Перша психологічна допомога не є психотерапією чи лікуванням. Вона базується на уважному слуханні, емпатії, повазі до почуттів людини, наданні зрозумілої інформації та допомозі в задоволенні базових потреб. Важливо не оцінювати, не тиснути і не змушувати людину говорити більше, ніж вона готова.

Надавати першу психологічну допомогу мають право не лише психологи. Після відповідного навчання її можуть надавати соціальні працівники, педагоги, медики, рятувальники, волонтери, представники органів влади, а також будь-які дорослі, які перебувають поруч і дотримуються принципів «не нашкодь», конфіденційності та добровільності допомоги. У складних випадках людина має бути скерована до фахівців — психологів або психотерапевтів.

Своєчасна та правильно надана перша психологічна допомога є важливим кроком до відновлення внутрішніх ресурсів людини та її здатності справлятися з життєвими викликами.

Фахівці ХМЦСС «Довіра» щоденно працюють задля підтримки мешканців Холодногірського району, надаючи першу психологічну та соціальну допомогу, зміцнюючи ресурсність родин і громад. Пам’ятаймо: своєчасна психологічна підтримка рятує, відновлює та допомагає рухатися вперед. Ми поруч, щоб підтримати.

У сучасному суспільстві все більше уваги приділяється гендерній рівності, зокрема у сфері праці. Поділ професій на «чоловічі» та «жіночі» є застарілим, адже професійні здібності, знання та мотивація людини не залежать від статі.

Сьогодні жінки успішно реалізовують себе в технічних, управлінських і наукових сферах, а чоловіки — в освіті, медицині, соціальній роботі та інших професіях, які раніше вважалися «нетиповими». Це підтверджує: ефективність фахівця визначається не статтю, а компетентністю та відповідальністю.

Гендерна рівність у професійній сфері забезпечує рівні можливості для навчання, працевлаштування та кар’єрного зростання. Важливу роль у подоланні стереотипів відіграють виховання, освіта та приклади успішної професійної реалізації.

Професія не має статі — кожна людина має право обирати власний шлях і реалізовувати свій потенціал без обмежень та упереджень.

Стосунки чоловіка до дружини

Чоловік, який любить свою дружину, любить самого себе, адже ніхто ніколи не відчуває ненависті до свого тіла, а навпаки, годує його та плекає.

Він – голова сім`ї. Але це не дає йому права бути різким чи деспотичним. Чоловік любить свою дружину, дбає про неї і бере до уваги її почуття і бажання. Він дуже старається, щоб вона почувалася щасливою і не наполягає на своїй думці, щоб завжди було тільки так, як він хоче. Він ділиться з нею своїми думками і почуттями та слухає, коли вона про щось розповідає. Чоловік не злиться на свою дружину, не б`є її і не завдає емоційного болю.

Дружини, поважайте своїх чоловіків

Дружина має глибоко поважати свого чоловіка. Коли дружина поважає свого чоловіка і підтримує його рішення, то цим сприяє щастю в сім`ї. Вона не принижує свого чоловіка, коли він робить помилку, а залишається спокійною і лагідною. Коли вона хоче поговорити про якусь проблему, то вибирає відповідний час і говорить з повагою.

Вірність своєму супутнику життя

Коли чоловік і жінка одружуються, вони стають найближчими людьми одне для одного. Вони роблять усе, щоб їхній шлюб був міцним. Вони розмовляють між собою щиро і відверто та намагаються часто робити одне для одного щось приємне. Також чоловік і жінка зберігають подружню вірність, тобто не мають сексуальних стосунків з кимось іншим. Зрада чоловіка або дружини завдає багато болю. Вона підриває довір`я і може зруйнувати сім`ю.

Виховання батьками своїх дітей

Батьки мають навчати дітей, як поводитись, і самі подавати добрий приклад. Коли дитина не слухається або погано поводиться, батьки не реагують надто гостро. Вони швидкі до слухання, повільні на слова та гнів. Якщо батьки бачать, що дитину слід покарати, вони карають її не в гніві, а з любов`ю.

Повага до своїх батьків

Дітям потрібно слухатися своїх батьків і глибоко їх поважати. Коли діти поважають батьків, вони сприяють мирній і теплій атмосфері у сім`ї. Для дорослих дітей шанувати своїх батьків означає піклуватися про них. Наприклад, діти можуть допомагати їм у побутових питаннях і підтримувати їх фінансово.

