У Холодногірському районі м. Харкова фахівці із соціальної роботи провели інформаційно-просвітницьку бесіду з сім’ями, які перебцувають у складних життєвих обставинах. Темою зустрічі стали поширені міфи про домашнє насильство та реальні способи його попередження.

Бесіда була спрямована на підвищення обізнаності, руйнування шкідливих стереотипів та формування правильного розуміння, що таке насильство і як із ним боротися.

 У ході зустрічі обговорювали такі міфи, як:

• «У родині сварки — це норма».

• «Жертва сама винна, що її б’ють».

• «Домашнє насильство — це тільки фізичні побої».

• «Про таке не можна говорити — це сімейна справа».

Фахівці наголосили, що будь-яке насильство — це злочин, незалежно від його форми: фізичної, психологічної, економічної чи сексуальної. Учасникам надали інформацію про місцеві служби підтримки, гарячі лінії та алгоритм дій у випадку загрози.

"Наше завдання — не тільки інформувати, а й підтримати тих, хто відчуває себе безсилим. Знати свої права — це перший крок до захисту," — зазначила одна із фахівчинь.

Зустріч пройшла у формі відкритого діалогу, де кожен міг поставити запитання, поділитися своїм досвідом або просто відчути, що він не один.

Воєнне вторгнення лише загострило проблеми людей, які були й до цього, адже наявність зброї негативно впливає на психологічні фактори. Під час війни захист потерпілих від домашнього насильства в Україні набув ще більшого значення. Людям, які зазнали такого насильства, нині проблематично знайти вихід - їм немає в кого просити про допомогу, моральну, фізичну і матеріальну підтримку.

Домашнє насильство  -  це злочин, що підпадає під особливу категорію і потребує особливих підходів. Часто мають місце ситуації, коли потерпіла особа вибачає свого кривдника і сподівається на примирення. Однак за ним слідує новий рецидив і щоразу він загострюється. Після чого досягає межі, коли випадки домашнього насильства мають більш складні наслідки: тілесні ушкодження, летальні випадки. Тому суспільство має усвідомлювати, що про домашнє насильство не потрібно мовчати. До того ж сьогодні ця проблема актуалізувалася ще й у зв`язку з повномасштабною війною, яка сама по собі є проявом насильства проти мирного населення, і ці прояви домашнього насильства на тлі війни мають тенденцію до зростання. Адже гендерному насильству немає виправдання, його класифікують як злочин і треба про нього повідомляти, і відповідно йому протидіяти.

Кожна третя жінка у світі стикається із гендерно зумовленим насильством. Воно буває фізичним, психологічним, сексуальним, економічним і не тільки, й вчиняється щодо людини через її приналежність до певної статі. Гендерно зумовлене насильство торкається жінок усіх народностей і релігій, не зважає на достаток чи колір шкіри. Воно існує в приватній і публічній сферах, перетинає материки й долає океани. Насильство щодо жінок зберігається в кожній країні світу як повсюдне порушення прав людини та головна перешкода для досягнення гендерної рівності.

Насильники не роблять перерви на війну чи пандемію, а найчастіше іще й посилюють свої нестерпні дії у складні часи. На жаль, гендерно зумовлене насильство є найпоширенішою причиною смерті та інвалідності серед жінок репродуктивного віку

З початком повномасштабного вторгнення кількість випадків гендерного насильства збільшилася. Почастішали випадки онлайн-насильства. До того ж, за час війни чимало жінок та чоловіків прийняли рішення повернутись до партнера, партнерки або родичів для спільного життя через втрату стабільного доходу, підвищення цін на житло тощо. Часто поверталися саме до тих людей, які вчиняли насильство над ними.

До всього, через втрату безпеки, неможливість вплинути на перебіг подій та спланувати майбутнє емоційний стан багатьох із нас погіршується. Через це бувають неконтрольовані сплески агресії, що також може призводити до вчинення насильницьких дій. І це коло все складніше розірвати. 

Свобода від насильства є основним правом людини. У той же час гендерне насильство підриває почуття власної гідності та самоповаги. Це впливає не лише на фізичне, але й на психічне здоров’я, може призвести до саморуйнування, ізоляції, депресії та суїцидальних спроб. Гендерне насильство є перешкодою для реалізації благополуччя кожної людини та її права на самореалізацію та саморозвиток у сім’ї, громаді та суспільстві. Пам’ятайте, будь-якій формі насильства немає виправдання. А поруч завжди є хтось, хто розрадить, вислухає і допоможе!

Участь у засіданні взяли спеціалісти Відділу, представники Служби у справах дітей по Слобідському району Харківської міської ради, представники Національної поліції та Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Слобідському району м. Харкова Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради.

