У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському  району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 066 707 53 10, e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

 Діяльність проєкту включає в себе:

 Комплекс послуг для осіб (як місцевих, так і ВПО) із діагнозами: ДЦП, РАС, синдром Дауна, інтелектуальні та мовленнєві порушення, у тому числі денний догляд (біля 4-х годин на день) для осіб з інвалідністю, передбачені послуги психолога, логопеда, реабілітолога.

 Організацію майстерні, де соціальними працівниками проводитимуться тренінги з самообслуговування, кулінарні та творчі майстер-класи, що допоможе отримувачам послуг соціально інтеграція та розширити коло спілкування.

У рамках проєкту заплановано набір двох груп по 10-12 осіб, які протягом 2-х років зможуть відвідувати інклюзивний простір 2-3 рази на тиждень.

Зяняття проходитимуть за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова,122, приміщення оснащене пандусом, укриттям, туалетною кімнатою для осіб з інвалідністю.

Для реєстрації в проєкті необхідно мати такі документи:

- для батьків / опікунів осіб з інвалідністю: паспорт, код, довідка ВПО (якщо є);

- для бенефіціарів: паспорт, код, довідка МСЕК (якщо є), медичні довідки, виписки, довідка ВПО (якщо є).

Телефон для додаткової інформації 067 525 04 22, 095 388 33 00, 098 490 74 41

Одна із проблем, з якою зіштовхуються підлітки, – це свідоме нанесення ушкоджень самим собі. Батьків це може дуже налякати, проте із цією проблемою можна впоратися за допомогою досвідченого фахівця. Що ж повинні робити батьки, коли їм стає відомо про те, що їхня дитина завдає собі шкоди (у тій чи іншій формі, у тій чи іншій мірі)?

Ось деякі поради, які допоможуть батькам розібратися з тим, чи дійсно дитина шкодить собі, чи бажає якось "модифікувати" своє тіло.

Якщо ви виявили самоушкодження в дитини:

Не панікуйте, але поставтесь до цього серйозно. Ви повинні розуміти, що самоушкодження не означають, що ваша дитина бажає покінчити життя самогубством. Хоча цей варіант не варто відкидати, багато підлітків наносять собі пошкодження для того, щоби позбутися психологічного тиску, стресу та впоратися зі своїми життєвими проблемами. Більшість підлітків роблять це, щоб зняти напругу, а не нанести реальну шкоду. Але це не означає, що до самоушкодження треба поставитись несерйозно. Фахівець зможе допомогти вашій дитині знайти нові, конструктивні способи того, як упоратися зі стресом і подивитись на ситуацію, що склалась, під іншим, більш оптимістичним кутом.

Зверніться по допомогу. Якщо ваша дитина хоче покінчити життя самогубством або сильно поранена, негайно зверніться по медичну допомогу. Якщо дитина не має суїцидальних намірів, знайдіть психолога або психотерапевта, який уміє працювати з дітьми, що завдають собі шкоди.

Якщо ви вважаєте, що ваша дитина має суіцидальні гнаміри  не залишайте її на самоті. Дотримуйтеся призначень, які дасть вам лікар (психотерапевт). Як тільки ви будете впевнені в тому, що ваша дитина знаходиться в безпеці, ви повинні стати важливою частиною процесу її зцілення.

Ось що можуть зробити батьки в таких ситуаціях:

1. Слухайте та співпереживайте. Деякі дорослі вважають, що проблеми їхніх дітей не настільки важливі, як проблеми дорослих. Пам'ятайте про те, що проблеми вашої дитини сприймаються нею як величезні й життєво важливі. Поставте себе на її місце, щиро співчувайте їй.

2. Кажіть про її рани спокійно. Не реагуйте занадто бурхливо, інакше вашій дитині буде некомфортно з вами. Дуже важливо бути відкритими, поставитися з розумінням. Дитина повинна продуктивно спілкуватися з батьками та психологом, психотерапевтом чи іншим фахівцем, якщо ви хочете, щоб вона припинила вдаватись до самоушкодження.

3. Знайдіть час для своєї дитини. Коли ваша дитина буде отримувати необхідну допомогу, вона повинна розуміти й бачити, що ви турбуєтеся про неї. Навіть підлітки, які ховаються за масками байдужості, цінують підтримку своїх батьків.

4. Станьте неупередженим джерелом підтримки. Ваша дитина повинна знати, що з вами можна розмовляти про життєві проблеми, у тому числі і про самоушкодження, не боячись піддатись осуду й жорсткій критиці.

