури батьків є розвиток у них рис вихователів. Самовиховання батьків означає зростання самосвідомості й встановлення власної шкали цінностей.

Таким чином, формування педагогічної культури батьків – це спроба допомогти сучасній сім’ї у виконанні нею функцій виховання. Перш за все, у даному випадку йдеться про право дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічного розвитку і сімейного добробуту.

Шановні батьки, пам’ятайте!

Сім’я – це основа суспільства і замінити її не в змозі жодна офіційна організація чи установа. Досягти позитивних і якісних стосунків в родині можливо лише за умови спільної і наполегливої праці кожного її члена. Не лінуйтеся працювати і вдосконалюватися заради особистого добробуту і добробуту власних дітей.

Нагадуємо!

Отримати консультацію психолога ви завжди можете у Відділі соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра».

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Відповідно до Закону України від 20.09.2022 № 2599-IX «Про внесення зміни до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану» (далі – Закон), який набув чинності 01.10.2022, додано категорію сімейних обставин для звільнення з військової служби під час воєнного стану, а саме - ПЕРЕБУВАННЯ НА УТРИМАННІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ ТРЬОХ І БІЛЬШЕ ДІТЕЙ ВІКОМ ДО 18 РОКІВ.

✔️ законом передбачено, що військовослужбовці, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, звільняються з військової служби за призовом осіб із числа резервістів під час військового стану;

✔️ як зазначили автори Закону, його дія сприятиме посиленню захисту прав дітей під час воєнного стану та надасть можливість багатодітним батькам, які не скористалися своїм правом не бути мобілізованим, звільнитися з військової служби під час воєнного стану.

Наприклад, якщо вашою цінністю є сім’я, то її реалізацією стане проводження часу з близькими. Ресурсними активностями в цьому випадку можуть стати прогулянки разом із сім’єю в парку, приготування їжі разом ввечері, перегляд кіно, похід у музей, на виставку, сумісні подорожі і таке інше, тобто якісна взаємодія з членами вашої родини. Якщо для вас сім’я не є цінністю номер один, то навряд чи ви будете отримувати задоволення і наповнюватися ресурсами від проводження часу з родиною. Тоді ви будете обирати ресурсні активності зі списку тих, що співпадають саме з вашими цінностями. 

Приклад цінностей: сім’я, робота, здоров’я, друзі, подорожі, мистецтво, пізнання нового, спорт і таке інше.

Як працюють ресурсні активності?

Наприклад, ви знаходитесь у депресивному стані, в апатії, у вас енергетичний спад. І ви думаєте, що краще б зараз я пішов/ла полежати на дивані, подивитися на стелю і таким чином відновити свої сили. Але таким чином підняти рівень енергії неможливо! Виключенням є фізичні недомогання, хвороби.

Для того, щоб енергія з’явилася, ми маємо діяти. Пам’ятаєте цю фразу: «Дія — це життя»? Коли наша енергія на нулі і ми перестаємо рухатися, нас починають атакувати різні негативні, невеселі думки. Ці думки несуть за собою неприємні емоції, які у свою чергу активують складні стани. Таким чином ми тільки ще більше зменшуємо кількість енергії і поглиблюємо свій стан. Тому, як тільки ми відчуваємо, що наближаємось до відмітки нуль, це означає, що прийшов час перевірити, чи є в нашому розкладі ресурсні активності.

 Нагадування: ресурсні активності мають виходити із наших цінностей. При плануванні свого дня треба обов’язкового, окрім робочих задач і завдань, включати різні ресурсні активності. Вони мають легко виконуватися, це не те, що робиться без бажання і приносить втому. Вони наповнюють, заряджають і мотивують продовжувати робити їх знову. 

Підсумуємо: якщо ви відчуваєте, що вас атакують негативні думки і ваша енергія стрімко падає вниз, виконуйте свої улюблені ресурсні активності. У перший час ви можете прописати у списку різні варіанти таких активностей і тримати його під рукою. Переводьте свої думки в дії!

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину. 

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни. 

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного  віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі. 

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та  приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини. 

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи  нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте  спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе. 

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.  

Матеріал підготувала провідний фахівець із соціальної роботи Сивоконь-Шамакова Ю.Г.

Синдром біженця — це насамперед туга за домом, ностальгія, а також самотність, провина, страх, панічні атаки, невпевненість, депресія, проблеми з соціалізацією.

Все це створює психологічну блокаду, яка не дозволяє людям пристосуватися на новому місці. Глибока особистісна криза та втрата своєї ідентичності можуть пустити під уклін все подальше життя, якщо вчасно не почати опрацьовувати травму. Як це зробити?

