Працівники Відділу звертають увагу батьків на необхідність виконання належним чином батьківських обов'язків з виховання та утримання своїх дітей, нагадують, що розвиток, стан здоров'я, безпека дітей, забезпечення їх першочергових потреб, контроль за їх місцем перебування поза домом — це перш за все відповідальність батьків.Також під час проведення бесід з батьками звертається увага на необхідність своєчасного оформлення документів на дітей. Оскільки сьогодні актуальним є питання поширення таких явищ, як соціальне сирітство, бездоглядність, безпритульність дітей, залишення ними місця свого проживання, безконтрольне користування соціальними мережами, а як наслідок існує можливість залучення дітей до протиправної діяльності, працівники Відділу проводять соціально-профілактичну роботу, спрямовану на профілактику перелічених явищ.

Поняття «ментальне здоров’я» перекликається з терміном «психологічне здоров’я». Мова йде про душевний добробут людини у прямому сенсі цього слова. Якщо з ментальним здоров’ям все в порядку, людина може повноцінно радіти життю, розуміти сенс свого існування, продуктивно виконувати професійні та інші завдання, нормально вистроювати відносини з соціумом.

Ментальне здоров’я - це те, як ми відчуваємо себе емоційно, як мислимо і як ладнаємо з іншими. Воно відіграє важливу роль у тому, як ми справляємося зі стресом, спілкуємося з людьми та приймаємо рішення.

Рівень ментального здоров’я окремої людини в певний момент часу відрізняється. На нього впливають численні соціальні, психологічні та біологічні чинники.

Існує багато факторів, які можуть впливати на ментальне здоров’я людини. Є речі, які можуть мати позитивний та негативний вплив на ваше ментальне благополуччя.

Фактори, які можуть позитивно вплинути на ментальну стабільність і здоров’я:

• Звернення до психолога, психотерапевта чи психіатра

• Ведення щоденників для вашого ментального здоров’я

• Практика усвідомленості (наприклад, медитація)

• Фізичні вправи

• Йога або вправи з низьким навантаженням

• Навчання ефективному спілкуванню може бути корисним для ментального та емоційного здоров’я

Існують деякі фактори, які можуть негативно впливати на метальну стабільність і здоров’я:

• Травми, жорстоке поводження або нехтування в минулому

• Тривалий та/або сильний стрес

• Соціальна ізоляція

• Самотність

• Втрата

• Дискримінація

• Тривалі фізичні захворювання

• Соціальне неблагополуччя

• Бідність або значні борги

• Безробіття

• Розставання або розлучення

• Неблагополучне сімейне життя

 

Піклування про себе – це ключовий аспект життя, особливо в умовах стресу та невизначеності, які приносить війна. Турбота про фізичне та психологічне здоров’я допомагає нам залишатися сильними і стійкими, що необхідно для підтримки нашої здатності протистояти викликам.

Які щоденні звички допоможуть вам зберегти ваше ментальне здоров’я?

Дотримуйтесь здорового способу життя. Збалансоване харчування, достатній сон та уникнення шкідливих звичок сприяють підтримці психічного здоров’я. Правильний режим дня та здорове харчування допомагають зберігати енергію і життєвий тонус.

Старайтесь регулярно рухатися. Оберіть те, що вам до душі, - прогулянка, танці, фітнес, йога чи інші фізичні вправи. Фізичні навантаження не повинні бути виснажливими. Натомість вони повинні бути систематичними.

Підтримуйте соціальні зв’язки. Спілкування з друзями, родиною та близькими людьми є важливою складовою емоційного здоров’я. Не соромтеся звертатися за підтримкою, коли це необхідно. Соціальна підтримка допомагає зменшити відчуття самотності та ізоляції.

Лягайте спати вчасно. Знайдіть можливість подрімати вдень, якщо не мали повноцінного сну вночі через повітряну тривогу. Не купуйте самотужки снодійних чи інших препаратів, якщо маєте порушений режим сну. Натомість зверніться до сімейного лікаря. Він допоможе налагодити сон. 

Розвивайте позитивне мислення. Спробуйте фокусуватися на позитивних аспектах життя, замість зосередження на негативі. Вдячність за те, що маєте, і позитивний настрій можуть значно покращити ваше самопочуття. Щоденна практика вдячності допомагає зміцнювати психологічну стійкість.

Відпочинок. Усвідомте, що відпочинок - така ж потреба людського організму, як харчування чи сон. Тому намагайтеся кожного дня виокремити час на відпочинок. Підберіть свій перелік ресурсних активностей, це може бути читання книг чи гра з домашнім улюбленцем. 