5. Переконайтеся, що рани загоюються правильно, при необхідності зверніться до лікаря.

Важливо, щоб ваша дитина займалася із практичним психологом або психотерапевтом, який спеціалізується на допомозі дітям, які завдають собі шкоди.

Обговоріть проблеми своєї дитини зі шкільним психологом. Фахівець допоможе їй упоратися із проблемами у школі, завжди вислухає й буде стежити за безпекою вашої дитини.

Знайдіть психолога або психотерапевта і для себе. У такий нелегкий період ви не завжди будете знати, що робити. Індивідуальні або сімейні консультації обов'язково підуть вам на користь.

В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій «термін придатності». Тому ми можемо спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

У цей час важливо формувати залученість у своє життя. Якщо особистість втрачає інтерес до життя – це ознака того, що вона втратила інтерес до самого себе. Це знижує рівень життєвої енергії та здатність справлятися зі стресом і життєвими викликами. При відчутті що життєва енергія знижена, необхідно зробити просту вправу – написати в формі спонтанного листа п`ять причин, заради яких ви хотіли б прокинутися завтра вранці. Це має бути те, що дійсно цікаво і цінно для людини. І, прокинувшись, потрібно виконати не менше трьох пунктів, з описаних п`яти.

Бережіть себе і своїх близьких!

Його мета – підтримати ідею рівності та нульової толерантності до дискримінації за ознакою статі через особисті історії боротьби зі шкідливими упередженнями.

Як долучитися?

Заповніть Google-форму та поділіться власним досвідом подолання гендерних стереотипів – на роботі, в родині чи повсякденному житті: https://forms.gle/epjvUTzTp1xxAtYb8

За бажанням опублікуйте допис на своїй сторінці у Facebook, додавши хештеги: #БезСтереотипів #РазомБезСтереотипів #16ДнівПротиНасильства

Позначте сторінку Національна соціальна сервісна служба України.

Найцікавіші матеріали будуть опубліковані на наших ресурсах у межах серії «Життя без стереотипів».

Челендж триває до 24 листопада 2025 року (включно).

Розповідаємо покроково:

Оцініть ситуацію. Що ви чуєте або ж бачите? Чи є у ваших сусідів діти? Чи кривдять їх? Якщо є безпосередня загроза життю чи здоров’ю й ви хочете втручатися самостійно, робіть це лише коли ви повністю готові.

Викличте поліцію. Якщо залишаєтеся вдома, якщо йдете до сусідів, важливо, аби відповідні служби були попереджені й прямували на допомогу.

Подзвоніть чи постукайте у двері й підіть. Цей маневр допоможе відволікти кривдника/-цю, потягнути час до приїзду поліції або й взагалі зупинити сварку чи насильство.

Викличте медичну допомогу. Якщо ви чуєте/бачите критичну ситуацію, побиття, загрозу життю чи здоров’ю — телефонуйте в 103. Чим швидше, тим вищий шанс врятувати постраждалих.

Фіксуйте. Якщо у вас є можливість записати принаймні звук чи відео зі звуком, це може стати доказом для поліції.

Збережіть план для себе й надішліть близьким

Перехожі відвертаються, коли на дитину кричать на вулиці; ігнорують крики за стіною, бо це чужі родини, але насильство нікуди не зникає, якщо про це не говорити.

Домашнє насильство – це протиправні дії або бездіяльність, що спричиняє фізичне, сексуальне, психологічне чи економічне насильство між людьми, що мають родинні чи партнерські звʼязки. Воно не залежить ані від наявності спільного проживання, і може стосуватись як дорослих, так і дітей.

Дитина, яка бачить насильство, є не свідком/-ою, а постраждалим/-ою. Домашнє насильство щодо дітей є серйозним порушенням прав людини та злочином, передбаченим законодавством України.

Кожен громадянин та громадянка, які стали свідками чи мають обґрунтовані підозри щодо насильства над дитиною, зобов'язані повідомити про це компетентні органи. У цій публікації ви знайдете основні рекомендації та контакти, куди можна звернутися у випадках насильства над дітьми.

Крок 1. Оцініть ситуацію. Не вступайте в беспосередній конфлікт  із кривдником, якщо це може загрожувати безпеці дитини чи вашій. Не наражайте  не небезпеку, не втручайтеся фізично, якщо ситуація загострена. ВАЖЛИВО: дитина  є постраждалою не тільки тоді, колои над нею чинять насильство, а й коли вона є свідком насильства. Це теж порушення прав дитини.