• Не ігноруйте свій психоемоційний стан та не відкладайте візит до фахівця. Багато країн надають безкоштовних психологів для біженців. Тут найголовніше зважитися і пам'ятати, що просити допомоги не соромно.
• Якщо ви відчуваєте сум — сумуйте. Чим глибше і відкритіше ви переживаєте цей процес — тим швидше піде зцілення.
• Примусьте себе мріяти. Це можуть бути реальні мрії, які переростають у мету та плани, а можуть бути абсолютно недосяжні фантазії. Процес мрійливості працює як хороший серіал після важкого дня — допомагає психологічно розслабитись.
• Намагайтеся зняти з себе відповідальність, яка вам не під силу на даний момент. Перебудуйте свій графік, більше відпочивайте, гуляйте, слухайте музику. Позитивні емоції знизять рівень тривожності.
• Не знецінюйте свої переживання. Багатьом здається, що якщо вони в безпеці та комфорті, то вони не мають права скаржитися, але біль є біль і порівнювати його не можна — будь-яке горе має право бути вистражданим.

Найголовніше на початковому етапі — це знайти свою зону комфорту. Другим етапом має стати поступовий вихід із цієї зони, інакше соціалізація у нових обставинах ускладниться звичкою дистанціюватися від навколишнього світу. Але пам'ятайте, що перехід на другий етап можливий тільки після стабілізації вашого психоемоційного стану.

Лінія психологічної допомоги, яка працює по всій Україні. 
???? 0 800 333 161. Безкоштовно. Анонімно. Конфіденційно

Ось кілька простих та доступних способів, ефективність яких підтверджується експертами та науковими дослідженнями:
• Вигадуйте собі невеликі випробування.
Це можуть бути спортивні досягнення або прогрес у вивченні іноземної мови. Якщо ми щодня ставимо собі завдання і виконуємо їх — ми зміцнюємо нашу психіку, роблячи її стійкішою і сильнішою.
Дослідження показують, що досвід подолання невеликих випробувань, які ми створюємо собі самі, допомагає справлятися із серйозними викликами, які кидатиме нам життя. Ці маленькі досягнення цілком здатні надавати нам впевненості та віри у свої сили.

• Намагайтеся не сидіти довго на одному місці.
Здавалося б, що поганого в тому, що ми весь день проводимо перед екраном? Проте нещодавні дослідження ще раз підтверджують, що сидячий спосіб життя може бути шкідливим для психічного здоров'я.
Зазвичай лікарі рекомендують щонайменше 30 хвилин фізичної активності на день. Але цього може бути недостатньо, якщо ми проводимо у сидячому положенні більше ніж 8 годин на день. Такий спосіб життя може провокувати підвищений стрес, депресивні симптоми та психологічне неблагополуччя.

• Гуляйте на свіжому повітрі.
Прогулянки заспокоюють та урівноважують. Німецькі вчені з'ясували, що в районах із великою кількістю зелених насаджень жителі в середньому вживають менше антидепресивних засобів.

• Частіше згадуйте про свої успіхи.
Нам легше вдається справлятися з негативними переживаннями, якщо ми зараз намагаємося згадати минулі успіхи і досягнення. При цьому просто приємні спогади, не пов'язані з досягненнями, не такі ефективні.
Коли життя кидає нам виклик, дуже важливо вірити в можливість його подолання. Тому намагайтеся регулярно собі нагадувати про минулі перемоги.

• Не забувайте дзвонити друзям.
У недавніх дослідженнях було доведено, що в жінок, які переживають життєві труднощі, розмови з подругами знижували рівень кортизолу — гормону стресу.

Коли закінчиться війна?
Варіант відповіді:
• Війна безумовно закінчиться. Поки що складно сказати, коли саме. Зараз наша величезна сильна армія трощить ворога та перемагає його. Дуже важливо вигнати його повністю за кордони нашої країни, нам потрібна повна перемога.
• Спеціальні групи оборони територій (тероборона) охороняють кожен район, щоб був порядок і щоб вороги не змогли проникнути непоміченими.
• Волонтерів дуже багато, усі працюють на перемогу. Весь світ підтримує нас, посилає нам гарну потужну зброю, ліки, продукти.
• Крім того, багато компаній закрилися і не працюють у Росії, щоб вплинути на її громадян. Закрилися: Плейстейшн, TikTok, МакДональдз та багато інших.
• Наше завдання в цей час – вижити та зберегти любов у серці та розум у голові. Ми всі будемо дуже потрібні відразу після перемоги, а наразі ми потрібні одне одному. Це те, на що ми можемо вплинути своїми власними маленькими кроками.