Шукайте професійну допомогу. Якщо ви відчуваєте себе пригніченими або не можете самостійно впоратися зі своїми емоціями, не соромтеся звертатися до психолога чи іншого спеціаліста з психічного здоров’я. Професійна допомога може надати необхідну підтримку та допомогти знайти шляхи виходу з кризової ситуації.

Коли ми дбаємо про своє здоров’я, ми не тільки підвищуємо власну життєздатність, але й стаємо надійною підтримкою для тих, хто поруч з нами. Важливо пам’ятати, що наше благополуччя впливає на наших близьких, родину та друзів. Сильний та здоровий дух – це запорука нашої здатності долати труднощі та надавати підтримку іншим.

Чекаємо Вас за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 8, к. 7, 9, за попереднім записом: за тел. 067-195-31-41, 732-44-80. також ми відвідуємо отримувачів послуг за адресами їх фактичного проживання Співробітники Відділу завжди готові прийти на допомогу всім, хто її потребує, та співпрацювати з різними установами та організаціями всіх форм власності, заради благополуччя та добробуту сімей Основ`янського району м. Харкова.

Здобуття нових професійних навичок працівниками відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» є невід’ємною частиною роботи, щоб завжди бути в курсі нових тенденцій у галузі соціальної роботи, опанування навичок, що є необхідними для професійної діяльності. Для підвищення кваліфікації спеціаліст Відділу взяла участь у ресурсно-освітньому форумі «Точки опори», що об’єднав фахівців з усіх куточків України. Тематика заходу передбачала відновлення душевної та тілесної енергії для гармонізації стану, знаходження ресурсів для більш плідної професійної діяльності. Зокрема, була можливість взяти участь у панельній дискусії, лекційній частині, а також у різноманітних майстер-класах. У безпечному просторі тренерами продемонстровані інтерактивні інструменти для відновлення власного ресурсу, створення довірливої атмосфери, наповнення позитивною енергією шляхом ігрової взаємодії. Завдяки практикам контактної імпровізації та соматичних підходів учасники змогли розвинути усвідомлення тіла, навчитися взаємодії через дотик, емоційної стійкості, розвитку креативності. Важливу роль у проведенні заходу було спілкування учасників, обмін досвідом та своїми емоціями, враженнями від участі у форумі. Здобуті нові знання й навички знадобляться як в особистому житті, так і в професійній діяльності.

Під час тренінгу учасники дізналися про сучасні підходи до забезпечення гендерної рівності, отримали теоретичні знання та практичні навички для ефективної роботи з людьми, які перебувають у складних життєвих обставинах. Експерти розповіли про гендерно чутливий підхід у консультуванні, важливість врахування особливостей кожної людини та необхідність створення безпечного середовища для психологічної підтримки.

Особливу увагу було приділено розгляду стереотипів щодо гендерних ролей та їх впливу на психоемоційний стан отримувачів послуг. Фахівці опрацювали реальні кейси, обговорили виклики, з якими стикаються жінки та чоловіки у кризових ситуаціях, а т акож розглянули методи подолання дискримінації та насильства.

За словами учасників, тренінг став надзвичайно корисним та інформативним. Вони відзначили, що отримані знання допоможуть їм у щоденній роботі, дозволяючи надавати більш якісну підтримку тим, хто її потребує. "Це був важливий досвід, який дав нам не лише нові знання, а й практичні інструменти для роботи з вразливими групами населення", – зазначила одна з учасниць тренінгу.

Фахівці соціальної роботи щиро вдячні організатору заходу, Харківському обласному центру соціальних служб та наголосили, що такі ініціативи сприяють підвищенню рівня соціальної підтримки, зменшенню гендерної нерівності та покращенню якості життя людей у суспільстві. Вони також підкреслили важливість постійного навчання та професійного розвитку соціальних працівників для ефективного реагування на сучасні виклики.

Ні в якому разі не нав’язувати щось, а пропонувати. Так би мовити, давати опції. Утім, мабуть, не завжди цього буде достатньо. Наприклад, коли людина агресивна, відмовляється від психолога, рідним варто самим звернутися до нього та дізнатися, яким чином у цьому конкретному випадку реагувати на агресію та якісь ситуативні прояви.

Що робити, якщо військовий відмовляється йти до психолога

Це його право. У такому випадку людині варто запропонувати опцію, що вона може звернутися до психолога, розповісти про свої почуття, що ти піклуєшся про нього і тобі хотілося б, щоб йому стало краще. Можна звернутися до іншого ветерана, який вже був у цьому стані й вийшов з нього. Ветеран до ветерана краще прислуховується, ніж до якогось спеціаліста.