Крок 2. Негайно телефонуйте за номером 102. Поліція зобов'язане реагувати.За можливістю найдайте відео-,фотофіксацію, свідчення очевидців. Навіть якщо вам не вдалося зібрати докази, все одно викликайте поліцію — ваша інфоормація може стати початком розслідування.

Крок 3. Повідомте відповідні служби. Крім поліції ви можете звернутися до: Служби у  справах дітей, Відділу соціальної роботи, освітнього закладу, якщо дитина там навчається. Також ви можете залучити сусідів, знайомих, інші служби (медичні, освітні).

Ваше повідомлення може бути анонімним. Пам'ятайте: Закон України зобов'язує громадян реагувати, якщо відомо про випадок насильства над дитиною. Домашнє насильство щодо дітей — це не сімейна справа, і не виховний метод. Це порушення прав дитини, яке має правові  наслідки для кривдника та психологічні для дитини.

Зберігайте цей допис, щоб знати, як діяти в кризових ситуаціях та забезпечити безпеку тим, хто цього потребує.

Поради, які допоможуть мати хороші стосунки з іншими, наприклад з рідними, друзями і колегами по роботі.

Прощайте інших

Усі ми помиляємося. Іноді ми ображаємо інших, а іноді вони ображають нас. Тому нам треба вчитися прощати одне одного. Прощаючи, ми позбуваємося негативних почуттів до людини, яка нас образила. Ми не віддаємо їй "злом за зло" і не нагадуємо їй раз у раз про те, що вона зробила. А що, коли хтось завдав нам такого сильного болю, що ми не можемо переступити через образу? Тоді нам треба наодинці поговорити з цією людиною. Варто пам`ятати, що наша мета – відновити добрі стосунки, а не довести свою правоту.

Поважайте інших і не будьте гордими

Якщо ми не горді і поважаємо людей, їм буде приємно в нашому товаристві. Ми ставимось до них з добротою, і вони знають, що ми не образимо їх навмисно. Але якщо ми вважаємо себе ліпшими від інших або завжди наполягаємо на своєму, в нас будуть непорозуміння і конфлікти з іншими. Гордим людям важко знайти друзів.

Не будьте упередженими

Національність, мова, соціальне становище чи колір шкіри не роблять одних людей кращими за інших. Якщо ми ставимося до інших з добротою і поважаємо їхню гідність, то сприяємо їхньому і своєму щастю.

Будьте лагідними

Якщо ми лагідні, інші почуваються з нами невимушено. Вони не бояться бути щирими та відвертими і навіть не погоджуватися з нами, бо знають, що ми спокійно відреагуємо на їхні слова. А якщо хтось розізлиться на нас, наша лагідність допоможе розрядити атмосферу.

Будьте щедрими і вдячними

Сьогодні багато людей люблять гроші і думають тільки про себе. Однак лише ті, хто щедро ділиться з іншими, є по-справжньому щасливими. Чому? Тому що люблять людей більше, ніж речі. Вони також вдячні тим, хто щедрий до них. Запитайте себе: "З ким мені більше подобається бути: зі скупою і невдячною людиною чи з тим, хто щедрий і цінує те, що роблять для нього інші?" Який можна зробити висновок? Будьте такими, якими б хотіли бачити інших. 

Емоційний зв'язок між батьками й дитиною – ключ до довірливих, сповнених любові взаємин. Прихильність дитини до батьків – це не даність, а результат тривалого процесу. Тому одноразовий прояв любові до дитини й турботи про неї ще не означає, що дитина буде прив'язана до вас. Із іншого боку, й окремі конфлікти з дитиною не означають, що тепер емоційний зв'язок із нею порушений.Якщо дитина зможе сформувати безпечну прихильність до вас, це буде багато в чому корисним для неї. Діти, котрі встановили сильний емоційний зв'язок із батьками, мають вищі самооцінку й успішність у школі, краще ладнають із людьми й управляють стресом.Батьки можуть допомогти дитині розвинути безпечну прихильність. Для цього потрібно дотримуватися таких правил.