 

Одним із напрямів роботи відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» є надання соціальних послуг родинам з тимчасово окупованих територій Харківщини, які проживають у місцях компактного поселення. Такими місцями на території Шевченківського району м. Харкова є гуртожитки вищих навчальних закладів. Варто зазначити, що третина всіх дітей з деокупованих територій, які мешкають у місцях компактного поселення на Харківщині разом з батьками, проживають саме в Шевченківському районі Харкова.

Таким родинам надаються консультації з різних питань, гуманітарна допомога у вигляді сезонного одягу, продуктів харчування, засобів гігієни. Соціальна підтримка цієї категорії отримувачів послуг є вкрай необхідною, адже люди були змушені через воєнні дії залишити свої домівки, різко змінити звичний побут, коло спілкування і адаптуватися в нових умовах життя: навчитися орієнтуватися у великому місті з півторамільйонним населенням, жити в невеличких кімнатах, готувати страви на спільній кухні.

Спеціалісти Відділу надають соціальні послуги, допомагаючи внутрішньо переміщеним родинам призвичаїтися до нових умов життя, сприяючи мінімізації стресу та покращенню їхнього емоційного стану.

Розрізняють також кібербулінг – цькування із застосуванням електронних комунікацій (залякування та шантаж через повідомлення в соцмережах, публікація фото та відео принизливого змісту).

При булінгу звертатися до осьвітнього омбудсмена, ювенальної поліції або громадських організацій за правовою та психологічною допомогою.

Телефонуйте на гарячі лінії (116 111 для дітей), поліцію (102).

 

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки. У даній статті зазначаються п'ять явних ознак того, що ви здійснюєте занадто великий тиск на дитину.

1. Ви критикуєте частіше, ніж хвалите

Зосереджуючи свою увагу на помилкових і неправильних учинках дитини, ви не помічаєте правильних. Багато батьків ігнорують  хорошу поведінку дитини лише тому, що вважають, що дітей не треба хвалити за те, що вони поводяться належним чином, а необхідно примушувати їх ставати «кращими». Проте дуже велика кількість критики може мати наслідки, які травмуватимуть особистість дитини. Намагайтесь відзначати ті моменти, коли дитина поводиться добре, щоб кількість  похвал  на її адресу (з вуст усіх членів сім'ї) перевищувала кількість критики – у кожній зі сфер її життя.

2. Ви контролюєте діяльність дитини до найдрібніших подробиць

Батьки, які надмірно тиснуть на дітей, ризикують перетворитись на тих, хто постійно намагається перестраховуватись. Якщо ви пильно стежите за щоденними заняттями своєї дитини, такими як уроки, домашні обов'язки, ігри й т. п., і при цьому прагнете переконатись, що вона все робить правильно, ви, імовірно, надмірно тиснете на неї. Хоча дуже важливо брати участь у житті дитини, занадто пильна увага до її занять може мати негативні наслідки.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина  була успішною , дозвольте їй робити помилки  й зіштовхуватись із їх природними наслідками. Хоча, може, й важко спостерігати за тим, як дитина отримує погану оцінку за контрольну роботу, до якої вона абсолютно не підготувалась, або за тим, як вона втрачає можливість, бо не докладає достатньо зусиль, іноді такі наслідки можуть стати для неї кращими уроками.

3. Ви переконані, що будь-яка ситуація має життєво важливі наслідки

Якщо ви кажете дитині, що більшість ситуацій вимагають підходу «пан або пропав», ви, напевно, занадто сильно тиснете на неї.

Висловлювання типу «Якщо ти не заб'єш гол у цій грі, тренер не буде випускати тебе в основному складі» або «Ти повинен отримати 12 за цю контрольну, якщо хочеш потрапити на шкільну дошку пошани», дають дитині зрозуміти, що в неї є лише один шанс, щоб домогтись успіху.

Так, у житті бувають ситуації, коли така точка зору реалістична, наприклад, коли у випускника школи з'являється можливість пройти співбесіду для вступу у престижний університет – і все ж ситуації, коли є лише один шанс на успіх, зустрічаються рідко.

Проте, для багатьох батьків входить у звичку розглядати кожний тест, змагання чи виступ як найважливіший у житті. Намагайтесь нагадувати собі й дитині, що в житті є безліч можливостей для успіху, і окремий результат не здатний перекреслити все.

4. Ви порівнюєте дитину із друзями та ровесниками

Постійно нагадуючи своїй дитині: «Твоя сестра перемогла на олімпіаді з математики, тому що вона старанно займалась» або «Ти помітив, скільки голів забив сьогодні Максим? Я думаю, що ти можеш забивати більше, ніж він, якщо будеш частіше тренуватись», постійно порівнюючи її з іншими дітьми, ви ставите дитину в безперервну конкуренцію з оточуючими, не враховуючи її індивідуальності.