Як діяти у випадку агресії

Потрібно говорити про свої потреби. Не ти мусиш, а мені страшно і я хочу бути у безпеці. Таким чином разом вирішується це питання. Реагуйте на агресію прямо сказавши на своє відчуття: “Мені страшно, я не хочу сваритися, я люблю тебе, я на твоїй стороні”. Заборонено реагувати на агресію контрагресією. Як правило агресія з’являється, коли ветеран вбачає якусь небезпеку. І коли ти кажеш, що я безпечна людина і зі мною безпечно, то така агресія зазвичай зникає.

Чи варто співчувати військовим

Співчуття — це прояв жалю, а це робить людину слабшою. Не співчувайте, а підтримуйте. Коли ти жалієш когось, ти робиш його слабшим. Військовий, це та людина, яка пройшла через горнило війни. І якщо він вижив у цих умовах, то він уже молодець. І співчувати йому — це рівноцінно тому, щоб говорити людині, що вона насправді слабка.

Рідним краще підтримувати своїх воїнів, кажучи прямо: “Я пишаюсь тим, що Ти захищаєш Батьківщину і я радітиму твоєму поверненню”.

 

Як правильно розмовляти з військовим, у якого симптоми посттравматичний стресовий розлад

Можна питати, де служив і в якому підрозділі, але робити це з позиції “Мені цікаво, тому що це незвично”, а не з підозрою “Ти дійсно служив?”. Ви можете питати про поранення, але зважайте чи готові ви слухати подробиці, можливо вони травматичні й вам буде неприємно чути біологічні аспекти. Доречно буде показати своє захоплення його/її стійкості попри поранення. Як правило ветерани з цим нормально живуть. 95% ветеранів нормально про це говорять.

В умовах війни, економічної нестабільності та швидкого темпу життя питання внутрішньої рівноваги набуває ще більшої актуальності.

Чому це важливо?

Зменшення стигматизації – В українському суспільстві досі існує міф, що звернення до психолога – це «слабкість». Насправді ж, турбота про ментальне здоров’я така ж важлива, як і про фізичне.
Підтримка емоційної рівноваги – Регулярні розмови про свої переживання допомагають запобігти стресу, тривожності та депресії.
Покращення якості життя – Коли людина відчуває себе емоційно стабільною, їй легше приймати рішення, будувати стосунки та досягати успіху в роботі.
Профілактика серйозних розладів – Вчасне звернення по допомогу може попередити розвиток психічних захворювань.

Як підтримати ментальне здоров'я?

✅ Говоріть про свої почуття з близькими або фахівцем.
✅ Дозволяйте собі відпочивати та відновлювати сили.
✅ Практикуйте фізичну активність та здоровий спосіб життя.
✅ Обмежуйте негативний інформаційний потік.
✅ Не соромтеся звертатися по професійну допомогу.

Говорити про емоційне благополуччя – це нормально. Це перший крок до підтримки себе та оточуючих. Будьмо уважні один до одного! 

На поточному тижні працівники відідлу соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова ХМЦСС "Довіра" організували робочу зустріч із представниками Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, обговорили питання взаємодії у напрямку запобігання та протидії домошньму насилству, опрацювали питання покращення інформування та реагування на випадки насильства. 

У ході заходу діти займалися арт-терапією а батьки проходили майстер-класс щодо психологічної самодопомоги у окремих приміщеннях. Така форма роботи є ефективною, бо діти можуть поринути у процес разом з однолітками і відверто поспілкуватися із фахівцем, а батьки у свою чергу мають можливість переключитися, зосередитися на власних відчутях та потребах.

З батьки обговорювалось, що похвала і подяка собі за зроблене – це те, що допомагає нам присвоїти собі заслуги за свій вклад та дії. Коли ми вміємо дякувати собі, ми починаємо краще ставитись до себе, наші можливості розширюються, ми відчуваємо контакт з нашою внутрішньою силою і відчуваємо бажання щось робити далі. Коли ж, навпаки, безперервно працюємо, щось робимо у своєму житті, не відзначаючи цього і не дякуючи собі за це, ми набагато швидше втомлюємось, втрачаємо мотивацію та інтерес. Подяка собі – це здатність приймати. Тоді як подяка іншим людям – це здатність віддавати. І дуже важливо, щоб віддача та прийняття перебували в гармонії. 

У цей час діти займались арт-терапевтичним малюванням, створювали 3D малюнки.

Висловлюємо вдячність за допомогу у організації заходу з дітьми психологу БО БФ «Мир Майбутньому»

Закон визначає булінг як дії, що вчиняються стосовно дитини або дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу і полягають у:

психологічному (погрози, шантаж, принизливі погляди);

фізичному (штовхання, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень);

економічному (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей);

сексуальному насильстві (образливі рухи тіла, зйомки в роздягальнях, образи сексуального характеру).