Будьте надійною опорою для дитини

Поруч із вами дитина має почуватися в безпеці. Оточіть її турботою й дайте їй відчути себе комфортно, коли вона хворіє або засмучена. Якомога частіше будьте поруч із дитиною, коли вона цього потребує. Відчуваючи себе в безпеці, дитина може самостійно досліджувати навколишній світ: вона знає, що в будь-який момент повернеться до вас і знову відчує себе під захистом. Заохочуйте дитину пробувати щось нове. Показуйте, що ви вірите в те, що їй під силу впоратися з новими завданнями самостійно. Але водночас будьте поруч, якщо дитина почувається некомфортно.

Будьте уважні до дитини

Приділяйте час дитині і взаємодійте з нею один на один. Знайдіть ігри й заняття, якими ви можете займатися удвох із дитиною, отримуючи від цього задоволення. Знаходьте час, щоб вислухати дитину й поговорити з нею про те, що їй цікаво. Дайте дитині змогу самій обирати заняття відповідно до її інтересів, не нав'язуйте при цьому свою думку. Важливо не те, скільки часу приділяти взаємодії, – важливо засвідчувати свою прихильність до дитини і приділяти їй увагу. Візуальний і тактильний контакт, дружелюбність та посмішка допоможуть вам зміцнити емоційний зв'язок із дитиною.

Будьте передбачувані

Дітям потрібен розпорядок дня, щоб вони почувалися впевнено й безпечно. Звичний розпорядок прийому їжі, сну й інших щоденних занять допомагає дитині розвинути навички дисципліни й відчути себе в безпеці. Коли дитина знає, що відбуватиметься далі, це допомагає їй самостійно переходити від одного заняття до іншого.

Будьте чуйними у ставленні до дитини

Запитуйте себе: «Що зараз відчуває дитина?» або «Як це виглядає в очах дитини?». Не думайте, що дитина бачить події так само, як і ви. Не поспішайте робити за неї висновки. Спостерігайте за дитиною – і ви зможете побачити те, що відбувається, її очима.

Будьте емоційно відкритими

Дитина повинна мати змогу спостерігати, як ви демонструєте різні емоції. Коли ви бачите її, виявляйте радість і посміхайтеся. Коли ви чимось засмучені, не ховайте від неї сліз. Ваша емоційна відкритість допоможе дитині розуміти й виражати свої емоції. Якщо в неї виникатимуть ті чи інші почуття, вона не буде їх приховувати або прикидатися.

Не приймайте поведінку дитини близько до серця

Багатьом батькам стає боляче, якщо дитина відштовхує їх, утікає або відмовляється від обіймів. Коли дитина вчиться словесно виражати свої емоції, ви можете почути від неї: «Ти зла!», «Я тебе ненавиджу!» або навіть «Ти мені більше не мама!». Не сприймайте ці слова буквально: так дитина висловлює свої страх, злість, розчарування та інші негативні емоції. Вона ще не вміє робити це правильно.

Стежте за єдністю ваших слів і дій

Наприклад, коли ви вранці заходите в кімнату дитини, скажіть їй: «Доброго ранку! Як тобі спалося? Я сумувала за тобою, поки ти спала! Ти – найкраща дитина у всьому світі. Уставай, і давай прогуляємося». Дитина повинна відчути чіткий зв'язок між вашими діями й голосом.

Покажіть дитині свої очікування від її поведінки

Поводьтеся з дитиною так, ніби вона діє саме відповідно до ваших очікувань. Коли ви приходите забирати дитину з дитячого садка, а вона просто повертає голову у вашу сторону, уявіть, що вона тягнеться до вас, щоб обійняти, і посміхається. Посміхніться дитині, простягніть до неї руки і скажіть: «Привіт! Я чекала на тебе! Іди до мене, я тебе обійму!».

Дозвольте дитині виявляти ініціативу

Маленькі діти часто відчувають себе центром Всесвіту. На певному етапі розвитку дитини це нормально, більш за те, – дитині важливо прожити цей етап. Це допомагає їй розвинути почуття власної гідності та краще зрозуміти саму себе. Якщо батьки підтримують дитину на цьому життєвому етапі, вони допомагають їй стати самостійнішою. Дозволяйте дитині брати ініціативу (а разом з нею – відповідальність) на себе. Можна навіть підіграти дитині й на деякий час помінятися ролями: вона буде батьком, а ви – дитиною.

Установлюйте зоровий контакт

Якщо дитина уникає зорового контакту – продовжуйте з нею над цим працювати, але не примушуйте до цього дитину. Із маленькими дітьми можна гратися, закриваючи очі долонями, а потім відкриваючи їх. Ігри розслаблюють дитину, і від цього вона легше звикає до зорового контакту з вами.