Коли дітей порівнюють з іншими, тим самим піддаючи тиску, це знижує їх готовність робити щось, у чому вони не досягають успіху. Вони можуть відмовлятись грати у футбол, якщо не бігають швидше за всіх, або відхиляють пропозицію про участь у математичній команді, якщо хтось із учасників розумніше, ніж вони. Надихайте дитину ставати кращою, конкуруючи із самою собою. Кажіть про те, як важливо вчитись і практикуватись, щоби ставати краще сьогодні, ніж учора, – незалежно від того, як справляються з цим оточуючі.

5. Ви часто втрачаєте самовладання

Надмірно тиснучи на дітей, батьки часто й самі зазнають подібне відчуття. Коли діти не відповідають їхнім очікуванням, вони швидко досягають стану розчарування та пригніченості. Якщо ви виходите з рівноваги, тому що ваша дитина не така хороша, як вам хочеться, ви, імовірно, занадто сильно тиснете на неї.

Можливо, ваша дитина не стане видатним автогонщиком і не буде кращим випускником свого класу. Але якщо ви на неї тиснете, щоб вона стала тим, ким зовсім не хоче бути, це лише викличе стресовий стан у всіх членів сім'ї. Знайдіть конструктивний баланс, який дозволить вам надихати дитину ставати краще, не примушуючи її відповідати вашим нереалістичним очікуванням.

Дружба починається з довіри

Бути другом для дитини — це насамперед будувати стосунки на довірі. Дитина повинна відчувати, що її почують без осуду, зрозуміють і підтримають навіть у складних ситуаціях. Коли дорослий уважно слухає, цікавиться думками та переживаннями дитини, вона вчиться відкрито говорити про свої емоції та проблеми.

Спілкування без страху

У вихованні важливо створити атмосферу, в якій дитина не боїться помилок. Крики, постійні заборони та порівняння з іншими руйнують довіру. Натомість спокійне пояснення, обговорення наслідків вчинків і спільний пошук рішень допомагають дитині відчувати повагу до себе та до дорослого.

Межі — теж прояв турботи

Дружба з дитиною не означає вседозволеність. Чіткі правила та межі є важливою складовою виховання. Коли дитина розуміє, що можна, а що ні, і чому саме так, вона почувається у безпеці. Завдання дорослого — пояснювати правила доступно та послідовно, не принижуючи гідність дитини.

Особистий приклад — основа виховання

Діти вчаться не стільки зі слів, скільки з прикладу дорослих. Повага, чесність, уміння визнавати помилки, підтримувати інших — усе це дитина переймає з повсякденної поведінки батьків. Якщо дорослий поводиться з дитиною як з особистістю, вона вчиться так само ставитися до інших.

Спільний час як інвестиція у стосунки

Навіть короткі моменти, проведені разом, мають велике значення. Спільні прогулянки, розмови, ігри чи творчі заняття зміцнюють емоційний зв’язок. Саме в таких моментах народжується відчуття близькості та дружби між дорослим і дитиною.

Підтримка замість контролю

Бути другом для дитини — означає підтримувати її у складних ситуаціях, допомагати розібратися в почуттях і знаходити вихід, а не лише контролювати та карати. Такий підхід формує у дитини впевненість у собі, відповідальність і вміння приймати рішення.

Повага до індивідуальності

Кожна дитина — унікальна особистість зі своїми здібностями, характером і темпом розвитку. Прийняття дитини такою, якою вона є, — важлива умова здорових стосунків. Коли дитина відчуває повагу, їй легше довіряти та відкриватися.

Висновок

Стати другом своєї дитини — це щоденна праця, що потребує терпіння, уваги та любові. Поєднання дружніх стосунків із відповідальним вихованням допомагає створити міцний фундамент для гармонійного розвитку дитини та теплих родинних стосунків на все життя.

На базі Відділу мешканці Київського району міста, які перебувають в складних життєвих обставинах, можуть отримати наступні соціальні послуги: консультування, соціальний супровід сімей/осіб, екстрене та кризове втручання.

Фахівці Відділу проводять роботи з найменш захищеними категоріями населення, а саме:

• Багатодітними родинами;
• Внутрішньо переміщеними особами;
• Військовослужбовцями/ветеранами;
• Малозабезпеченими сім’ями;
• Особами/дітьми з інвалідністю;
• Одинокими батьками/матерями;
• Опікунськими родинами;
• Прийомними сім’ями;
• Дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування;
• Особами, що мають залежність (алкогольну, наркотичну, ігрову);
• Родинами, в яких є випадки домашнього насильства;
• Колишніми вихованцями інтернатних закладів.