Маленькі кроки для кожного

1. Піклуватися про гарний фізичний стан та самопочуття:
- повноцінно харчуватися;
- дихати повітрям;
- по можливості рухатися;
- не мовчати, якщо щось болить, повідомляти дорослим про це, не терпіти до останнього – це важливо;
- пити воду;
- обіймати та обійматися.
2. Піклуватися про стан душі:
- спілкуватися, жартувати;
- радіти маленьким речам у житті та нашим перемогам;
- сміятися, якщо смішно;
- плакати, коли гірко.
Так працює наша психіка – їй потрібні і сміх, і сльози, і обійми для здоров’я. Не соромтеся показувати одне одному меми, розказувати смішні історії, ділитися тим, про що сумуєте. Це і є те, що робить нас людьми, і цього в нас нікому не відібрати.
Із зовнішнім ворогом – армією Росії – ведуть боротьбу наші воїни. Із внутрішнім ворогом – безсиллям, безпорадністю, горем – ми можемо боротися, спілкуючись та підтримуючи одне одного.

Що буде з нашим домом?
Варіант відповіді

• Ми всі віримо в те, що наш будинок уціліє. Ми попросили друзів, які залишилися, щоб вони приглядали за нашим будинком/помешканням. Вони будуть постійно перевіряти, чи все добре з ним, та повідомляти нам.
• Якщо вже так трапиться, що наш будинок прийме на себе удар і захистить собою (як капітан Америка захищає своїм щитом) людей, значить ми побудуємо новий дім відразу після закінчення війни. Ми маємо для цього все необхідне.
• Тут доречна розмова про те, що таке дім. Наприклад, дім – це знайомі речі. Отже, потрібен час, щоб познайомитися з речами навколо тут.
• Дім – це аромат млинців зранку. Отже, варто спробувати зробити їх за можливості.
• Дім – це погратись із сестрою та мамою. Отже, варто погратись саме зараз.
• Відчуття дому – воно всередині, коли поруч гарні люди і коли безпечно, коли можна погратись.
• Тут доречно запитати дитину: за чим ти сумуєш найбільше? Чи можна хоч щось зробити тут, щоб дім теж знав, що ти його пам’ятаєш?
  Наприклад, навчити своєї улюбленої гри дітей, які опинилися разом з тобою, або навіть дорослих. Можливо, чимось обмінятись або поділитись, це теж буде дуже добре. Маленьке тепло власного дому, яке можна прямо зараз зробити тут, допоможе тобі та навчить інших дітей, яким це також потрібно.

Я сумую за своїми друзями і не хочу знайомитися з новими!
Варіант відповіді

• Це нормально, що зараз не хочеться ні з ким знайомитись. Коли довкола все швидко змінюється, то природно триматися за своє «старе», знайоме, звичне. Така реакція свідчить про хорошу роботу мозку і тіла.
• І зараз, і після закінчення війни потрібні будуть різні друзі. Коли ми знайомимося з новими людьми та однолітками, ми не зраджуємо старих друзів. Навпаки, ми готуємо ґрунт для них – щоб і в них стало більше знайомих і друзів.
• Не варто заводити зараз багато знайомств і одразу з усіма дружити. Достатньо приязних стосунків: просто привітатися, побажати гарного дня, обмінятися кількома жартами й усмішкою. Із часом це створить міцний ланцюжок хорошої дружби, на який згодом зможуть опертися всі ваші друзі.
• У такі моменти варто поговорити з дитиною, чого саме їй найбільше бракує тепер без спілкування з друзями? Коли ви чи дитина сумуєте за кимось, варто одразу про це написати людині. Або навіть намалювати якийсь щасливий момент вашої дружби. Коли ви зустрінетеся, зможете показати цей малюнок, і тій людині буде важливо знати, що ви про неї пам’ятали і думали.
• А ще діти можуть показати новим знайомим ті ігри, у які гралися зі своїми старими друзями: так ви ніби стаєте провідником радості, дружби, і це допоможе іншим. Адже дружба – це те, що рятує нас від самотності, горя та страждань.

Коли закінчиться війна, усе буде як раніше?
Це, мабуть, найскладніше запитання з усіх. Варіант відповіді
- Коли закінчиться війна, точно будуть садочки і школи, зустрічі з друзями, уроки та веселі перерви, домашки і морозиво після школи, прогулянки та мандрівки з друзями і рідними.
- Точно будуть смачні сніданки і затишні вечері, красиві світанки та заходи сонця, а ще зорі в небі, походи в ліс по гриби, ігри на плейстешн і багато обіймашок із друзями, тиша вночі та гамір мирного життя вдень – гуркіт трамваїв, машин, гамір супермаркетів.
- Усе, що зруйновано, ми відбудуємо знову так, як буде найкраще для нас. Адже людяність завжди перемагає зло.