Терпляче ставтеся до дитячих примх та істерик

Під час таких проявів поганої поведінки не кричіть на дитину, не йдіть від неї. Дитина хоче, щоб ви були поруч. Її поведінка зміниться, коли вона навчиться краще розуміти й виражати свої почуття. Реагуйте на її поведінку позитивно. Говоріть із дитиною, наприклад: «Мені здається, ти хочеш до тата», «Хочеш, щоб я не йшла, а залишилася з тобою?». Якщо ви віддалятиметеся від дитини в такі моменти, то тільки погіршите ситуацію. Натомість варто м'яко встановити для дитини кордони: «Я б хотіла, щоб ти посиділа в мене на колінах, але мені потрібно тебе бачити, тому я сидітиму поруч». Залишайтеся із дитиною, розмовляйте з нею, поки вона не заспокоїться. Це не означає, що ви потураєте примхам дитини й піддаєтеся на її провокації, – зрозуміло, за винятком того, що мета дитини в тому, щоб бути поруч із вами.Іноді вам справді потрібно буде піти (наприклад, коли в сім'ї є молодша дитина і вам треба доглядати за нею). Ваша старша дитина з часом зрозуміє це.Будьте особливо уважні, якщо дитина ніколи не впадає в істерики й не демонструє поганої поведінки. Можливо, вона не вміє говорити про свої потреби й очікує вашої допомоги, щоб навчитися виявляти свої почуття.

Показуйте прихильність до дитини, навіть якщо не можете завжди бути поруч із нею

Якщо ви не можете завжди бути поруч із дитиною (наприклад, якщо ви з чоловіком розлучені й дитина не живе з вами), це не повинно впливати на ваші з нею взаємини. Дитина може бути прив'язана і до своєї нової сім'ї, і до вас. Вигадайте особливий ритуал, коли ви прощаєтеся з дитиною до наступної зустрічі. Це додасть дитині впевненості. Вона розумітиме, що ви можете бути засмучені тим, що вам доводиться розлучатися. Але якщо ви покажете, що ви не засмучені, вона теж збереже спокій. Якщо є змога, привчайте дитину проводити більше часу без вас, поступово збільшуючи термін між вашими зустрічами. Однак перший час після розлучення або переїзду проводьте багато часу з дитиною – це допоможе їй звикнути до життєвих змін. Деяким дітям добре допомагає, якщо поряд із ними завжди будуть улюблена іграшка або предмет, до якого вони звикли.

Ви не зможете своєю любов'ю зіпсувати дитину

Чим більше дитина почуватиметься в безпеці, тим більш самостійною вона стане в майбутньому. Що більше турботи й уваги ви виявлятимете у ставленні до дитини, то менше вона вдаватиметься до поганої поведінки, щоб привернути вашу увагу. Ваше спілкування з дитиною стане глибшим, а емоційний зв'язок між вами – міцнішим.Стійкий емоційний зв'язок дитини з батьками дає їй велику користь у міру її зростання й розвитку. Ваші турбота, душевна теплота й передбачуваність у діях вселять у дитину впевненість і сприятимуть тому, щоб вона самостійно досліджувала навколишній світ.

Соціальний працівник – це підтримка для людей, які перебувають у вразливому становищі та потрапили в складні життєві обставини. У свою чергу соціальна сфера покликана допомогти людям в таких обставинах, за можливості вийти з них. В ідеальному варіанті – запобігти, щоб людина не потрапила в ці складні життєві обставини.

На сьогодні вразливість стала категорією, актуальною для всіх. Бо війна торкнулася кожного – і кожна людина в Україні потребує допомоги. Це евакуація, сприяння в наданні гуманітарної допомоги, ліків та продуктових наборів, психологічна підтримка тощо. І саме фахівці з соціальної сфери забезпечують соціально-психологічну допомогу для тих, хто переживає стрес і травму внаслідок війни, а також допомагають в реабілітації та адаптації сімей, які втратили свої домівки та є внутрішньо переміщеними особами. Вони також ведуть роботу з ветеранами війни, допомагаючи їм інтегруватися в цивільне життя після повернення з передової тощо.

Вітаємо усіх працівників соціальної сфери! Бажаємо вам мирного неба, подальших успіхів у поліпшенні життя вразливих категорій населення.. Нехай ваша компетентність, працьовитість, душевне тепло і надалі служитимуть людям, а свято принесе усвідомлення своєї причетності до великої справи.