Фахівці Відділу здійснюють перенаправлення до організацій-партнерів, де всі потребуючі мають змогу отримати безкоштовну психологічну чи правничу допомогу. Державна установа тісно співпрацює з багатьма благодійними організаціями і фондами, серед яких варто відзначити Харківський обласний благодійний фонд «Соціальна служба допомоги», благодійний фонд «Мирне Nebo Харкова», благодійний фонд «Карітас Харків» та інші.

Фахівці Відділу регулярно виїжджають у родини, які мешкають на території Київського району міста Харкова і перебувають у складних життєвих обставинах. Під час відвідувань сімей вони складають необхідні документи установленої форми, надають консультації, проводять бесіди, здійснюють інформування із нагальних питань.

Найчастіше мешканці району звертаються до Відділу з наступних питань:

• Отримання статусу дитини, що постраждала від воєнних дій;
• Труднощі з вихованням дітей різного віку;
• Потреба в отриманні благодійної чи гуманітарної допомоги;
• Конфліктні відносини між дорослими членами родини;
• Отримання безкоштовної психологічної чи правничої допомоги;
• Переоформлення різних документів, державних виплат;
• Організація сімейного дозвілля в умовах воєнного часу.

На базі Відділу на постійній основі також проходять творчі заняття для сімей з дітьми, в яких мають змогу прийняти участь найменші отримувачі послуг разом зі своїми батьками. Малювання фарбами і олівцями, аплікації, ліплення – спільні творчі заняття сприяють зміцненню родинних зв’язків і дитячому розвитку. Робота у колективі допомагає малечі знайомитися з іншими дітьми, тренуватися у своїх навичках, відчувати себе більш впевнено серед однолітків.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» на постійній основі проводить комплексну соціальну роботу з сім’ями та особами, що перебувають у складних життєвих обставинах. Таким чином до співпраці залучаються всі найменш захищені категорії населення, які потребують допомоги і підтримки суспільства у скрутний час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Допомога при народженні дитини виплачується одноразово в розмірі 50 тис. грн. У разі народження двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Заяву про призначення допомоги необхідно подати до органу ПФУ не пізніше ніж через 12 місяців з дня народження дитини.

З 01.01.2026 запроваджено новий вид підтримки сімей з дітьми - допомога для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку. Її розмір становить 7 тис. грн і виплачуватиметься щомісяця. А в разі призначення такої допомоги для догляду за дитиною з інвалідністю - розмірі 10,5 тис. грн. Сім`ї, де дитина народилася до 01.01.2026, але ще не досягла однорічного віку, збережуть право на отримання «старих» виплат (860 грн) до повного їх завершення і одночасно за особистим зверненням отримуватимуть нову доплату до досягнення дитиною 1 року.

Документи, необхідні для призначення всіх видів державної допомоги сім`ям з дітьми, орган ПФУ розглядає протягом 10 днів з дня подання заяви. Фінансування даних допомог здійснюється з державного бюджету України. Виплати проводяться щомісячно.

Коли старий Новий рік 2026 в Україні. Це свято з'явилося через календарну реформу 1918 року. Тоді українці перейшли зі старого юліанського календаря на точніший григоріанський. Різниця між ними становить 13 днів. Таким чином легко визначити, якого числа Старий Новий рік. Традиційно його відзначають 14 січня. Варто зазначити, що для нас це не лише світське, а й православне свято. На 14 січня у староцерковному календарі випадав день пам'яті святого Василя Великого. Тому багато особливостей щодо того, які є на Старий Новий рік традиції, ґрунтуються на християнських звичаях.Вірування на Старий Новий рік 2026 - що потрібно знати.

Українці здавна відзначали 31 грудня та 1 січня за новим стилем   (13 та 14 січня за старим) як свято Василя та Маланки - на честь святих, яких у ці дні вшановує церква. Вечір напередодні Василевого дня називали Щедрим. Уся родина обов'язково збиралася за святковий стіл. Вважається, що всі родичі мають бути чисто вдягнені та в хорошому настрої, щоб щасливо зустріти рік. На столі було багато м'ясних блюд, а завершувала трапезу щедра кутя.

Потім рано-вранці 1 січня (14 за старим стилем) молоді люди одягалися в тематичні святкові костюми і ходили по сусідах. Юнаки брали із собою зерно та посівали, бажаючи господарям достатку та всіх благ. При цьому намагалися якнайкраще виконати пісню і підібрати гарні компліменти, щоб отримати якомога щедріше частування. Вважалося, що чим краще посівальників обдарують сусіди, тим вдаліше мине наступний рік.