Тема засідання: "Аналіз роботи Робочої групи оперативного реагування протягом І кварталу 2025 року". Також розглядалися питання щодо стану профілактичної роботи з питань попередження злочинності, бродяжництва та негативних проявів у дитячому середовищі і сім'ях, стан роботи уповноважених підрозділів органів Національної поліції по Слобідському району щодо проведеної роботи з кривдниками, які вчинили насилля щодо дітей. Представники Національної поліції наголосили на необхідності проведення інформаційно-просвітницьких заходів для населення з метою підвищення обізнаності про механізми захисту, права та можливості звернення за допомогою у випадках домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Спеціалісти відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова ХМЦСС "Довіра" доповіли про результати своєї роботи з сім'ями, в яких мали місце випадки домашнього насильства.

Під час тренінгу учасники дізналися про сучасні підходи до забезпечення гендерної рівності, отримали теоретичні знання та практичні навички для ефективної роботи з людьми, які перебувають у складних життєвих обставинах. Експерти розповіли про гендерно чутливий підхід у консультуванні, важливість врахування особливостей кожної людини та необхідність створення безпечного середовища для психологічної підтримки.

Особливу увагу було приділено розгляду стереотипів щодо гендерних ролей та їх впливу на психоемоційний стан отримувачів послуг. Фахівці опрацювали реальні кейси, обговорили виклики, з якими стикаються жінки та чоловіки у кризових ситуаціях, а т акож розглянули методи подолання дискримінації та насильства.

За словами учасників, тренінг став надзвичайно корисним та інформативним. Вони відзначили, що отримані знання допоможуть їм у щоденній роботі, дозволяючи надавати більш якісну підтримку тим, хто її потребує. "Це був важливий досвід, який дав нам не лише нові знання, а й практичні інструменти для роботи з вразливими групами населення", – зазначила одна з учасниць тренінгу.

Фахівці соціальної роботи щиро вдячні організатору заходу, Харківському обласному центру соціальних служб та наголосили, що такі ініціативи сприяють підвищенню рівня соціальної підтримки, зменшенню гендерної нерівності та покращенню якості життя людей у суспільстві. Вони також підкреслили важливість постійного навчання та професійного розвитку соціальних працівників для ефективного реагування на сучасні виклики.

На поточному тижні працівники відідлу соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова ХМЦСС "Довіра" організували робочу зустріч із представниками Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, обговорили питання взаємодії у напрямку запобігання та протидії домошньму насилству, опрацювали питання покращення інформування та реагування на випадки насильства. 

Це не лише зґвалтування, а також:

тортури з завданням шкоди статевим органам;

примус до спостереження над насильством щодо інших людей;

домагання та погрози зґвалтуванням;

примусове роздягання та інші дії сексуального характеру.

При цьому примус – це не лише фізичний вплив, але й погрози, загальна ситуація небезпеки, загрози, у тому числі близьким, внаслідок якої постраждала людина ухвалює рішення не опиратися злочинцю. І «вимушена згода» — це не згода, це насильство.

Пам’ятайте! Сексуальне насильство під час війни – це воєнний злочин, що не має строку давності. Це означає, що по допомогу можна звернутися, коли людина буде готова. Навіть через декілька років.

Якщо ви, ваші рідні чи знайомі пережили злочини окупанта – будь ласка, зверніться по допомогу.

Не знаєте з чого почати – телефонуйте 0 800 213 103 - єдиний контактний номер телефону системи надання безоплатної правничої допомоги. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Юристи консультують в будні з 8:00 до 18:00. Наші юристи проконсультують щодо ваших прав та подальших кроків.

Що таке насильство?

Насильство – це будь-які дії проти волі людини. Воно може бути фізичним, сексуальним, психологічним або економічним. Це може бути тиск, шантаж, приниження, обмеження свободи, небажані коментарі щодо зовнішності тощо. Незалежно від виду чи форми пережитого досвіду, нам буде складно згадувати про травматичні події.

Чому нам так важко говорити про насильство?

Є багато причин, чому люди мовчать про насильство. Найчастіше це страх, сором і провина.

Страх

Страх є одним з найпоширеніших бар’єрів, які не дають людині проговорити вголос те, що сталось. Нам може бути страшно, що цей досвід не зрозуміють, засудять, що не повірять або ж навіть звинуватять у тому, що сталось. А отже, що не допоможуть.

Також однією з причин є страх, що насильство може повторитись, навіть якщо об’єктивно для цього наразі немає причин. Це наслідок травматичної події, посттравматичний стресовий синдром. Він може супроводжуватись сильною тривогою, емоційним «завмиранням», відчуттям гніву, горя, розгубленості та відчуженості. Людина, що пережила насильство може мати проблеми зі сном, виглядати напружено, бути агресивною і замкнутою одночасно. 

Тому часто несвідомо ми обираємо мовчати, бо боїмось, що нас не зрозуміють.

Сором

Відчуття сорому може супроводжувати і навіть самі спогади про цей досвід, адже на жаль, насильство ще досі є табуйованою і замовчуваною темою. Тоді у нас може з’являтись відчуття що відторгнуть, засудять і не приймуть. Люди, що пережили насильство можуть сприйматись як якісь «не такі», «особливі», що тільки додає переживань. Може здаватись, начебто із нами щось не так і ми не заслуговуємо на допомогу.