Розрізняють також кібербулінг — цькування із застосуванням електронних комунікацій (залякування та шантаж через повідомлення в соцмережах, публікація фото та відео принизливого змісту).

Однак не завжди насильство в освітніх закладах є булінгом. До типових ознак булінгу належать:

систематичність (повторюваність);

наявність сторін (кривдник, потерпілий, можуть бути спостерігачі);

наслідком дій кривдника могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Важливо відрізняти булінг від звичайного конфлікту.
Конфлікт – явище разове, нетривале, що виникає між рівними учасниками. У той час як булінгу властиві:

навмисність – агресор розуміє, що робить;
регулярність – цькування носить тривалий характер, повторюється щоразу;
обов'язкова нерівність сил учасників – жертва завжди набагато слабша за агресора;
стійкі ролі – чітко обрана жертва, і вона незмінно залишається їй.
Як тільки в колективі «призначено» жертву, можна говорити про групове насильство. Саме це групове насильство травмує всіх учасників.

Учасники булінгу.
Булер – від особистих проблем, що стали причиною агресії, від деструктивного досвіду безкарності та ілюзії своєї сили, що веде до асоціальних рис особистості.
Жертва – від дискримінації та насильства, досвіду приниження, заперечення та незахищеності.
Спостерігачі – від «травми спостерігача», досвіду безсилля перед владою натовпу та сорому за свою слабодушність.
Спостерігачі — це і послідовники агресора, і мовчазні свідки, і потенційні захисники жертви. Це найбільша група, де кожен отримує свою психологічну травму.

Що робити батькам, якщо дитина зіткнулася з булінгом
1. Не піддавайтеся паніці.
Заспокойтеся та налаштуйтеся на розмову з дитиною. Будьте уважні, не виявляйте роздратування чи страху. Ви повинні транслювати силу, а нервозність та збудження – ознака слабкості. Чи не повчайте дитину, не потрібно всезнання. Більше слухайте та питайте, ніж кажете. Зберіть детальну інформацію про учасників та події цькування.
Обов'язково запевніть, що разом ви вирішите цю проблему – дитина гостро потребує впевненості та почуття захищеності.
2. Поговоріть із дитиною так, щоб їй це допомогло.
Підтримайте дитину та скажіть, що ви на її боці. Обов'язково розкажіть йому, що таке булінг, і поясніть, що він ні в чому не винен, що жертвою може стати будь-хто.
3. Підготуйтеся до візиту до школи.
Попередьте про свій візит заздалегідь. Не з'являйтесь у зоні зору класу – учасники буллінгу не повинні знати, що ви втручаєтесь. На розмову не беріть дитину, навіть якщо вчитель чи директор попросять. Йому не варто чути можливий потік "він сам винен" і "діти, що з них взяти".
4. Зверніться до людини, відповідальної за колектив
Оскільки булінг - проблема колективу, вирішувати її важливо з дорослим, який за цей колектив відповідає. Із вихователем, класним керівником. Окреме важливе питання – що і як казати? Важливо, щоби речі називалися своїми іменами.
Жодних «У нього не ладнаються стосунки з однокласниками» чи «Подумаєш, діти завжди один одного дражнять» звучати не може.
5. Дізнайтеся, як педагог збирається вирішувати проблему
Якщо проблему названо, але вчитель не знає, як її вирішити (а таке трапляється найчастіше), не звинувачуйте його, але попросіть якнайшвидше вивчити це питання. Домовтеся, що у разі насильства дитина зможе звернутися до неї за допомогою.
6. Якщо є потреба – зверніться з дитиною до психолога
Якщо відчуваєте, що не справляєтесь самостійно. Якщо ваших знань та дій недостатньо. Якщо бачите, що дитині потрібна професійна допомога – зверніться до фахівця.
7. Не намагайтеся говорити з батьками булерів
Це неефективно. Одні захищатимуть своїх дітей. Інші – карати (наступним покараним буде жертва). Треті батьки звинуватить вас і вашу дитину.
8. Не просіть дитину загравати з булерами, намагатися відкупитися або подружитися, а також вирішувати проблему насильством у відповідь.
9. Найкращий захист від буллінгу – впевненість у собі.
Розмовляйте з дитиною, приділяйте їй увагу. Допоможіть знайти колектив, де йому комфортно, та завести друзів.
10. Доведіть справу до кінця.
Не зупиняйтесь на короткочасному покращенні. Дотискайте ситуацію до кінця, не чекайте, що затишшя проблема поступово зникне сама. Важливо викорінити її міцно та назавжди.