Провина

Зазвичай ми відчуваємо провину за те, що з нами сталось, через маніпуляції з боку кривдника/-ці, який перекладає відповідальність на постраждалих. Або ми можемо відчувати провину через застарілі соціальні норми. Наприклад, коли впродовж багатьох років на уроках у школі дівчатам розповідали, що щоб не натрапити на кривдника важливо вдягатись більш стримано. І тоді коли людина відчуває провину, то вона скоріше залишить такий досвід лише для себе, бо бути звинуваченими ще кимось – це не те, чого хочеться, коли і так погано.

Біль

Усі ці причини, описані вище, чому люди мовчать, коли мова йде про насильство, зводяться до одного – біль. Горювати, відчувати безсилля, несправедливість, сум, проживати і говорити про цей досвід дуже і дуже не просто. Саме тому наша розумна психіка вигадала стільки захисних механізмів: все заради того, аби ми не відчували біль. Тобто про «це» вже на фізичному рівні говорити дуже важко.

Чому так важливо говорити про досвід насильства?

І хоч це дуже складно, та говорити про насильство важливо. Перш за все це необхідно для свого самопочуття і подальшого спокійного, свідомого життя. Адже якщо залишати цей досвід лише для себе, є шанс загрузнути у спогадах, почуттях. Далі жити із таким «багажем» буде ставати тільки важче. Навіть якщо на якийсь час вийде це забути, то такі спогади все одно будуть знову, дуже неочікувано, надходити й заважати жити . Щоб допомогти собі інтегрувати важкий досвід, важливо звернутись по допомогу до третьої особи. До когось з ким можна поговорити, хто стане свідком трагедії та зможе розділити ваше горе, біль, хто підтримає, поспівчуває, просто послухає, побуде з будь-якими вашими проявами і словами, і допоможе прожити цей досвід максимально безпечно для вас. 

Важливо сказати, що для такої розмови може знадобитись час. Кожен темп – нормальний. Всі почуття, з якими ми можемо стикатись переживши такий досвід – нормальні. Не нормальним є тільки насильство. І це одна із причин, чому говорити про це теж важливо – щоб насильства ставало менше. Коли ми говоримо вголос про проблему – вона стає видимою, і її вже неможливо ігнорувати. А тому вона отримує шанс на вирішення. 

Чому важливо говорити про це?

Домашнє насильство не тільки руйнує життя окремих людей, але й негативно впливає на суспільство в цілому. Воно породжує страх, ізоляцію, психологічні травми та може передаватися з покоління в покоління. Протидія насильству – це шлях до побудови здорового і безпечного суспільства.

Що робити, якщо ви стали свідком або жертвою насильства?

Не мовчіть. Важливо звернутися за допомогою, навіть якщо здається, що ситуація безвихідна. Телефонуйте на гарячу лінію: 116 123 або 0 800 500 335 (цілодобово та безкоштовно).

Зверніться до поліції. У разі небезпеки викликайте поліцію за номером 102. Закон передбачає можливість винесення термінового заборонного припису щодо кривдника.

Пошукайте підтримку. Є багато організацій та шелтерів, які допомагають постраждалим знайти прихисток та пройти реабілітацію.

Інформуйте інших. Поширення інформації про домашнє насильство допомагає знизити рівень толерантності до нього в суспільстві.

Кожен із нас може сприяти зменшенню випадків домашнього насильства. Важливо не залишатися байдужими до чужої біди та не боятися звертатися по допомогу заради себе чи інших. Спільними зусиллями ми зможемо створити середовище, де кожен відчуватиме себе захищеним.

Пам’ятайте: насильство – це не особиста справа. Це порушення прав людини, і  кожен заслуговує на життя без страху.

Вразі потреби за додатковою інформацією про благодійні організвації, які надають допомогу та прихисток для постраждалих від насильства звертайтеся до відділу соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, б.46, щоденно з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 15.00 за попереднім записом по телефону: 725 34 48; 063 524 91 45. Або до Центру допомоги врятованим за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37 за телефоном 066 457 74 17 з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 17:00.

В рамках Всеукраїнської акції «16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА» в Шевченківському районі відбулась інформаційна акція з попередження домашнього насильства. В зоні відпочинку «Саржин Яр» мешканці району спілкувалися з представниками відділу соціальної роботи по Шевченківському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра», секторів попередження домашньому насильству та ювенальної превенції Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, Комітету у справах сім’ї, молоді та спорту по Шевченківському району, Служби у справах дітей по Шевченківському району.

Під час акції з попередження домашнього насильства з жителями району було проведено роз’яснювальну роботу, направлену на недопущення фактів домашнього насильства, вони отримали тематичні листівки та буклети, а також світловідбиваючі стрічки, які є вкрай необхідними в короткі дні зимового періоду.